Рішення № 65520670, 13.03.2017, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1494/16-ц

Провадження № 2/376/26/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2017 р. Сквирський районний суд Київської області

в складі : головуючого судді - Клочко В.М.,

при секретарі судових засідань - Щур Л.В., Якштас А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира Київської області справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 треті особи : ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення факту, що має юридичне значення та за позовом третьої особи із самостійними вимогами: ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_6 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, -

встановив:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом у якому просила встановити факт що ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року прийняла спадщину протягом шести місяців після смерті своєї матері ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року в м. Сквира Київської області шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном.

В обґрунтування позову посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла її мати ОСОБА_7, яка за життя склала заповіт згідно яким,все своє майно заповідала її та брату ОСОБА_3.

Вона прийняла спадщину після смерті матері шляхом подачі заяви до нотаріальної контори, а брат ОСОБА_3 від прийняття спадщини відмовився.

За життя ОСОБА_7 прийняла спадщину після своє матері ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, а саме розпорядилась особистим майном померлої, як то трудова книжка, картини, хустки та речі домашнього вжитку.

Третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_5 користуючись процесуальними правами передбаченими ч.1 ст. 34 ЦПК України у судовому засіданні подала позов у якому просила встановити факт, що ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року до дня смерті протягом семи років постійно проживала в АДРЕСА_1) з дочкою ОСОБА_9 і онукою ОСОБА_5 та встановити факт, що ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року прийняла спадщину протягом шести місяців після смерті матері ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року в м. Сквира Київської області шляхом фактичного вступу в управління і володіння спадковим майном мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року померла її мати ОСОБА_9, яка за життя заповіт не склала.

Спадкоємцями першої черги за законом є вона та її рідний брат ОСОБА_4. Вона прийняла спадщину, шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та зверненням до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

За життя її мати ОСОБА_9 прийняла спадщину після смерті своєї матері, а її баби ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року, шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майно, а саме спільним проживанням до дня смерті та розпорядженням майном. Свідоцтво про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_8 її мати ОСОБА_9 у нотаріальній конторі не отримувала у зв'язку із станом здоров'я та браком коштів.

До складу спадщини після смерті ОСОБА_8 входив житловий будинок за АДРЕСА_2 та предмети домашнього вжитку тощо.

Під час оформлення спадкових прав після смерті матері ОСОБА_9 її стало відому, що її рідний брат ОСОБА_4 на підставі рішення Сквирського районного суду Київської області від 01.03.2011 року в порядку спадкування за законом набув права власності на спадковий будинок, який належав ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Вважає, що порушенні її права, як спадкоємця після смерті матері ОСОБА_9, оскільки спадщину за законом на момент смерті ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року прийняли її діти ОСОБА_9 та ОСОБА_7.

Третя особа : ОСОБА_3 у судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3, своє рідної сестри та позовні вимоги двоюрідної сестри ОСОБА_5 посилаючись на те, що в АДРЕСА_3 у власному будинку приблизно до 1997 року проживала його баба ОСОБА_8. Починаючи з 1997 року через вік та стан здоров'я баба стала проживати у будинку дочки ОСОБА_9, яка здійснювала за нею догляд. При переїзді баба ОСОБА_8 частину речей та предметів домашнього вжитку забрала із собою. В будинку баби за усною домовленістю став проживати його двоюрідний брат відповідач по справі ОСОБА_4 разом із родиною.

ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_8 - померла. Спадкоємцями першої черги за законом були її діти ОСОБА_9 та ОСОБА_7, які прийняли спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, оскільки здійснювали догляд за ОСОБА_8 та її майном будинком, предметами домашнього вжитку, провели поховання та поминальні обіди.

ІНФОРМАЦІЯ_5 року померла його тітка ОСОБА_9.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла його мати ОСОБА_7.

Вважає, що спадковий будинок за АДРЕСА_4 який на праві приватної власності належав ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року має в рівних частинах належати її внукам.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні просив у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що сторонами по справі не надано жодного доказу про те, що спадкоємці за законом першої черги, а саме діти покійної ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року прийняли спадщину після її смерті шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, оскільки трудова книжки видана на ім'я ОСОБА_8 та свідоцтво про народження не є тими доказами, які підтверджують факт прийняття спадщину. Надані для огляду картини не містять інформації кому саме вони належать. Відсутні належні і допустимі докази відповідно до чинного на той час законодавства про те, що ОСОБА_8 дійсно проживала і перебувала на утриманні своєї дочки ОСОБА_9 до дня смерті. Крім того, у зв'язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_9 та ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_7 припинилась їх правоздатність, а тому не можливо встановити їх волю, щодо прийняття спадщини тощо.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши сторони в якості свідків, допитавши залучених сторонами свідків, дослідивши надані докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено і не заперечується сторонами, що ОСОБА_8 на праві приватної власності належав житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_5

У вказаному житловому будинку проживала ОСОБА_8 а з 1986 року у ньому став проживати ОСОБА_4 разом із дружиною ОСОБА_10

ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_8 померла, за життя не склавши заповіт.

