Постанова № 65515880, 22.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 р. Справа № 816/1838/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2016р. по справі № 816/1838/16

за позовом Споживчого товариства "КООПЗАГОТПРОМ - МКК"

до Державної фіскальної служби України

про скасування податкової консультації,

ВСТАНОВИЛА:

Споживче товариство "КООПЗАГОТПРОМ - МКК" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач, ДФС України) про скасування індивідуальної податкової консультації від 28.09.2016 №21038/6/99-99-13-03-01-15.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що надана відповідачем індивідуальна податкова консультація з питань практичного застосування положень абзацу "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (зокрема, тлумачення понять "будівлі промисловості", "промислове підприємство") та сплати податку на нерухомість у 2015 році не відповідає приписам Податкового кодексу України.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2016 року позовні вимоги було задоволено.

Скасовано індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 28.09.2016 №21038/6/99-99-13-03-01-15.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні.

Відповідно до статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що листом від 14.01.2016 позивач звернувся до ДФС України із запитом про отримання індивідуальної податкової консультації з таких питань: 1) щодо визначення об'єкта оподаткування податком на нерухомість - якщо в договорі купівлі-продажу, техпаспорті та витягу з реєстру речових прав вказано, що нерухомість є будівлями складського типу, то чи достатньо цього для того, щоб підтвердити, що ці будівлі є "складськими приміщеннями" у розумінні абзацу "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України; 2) які підприємства належать до "промислових" у розумінні абзацу "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України; 3) щодо встановлення ставок податку на нерухомість: чи потрібно сплачувати податок на нерухомість за нежитлові будівлі у 2015 році, якщо рішення про встановлення такого податку Полтавською міською радою прийнято з порушенням вимог статті 12 Податкового кодексу України; з урахуванням вимог статті 12 Податкового кодексу України рішення Полтавської міської ради від 30 січня 2015 року починає застосовуватись з 2015 чи 2016 року? /а.с. 20-21/.

Листом від 16.02.2016 вих. №3412/6/99-99-17-04-01-15 ДФС України роз'яснила позивачу: щодо першого та другого запитань: при віднесенні об'єктів нежитлової нерухомості Споживчого товариства "КООПЗАГОТПРОМ - МКК" до об'єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, необхідно дотримуватись умов, визначених підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, враховувати рішення органів місцевого самоврядування в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ДК 018-2000, ДК 009:2010 та документи, що підтверджують право власності на таку нерухомість; щодо третього запитання: у 2015 році платники податку - юридичні особи сплачували податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з урахуванням рішень органів місцевого самоврядування про встановлення на 2015 рік податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, прийнятих на виконання вимог пункту 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону №71 /а.с. 16-17/.

Не погодившись з доводами контролюючого органу, позивач оскаржив індивідуальну податкову консультацію до суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.06.2016 у справі №816/684/16 адміністративний позов Споживчого товариства "КООПЗАГОТПРОМ - МКК" задоволено, скасовано індивідуальну податкову консультацію ДФС України від 16.02.2016 вих. №3412/6/99-99-17-04-01-15 в частині відповідей, наданих на запит Споживчого товариства "КООПЗАГОТПРОМ - МКК" від 14.01.2016 /а.с. 22-24/.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2016 апеляційну скаргу ДФС України повернуто відповідачу.

Листом від 28.09.2016 вих. №21038/6/99-99-13-03-01-15 ДФС України надала позивачу нову індивідуальну податкову консультацію /а.с. 18-19/, у якій зазначила: щодо першого запитання: будівлі промисловості, зокрема, складські приміщення промислових підприємств, визначені у підпункті "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, можуть бути класифіковані за ДК 018-2000 та віднесені до класу "Будівлі промисловості" (код 1251). Водночас, належні позивачу на праві власності будівлі складів згідно з документами про право власності не визначені як такі, що належать до будівель промисловості, а тому можуть бути включені до класу ДК 018-2000 "Резервуари, силоси та склади"; щодо другого запитання: як ознаки для віднесення юридичних осіб до промислових підприємств можуть використовуватись коди видів економічної діяльності за КВЕД, при цьому, їх використання здійснюють самі користувачі за власними правилами; передача в оренду третім особам будівель, які належать юридичним особам, не є умовою для визначення належності такої нерухомості до об'єктів, що не оподатковуються податком на нерухоме майно; щодо третього запитання: норми пункту 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону №71 щодо перегляду, встановлення та оприлюднення рішень органів місцевого самоврядування в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у 2015 році мають рекомендаційний характер; питання визначення легітимності рішень місцевих рад не належить до компетенції органів ДФС; у разі прийняття місцевими радами в межах своїх повноважень та у порядку, визначеному Податковим кодексом України, рішень про встановлення податку на майно у платників податку виникає обов'язок щодо самостійного нарахування та сплати податку у порядку та строки, визначені Податковим кодексом України.

