Постанова № 65515436, 23.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 755/18221/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Савлук Т.В.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційні скарги Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 11 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними та зобов'язати здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2016 року, ОСОБА_2 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Лівобережного об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києві з вимогами зобов'язати Лівобережне об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 02 листопада 2016 року згідно довідки Прокуратури міста Києва від 22 березня 2016 року №18/175 з розрахунку 90% його місячної (чинної) заробітної плати, без обмежень її певним розміром, та виплатити різницю в пенсії з 01 січня 2016 року по 02 листопада 2016 року.

Обґрунтовуючи підстави звернення з позовом до суду, посилається на те, що з жовтня 2002 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва ( правонаступником якого є Лівобережне об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києві) і отримує пенсію, призначену відповідно до положень ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру». У зв'язку з черговим підвищенням заробітної плати на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015р. № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати. Особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», позивач звернувся з письмовою заявою до відповідача з проханням провести перерахунок раніше призначеної йому пенсії і встановити новий розмір пенсії виходячи з більш високого заробітку, яка зазначена у довідці Прокуратури міста Києва від 22.03.2016 року №18/175, та долучена до поданої заяви, однак відповідач відмовив у проведенні перерахунку. Позивач вважає, що відповідач не вірно трактує закон про його дію в часі, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Правовідносини щодо пенсійного забезпечення з державою у позивача виникли з 2002 року, тобто до прийняття законодавчих актів, на які посилається відповідач у своєму листі як на підставу відмови у здійсненні перерахунку пенсії, а норма Закону, на яку посилається відповідач, може застосовуватись до працівників лише при виході на пенсію після прийняття і вступу в закону силу даного Закону.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 січня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Лівобережного об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо проведення ОСОБА_2 перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до вимог ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Зобов'язано Лівобережне об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_2 перерахунок пенсії за вислугу років згідно довідки Прокуратури міста Києва від 22 березня 2016 року за № 18/175 про заробітну плату за посадою, яку обіймав ОСОБА_2, у зв'язку з виходом на пенсію, відповідно до вимог частини 13, 17 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакціїЗакону від 12.07.2001 №2663-ІІ) у розмірі 90% від середнього заробітку, зазначеного у довідці Прокуратури міста Києва від 22 березня 2016 року за № 18/175, з 02 листопада 2016 року без обмеження розміру виплати пенсії.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем та представником позивача подано апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві підлягає задоволенню, у задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відмовити, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що з жовтня 2002 року ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва (правонаступником прав та обов'язків якого виступає Лівобережне об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києві) та отримує пенсію за вислугу років в розмірі 90% відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону від 12.07.2001 року).

02 листопада 2016 року позивач звернулась до Лівобережного об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про проведення перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру».

15 листопада 2016 року (вих. №17891/13/Б-1350) Лівобережне об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у відповідь на звернення ОСОБА_2, повідомило про відмову у проведенні позивачу перерахунку пенсії, мотивуючи тим, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 №213, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються по ряду законів, в тому числі ЗУ «Про прокуратуру», а раніше призначені пенсії не перераховуються.

Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначено статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 12.07.2001 р. № 2363-ІІІ (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу).

Колегія суддів звертає увагу на нори ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Тобто, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Закон України «Про прокуратуру» від 12.07.2001 року, відповідно до якого було винесене рішення, щодо зобов'язання Управління здійснити перерахунок втратив чинність.

15 липня 2015 року набув чинності Закон України «Про прокуратуру», згідно Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом, положення: Закону України «Про прокуратуру» (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 53, ст. 793, № 50, ст. 474; 1995 р., № 11, ст. 71, № 34, ст. 268; 2001 р., № 9, ст. 38, № 44, ст. 233; 2002 р., № 17, ст. 117, ст. 125; 2003 р., № 29, ст. 233, № 30, ст. 247; 2004 р., № 8, ст. 66; 2005 р., № 2, ст. 32, № 6, ст. 132, № 11, ст. 198; 2006 р., № 1, ст. 18, № 19 - 20, ст. 156; 2007 р., № 7 - 8, ст. 66, № 33, ст. 442; 2008 р., № № 5 - 8, ст. 78, № 48, ст. 357; 2010 р., № 37, ст. 497, № № 41 - 45, ст. 529; 2011 р., № 23, ст. 160, № 30, ст. 279; 2012 р., № 12 - 13, ст. 82; 2013 р., № 14, ст. 89, № 21, ст. 208, № 37, ст. 490, № 39, ст. 517; 2014 р., № 11, ст. 132, № 17, ст. 593, № 20 - 21, ст. 745, № 22, ст. 816; зі змінами, внесеними Законом України від 14 серпня 2014 року N 1642-VII), крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46 2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Отже, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії частини тринадцята та вісімнадцята статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», які визначали право на перерахунок пенсій працівникам прокуратури, втратили чинність, у зв'язку з чим законодавчо визначені підстави для такого перерахунку з цього часу відсутні.

