Ухвала суду № 65515425, 20.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3592/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда І.І. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

за участю секретаря: Козлової І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2017 у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ФОП ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 37/16/10/26-2/2302/0/2 від 23.02.2016.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2017 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в акті перевірки від 12.12.2016 чітко зазначається, що будівельні роботи не виконуються, будівельники та будівельна техніка відсутні, також в акті перевірки відсутня будь-яка інформація щодо ведення на час проведення перевірки за адресою АДРЕСА_1 будь-яких підготовчих робіт, а отже підстав для здійснення архітектурно-будівельного контролю у відповідності до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не було.

На думку апелянта, постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 37/16/10/26-2/2302/02/2 від 23.02.2016 винесена з порушенням одинадцятої частини ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», оскільки штраф накладено пізніше як через три роки з дня вчинення правопорушення. В підтвердження того, що приміщення за адресою и. Київ, вул. К.Маркса, 41збудовані до 2009 року та почали використовуватись ФОП ОСОБА_2 до набрання чинності законами, за порушення та на підставі яких його притягнуто до відповідальності згідно з оскаржуваною постановою Інспекції надані свідоцтво про сплату єдиного податку серії НОМЕР_2 від 01.07.2009, виданого ДПІ у Деснянському районі м. Києва, звіт суб'єкта малого підприємництва фізичної особи - платника єдиного податку за 3 кв. 2009 року ФОП ОСОБА_2, звіт суб'єкта малого підприємництва фізичної особи - платника єдиного податку за 4 кв. 2009 року ФОП ОСОБА_2

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач наділений повноваженнями здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль. При проведенні перевірки, складенні приписів та постанов відповідач діяв відповідно до Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою КМ України № 553 від 23.05.2011. Суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів позивача, що він не був ні замовником, ні підрядником на об'єкті «Будівництво та експлуатація житлового будинку з нежитловими приміщеннями на АДРЕСА_1, оскільки в матеріалах справи наявний технічний паспорт на вказаний об'єкт виготовлений на замовлення позивача, який містить відмітку, що вказаний об'єкт збудовано самочинно та підлягають введенню в експлуатацію. Щодо доводів позивача, що будівництво вказаного об'єкту відбулось в 2009 році до набрання чинності Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" № 208/94-ВР від 14.10.1994, яким встановлено відповідальність за експлуатацію або використання об'єкту без прийняття в експлуатацію, суд першої інстанції вважає їх безпідставними, оскільки позивачем не надано суду жодного належного доказу будівництва «Будівництво та експлуатація житлового будинку з нежитловими приміщеннями на вул. К. Маркса, 41 у Деснянському районі м. Києва» саме в 2009 році. В матеріалах справи наявний технічний паспорт виготовлений на замовлення позивача на вказаний об'єкт 04.12.2015, проведення технічної інвентаризації зазначеного будинку до 2015 року позивачем не надано. Суд першої інстанції не взяв до уваги звіти суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку ОСОБА_2 за 2009 рік, оскільки здійснення позивачем господарської діяльності в 2009 році не є доказом будування вказаного об'єкту до 2009 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

12.02.2016 відповідачем проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

За результатами перевірки відповідачем встановлено, що під час виїзду на місце 25.01.2016 у присутності ФОП ОСОБА_2 встановлено, за вказаною адресою розташовується трьохповерховий житловий будинок з мансардою та нежитловими приміщеннями. Будівельні роботи не виконуються, будівельники та будівельна техніка відсутні.

Згідно даними єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про проведення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, дані щодо надання та реєстрації документів, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві станом 12.02.2016 не видавав та не реєстрував документів довільного декларативного характеру, які б надавали право на виконання будівельних чи підготовчих робіт за адресою вказаного об'єкту будівництва.

На підставі викладеного, відповідачем встановлено, що гр. ОСОБА_2 самочинно виконав будівельні роботи із будівництва 3-поверхового житлового будинку з мансандрою та нежитловими приміщеннями, без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, чим порушено частину першу ст. 34 та частину другу ст. 36 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності».

Одночасно встановлено, що ФОП ОСОБА_2 експлуатує нежитлові приміщення першого поверху житлового будинку у якості станції технічного обслуговування, без прийняття їх до експлуатації у встановленому порядку, чим порушено частину восьму ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

12.02.2016 відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Постановою Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 37/16/10/26-2/2302/02/2 від 23.02.2016 визнано ФОП ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 3 п. 6 частини другої ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у розмірі 62 010, 00 грн.

