Ухвала суду № 65515568, 28.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/129/17 Головуючий у 1-й інстанції: Каліновська А.В. Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

28 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 та ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання протиправним висновку та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2017 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (далі - Відповідач, Ліквідаційна комісія УМВС в Черкаській області) про:

- визнання протиправним висновку службового розслідування за фактом отримання ОСОБА_2 09.05.2015 року тілесних ушкоджень, затверджений начальником УМВС в Черкаській області 03.06.2015 року;

- зобов'язання Відповідача провести розслідування нещасного випадку, що стався з Позивачем 09.05.2015 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17.02.2017 року позов задоволено частково - визнано протиправною бездіяльність Відповідача в частині непроведення розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_2 09.05.2015 року; зобов'язано Ліквідаційну комісію УМВС в Черкаській області провести розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_2 09.05.2015 року, та прийняти відповідне рішення у відповідності до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України від 27.12.2002 року №1346. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

При цьому, частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч вимог затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 року №1346 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України та за наявності необхідних для цього підстав не забезпечив проведення розслідування нещасного випадку, що стався з Позивачем 09.05.2015 року під час виконання службових обов'язків.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним висновку, суд зазначив, що останній не є актом індивідуальної дії, позаяк не тягне за собою виникнення будь-яких правових наслідків щодо особо, з приводу якої службове розслідування проводиться.

Вважаючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог таким, що суперечить нормам матеріального права, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду в частині вимог щодо визнання протиправним висновку службового розслідування за фактом отримання ОСОБА_2 09.05.2015 року тілесних ушкоджень та ухвалити у вказаній частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. При цьому наголошує, що в оскаржуваному висновку викладені недостовірні відомості, а встановлені у ньому обставини будуть враховані Відповідачем при проведенні розслідування нещасного випадку.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує, що Ліквідаційна комісія УМВС в Черкаській області не наділена повноваженнями органу, ліквідація якого здійснюється, а відтак не вправі проводити розслідування нещасного випадку. Крім того, підкреслює неврахування судом першої інстанції відсутність підстав для проведення такого розслідування взагалі. Звертає увагу на залишення поза увагою судом першої інстанції факту отримання Позивачем тілесних ушкоджень, які не пов'язані з виконанням службових обов'язків. Поряд з викладеним, указує, що про факт проведення службового розслідування Позивач був обізнаний ще 20.05.2015 року - у день надання пояснень, що, на переконання Відповідача, свідчить про пропуск Позивачем строку звернення до суду.

У судовому засіданні Позивача доводи апеляційної скарги підтримав та просив її вимоги задовольнити повністю з підстав, викладених в останній. Одночасно заперечував проти задоволення апеляційної скарги Відповідача у повному обсязі.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно постової відомості з розстановки нарядів дорожньо-патрульної служби за станом на 09.05.2015 року (а.с. 71-73) Позивач заступив на службу 09.05.2015 року, а саме на добове чергування по охороні громадського порядку та забезпечення безпеки дорожнього руху.

Як вбачається зі змісту ухвали Чигиринського районного суду Черкаської області від 17.06.2015 року у справі №708/582/15-к (а.с. 52-53), яка набрала законної сили 25.06.2015 року, 09.05.2015 року о 23:55 ОСОБА_2 отримав тілесне ушкодження - забій лівої скроневої ділянки голови під час затримання водія автомобіля, якого було зупинено у зв'язку з підозрою про керування транспортним засобом у стані сп'яніння.

Наведений діагноз було встановлено Позивачу під час огляду 10.05.2015 року о 02:30 у Чигиринській центральній районній лікарні, що зафіксовано у довідці від 10.05.2015 року №27 (а.с. 54).

Згідно виписки з історії хвороби №1402 (а.с. 55), ОСОБА_2 поступив до Чигиринської ЦРЛ 12.05.2015 року з діагнозом - струс головного мозку у зв'язку з отриманням ударів в голову 09.05.2015 року близько 23:50, та був виписаний 18.05.2015 року.

