Рішення № 65517368, 16.03.2017, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/7930/14-ц

2/201/61/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2017 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Демидової С.О.

за участю секретаря Пісчанської Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6 про стягнення суми боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою. З урахуванням уточнених позовних вимог позивач посилається на те, що 25 вересня 2008 року між нею та ОСОБА_7 укладено договір займу грошових коштів в розмірі 20 000 доларів США, які останній зобов'язався повернути 25 вересня 2009 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер. Спадкоємцями першої черги померлого є ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5. Протягом шести місяців позивач в передбаченому законом порядку звернулася до нотаріальної контори з заявою про повернення цих коштів, в добровільному порядку відповідачі грошові кошти не повернули. Тому позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів, які є спадкоємцями померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 - ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 440 000 грн. за договором займу від 25 вересня 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 Ухвалою суду від 09 жовтня 2015 року відповідача ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року замінено на правонаступника ОСОБА_2.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_10 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, оскільки спірну розписку померлий ОСОБА_7, не підписував, а отже ними взагалі заперечується факт отримання даних грошових коштів, окрім того послалася на відсутність належних доказів про те, що позивач знаходячись в похилому віці мала можливість запозичити таку значну суму грошових коштів.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_11 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог пославшись на те, що спірна розписка від 25 вересня 2008 року виконана шляхом монтажу, що було підтверджено висновком експертів від 25 січня 2017 року , окрім того послалася на пропуск позивачем строку пред'явлення позовних вимог про стягнення боргу, оскільки ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а до суду ОСОБА_1 звернулася лише 13 червня 2014 року.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином причин не явки суду не повідомили.

Третя особа, ОСОБА_6, яка в судовому засіданні була допитана в якості свідка, пояснила що з померлим ОСОБА_7 вони проживали в фактичних шлюбних відносинах, тривалий час він працював капітаном судна та отримував хорошу заробітну плату. Оскільки ОСОБА_7 по роду своєї професії тривалий час міг не знаходитися вдома, останній залишав їй пусті аркуші на яких проставляв свої підписи, для того, щоб вона мала можливість отримувати його заробітну плату. Вона дійсно була присутня при передачі грошових коштів, які були витрачені на придбання речей ОСОБА_7 та залишок він забрав з собою в рейс.

Вислухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши та перевіривши матеріали справи, допитавши свідків, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що 25 вересня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 було укладено договір займу грошових коштів на суму 20 000,00 доларів США, згідно якого ОСОБА_7 зобов'язався повернути грошові кошти до 25 вересня 2009 року, що підтверджується розпискою, що міститься в матеріалах справи /т.1, а.с. 56/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 01 квітня 2009 року, видане Посольством України у Республіці Індії /т.1, а.с. 8/. Спадкова справа відкрита після його смерті Першою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 07 травня 2009 року /а.с.98-144/.

З заявами про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_7 звернулись його батько ОСОБА_8, мати ОСОБА_3, діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та ОСОБА_6 /т.1 а.с. 99-102/. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 31 травня 2013 року спадкоємцями померлого ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_1 у рівних частках є ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_3 Вартість майна 439 707 грн., а його 1/4 частина 109 926 грн.75 коп. /а.с. 9/. ОСОБА_6 свідоцтво про право на спадщину не отримувала.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2012 року, встановлено факт сумісного проживання ОСОБА_7 з ОСОБА_6 та визнано за останньою права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2, яка належала ОСОБА_7, як за особою, що перебувала у фактичних шлюбних відносинах і має право на поділ майна у спільній сумісній власності (на підставі ст. 1226 ЦК України ст.ст. 63, 73 СК України). У задоволенні вимог про визнання права власності як спадкоємця на інше майно - відмовлено. /т.1 а.с. 86/.

19 вересня 2009 року до Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_1, заявила про боргові зобов'язання померлого ОСОБА_7 та надала відповідну розписку. Просила включити до складу спадщини боргову суму померлого у розмірі 20 000 доларів США /т.1 а.с. 123/.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Частиною 1 статті 1297 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців (ч.2 ст.1297 ЦК України).

Таким чином, свідоцтва про право на спадщину за законом відповідачі отримали 31 травня 2013 року і саме з цього моменту вони є спадкоємцями, які прийняли спадщину від померлого.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1281 ЦУ України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Відповідно до статей 1216,1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкоємцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Виходячи з аналізу зазначених норм, у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов'язанням.

Статтею 1282 ЦК України визначено, що спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Частинами 1, 4 ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні підтвердила, що вона була присутня при передачі грошових коштів, та що її мати мала можливість надати в борг значну грошову суму, оскільки напередодні ними було продано квартиру.

