Рішення № 65518310, 21.03.2017, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/568/16-ц

2/214/79/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 березня 2017 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Євтушенка О.І.,

за участю:

секретаря судового засіданні ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом 01.02.2016 року, в якому просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 11.11.2013 року станом на 17.12.2015 року в загальному розмірі 43 689,14 грн., яка складається із заборгованості: за кредитом 34244,27 грн.; по процентам за користування кредитом 6788,24 грн.; за пенею та комісією 100 грн., а також штрафів 500 грн. фіксована частина, 2056,63 грн. процентна складова; стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 1378 грн.

В обґрунтування предявлених вимог вказав, що 11.11.2013 року ОСОБА_3 отримав кредит у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у вигляді кредитного ліміту, кінцево визначеного в розмірі 40000 грн., на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування ним в розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Свої зобовязання за договором банк виконав, натомість позичальник покладені на нього умовами договору обовязки належним чином не виконував, в результаті чого станом на 17.12.2015 року має заборгованість в розмірі 43 689,14 грн., яку в добровільному порядку не погашає, у звязку з чим представник позивача вимушений звернутись до суду з даним позовом на захист майнових інтересів ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 предявлені вимоги підтримала в повному обсязі, наполягала на їх задоволенні. Зазначила, що вона є повноважним представником ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК», видана керівництвом довіреність є чинною та посвідчена у встановленому законом порядку. Укладений між ОСОБА_3 та ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» кредитний договір містить підпис позичальника, з умовами надання кредиту він також був ознайомлений належним чином. Акцентувала увагу суду, що ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» в телефонному режимі пропонувало ОСОБА_3 можливість провести реструктуризацію заборгованості задля її погашення, запропонувавши два різні види, але позичальник в категоричній формі відмовився від запропонованих банком будь-яких умов реструктуризації кредиту. Зазначила, що проведення реструктуризації заборгованості це право банку, а не обовязок. Станом на момент розгляду судом справи відповідач заборгованість не погашає, мінімальні обовязкові платежі не сплачує, заяв про розірвання кредитного договору від нього не надходило. Стосовно заявленого позивачем розміру пені в 100 грн. посилалась на те, що нарахування пені та предявлення вимоги про її стягнення є правом банку як сторони кредитно-договірних відносин, а тому позивач на власний розсуд визначений такий розмір пені, аби не ускладнювати матеріальне положення позичальника.

Крім того, згідно додаткових письмових пояснень до позову (а.с.51-52), представник позивача ОСОБА_5 посилався на правомірність сумарного нарахування банком пені та комісії як комісійної винагороди за зняття грошових коштів, безготівкові розрахунки, отримання чеку в банкомату, моніторинг неактивної картки, зазначення яких в одній графі в розрахунку заборгованості, на її думку, не суперечить положенням кредитного договору та умовам діючого законодавства України, а здійснено з метою наглядного розрахунку дійсної заборгованості по кредиту.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 заперечував проти задоволення предявленого позову в повному обсязі, посилаючись на те, що він поданий неповноважною особою ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК», довіреність є незаконною, оскільки видана неповноважною посадовою особою, яка в статуті не вказана. Не заперечуючи проти підписання анкети-заяви на отримання кредиту та ознайомлення під підпис з умовами надання кредитних коштів, які він до 2014 року сумлінно та своєчасно сплачував, зазначив, що за своїм змістом вони не можуть бути кредитним договором, в той час як договір-приєднання в розумінні ч.1 ст.634 ЦК України, на який позивач посилається в обґрунтування предявлених вимог, в матеріалах справи відсутній. Вказав, що кредитними коштами він дійсно користувався, станом на час розгляду судом справи кредит в повному обсязі не повернув, проти заявленої позивачем суми основного боргу не заперечував. Неодноразові його звернення до банку з метою вирішення питання погашення заборгованості в добровільному порядку, ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» ігнорувало, його вимогу щодо надання умов реструктуризації в письмовому вигляді не виконувало, у звязку з чим з 2014 року він припинив будь-які відносини з банком.

Суд,вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, які вважає належними, допустимими та достатніми в їх сукупності, виходячи з принципів змагальності та диспозитивності, приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що 11.11.2013 року на підставі поданої Анкети-заяви про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг в А-Банк, ОСОБА_3 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в кінцево визначеному розмірі 40000 грн. (станом на 12.12.2013 року), що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а.с.5, 6).

У відповідності до ч.2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК», даний банк керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг.

Своїм підписом в Анкеті-заяві відповідач підтвердив свою згоду, що підписана ним анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг в А-Банк, наданими йому Тарифами банку в своїй сукупності складають договір про надання банківських послуг (кредитний договір), який в розумінні ч.1 ст.634 ЦК України є договором приєднання, тим самим приєднався до вказаних Умов та Правил, які по суті є публічною офертою (а.с.6-зворот).

Враховуючи, що факт підписання анкети-заяви, ознайомлення з Умовами та правилами надання кредиту відповідач ОСОБА_3 визнав, дійсність виконаного ним підпису без будь-яких зауважень чи заперечень також підтвердив, що є свідченням дотримання сторонами принципу свободи договору, визначеного ст.ст.6, 627 ЦК України, тому суд приходить до висновку, що між ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» та ОСОБА_3 дійсно виникли договірні відносини, повязані з наданням фінансово-кредитних послуг.

За даних обставин суд залишає поза увагою доводи ОСОБА_3 стосовно відсутності між сторонами договору приєднання, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи та по своїй суті є свідченням надання ним субєктивної оцінки виниклим між сторонами договірним правовідносинам із помилковим тлумаченням норм матеріального права, які їх регулюють.

ОСОБА_6 банку та довідки про умови кредитування (а.с.5,7), ОСОБА_3 отримав кредит на умовах сплати відсотків за користування ним за базовою ставкою 2,5% на місяць (30% річних відповідно) із розрахунку «факт/360» та здійсненням щомісячних платежів до 25 числа.

Крім того, за користування кредитом позичальник сплачує банку проценти за пільговою відсотковою ставкою 0,01% річних в межах встановленого пільгового періоду 55 днів за кожною платіжною операцією, що визначено п.2.1.12.2 Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.20-зворот).

Погашення заборгованості за кредитом, сплата відсотків за користування ним, комісії здійснюються позичальником шляхом поповнення картки через внесення на неї коштів в готівковому чи безготівковому порядку та зарахування їх банком на картковий рахунок позичальника (п.2.1.12.3 Умов та Правил надання банківських послуг, а.с.20-зворот).

Визначаючи обсяг відповідальності позичальника, сторонами погоджено, що у випадку порушення клієнтом строків платежів за будь-яким із грошових зобовязань, передбачених договором, він зобовязаний сплатити неустойку у вигляді:

- пені, яка розраховується як: пеня (1) (базова процентна ставка за договором / 30 нараховується за кожен день прострочення кредиту) + пеня (2) (1% від заборгованості, але не менше 30 грн., яка нараховується 1 раз на місяць при наявності прострочення за кредитом і відсотками на 5 і більше днів), що передбачено п.2.1.12.6.1 Умов (а.с.21);

- штрафу в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих і прострочених відсотків і комісій (п.2.1.7.6 Умов, а.с.18).

В силу ст.ст.525, 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від його виконання не допускається.

В ході судового розгляду встановлено, а відповідачем визнано, що банк свої зобов'язання за кредитним договором від 11.11.2013 року виконав належним чином, надавши відповідачу кредит в обумовленому сторонами розмірі 40000 грн. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав та обов'язків сторін, на боржників покладено цивільно-правовий обов'язок з повернення отриманих кредитних коштів, якому відповідає право кредитора вимагати їх повернення, що відповідає положенням ч.1 ст.509 ЦК України.

