Ухвала суду № 65517112, 17.01.2017, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/9334/15-ц

(4-с/199/4/17)

УХВАЛА

17.01.2017року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

Головуючий-суддя Богун О.О.

при секретарі Гуменюк О.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_2, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_2, посилаючись на те, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 14.01.2016 у справі №199/9334/15, були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.

Рішенням визначено стягнути з ОСОБА_3 суму сплаченої орендної плати у розмірі 33295 грн. та суму судового збору та було видано виконавчий лист, який було предявлено для виконання до АНД ВДВС ДМУЮ.

17.05.2016 державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

Постановою від 17.05.2016 було накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на відчуження його майна.

14.09.2016 представником стягувача було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. 22.09.2016 під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження було виявлено, що жодних дій щодо звернення стягнення на наявне майно боржника державним виконавцем не проводиться, а саме не здійснюється опис майна, не проводиться оцінка майна та не проводиться дії щодо організації реалізації наявного майна у боржника.

На підставі зазначеного заявник просить визнати бездіяльність державного виконавця незаконною; зобовязати державного виконавця здійснити заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» щодо стягнення майна боржника для виконання судового рішення.

В судове засідання представник заявника не зявилася, надала заяву про слухання справи у її відсутність, на задоволенні скарги наполягала.

Представник заінтересованої особи Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області у судове засідання не зявився, про слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у звязку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено відповідними положеннями ЗаконуУкраїни "Про виконавче провадження", згідно зі статтями 1 та 2 якого виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до вимог ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до п.п. 18 та 23 рішення Європейського суду з прав людини від 12 травня 2011 року у справі «Ліпісвіцька проти України» судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні. Тобто, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом. При здійсненні виконавчою службою виконання остаточного рішення, провадження має бути закінчено без зволікань.

За п.8 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 1 ст. 6 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (ч.2 ст.30 Закону України «Про виконавче провадження).

Згідно ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо рішення увалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один скаржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Судом встановлено, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 14.01.2016 у справі №199/9334/15, були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.

Рішенням визначено стягнути з ОСОБА_3 суму сплаченої орендної плати у розмірі 33295 грн. та суму судового збору та було видано виконавчий лист, який було предявлено для виконання до АНД ВДВС ДМУЮ.

17.05.2016 державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

Постановою від 17.05.2016 було накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на відчуження його майна.

14.09.2016 представником стягувача було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. 22.09.2016 під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження було виявлено, що жодних дій щодо звернення стягнення на наявне майно боржника державним виконавцем не проводиться, а саме не здійснюється опис майна, не проводиться оцінка майна та не проводиться дії щодо організації реалізації наявного майна у боржника.

Як роз'яснено у абз. 2 п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Такі ж розяснення надано у абз 2,3 п.18 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», а саме, виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав. При цьому суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" саме державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 18 цього Закону.

З урахуванням зазначеного, скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.388 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Разом з тим, Закон України «Про судовий збір» містить вичерпний перелік заяв та скарг за подання яких до суду справляється судовий збір. В даному переліку відсутні скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, у звязку з чим суд позбавлений можливості визначити розмір судового збору в даному випадку, а тому судові витрати розподілу не підлягають і відносять на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 386, 387 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_2

Зобовязати державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_2 здійснити заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» щодо стягнення майна боржника для виконання судового рішення від 14.01.2016 по справі №199/9334/15 (2/199/529/16) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом 5 днів з дня її проголошення шляхом її подачі через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська до апеляційного суду Дніпропетровської області. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом 5 днів з дня її отримання.

Головуючий: