Ухвала суду № 65516536, 22.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/800/8327/17

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

22 березня 2017 року м. Київ

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання відновити нарахування та виплату раніше призначеної пенсії,

в с т а н о в и в:

21 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області (далі - УПФУ) про визнання дій неправомірними та зобов'язання відновити нарахування та виплату раніше призначеної пенсії.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що відповідачем порушено норми чинного законодавства, що регулюють відносини нарахування та виплату пенсій, а тому ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги.

Постановою Волноваського районного суду Донецької області від 22 червня 2016 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії УПФУ щодо зупинення виплати пенсії ОСОБА_1. Зобов'язано УПФУ відновити позивачу виплату раніше призначеної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з 1 червня 2015 року по 16 червня 2015 року.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року апеляційну скаргу УПФУ задоволено частково. Постанову першої інстанції скасовано частково. Позовні вимоги ОСОБА_1 до УПФУ за період з 1 червня 2015 року по 16 червня 2015 року залишено без розгляду. В решті рішення - залишено без змін.

Позивач подала касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

У відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.

За правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в УПФУ, отримує пенсію, призначену відповідно до норм Закон України «Про державну службу» та продовжує працювати на посаді завідуючої Волноваської державної нотаріальної контори.

1 квітня 2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213- VІІІ (далі - Закон № 213- VІІІ).

Частину 1 статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється».

Відповідно до пункту 2 розділу Прикінцевих положень Закону №213-VІІІ від 2 березня 2015 року порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Пунктом п'ятим Прикінцевих положень Закону № 213-VIIІ передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до зазначених вище законів.

Оскільки Закон № 213-VIIІ не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Таким чином з 1 червня 2015 року особи, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії за віком, призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24 травня 2016 року №21-948а16.

Тобто, позивач в період з 1 червня 2015 року мала право на відновлення виплати пенсії призначеної відповідно до норм Закон України «Про державну службу».

Скасовуючи частину позовних вимог та залишаючи їх в цій частині без розгляду суд апеляційної інстанції виходив з того, що нормами частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

В даному випадку позивача за захистом свого права, яке порушено відповідачем з 1 червня 2015 року, звернулася до суду 21 квітня 2016 року, тобто із порушенням строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Клопотання про поновлення такого строку позивачем не заявлено, а тому суд апеляційної дійшов правильного висновку про залишення частини позовних вимог без розгляду.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що судом порушено норми процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання відновити нарахування та виплату раніше призначеної пенсії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року, відмовити.

Матеріали касаційної скарги повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України (підпис) М.І. Мойсюк