У ході службового розслідування, проведеного на підставі наказу начальника УМВС України в Черкаській області від 13.05.2015 року №889, було встановлено, що тілесні ушкодження у вигляді: «струсу головного мозку» у капітана міліції ОСОБА_2 отримані в період проходження служби і не пов'язані з виконанням службових обов'язків. Наведені обставини зафіксовані у висновку службового розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень старшим інспектором ДПС - керівником групи ДПС ВДАІ з обслуговування Чигиринського району УМВС капітаном міліції ОСОБА_2, інспектором ДПС групи ДПС ВДАІ з обслуговування м. Черкаси (м. Черкаси) УМВС сержантом міліції Каштеляном Б.Л. та слідчим СВ Чигиринського РВ УМВС капітаном міліції Боцманенком В.В., який затверджений начальником УМВС України в Черкаській області 03.06.2015 року (а.с. 62-68).

За результатами розгляду рапорту Позивача від 26.10.2016 року Ліквідаційна комісія УМВС в Черкаській області листом від 19.12.2016 року №16/1-1104 (а.с. 14) повідомила ОСОБА_2 про відсутність підстав проведення розслідування нещасного випадку, який стався 09.05.2015 року, оскільки 06.11.2015 року зареєстровано припинення юридичної особи - УМВС України в Черкаській області, а створена Ліквідаційна комісія УМВС в Черкаській області не наділена повноваженнями виконувати функції органу МВС України.

Враховуючи встановлені вище обставини, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 1, 14 Закону України «Про охорону праці», п. п. 2.1, 2.2, 3.4, 3.5, 3.8 затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 року №1346 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, оскільки, всупереч наявності правових підстав для проведення розслідування нещасного випадку Відповідачем вказані дії вчинені не були. Водночас, з посиланням на приписи ст. 2 КАС України суд зазначив, що висновок службового розслідування не може бути предметом оскарження, оскільки не створює для особи жодних правових наслідків.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.

Закон України «Про охорону праці» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні (далі - Закон).

Згідно ст. 1 Закону охороною праці є система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Відповідно до ст. 14 Закону працівник зобов'язаний: дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Як було встановлено раніше, 09.05.2015 року о 23:55 ОСОБА_2 під час проходження служби отримав тілесне ушкодження - забій лівої скроневої ділянки голови під час затримання водія автомобіля, якого було зупинено у зв'язку з підозрою про керування транспортним засобом у стані сп'яніння.

Наведений діагноз було встановлено Позивачу під час огляду 10.05.2015 року о 02:30 у Чигиринській центральній районній лікарні, що зафіксовано у довідці від 10.05.2015 року №27 (а.с. 54).

Згідно виписки з історії хвороби №1402 (а.с. 55), ОСОБА_2 поступив до Чигиринської ЦРЛ 12.05.2015 року з діагнозом - струс головного мозку у зв'язку з отриманням ударів в голову 09.05.2015 року близько 23:50, та був виписаний 18.05.2015 року.

Крім того, зі змісту виписки з історії хвороби №647 (а.с. 24) вбачається, що Позивач 26.02.2016 року поступив до Чигиринської ЦРЛ зі скаргою на стійкий головний біль, загальну слабкість, нудоту тощо, у зв'язку з чим останньому було поставлено діагноз: стан після перенесеної черепно-мозкової травми (струсу головного мозку 09.05.2015 року). Виписаний ОСОБА_2 був 04.03.2016 року.

Крім іншого, 22.11.2016 року Позивач поступив що лікарні (з поліклінікою) ДУ «ТМО МВС України по Черкаській області» зі скаргою на головний біль в лобно-скроневих ділянках розпираючого характеру, періодичні запамороченнями, загальну слабкість, швидку втому, порушення сну, метеозалежність. За наслідками обстеження ОСОБА_2 було встановлено діагноз: залишкові явища перенесеної черепно-мозкової травми (09.05.2015 року - струс головного мозку). Виписаний Позивач був 05.12.2016 року, що випливає зі змісту виписки №2073/837 (а.с. 25).

З метою врегулювання питань, пов'язаних із розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 року №1346 затверджено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України (далі - Порядок №1346).

Відповідно до п. 2.1 Порядку №1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі.

Згідно п. 2.2 Порядку №1346 за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.

Пунктом 3.4 Порядку №1346 визначено, що лікувально-профілактичний заклад системи МВС про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення) повинен протягом доби повідомити керівника підрозділу, де працює потерпілий, а в разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) - відповідну СЕС системи МВС, терміново надсилаючи відповідне повідомлення про кожного потерпілого за встановленою формою.

Приписи п. 3.5 Порядку №1346 закріплюють, що керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС. До складу комісії не може входити керівник, що безпосередньо керував проведенням робіт, при виконанні яких стався нещасний випадок (у тому числі поранення).

Комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов'язана протягом трьох діб після утворення комісії: обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов'язків (не пов'язаний з виконанням службових обов'язків); скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п'яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію. У разі необхідності встановлений термін розслідування може бути продовжений керівником, який призначив комісію (п. 3.8 Порядку №1346).

Як вірно зауважив суд першої інстанції, зі змісту наведених положень Порядку №1346 вбачається, що підставами для проведення розслідування нещасного випадку є: раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше; звернення до лікувально-профілактичного закладу системи МВС з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення); повідомлення про нещасний випадок.

Як вже було неодноразового зазначено вище, Позивач під час проходження служби 09.05.2015 року отримав тілесне ушкодження, що призвело до втрати працездатності більше ніж на один робочий день, оскільки згідно виписки з історії хвороби №1402 ОСОБА_2 було приписано стати до праці 19.05.2015 року, у той час як поступив до неврологічного відділення Чигиринської ЦРЛ Позивач 12.05.2015 року.

Крім того, як вірно зауважив суд першої інстанції, про факт застосування фізичної сили та спеціальних засобів - наручників 09.05.2015 року, капітан міліції ОСОБА_2 і сержант міліції Кашталян Б.Л. рапортом від 10.05.2015 року доповіли начальникові ВДАІ з обслуговування Чигиринського району УМВС України в Черкаській області, який у свою чергу 10.05.2015 року листом повідомив прокурора Чигиринського району молодшого радника юстиції Горідька В.В.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з твердженням Черкаського окружного адміністративного суду про наявність правових підстав для проведення розслідування нещасного випадку, що стався з Позивачем 09.05.2015 року під час виконання службових обов'язків. При цьому, вихід у даному контексті за межі позовних вимог з метою визнання протиправною бездіяльності Ліквідаційної комісії УМВС в Черкаській області в частині не проведення розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_2 09.05.2015 року, судова колегія вважає виправданим та таким, що відповідає положенням ст. 11 КАС України та покликаний забезпечити повний та всебічних захист порушених прав Позивача.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що зі змісту п. п. 3.9 - 3.11 Порядку №1346 вбачається, що комісія з розслідування за наслідками його проведення може визнати, що: нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків; нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю; нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.

При цьому, відповідно до п. п. 2.2 - 2.4 Порядку №1346 за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.

Випадки зникнення працівника під час виконання службових (посадових) обов'язків розслідуються відповідно до цього Порядку. Якщо комісія з розслідування, виходячи з конкретних обставин, дійде висновку, що зникнення працівника пов'язане з можливістю нещасного випадку під час виконання службових (посадових) обов'язків, акт спеціального розслідування з такими висновками комісії видається сім'ї цього працівника або особі, яка представляє його інтереси, для звернення до суду із заявою про оголошення працівника померлим. Після оголошення судом працівника померлим керівник зобов'язаний відповідно до акта спеціального розслідування визнати цей нещасний випадок пов'язаним з виконанням службових (посадових) обов'язків, скласти акт за формою Н-1* і взяти цей випадок на облік.

Якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2).

Разом з тим, доказів складання будь-якого з передбачених Порядком №1346 актів Відповідачем як суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти позову, не надано. Викладені ж у висновку службового розслідування факти отримання Позивачем тілесного ушкодження у період проходження служби та визнання їх такими, що не пов'язані з виконанням службових обов'язків не можуть бути належним доказом отримання ОСОБА_2 травми не у зв'язку з виконанням службових обов'язків, оскільки, як було встановлено раніше, такий факт може бути підтверджено виключно складеним актом за формою НТ*.

З урахуванням наведеного, зважаючи на те, що у період з 10.05.2015 року Відповідачем не було забезпечено проведення розслідування нещасного випадку, що стався з Позивачем 09.05.2015 року, суд першої інстанції обґрунтовано визнав таку бездіяльність Ліквідаційної комісії УМВС в Черкаській області протиправною, зобов'язавши останню провести розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_2 09.05.2015 року, та прийняти відповідне рішення у згідно вимог Порядку №1346.