Спадкоємцями першої черги за законом відповідно до норм ст. 529 ЦК УРС були її діти ОСОБА_9 та ОСОБА_7.

ІНФОРМАЦІЯ_5 року померла ОСОБА_9. спадщину після її смерті прийняла дочка ОСОБА_5.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла ОСОБА_7. Спадщину після її смерті прийняла ОСОБА_3.

Із показів сторін та пояснень їх представників, показів свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_10, які в порядку ст. 184 ЦПК Українибули допитані судом, вбачається, що останні 5-6 років до дня смерті ОСОБА_8, у зв'язку із станом здоров'я проживала у житловому будинку за АДРЕСА_6 та догляд за нею здійснювала ОСОБА_9 та ОСОБА_5, які були зареєстровані та проживали у вище вказаному будинку.

З показів свідка ОСОБА_6 вбачається, що він є сином покійної ОСОБА_7. Після смерті ОСОБА_8, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_4 року, його мати до будинку принесла речі покійної ОСОБА_14, а саме : картини, посуд, хустки та фотографії.

Покази свідка ОСОБА_3 узгоджуються з поясненнями сторін по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які стверджують, що після смерті ОСОБА_8 її діти ОСОБА_9 та ОСОБА_7 поділили належній останній побутові речі, картини посуд, одяг тощо.

З довідки за № 37/Х-01 від 27.10.2016 року виданої Управлінням пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області вбачається, що ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року отримувала пенсію за віком та проживала в АДРЕСА_7

За положенням частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно із частиною четвертою Прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодекс України 2004 року застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності (з 1 січня 2004 року). Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Спадкові відносини виникають з моменту відкриття спадщини. Як частина друга статті 1220 ЦК України, так і стаття 525 ЦК Української РСР визначають, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною п'ятою Прикінцевих та перехідних положень передбачено, що правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, за змістом указаних норм відносини спадкування регулюються нормами ЦК України 2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 1 січня 2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до ст. 529 ЦК України(в редакції 1963 року), який діяв на момент смерті спадкодавця, при спадкуванні за законом спадкодавцями першої черги за законом є у рівних долях діти (в тому числі усиновлені), подружжя та батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до статей 548, 549 ЦК УРСР(в ред. 1963 р.) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України N 18/5 від 14.06.94 року(яка діяла до 03.03.2004 року) свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що, набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Статтею 561 ЦК УРСР(в ред. 1963 р.) було передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Таким чином законом, чинним на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_8 було визначено, що спадщина є належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, якщо він її прийняв. Цивільним Кодексом УРСР 1963 рокуне було встановлено граничного строку за сплином якого спадкоємцеві не може бути видане свідоцтво про право на спадщину.

При цьому, згідно ч. 4 п. 112 Інструкції (1994 року)та ч. 3 п. 210 Інструкції(в редакції 2004 року) видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПКкожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, оцінюючи надані докази з огляду на їх допустимість, належність до предмету доказування, їх достовірність, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає доведеним, що ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_15, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року шляхом розпорядження особистим майном спадкодавця, а ОСОБА_9 прийняла спадщину шляхом безпосереднього проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_8 до дня смерті.

На підставі викладеного та керуючись ст. 10,61,130,174,212-215,218,256 ЦПК України,

ст.ст. 524-526,529,549,553 ЦК УРСР ( від 18.03. 1963 року), суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 третті особи : ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити в повному обсязі.

Встановити факт що ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року прийняла спадщину протягом шести місяців після смерті своєї матері ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року в м. Сквира Київської області шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном.

Позов третьої особи із самостійними вимогами : ОСОБА_5 до ОСОБА_4 треті особи : ОСОБА_3, ОСОБА_6 про встановлення фактів, що мають юридичне значення - задовольнити в повному обсязі.

Встановити факт, що ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року до дня смерті протягом семи років постійно проживала в АДРЕСА_1) з дочкою ОСОБА_9 і внукою ОСОБА_5.

Встановити факт, що ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року прийняла спадщину протягом шести місяців після смерті матері ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року в м. Сквира Київської області шляхом фактичного вступу в управління і володіння спадковим майном.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Сквирський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

: