Ухвала суду № 65516421, 21.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

21 березня 2017 року м. Київ К/800/8484/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Заїка М.М., перевіривши можливість розгляду касаційної скарги Київського міського центру зайнятості на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру зайнятості про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У квітні 2014 року позивач - ОСОБА_1, звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київського міського центру зайнятості, в якому просила: визнати факт звільнення позивача з займаної посади 29 січня 2014 року незаконним та зобов'язати відповідача скасувати витяг із наказу №13-к від 25 січня 2014 року про звільнення; поновити позивача на посаді головного спеціаліста центру зайнятості в місті Києві та зобов'язати відповідача видати наказ про поновлення на роботі; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 січня 2014 року; стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди у розмірі 7 000,00 грн.; стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку (з 04 лютого 2014 року по 05 березня 2014 року); зобов'язати відповідача надати позивачу довідку про нараховані суми, належні позивачу при звільненні із зазначенням суми вихідної допомоги, виплаченої відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю та розрахованої згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати №100.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2016 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Стягнуто з Київського міського центру зайнятості середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку при звільненні в розмірі 22 534, 40 грн. (двадцять дві тисячі п'ятсот тридцять чотири гривні сорок копійок). В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задовленні позову в частині скасування наказу та поновлення на посаді суд першої інстанції дійшов висновку, що у ОСОБА_1 було відсутнє переважне право на заняття вакантної посади.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано накази Київського міського центру зайнятості №13-к від 25 січня 2014 року та №57-к від 03 квітня 2014 року в частині звільнення ОСОБА_1. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу взаємодії з роботодавцями Дніпровського районного центру зайнятості з 03 лютого 2014 року. Стягнуто з Київського міського центру зайнятості на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 145 379,76 грн. (сто сорок п'ять тисяч триста сімдесят дев'ять гривень сімдесят шість копійок), сума вказана без утримання податків й інших обов'язкових платежів. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Відповідно до наказу Київського міського центру зайнятості від 27 листопада 2013 року № 202-к «Про зміни в штатних розписах районних центрів зайнятості» у відділі взаємодії з роботодавцями Дніпровського РЦЗ ліквідовано посаду головного спеціаліста і введено посаду заступника начальника відділу організації працевлаштування населення. Усі працівники відділу взаємодії з роботодавцями, які займали посаду головного спеціаліста були попереджені під персональний розпис про наступне можливе вивільнення через два місяці згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України, про що свідчить додаток до вказаного наказу із особистими підписами таких працівників.

Згідно із Списком працівників Дніпровського РЦЗ посади яких ліквідовано, про можливе вивільнення попереджено наступних головних спеціалістів відділу взаємодії з роботодавцями: ОСОБА_2; ОСОБА_3; ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_1; ОСОБА_6.

Як зазначає Київський міський центр зайнятості, ним при вирішенні питання про звільнення працівника із числа перелічених працівників з посади головного спеціаліста перевірено наявність у них, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці. Наведене підтверджується наявною в матеріалах справи Інформацією наданої Київським міським центром зайнятості, згідно з якою відповідно до статті 42 КЗпП України керівництвом Дніпровського РЦЗ було прийнято рішення про ліквідацію посади головного спеціаліста ОСОБА_1

Дане рішення обумовлено тим, що інші головні спеціалісти відділу мали переважне право на залишення на роботі, а саме:

- ОСОБА_2, 1988 року народження, освіта вища, в службі зайнятості працює з 2012 року. За час роботи зарекомендував себе кваліфікованим, дисциплінованим працівником;

- ОСОБА_6. 1964 року народження, освіта неповна вища, в системі служби зайнятості працює з 10.11.2008, в даний час навчається без відриву від виробництва на 4-му курсі Міжрегіональної академії управління персоналом;

- ОСОБА_3, 1984 року народження, освіта вища, в системі служби зайнятості працює з 27.02., досвідчений, кваліфікований працівник;

- ОСОБА_4, 1989 року народження, освіта вища, в системі служби зайнятості працює з 08.11.2011, кваліфікований досвідчений працівник;

- ОСОБА_5, 1990 року народження, освіта вища, в системі служби зайнятості працює з 15.07.2011, кваліфікований досвідчений працівник;

- ОСОБА_1, 1986 року народження, освіта вища, в системі служби зайнятості працювала з 10.09.2013 по 29.01.2014, за 4,5 місяців роботи ОСОБА_1 тричі перебувала на лікарняному.