Суд критично ставиться до показів свідка ОСОБА_14 та не може взяти їх до уваги, оскільки, остання є близьким родичем позивача та може бути зацікавлена в результатах розгляду справи.

Свідок ОСОБА_2 пояснив, що він є братом померлого, та дійсно ОСОБА_7 тривалий час працював капітаном судна та мав достатній заробіток, а тому потреби запозичати кошти в нього не було. Окрім того у нього з братом були добрі відносини та коли б у нього виникла така потреба то він звернувся до свого брата, а не до сторонньої особи, оскільки останній також працює моряком та має достатній заробіток.

В судовому засіданні представники відповідачів пояснили, що ОСОБА_7 не давав такої розписки в силу відсутності потреби в коштах, підпис на ній не відповідає підпису ОСОБА_7, окрім того останній виходячи у море залишав своїм родичам чисті аркуші паперу з власним підписом, одним з яких міг бути використаний позивачем.

В зв'язку з чим за клопотанням представника ОСОБА_2 - ОСОБА_11 ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2016 року було призначено судово-технічну та судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення яких поставлені питання: яка послідовність виконання реквізитів в розписці від 25 вересні 2008 року, а саме друкованого тексту та підпису від імені ОСОБА_7? Чи виконано підпис від імені ОСОБА_7 в розписці від 25 вересня 2008 року самим ОСОБА_7 або іншою особою?

Згідно висновку експертів за результатами проведення судово-технічної експертизи документів та судово-технічної експертизи, при вирішенні питання про те, чи виготовлена досліджувана розписка шляхом монтажу, було встановлено, що текст документу розміщений на аркуші дещо незвичним чином. Текст розписки має вирівнювання «по лівому краю» і «по правому краю», при цьому рядки абзаців, тексту у верхній частині документу, мають відступи. Також в документі при його виготовлені відстань між частинами тексту, яка була залишена для виконання підпису від імені ОСОБА_7, більш ніж значна, а саме 55,5 мм. Текст ОСОБА_7» - реквізит від імені якої виконана розписка, розташовується на значній відстані від інших реквізитів документу та від країв аркушів відстань від основного тексту 20 мм; відстань від реквізитів свідків 24 мм; 22,5 мм від лівого краю. При цьому підпис від імені ОСОБА_7 має достатньо великі безбуквені штрихи, але його типографські ознаки вказують на нарочито виважене виконання, що жодний елемент підпису не перетинається з друкованим текстом. натомість в «свидетели»: підписи свідків розміщені відносно стисло - елементи підписів від імені свідків «ОСОБА_15» та «ОСОБА_14» при їх значно менших розмірах відносно підпису від імені ОСОБА_7 також не перетинаються із друкованим текстом розписки. Ці ознаки зазвичай є характерними для документів, текст яких виконується шляхом «підгонки» його під визначені реквізити, що вже містяться на аркуші паперу. Встановлені ознаки є підставою для припущення, що друкований текст розписки від 25 вересня 2008 року виконувався в документів шляхом «підгонки» його на аркуші паперу під вже існуючий на цьому аркуші підпис від імені ОСОБА_7 Інших ознак (місць перетину), на підставі яких можна б було категорично стверджувати про те, що для виготовлення досліджуваного документу був використаний аркуш паперу з підписом від імені ОСОБА_7, в документі не має. Все вище вказане в своїй сукупності дає підстави для висновку про те, що розписка від 25 вересня 2008 року, вірогідно могла бути виготовлена шляхом монтажу, а саме шляхом використання аркушу паперу з вже існуючим на ньому підписом від імені ОСОБА_7 Таким чином встановити послідовність виконання друкованого тексту та підпису від імені ОСОБА_7 у розписці не виявляється можливим в зв'язку з відсутністю місць перетину. Окрім того згідно сказаного висновку судового експерта підпис від імені ОСОБА_7 в розписці від 25 вересня 2008 року виконаний ОСОБА_7 /а.с.66-69/

Вимоги до письмових доказів встановлені ст. 64 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

В той час, ст. 59 ЦПК України, яка регулює питання допустимості доказів, передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими.

За таких обставин, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, врахувавши висновок експертів судово-технічної та судово-почеркознавчої експертизи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки в судовому засіданні позивачем не доведено факту укладення з ОСОБА_7 договору позики та передачі йому грошових коштів в розмірі 20 000 доларів.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57-61, 76, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог - ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6 про стягнення суми боргу - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили. після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С.О. Демидова