Ухвала суду № 65515859, 21.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 р.Справа № 816/1536/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2016р. по справі № 816/1536/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 квітня 2016 року № 0005981201 та від 11 липня 2016 року № 0016111201.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2016р. адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 18 квітня 2016 року № 0005981201 та від 11 липня 2016 року № 0016111201.

ДПІ у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій вказує , що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права , вказує , що в ході перевірки податковим органом правомірно встановлено порушення позивачем вимог п. 50.1. ст. 50 Розділу ІІ Податкового кодексу України, а саме сплата грошових зобов'язань з податку на додану вартість по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2016 року в сумі 125534433 грн. проведена позивачем із затримкою на 1 день, що призвело до застосування штрафної санкції згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2016 р. , прийняти нове рішення у справі , яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" заперечує проти апеляційної скарги , вважає її необґрунтованою , незаконною, твердження апелянта не відповідають фактичним обставинам і матеріалам справи, просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги , постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2016 р. залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (ідентифікаційний код 00135390) є юридичною особою, взяте на податковий облік як платник податків ДПІ у м. Полтаві з 26.02.1998 року.

ПАТ "Укрнафта" (ідентифікаційний код 00135390) як юридична особа має філію Нафтогазовидобувне управління "Полтаванафтогаз" Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (надалі НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта" (без права юридичної особи).

Сторонами не заперечується той факт, що НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта" (ідентифікаційний код 22525915) відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність № 999/97 від 24.12.1997 (код 403739509).

Матеріали справи свідчать, що 24.03.2016 платником податків подано до ДПІ у м. Полтаві уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2016 року, в якому відображено суму недоплати в розмірі 125534433,00 грн. та штраф у розмірі 3 % від такої недоплати в сумі 3766033,00 грн.

29 березня 2016 року ДПІ у м. Полтаві проведено перевірку договору про спільну діяльність № 999/97 від 24.12.1997 (код 403739509) - уповноважена особа НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта" з питання правил сплати суми податкового зобов'язання по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2016 року, за результатами якої складено акт від 29.03.2016 № 956/16-01-12-01/403739509.

Перевіркою встановлено, що відповідно до уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2016 року (вх. №9042479535 від 24.03.2016) сума податкового зобов'язання склала 125534433 грн. Термін сплати - 24.03.2016. Сплату проведено 25.03.2016 за рахунок надходження до бюджету коштів з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ з затримкою на 1 день. Отже, сплата грошових зобов'язань з податку на додану вартість по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2016 року в сумі 125534433 грн. проведено із затримкою на 1 день, чим порушено п. 50.1. ст. 50 Розділу ІІ Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 квітня 2016 року № 0005981201, яким позивача зобов'язано сплатити штраф за платежем податок на додану вартість у розмірі 12553443,30 грн.

Позивач не погодився з вказаним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його в адміністративному порядку до ГУ ДФС у Полтавській області.

Рішенням ГУ ДФС у Полтавській області про результати розгляду скарги №2794/10/16-31-10-05-11 від 01.07.2016 скаргу позивача на вказане податкове повідомлення-рішення залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 18 квітня 2016 року № 0005981201 - без змін та зобов'язано ДПІ у м. Полтаві винести нове податкове повідомлення-рішення на суму збільшення штрафної санкції у розмірі 376603,30 грн. (10% від несвоєчасно сплаченої суми грошового зобов'язання в розмірі 3766033 грн.). Згідно вищевказаного рішення ГУ ДФС у Полтавській області про результати розгляду скарги та висновків акту позапланової перевірки №2794/10/16-31-10-05-11 від 01.07.2016, ДПІ у м. Полтаві 11.07.2016 винесено податкове повідомлення-рішення №0016111201, яким зобов'язано сплатити штраф за платежем податок на додану вартість у розмірі 376603,30 грн.

Позивач, не погодившись із вказаними рішеннями, оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби.

За результатами розгляду скарги, Державною фіскальною службою прийнято рішення від 02.09.2016 №18968/6/99-99-11-03-01-25, яким податкове повідомлення-рішення, прийняте ДПІ у м. Полтаві від 18.04.2016 №0005981201 та рішення прийняте за розглядом первинної скарги (податкове повідомлення-рішення від 11.07.2016 №0016111201) залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того , що позивачем не допущено порушення порушено п. 50.1. ст. 50 Розділу ІІ Податкового кодексу України при сплаті грошових зобов'язань з податку на додану вартість по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку та в розмірах, встановлених законом.