Натомість, в порушення умов договору ОСОБА_3 свої зобовязання належним чином не виконував, допускаючи їх прострочення, сплативши востаннє 18.11.2015 року 200 грн. в рахунок погашення за наданим кредитом, 100 грн. відсотків за користування кредитом, в результаті чого станом на 17.12.2015 року утворилась заборгованість за кредитом (тілом) 34244,27 грн., по процентам за користування кредитом 6788,24 грн., початково визначену ставку в 30% річних за якими банк в односторонньому порядку не змінював, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.4). Зазначену заборгованість суд вважає обґрунтованою та доведеною обсягом наявних доказів.

Крім того, в ході судового розгляду відповідач підтвердив дійсність заявленого позивачем розміру основного боргу за тілом кредиту в сумі 34244,27 грн., тим самим фактично визнавши факт дійсності несвоєчасної сплати ним заборгованості за кредитом.

Посилання відповідача, що починаючи з 2014 року в односторонньому порядку він припинив виконання своїх кредитно-договірних зобовязань перед ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» у звязку з незгодою з діями банку, суд оцінює критично в силу відсутності будь-яких належних та допустимих доказів в розумінні 1.24 Умов та правил (а.с.11-зворот), які б підтвердили реальність його наміру розірвати кредитний договір, в той час як протягом 2014-2015 р.р. відповідач періодичними платежами все ж продовжував погашати існуючу заборгованість за тілом кредиту та процентам за користування ним, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.4) та не спростовано відповідачем.

Таким чином, суд приходить до висновку що ОСОБА_3 продовжував вчиняти дії, які свідчать про визнання ним боргу та виконання прийнятих на себе за договором зобовязань, що також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 09.11.2016 року у справі № 362/4015/15-ц.

Питання правомірності дій позивача стосовно пропозиції ОСОБА_3 різних умов проведення реструктуризації боргу, а так само відмови в її проведенні, суд не розглядає, оскільки реструктуризація як зміна істотних умов кредитного договору у зв'язку з наявними або можливими фінансовими труднощами боржника з метою створення сприятливих умов для виконання ним зобов'язань за кредитним договором, застосовується за домовленістю сторін поза межами судового провадження та не стосується вирішення судом спору, а тому суд не вправі втручатись в порядок її проведення, у звязку з чим доводи відповідача в цій частині суд відхиляє.

Імперативним приписом ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним зобовязання.

ОСОБА_6 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму. У разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

З огляду на істотність допущених відповідачем порушень грошових зобовязань, з урахуванням визначеного умовами кредитування розміру штрафу як спеціального заходу захисту майнових інтересів кредитора, суд приходить до висновку про обґрунтованість та правомірність нарахування позивачем штрафу згідно п.2.1.7.6 Умов та Правил, в сумі 500 грн. фіксована частина та 739,95 грн. процентна складова.

Стосовно вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення з відповідача заборгованості по пені та комісії, нарахованим сумарно в розмірі 100 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

ОСОБА_6 ч.1ст.14, ст.628 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із системного аналізу наведених норм слідує, що при здійсненні кредитних нарахувань, включених до кредитної заборгованості, банк повинен суворо дотримуватися умов, встановлених договором, у тому числі в частині формулювання назв таких нарахувань, проведенні їх розрахунку, що забезпечує прозорість і однозначність вимог банку.

ОСОБА_6 п.3.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного Банку України від 10.05.2007 року №168, банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, у тому числі із зазначенням переліку, розміру і бази розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо.

Так, види комісії, передбачені Умовами кредитування (за зняття готівки, за отримання балансу на чек в банкоматах, за безготівковий розрахунок) в аспекті положень п.3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту суд розцінює як додаткову плату за розрахунково-касове обслуговування при користуванні кредитними коштами, зняття яких автоматично здійснюється банком безпосередньо в момент видачі готівки шляхом списання з карткового рахунку в залежності від здійсненого позичальником запиту на надання його послуги.

