Ухвала суду № 65515918, 21.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 р.Справа № 820/5890/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2017р. по справі № 820/5890/16

за позовом ОСОБА_1

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач) в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.10.2016 р. №88-13-03, видане Харківською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області про сплату транспортного податку за 2015 р. у розмірі 22916,67 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що податкове повідомлення-рішення №88-13-03 від 24.10.2016 р. ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, оскільки прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.10.2016 року №88-13-03, видане Харківською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області про сплату транспортного податку за 2015 р. у розмірі 22916,67 грн.

Стягнено на користь ОСОБА_1 (код - НОМЕР_1) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ - 39859695).

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що оскільки позивач є власником транспортного засобу Lexus RX 350, рік випуску 2010 , який у відповідності до положень п.п. 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є об'єктом оподаткування, то податковим органом правомірно визначено позивачу суму грошового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ОСОБА_1 22.03.2012 року на підставі договору купівлі-продажу №045/03/2012 придбано у власність автомобіль Lexus RX 350 та в подальшому було вчинено реєстрацію вказаного транспортного засобу в ГУМВС України м. Харкова.

З наданих представником відповідача письмових заперечень судом встановлено, що відповідачем на підставі даних УДАІ ГУМВС України в Харківській області щодо наявного у власності ОСОБА_1 транспортного засобу Lexus RX 350, 2010 року випуску на підставі пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України сформовано податкове повідомлення-рішення від 15.05.2015 року №01-17Т-Безлюдівка на суму 25000,00 грн.

В подальшому на підставі заяви позивача від 26.09.2016 року фахівцями Харківської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області шляхом проведення звірки було встановлено, що позивач була власником вказаного транспортного засобу у період з 16.03.2013 року по 13.11.2015 року, у зв'язку з чим відповідачем було сформованого податкове повідомлення-рішення №88-13-03 від 24.10.2016 року про сплату транспортного податку за 2015 рік у сумі 22916,67 грн, а податкове повідомлення-рішення від 15.05.2015 року №01-17Т-Безлюдівка було скасовано.

Не погоджуючись із правомірністю податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактично підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання, слугував висновок податкового органу про наявність у позивача в 2015 році обов'язку сплачувати транспортний податок з фізичних осіб.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення 24.10.2016 року №88-13-03 Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області прийняте без врахування всіх обставин. Таким чином, суд дійшов висновку про скасування винесеного податкового повідомлення - рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Правовідносини з приводу оподаткування транспортного засобу регулюються приписами ПК України, іншими Законами, а також актами органів місцевого самоврядування.

01.01.2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIII від 28.12.2014 року, яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, було введено транспортний податок.

Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Згідно з п.п. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

У відповідності до п. 267.6.1, п. 267.6.2 ст. 267 ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Пунктом 267.6.2 статті 267 ПК України встановлено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам-нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Відповідно до вимог п.п. 267.8.1 п. 267.8 ст. 267 ПК України, фізичні особи сплачують податок протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно п.п. 267.6.6 п.267.6 ст. 267 ПК України, за об'єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.

Аналізуючи вищезазначені норми закону, колегія суддів зазначає, що об'єктами оподаткування у розумінні ст. 267 Податкового кодексу України є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., а використання транспортного засобу пов'язується з його реєстрацією.

Так, відповідно до п. 8.1. ст. 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Статтею 10 Податкового кодексу України, встановлено перелік місцевих податків, транспортний податок прямо не вказаний. Натомість є податок на майно (п. п. 10.1.1.), який складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено п. 7.1 ст. 7 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 265 Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII, що діє з 01.01.2015), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, транспортний податок згідно з Податкового кодексу України є місцевим податком.

Водночас, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Відповідно до п. 8.3. ст. 8 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно п. 4.4 ст. 4 Податкового кодексу України, установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Тобто безпосереднє встановлення місцевих податків (а отже і транспортного податку) віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 143 Конституції України.

Відповідно до п. 10.3. статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (п. п. 12.3.1 Податкового кодексу України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні ст. 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (п. п. 12.3.2 Податкового кодексу України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (п. п. 12.3.3 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених п. п. 12.3.4 ст. 12 цього кодексу.

Відповідно п. п. 12.3.4 ст. 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Таким чином, положеннями Податкового кодексу України передбачено, що місцеві ради зобов'язані до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів, обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Таким чином, 2015 рік - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України, про що зазначено в ухвалах цього суду від 26.01.2016 р. у справі № К/800/46951/15, від 19.04.2016 р. №К/800/2667/16, від 30.08.2016 р. №К/800/8077/16.

Також колегія суддів зазначає, що на разі матеріали справи містять довідку Територіального сервісного центру №6342 Регіонального сервісного центру в Харківській області від 20.09.2016 року, зі змісту якої встановлено, що транспортний засіб Lexus RX 350, 2010 року випуску, кузов НОМЕР_3, номерний знак НОМЕР_2, власник ОСОБА_1, 22. 09.2015 року знято з обліку для реалізації та 15.12.2015 року вказаний транспортний засіб зареєстровано на іншого власника (а.с. 11).

Як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача на підтвердження правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 24.10.2016 року №88-13-03, надано до суду розрахунок до вказаного податкового повідомлення-рішення та результати аналітичного пошуку транспортного засобу по "НАІС ДДАІ" МВС України.

З розрахунку до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вбачається, що транспортний засіб за даними контролюючого органу перебував у власності позивача по 13.11.2015 року, натомість за результатами аналітичного пошуку, виявлено інформацію про дату вчинення реєстрації 13.11.2015 року щодо транспортного засобу Lexus RX 350, 2012 року випуску.

При розгляді даної справи враховує рішення Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), яке відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягає застосуванню судами як джерело права, та яким було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

Пунктом 12.3.5. ст. 12 Податкового кодексу України надалі встановлено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

В контексті наведеного суд зазначає, що основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин.

У свою чергу принцип стабільності, закріплений у п. п. 4.1.9. ст. 4 Податкового кодексу України, має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу.

Аналізуючи вищезазначені норми закону, колегія суддів зазначає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про правомірність визначення позивачу суми грошового зобов'язання з транспортного податку та обґрунтованість винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яке є предметом оскарження позивачем.

Натомість, позивач, довів не обґрунтованість винесеного оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яке є предметом оскарження.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відсутності у позивача обов'язку сплачувати транспортний податок з фізичних осіб за 2015 рік, та як наслідок, незаконності нарахування відповідачем суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2017р. по справі № 820/5890/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О.Судді(підпис) (підпис) Кононенко З.О. Калитка О.М. Повний текст ухвали виготовлений 27.03.2017 р.