Ухвала суду № 65517331, 31.01.2017, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Дата ухвалення
31.01.2017
Номер справи
210/3654/16-к
Номер документу
65517331
Форма судочинства
Кримінальне
Державний герб України

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 210/3654/16-к

Провадження № 1-кп/210/134/17

"31" січня 2017 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Чайкіна О.В.

за участі секретаря Куксенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривому Розі кримінальне провадження № 12016040710001720 від 24 червня 2016 року, відносно:

ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

сторони кримінального провадження та інші учасники судового розгляду: прокурор Кондратенко І.М., потерпіла ОСОБА_3, обвинувачений ОСОБА_2, захисник обвинуваченого (на окрему процесуальну дію) - Умріхін О.В.

ВСТАНОВИВ:

На розгляді в суді перебуває вищевказане кримінальне провадження.

Прокурор клопотав перед судом продовжити строк дії запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого, з урахуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечувала з приводу продовження запобіжного заходу.

Захисник обвинуваченого (на окрему процесуальну дію) Умріхін О.В. в судовому засіданні клопотав про зміну запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_2 думку захисника підтримав, та клопотав про проведення додаткового медичного обстеження.

Суд, вислухавши думку учасників провадження, приходить до наступних висновків.

При цьому, згідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Так, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно зі ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Дата ратифікації 17.07.97 р. , дата набуття чинності 11.09.97 р.) кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

У справі "Єлоєв проти України" (Заява № 17283/02), рішення Європейського суду з прав людини від 6 листопада 2008 року, суд зазначив, що пункт 4 статті 5 Конвенції забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення "законності" позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою (справа "Буткевічюс проти Литви" (Butkevicius v. Lithuania), № 48297/99, п. 43, ECHR 2002-II).

У справі "Третьяков проти України" ЄСПЛ констатує, що рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватись на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання заявника під вартою; і суд має з'ясувати можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.

Суд зазначає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід відповідає: 1) особі обвинуваченого, який звільнившись з місць позбавлення волі 19 лютого 2016 року, де відбував покарання за вчинення злочинів середньої тяжкості та тяжкого злочину, будучи неодноразово судимим, знову обвинувачується у вчиненні тяжкого корисливого злочину проти власності, 2) характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінуються, при цому санкція ч. 2 ст. 186 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 6 років; 3) позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню від суду, незаконного впливу на потерпілу, свідків, вчиненню нових кримінальних правопорушень, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого.

Усі доводи обвинуваченого та його захисника, викладені у його клопотаннях, зокрема його соціальні зв"язки, наявність захворювань, самі по собі не можуть служити підставою для зміни запобіжного заходу, а враховуються в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні, зокрема ризиками, що наразі не відпали: переховування та ухилення від суду, вплив на свідків та потерпілу, можливість вчинити інше кримінальне правопорушення; особи обвинуваченого, який раніше неодноразову судимий за вчинення злочинів різного ступеня тяжкості.

З урахуванням викладеного, на підставі ст.ст. 176, 178 КПК України, ст.ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, та враховуючи матеріали кримінального провадження, які надійшли в провадження суду та які свідчать, що інші запобіжні заходи не відповідають характеру ризиків та підстав його застосування (зокрема можливості ухилення від суду, перешкоджання судовому розгляду, незаконного впливу на свідків та потерпілу, вчинення інших кримінальних правопорушень), та не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час судового провадження, суд вважає за потрібне продовжити строк тримання під вартою.

Суд вважає, що матеріально-правові і процесуальні умови, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення "законності" позбавлення свободи були дотриманні під час застосування до обвинуваченого такого запобіжного заходу як "взяття під варту", а мети, з якою застосовувалося затримання та подальше тримання під вартою відповідають фактичним матеріалам справи, та наявним ризикам переховування від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень, незаконного впливу на потерпілих та свідків.

Суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою на строк в два місяці, що відповідає положенням ст. 331 КПК УКраїни з одночасним визначенням розміру застави.

Що стосується скарг захисника та обвинуваченого щодо погіршення стану здоров'я обвинуваченого, та неналежному лікуванні суд зазначає наступне.

Спільним наказом від 10.02.2012р. за № 239/5/104 затверджено Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту (надалі - Порядок).

Згідно з вказаним порядком, а саме п. 2.3 медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров'я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО. Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров'я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування. У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров'я. Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.

Пунктом 2.6 даного порядку передбачено, що у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку. Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.

Якщо ж за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО (п. 2.7 Порядку). Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи. Керівництво СІЗО організовує та забезпечує цілодобову охорону особи, узятої під варту, під час лікування у закладах охорони здоров'я відповідно до вимог нормативно-правових актів Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров'я.

Враховуючи викладене, обвинуваченому гарантоване право на отримання належної медичної допомоги, у порядку встановленим законодавством.

Оскільки сторона захисту та обвинувачений посилаються на погіршення стану здоров'я обвинуваченого, який є слідчо-заарештованим та рахується за Дзержинським районним судом міста Кривого Рогу, враховуючи положення ст. 5 Конвеції, суд вважає за доцільне зобов'язати керівника Криворізької установи виконання покарань № 3 УДПС України в Дніпропетровській області негайно провести додаткове медичне обстеження ОСОБА_2 за забезпечити відповідне лікування за медичними показниками.

Крім того, суд вважає за доцільне витребувати з Криворізької установи виконання покарань № 3 УДПС України в Дніпропетровській області відомостей про те, чи має можливість обвинувачений ОСОБА_2 за станом здоров'я перебувати в умовах СІЗО.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 331, КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до 29 березня 2017 року включно.

На підставі п. 2 ч. 5 ст. 183 КПК України розмір застави визначити у межах 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 32 000 (тридцять дві тисячі) грн. 00 коп. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Дніпропетровській області. Банк отримувача - ГУДКСУ в м. Київ, отримувач -ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, Код отримувача ( ЄДРПОУ) - 26239738, МФО - 820172, № рахунку 37312066017442.

В разі сплати застави вважати обраним ОСОБА_2 запобіжний захід - заставу.

В разі внесення застави, суд на підставі ч. 5, 6 ст. 194 КПК України вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 строком на два місяці з моменту внесення застави наступні обов"язки: прибувати до суду за викликами; не відлучатися із міста Кривого Рогу Дніпропетровської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця фактичного проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Роз'яснити, що ОСОБА_2 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Попередити, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7-10 ст. 183 КПК України.

Копії ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, уповноваженій особі місця ув'язнення.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 щодо проведення медичного обстеження - задовольнити.

Зобов'язати керівника Криворізької установи виконання покарань № 3 УДПС України в Дніпропетровській області негайно провести медичне обстеження ОСОБА_2 та забезпечити відповідне лікування за медичними показниками.

Витребувати з Криворізької установи виконання покарань № 3 УДПС України в Дніпропетровській області відомостей про те, чи має можливість обвинувачений ОСОБА_2 за станом здоров'я перебувати в умовах СІЗО.

Зобов'язати Криворізьку установу виконання покарань № 3 УДПС України в Дніпропетровській області надати до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу запитувану інформацію у строк до 20 лютого 2017 року.

Ухвала є обов'язковою до виконання, оскарженню не підлягає, заперечення на ухвалу можуть бути включені на судове рішення, прийняте за наслідками розгляду кримінального провадження.

Повний текст ухвали складено та проголошено 02 лютого 2017 року о 15год.25 хвилин.

Суддя: О. В. Чайкіна

Попередній документ : 65517309
Наступний документ : 65517350