Посилання Відповідача на те, що в силу приписів ч. 4 ст. 105 ЦК України ліквідаційна комісія не має повноважень УМВС в Черкаській області, у зв'язку з чим позбавлена можливості проводити розслідування нещасного випадку, судовою колегією оцінюється критично, оскільки чинне законодавство не містить застережень щодо неможливості здійснити організацію проведення розслідування нещасного випадку головою ліквідаційної комісії органу МВС України, який в силу ч. 4 ст. 105 ЦК України наділений повноваженнями щодо управління справами юридичної особи, представляє її у відносинах з третіми особами та виступає у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Твердження Відповідача про пропуск Позивачем місячного строку звернення до суду, визначеного ст. 99 КАС України, є, на переконання судової колегії помилковим, з огляду на таке.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту наведених норм випливає, що процесуальний закон пов'язує початок перебігу строку звернення до суду не лише з моментом, коли особа дізналася про порушення свого права, а й з днем, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, відображеною в ухвалах від 13.02.2015 року у справі №К/9991/36831/11, від 19.04.2016 року у справі №К/800/4350/16.

Згідно ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, процесуальний закон, включаючи в себе спеціальну норму щодо строків звернення до адміністративного суду з питань, зокрема, звільнення з публічної служби, встановлює місячний строк для звернення до суду з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод або інтересів.

Відповідно до пп. 6.3.5 затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 року №230 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція №230) особа рядового та начальницького складу, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України.

Як зазначено Позивачем, однак не було спростовано Відповідачем, копія висновку службового розслідування була надана ОСОБА_2 28.12.2016 року, до суду із вказаним позовом останній звернувся 25.01.2017 року, у зв'язку з чим відсутні підстави стверджувати про пропуск Позивачем місячного строку звернення до адміністративного суду. При цьому, надання ОСОБА_2 у рамках службового розслідування 20.05.2015 року пояснень (а.с. 69-70) не є доказом ознайомлення останнього з результатами службового розслідування, оформлених затвердженим 03.06.2015 року висновком.

У контексті наведеного, надаючи оцінку доводам Позивача про безпідставність посилання суду першої інстанції на те, що оскаржуваний висновок не породжує для ОСОБА_2 жодних прав та обов'язків у зв'язку з неналежністю останнього до акту суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Крім того, судовою колегією враховується, що згідно п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Враховуючи положення законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правові акти - рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.

Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права, і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Усі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений законом.

Згідно ч. 1 ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції №230 остання визначає порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні.

У п. 8.1 Інструкції №230 передбачено, що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

Аналіз наведених норм в їх комплексній взаємодії дає підстави для висновку, що оформлені висновком матеріали службового розслідування є засобом фіксації інформації, що у подальшому може бути підставою для застосування дисциплінарного стягнення до особи рядового чи начальницького складу органів внутрішніх справ України. Водночас самі по собі вказані висновки не породжують жодних правових наслідків для Позивача, не тягнуть за собою накладення санкцій у разі їх невиконання.

Викладена у висновку службового розслідування інформація не може розглядатися як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для особи певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Оскільки висновок не можна визначити як документ, який містить норми права загальної або індивідуальної дії, він не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство, а отже не набуває статусу рішення в розумінні ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого не може бути оскаржений в адміністративному суді в порядку адміністративного судочинства, а визнання його протиправним є неналежним способом захисту порушених, на думку Позивача, прав.

Тобто, оскільки вимог про визнання протиправним висновку службового розслідування не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для особи жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків, то підстави для задоволення позовних вимог у вказаній частині, як вірно зазначив суд першої інстанції, відсутні.

Аналогічна позиція випливає зі змісту постанов Вищого адміністративного суду України від 11.06.2014 року у справі №К-30669/10 та від 23.11.2016 року у справі №К/800/50848/15.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Крім іншого, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2017 року задоволено клопотання Ліквідаційної комісії УМВС в Черкаській області та відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17.02.2017 року у розмірі 704,00 грн. до ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КАС України що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Приписи ч. 2 ст. 88 КАС України визначають, що витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з Відповідача суми відстроченого до ухвалення рішення судового збору у розмірі 704,00 грн.

Керуючись ст.ст. 88, 98, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання протиправним висновку та зобов'язання вчинити дії - без змін.

Стягнути з ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (18036, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, код ЄДРПОУ 08592537) суму відстроченого до ухвалення рішення у справі судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 00 копійок на рахунок Державної судової адміністрації України (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: ГУ ДКC України у м. Києві; Код банку отримувача (МФО): 820019; Рахунок отримувача: 31215256700001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.