Ухвала суду № 65515602, 27.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/776/16 Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

27 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Шелест С.Б.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до сектору державної реєстрації Золотоніської районної державної адміністрації, реєстраційної служби Золотоніського міськрайонного управління юстиції, виконавчого органу Новодмитрівської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до сектору державної реєстрації Золотоніської районної державної адміністрації (відповідач 1), реєстраційної служби Золотоніського міськрайонного управління юстиції (відповідач 2), виконавчого органу Новодмитрівської сільської ради (відповідач 3), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора реєстраційної служби Золотоніського міськрайонного управління юстиції Черкаської області ОСОБА_4 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 14.03.2016 року, індексний номер 28713805, згідно якого за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами та право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,127 га, які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Черкаський окружний адміністративний суд своєю ухвалою від 08 грудня 2016 року закрив провадження у справі, оскільки в даному випадку існує спір про право, а тому дану справу необхідно вирішувати за правилами ЦПК.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року та постановити нову про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. На думку апелянта, зазначену ухвалу суду прийнято з порушенням норм процесуального права.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктами першим та сьомим частини першої статті 3 цього Кодексу визначено, що справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі при виконанні делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно із пунктом першим частини другої статті 17 цього Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, відповідно до змісту наведених норм до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій

З матеріалів справи убачається, що державним реєстратором реєстраційної служби Золотоніського міськрайонного управління юстиції Черкаської області ОСОБА_4, на підставі постанови Соснівського районного суду міста Черкаси від 16.01.2015 року по справі № 695/2544/14-ц, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 14.03.2016 року, індексний номер 28713805, згідно якого за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами та право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0, 127 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Так, 16.01.2015 року рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси у справі № 695/2544/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення з приватного житлового будинку та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна об'єктом спільної власності, розподіл майна, визнання права на житло, у задоволенні первісного позову було відмовлено, а зустрічний позов - задоволено.

Дане рішення було залишено в силі ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 02.02.2016 року у справі № 22ц/793/92/16.

На думку позивача, належну ОСОБА_3, на підставі рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.01.2015 року по справі № 695/2544/14-ц, 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами № б/н по АДРЕСА_1, державний реєстратор зареєстрував в реєстрі прав під іншим номером, чим створив новий відокремлений об'єкт нерухомості, який не обтяжений предметом іпотеки та може бути реалізований на користь третіх осіб.

Тобто, колегія суддів зазначає, що рішення Соснівського районного суду міста Черкаси у справі № 695/2544/14-ц набрало законної сили, а отже було вирішено по суті в цивільному порядку. На підставі цього рішення відбулася реєстрація права ОСОБА_3, яку, на думку апелянта, державний реєстратор здійснив з порушенням Закону. Апелянт звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що державний реєстратор повинен був зареєструвати лише те майно, яке визначено у судовому рішенні і вчинити дії у відповідності до вимог Закону, чого на думку апелянта, реєстратором не було зроблено, а тому вважає, що розгляд даного спору повинен переглядатися саме в порядку адміністративного судочинства, оскільки він стосується саме перевірки законності рішення державного реєстратора, прийнятого ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Оцінивши суть спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що предметом оскарження в даній справі є правомірність набуття третіми особами права власності на нерухоме майно.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у постанові від 29 вересня 2015 року у справі № 802/37191 (номер в ЄДРСР 52620797) Верховний Суд України вказав, що відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі Державний реєстр).

За приписами пункту 1 частини другої статті 9 цього Закону № 1952-IV державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Згідно з частиною четвертою статті 15 Закону № 1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити всю інформацію, яка стосується питання реєстрації об'єкта нерухомості.

Крім того, судом апеляційної інстанції взято до уваги позицію, висловлену Верховним Судом України у постановах від 21 січня 2014 року (справа № 21-408а13) та від 19 травня 2015 року (справа № 21-121а15), відповідно до якої Верховний Суд переглядає справи, відповідачем в яких державні реєстратори, саме в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, відповідач, здійснюючи відповідні реєстраційні дії по даній справі як державний реєстратор, є суб'єктом владних повноважень, які делеговані йому державою, а тому спір щодо його рішень (дій) має всі ознаки публічно-правового та підлягає розгляду в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Тобто, в заявленому позові предметом спору є дії відповідача, як суб'єкта державної реєстрації прав, відповідно до повноважень, встановлених законом, тому виниклий спір відповідає критеріям адміністративного спору. Поряд з цим, під час вирішення такого спору, суд має надати оцінку виключно діям та рішенню суб'єкта владних повноважень, не втручаючись в оцінку цивільно-правових правовідносин.

Закриваючи провадження у справі, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки підставам звернення позивача до адміністративного суду з позовом, що є предметом розгляду у цій справі.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції від 08 грудня 2016 року про закриття провадження у справі підлягає скасуванню з направленням справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції, відповідно до ст. 199 КАС України.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, внаслідок чого суд дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі, у зв'язку з чим ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 204, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року - скасувати, а справу направити до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Шелест С.Б.

Мєзєнцев Є.І.