Однак, позивач не погодився з відповідними доводами контролюючого органу, у зв'язку з чим оскаржив індивідуальну податкову консультацію до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що надана контролюючим органом Споживчому товариству "КООПЗАГОТПРОМ - МКК" індивідуальна податкова консультація не відповідає вимогам закону, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

У доводах апеляційної скарги відповідач зазначає, що надана ним податкова консультація є правомірною, відповідає вимогам законодавства, а тому скасуванню не підлягає.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.

Так, згідно з підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно з пунктом 52.1 статті 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Відповідно до пункту 52.3 статті 52 Податкового кодексу України за вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що звернення позивача про надання індивідуальної податкової консультації стосувалось питань визначення об'єкта оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та порядку і наявності законних підстав для сплати такого податку у 2015 році.

Колегією суддів встановлено, що Споживчому товариству "КООПЗАГОТПРОМ - МКК" на підставі договорів купівлі-продажу від 23.10.2015 та від 28.12.2015 на праві приватної власності належить об'єкт нерухомого майна: нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Полтава, вул. Червонофлотська, буд. №11, що складаються з: прохідної "А-1" пл. 46,9 кв.м., складу "Б-1" пл. 1788,3 кв.м., складу "В-1" пл. 1481,4 кв.м., складу з навісом "Г-1" пл. 1648,4 кв.м., складу "Д-1" пл. 3912,9 кв.м., вбиральні "Е-1" пл. 2,8 кв.м., огорожі №1, хвіртки №2, воріт №3, огорожі №4, огорожі №5, воріт №6 /а.с. 44-50/.

З 01.01.2015 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII. Згідно з даним нормативно-правовим актом запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Зокрема, відповідно до положень підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Водночас абзацом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

З огляду на відсутність у Податковому кодексі України конкретизованого переліку нерухомого майна, що відноситься до будівель промисловості, та визначення поняття "промислове підприємство" позивач звернувся до ДФС України із запитом про отримання індивідуальної податкової консультації.

При цьому зазначив, що договори купівлі-продажу, техпаспорт та витяги з Державного реєстру прав на нерухоме майно містять відомості про віднесення такого нерухомого майна до будівель складів /а.с. 28-31/.

Надаючи відповідь на запитання позивача щодо віднесення об'єктів нерухомого майна до складських приміщень промислових підприємств відповідач посилався на "Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000" (Надалі - ДК 018-2000), затверджений наказом Держстандарту України від 17.08.2000. Зазначив, що будівлі промисловості, зокрема, складські приміщення промислових підприємств, визначені у підпункті "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, можуть бути класифіковані за ДК 018-2000 та віднесені до класу "Будівлі промисловості" (код 1251). Водночас, належні позивачу на праві власності будівлі складів згідно з документами про право власності не визначені як такі, що належать до будівель промисловості, а тому можуть бути включені до класу ДК 018-2000 "Резервуари, силоси та склади".

Позивач зазначає, що відповідач протиправно застосував поняття, які містяться у "Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000", оскільки даний класифікатор було прийнято задовго до запровадження податку на нерухомість та прийняття Податкового кодексу України, а тому зазначений класифікатор не має ніякого відношення до податку на нерухомість та оподаткування в цілому.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими доводами позивача та суду першої інстанції з огляду на таке.

Податковим кодексом України не визначено поняття "будівлі промисловості" та "промислового підприємства". Проте, поняття "будівля промисловості" міститься в "Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000".

Так, об'єктами класифікації в Державному класифікаторі будівель та споруд є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до ДКБС будівлі промисловості віднесені до підрозділу 1251. Цей клас включає криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та інші за їх функціональним призначенням.

Цей клас не включає, серед іншого, резервуари, силоси та склади (1252).

Натомість, згідно з реєстраційними документами позивача за ним зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі та споруди за адресою: м. Полтава, вул. Червонофлотська, 11, частини об'єкта нерухомого майна зазначено - склад.

Таким чином, колегія суддів вважає за можливе застосування до спірних правовідносин понять з "Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000", оскільки останнім визначено поняття "будівля промисловості".

Щодо відповіді на третє питання з приводу встановлення ставок податку на нерухомість: чи потрібно сплачувати податок на нерухомість за нежитлові будівлі у 2015 році, якщо рішення про встановлення такого податку Полтавською міською радою прийнято з порушенням вимог статті 12 Податкового кодексу України колегія суддів зазначає таке.

Так, відповідно до п.4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідачем правомірно надано відповідь щодо того, що норми вказаного вище закону у 2015 році для органів місцевого самоврядування мають рекомендаційний характер.

Водночас, відповідно до п.п. 12.3.5 п. 12.3 статті 12 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Отже, на підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що індивідуальна податкова консультація відповідача є правомірною, у зв'язку з чим відсутні підстави для її скасування.

Таким чином, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до помилкового висновку, неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення відповідно до вимог статті 202 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2016р. по справі № 816/1838/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Споживчого товариства "КООПЗАГОТПРОМ - МКК" до Державної фіскальної служби України про скасування податкової консультації - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бершов Г.Є.Судді Катунов В.В. Ральченко І.М. Повний текст постанови виготовлений 27.03.2017 р.