У відповідності до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

В п.31.1 ст. 31 Податкового Кодексу України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Статтею 38.1. Податкового Кодексу України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до статті 49 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (стаття 46.1 ПК України).

Податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (стаття 203.1. ПК України).

Статтею 50.1. Податкового Кодексу України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті, зокрема, надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Згідно з п. 54.1ст. 54 Податкового Кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені вказаним Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Положеннями статті 200 Податкового кодексу України встановлюється єдиний порядок сплати узгоджених сум з податку на додану вартість. Податковий кодекс України не містить інших норм, які б встановлювати якісь особливості сплати узгоджених сум, зокрема, стосовно уточнюючих розрахунків.

Відповідно до п. 200-1.2 ст. 200 Податкового кодексу України за підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, платником податків проводяться розрахунки із бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 та 209 цього Кодексу.

Згідно ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету, визначається як різниця між сумою податкового зобов 'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 200.2. ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі глектронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

Відповідно до приписів пункту 126.1 статті 126 Податкового Кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу

За нормами підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України грошове зобов'язання платника податків визначається, як сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до статті 87.1. Податкового Кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість, кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Матеріали справи свідчать , що 15 березня 2016 року платником податку з поточного банківського рахунку було перераховано на електронний рахунок з ПДВ грошові кошти в розмірі 130 000 000,00 грн. платіжним дорученням № 173 від 15.03.2016р.

24 березня 2016 року підприємством позивача подано уточнюючий розрахунок з ПДВ в зв'язку з самостійним виправленням помилок за податковою декларацією за січень 2016 року, в якому відображено суму недоплати в розмірі 125 534 433,00 грн. та штраф у розмірі 3 % від такої недоплати в сумі З 766 033,00 грн.

Одночасно з поданням уточнюючого розрахунку Договором про спільну діяльність від 24.12.1997 № 999/97 24 березня 2016 року подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року, відповідно до якої задекларовано податок до сплати в сумі 526 334 222 грн. (термін сплати 30.03.2016 року).

24.03.2016 року ДФС України сформовано реєстр на перерахування до бюджету, з електронного рахунку суми визначеної до сплати в декларації з ПДВ за лютий 2016 року, який підтверджено ДПІ у м. Полтаві 25.03.2016 року.

Враховуючи наведене , колегія суддів погоджується з висновком податкового органу , що позивачем порушено вимоги п. 50.1. ст. 50 Розділу ІІ Податкового кодексу України та затримано сплату узгодженої суми зобов'язання у розмірі 125534433 грн. по уточнюючій декларації за січень 2016 року, оскільки позивач повинен був сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку , тобто до 24.03.2016р. , що не зроблено підприємством позивача.

Проте , штрафна санкція застосована податковим органом не правомірно , виходячи з наступного.

Пунктом 40 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, штрафні санкції та пеня, передбачені цим Кодексом, за порушення строків, установлених цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість, не застосовуються за умови наявності у такі строки коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у сумах, достатніх для сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість до бюджету або на спеціальні рахунки платників - сільськогосподарських підприємств, що обрали спеціальний режим відповідно до статті 209 цього Кодексу.

У разі нарахування протягом перехідного періоду системи електронного адміністрування податку на додану вартість зазначених штрафних санкцій такі штрафні санкції підлягають списанню контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку на додану вартість протягом 14 робочих днів.

Як встановлено вище та підтверджено витягом про реквізити електронного рахунку та інформації щодо залишку коштів на такому рахунку на запит № 24350418 від 24.03.2016 з ПК „M.E.Doc" залишок коштів станом на 24.03.2016р., тобто на день подання уточнюючого розрахунку з ПДВ за січень 2016 року, на електроному рахунку позивача складає132 978 326,00 грн., що є достатньою сумою коштів для виконання податкових зобов'язань у сумі 125 534 433,00 грн., визначених за уточнюючим розрахунком, та сплати штрафу в розмірі 3 % від такої недоплати в сумі 3 766 033,00 грн.

Таким чином , податковий орган в порушення пунктом 40 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України застосував до позивача штраф за порушення п. 50.1. ст. 50 Розділу ІІ Податкового кодексу України .

Враховуючи вищенаведене , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог .

Доводи податкового органу , які викладі як в запереченнях проти позову так і в апеляційній скарзі , є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною , підлягає скасуванню у зв'язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб'єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення відповідно до вимог ст. 200 КАС України не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2016р. по справі № 816/1536/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Григоров А.М. Повний текст ухвали виготовлений 27.03.2017 р.