Згідно ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» (чинної на час виникнення спірних правовідносин) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Однак, ні умови, ні порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України не визначено, і відповідний нормативно-правовий акт не прийнято.

Норми законодавства, якими скасовано право на перерахунок призначених прокурорам пенсій на час розгляду даної адміністративної справи є чинними і не визначені неконституційними.

За таких обставин з 15.07.2015 попередні законодавчо встановлені підстави для перерахунку пенсій працівникам прокуратури скасовані, а нове законодавство таких підстав не містить, - у зв'язку з чим відсутні підстави для такого перерахунку пенсій працівникам прокуратури до врегулювання даного питання (визначення Кабінетом Міністрів України умов і порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури).

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд Украни у своїх рішеннях, а саме в ухвалах від 20.02.2017 року у справі № К/800/32722/16, від 03.02.2017 року у справі № К/800/2864/17, від 06.02.2017 року у справі № К/800/2967/17, від 13.02.2017 року у справі № К/800/3582/17, від 14.02.2017 року у справі № К/800/3675/17.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що відмова відповідача у перерахунку пенсії позивача не призвела до зменшення розміру пенсії, яку отримував позивач до цього, а тому відмова у перерахунку пенсії не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист, - з огляду на що конституційні гарантії, закріплені 64 Конституції України, до нього не застосовуються.

Натомість, в даному випадку Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» скасовано таке право (на перерахунок вже призначених пенсій працівникам прокуратури).

Окрім зазначеного вище колегія суддів звертає увагу на положення п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 закріплено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до закону України «Про прокуратуру».

У зв'язку з викладеним, з 1 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеним законом, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Отже, норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» стосуються статтей, які регулюють пенсійне забезпечення осіб відповідно до Закону України «Про прокуратуру», в тому числі статті тринадцятої та вісімнадцятої.

Відповідно до п.2. ст.5 КАС України «Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи».

У зв'язку з зазначеним вище, посилання позивача на вищевказану норму закону є необгрунтованими.

Отже, на момент звернення позивача - 02 листопада 2016 року, із заявою про перерахунок пенсії , пенсійне забезпечення працівників прокуратури врегульовано іншою нормою - статтею 86 Закону Украни № 1697-VII.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку зобов'язавши Управління здійснити перерахунок пенсії за вислугу років.

А також, відповідно до п. 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» зазначено, що «пенсіонерам, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом, і в яких розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, індексації та інших виплат встановлених законодавством) перевищує максимальний розмір пенсії, встановлений цим Законом, виплата пепсії здійснюється без ідексації, без застосування положень ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведения інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії відповідатиме максимальному розміру пенсії, встановленому цим Законом.».

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» після перерахунку розмір пенсійних виплат (з урахуванням набдавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), не може перевищувати 10 740 грн.

Колегія суддів звертає увагу на рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 зазначено, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.

А також, на рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 зазначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Окрім зазначеного, колегія суддів звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини у від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суд не може підміняти собою законодавчий орган, встановлюючи додаткові підстави до перерахунку пенсії там, де їх не визначив законодавчий орган.

Враховуючи вищевикладене, в даному випадку відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивача на підставі 50-1 Закону №1789-ХІІ у редакції, чинній на момент призначення пенсії.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції невповній мірі досліджено всі обставини справи у зв'язку з чим суд першої інстанці дійшов до помилкового висновку щодо часкового задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому постанова Дніпровського районного суду м. Києва від 11 січня 2017 року підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає, як така, що ухвалена за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції в справах, розгляд яких передбачено п. 2 ч. 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - задоволити.

У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 - відмовити.

Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 11 січня 2017 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними та зобов'язати здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії - відмовити в повному обсязі.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

(Повний текст виготовлено - 28 березня 2017 року).

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.