Як вказано у зазначеній інформації, висновок про необхідність скасувати посаду саме ОСОБА_1 Київським міським центром зайнятості зроблено на підставі службової записки Дніпровського РЦЗ від 29 листопада 2013 року №5139-01/23. У зазначеній службовій записці зазначено, що відповідно до наказу Центру зайнятості "Про зміни в штатних розписах районних центрів зайнятості" від 27 листопада 2013 року №202-к та керуючись статтею 42 Кодексу законів про працю України у відділі взаємодії з роботодавцями ліквідовано посаду головного спеціаліста, яку займала ОСОБА_1 з мотивів найменшого безперервного стажу роботи на посаді у даному відділі.

Тобто, за результатами перевірки наявності у перелічених вище працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці, відповідачем зроблено висновок, що ОСОБА_1 має найнижчу кваліфікацію і продуктивність праці. Такий висновок ґрунтується на тому, що остання має найменший безперервний стаж роботи на посаді.

Проте, у відповідності до Посадової інструкції головного спеціаліста відділу взаємодії з роботодавцями Дніпровського районного центру зайнятості, затвердженої директором Київського міського центру зайнятості 01 червня 2013 року, копія якої наявна в матеріалах справи, кваліфікаційними вимогами є: повна вища освіта: спеціаліст, магістр; державний службовець, якому присвоєно 6 або 7 категорії, 13-15 ранг. Стаж роботи повинен включати: досвід роботи в державних установах або досвід роботи на підприємствах, в організаціях, установах. Доказів, що до Посадової інструкції вносились зміни або, що її дію було припинено, суду надано не було.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на час вирішення питання про скорочення посади головного спеціаліста відділу взаємодії з роботодавцями Дніпровського районного центру зайнятості мала повну вищу освіту за спеціальністю «Економіка підприємства» та здобула кваліфікацію магістра з економіки підприємства, що підтверджується відповідним дипломом. ОСОБА_1 мала досвід роботи в державних установах та підприємствах, що підтверджується особовою карткою останньої. Відповідно до наказу Київського міського центру зайнятості від 10 вересня 2013 року №144-к про призначення ОСОБА_1 на посаду головного спеціаліста відділу взаємодії з роботодавцями Дніпровського районного центру зайнятості їй було присвоєно 15 ранг державного службовця.

Натомість судом встановлено, що ОСОБА_6, перевагу якій було віддано при вирішенні питання про скорочення посади головного спеціаліста відділу взаємодії з роботодавцями Дніпровського районного центру зайнятості, не мала повної вищої освіти, а отже, не відповідала кваліфікаційним вимогам до зазначеної посади.

Вказане свідчить, що висновок Київського міського центру зайнятості про те, що ОСОБА_1 має найнижчу кваліфікацію і продуктивність праці є необґрунтованим, недоведеним під час розгляду справи та таким, що суперечить принципам законодавства про працю.

У касаційній скарзі Київський міський центр зайнятості не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції.

В обгрунтування касаційної скарги зазначає, що відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 ОСОБА_1 було поновлено на роботі та виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Ознак необґрунтованого застосування судом першої та апеляційної інстанцій в частині задоволенні позовних вимог норм матеріального та процесуального права в касаційній скарзі не зазначено та викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Крім того, доводи та зміст касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову та не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни чи скасування рішень.

З огляду на викладене та керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Київського міського центру зайнятості на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру зайнятості про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя М.М. Заїка