В той же час, ні Умовами кредитування та Правилами надання банківських послуг, ні в предявлених позивачем вимогах про стягнення комісії не конкретизовано сплату відповідачем комісійної винагороди як супутньої послуги банку, що входить до сукупної вартості кредиту, не визначено її розмір, базу розрахунку, натомість будь-яких доказів стосовно тотожності даного платежу з «комісією», яку позивач предявляє в позові сумарно з пенею, суду не надано, а суд з власної ініціативи позбавлений можливості вирішувати незаявлену позивачем вимогу в силу ч.1 ст.11 ЦПК України.

Також суд критично ставиться до заявлення заборгованості по пені сумарно з комісією, оскільки виходячи з природи комісії як складової частини основного зобовязання, що входить до сукупної вартості кредиту, а пені як штрафної санкції за порушення виконання зобовязань, вони не можуть нараховуватись разом, що суперечить їх правовій сутності та меті застосування в рамках кредитно-зобовязальних правовідносин, тому суд приходить до переконання, що включення позивачем до розрахунку заборгованості сумарно «комісії та пені» не ґрунтується на умовах кредитного договору та вимогах Закону і свідчить про існування неузгодженості між їх умовами та предявленими позивачем вимогами, у звязку з чим доводи представника позивача в цій частині суд залишає поза увагою.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання представника позивача на правомірність нарахування банком пені за несвоєчасне погашення відповідачем заборгованості в розмірі 1 % від суми заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, суд вважає необґрунтованими, оскільки суду не доказів правомірності нарахування пені згідно тарифів, підписаних відповідачем, а так само не надано належний розрахунок щодо порядку її нарахування, механізму за базою нарахування, виходячи із розміру дійсного боргу. Крім того, в розділі 2.17 «Відповідальність сторін» Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.18) матеріально-правова відповідальність позичальника передбачена у вигляді зобовязання сплати штрафу, в той час як нарахування пені не передбачене.

Враховуючи викладене та відсутність конкретизованого розрахунку заборгованості за пенею за формулою, наведеною в п.2.1.12.6.1 Умов та Правил (а.с.21), а також розгорнутого розрахунку за комісією, з конкретизацією її виду, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по ним в сумі 100 грн. з підстав їх необґрунтованості та недоведеності.

Аналізуючи перелічені вище докази в їх сукупності, доведеність неналежного виконання відповідачем покладених на нього зобовязань, суд приходить од висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованості за кредитним договором б/н від 11.11.2013 року станом на 17.12.2015 року в загальному розмірі 43 589,14 грн., яка складається із заборгованості: за кредитом 34244,27 грн.; по процентам за користування кредитом 6788,24 грн.; а також штрафів 500 грн. фіксована частина, 2056,63 грн. процентна складова, у звязку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, згідно ч.1 ст.79, ч.1 ст.88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору (а.с.35) пропорційно розміру задоволених вимог 99,7 %, що становить відповідно 1374,85 грн.

Мотиви відмови в стягненні судового збору з підстави неналежного підтвердження його сплати позивачем, наведені відповідачем, суд відхиляє, оскільки ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» надано платіжне доручення № IHB91B17X1 від 21.01.2016 року про сплату судового збору в сумі 1378 грн., а дійсність зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України судом перевірено перед відкриттям провадження у справі відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про судовий збір».

Інші доводи відповідача стосовно відсутності у представників ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» повноважень на предявлення позову в ході розгляду справи не знайшли підтвердження.

Керуючись ст. ст.4-10, 15, 60, 74, 79, 88 ч.1, 208 ч.1 п.2, 209, 212-215, 218, 294, 296 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1), на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 11.11.2013 року станом на 17.12.2015 року в розмірі 43589 (сорок три тисячі пятсот вісімдесят девять) грн. 14 коп., яка складається із заборгованості: за кредитом 34244 (тридцять чотири тисячі двісті сорок чотири) грн. 27 коп., по процентам за користування кредитом 6788 (шість тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 24 коп., штрафів 500 (пятсот) грн. 00 коп. фіксована частина, 2056 (дві тисячі пятдесят шість) грн. 63 коп. процентна складова.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1), на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» 1374 (одна тисяча триста сімдесят чотири) грн. 85 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Євтушенко О.І.