З 02.06.2011 діє Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою КМ України № 553 від 23.05.2011.

Згідно п. 7 цього порядку позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки, зокрема є вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для проведення перевірки слугувала вимога Деснянського управління поліції ГУ НП у м. Києві № 46/12013-11/1 від 29.01.2016 про виділення спеціаліста Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві з метою проведення позапланової перевірки на предмет дотримання вимог містобудівного законодавства ФОП ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 34).

Колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта про те, що в акті перевірки від 12.12.2016 чітко зазначається, що будівельні роботи не виконуються, будівельники та будівельна техніка відсутні, також в акті перевірки відсутня будь-яка інформація щодо ведення на час проведення перевірки за адресою АДРЕСА_1 будь-яких підготовчих робіт, а отже підстав для здійснення архітектурно-будівельного контролю у відповідності до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не було, оскільки у відповідності до частини другої ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким порядком є Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011, яким визначено процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів будівництва та підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, вимога правоохоронних органів про проведення перевірки (п. 7 Порядку).

Тобто, колегія суддів вважає, що відповідно до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності № 3038-VI від 17.02.2011, Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою КМ України № 553 від 23.05.2011 та на підставі вимоги Деснянського управління поліції ГУ НП в м. Києві № 46/12013-11/1 від 29.01.2016 посадовими особами Департаменту правомірно проведено позапланову перевірку дотримання ФОП ОСОБА_2 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил за адресою: АДРЕСА_1 (будівництво та експлуатація житлового будинку з нежитловими приміщення).

Згідно частини восьмої ст. 39 Закону України, № 3038-VI від 17.02.2011 "Про регулювання містобудівної діяльності" експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Відповідно до абз. 3 п. 6 частини другої ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" № 208/94-ВР від 14.10.1994, суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації: об'єктів II категорії складності - у розмірі сорока п'яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Згідно пояснень позивача, ОСОБА_2, як суб'єкт підприємницької діяльності почав здійснювати діяльність з технічного обслуговування та ремонту автомобілів за адресою АДРЕСА_1 з 01.07.2009. Даний факт підтверджується Свідоцтвом про сплату єдиного податку серії НОМЕР_2 від 01.07.2009, виданого ДПІ у Деснянському районі м. Києва, а також звітами, які ФОП ОСОБА_2 подав до ДПІ у Деснянському районі м. Києва за звітні періоди (квартали) 2009 року.

Актом перевірки та протоколом про правопорушення у сфері містобудівельної діяльності встановлено, що ФОП ОСОБА_2 експлуатує нежитлові приміщення першого поверху житлового будинку у якості станції технічного обслуговування, без прийняття їх до експлуатації у встановленому порядку, чим порушено частину восьму ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Тобто, на думку позивача, зазначений Закон України Про регулювання містобудівної діяльності», яким передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється набрав чинності 12.03.2011, в той час як нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1 збудовані та почали використовуватись ФОП до 2009 року.

Апелянт вважає, що постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 37/16/10/26-2/2302/02/2 від 23.02.2016 винесена з порушенням одинадцятої частини ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», оскільки штраф накладено пізніше як через три роки з дня вчинення правопорушення.

Згідно частини одинадцятої ст. 2 Закон України, № 208/94-ВР від 14.10.1994 "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" штраф може бути накладено на суб'єктів містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніш як через три роки з дня його вчинення.

Однак, апелянтом не доведено належними та допустимими доказами того, що приміщення за адресою: АДРЕСА_1 збудовані до 2009 року, оскільки такі документи, як свідоцтво про сплату єдиного податку серії НОМЕР_2 від 01.07.2009, виданого ДПІ у Деснянському районі м. Києва, звіти суб'єкта малого підприємництва фізичної особи-платника єдиного податку за 3 кв., 4 кв. 2009 року ФОП ОСОБА_2 жодним чином не підтверджують того, що будівництво вказаного об'єкту відбулось в 2009 році. Щодо звітів суб'єкта малого підприємництва фізичної особи-платника єдиного податку за 3 кв., 4 кв. 2009 року ФОП ОСОБА_2 , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що здійснення господарської діяльності в 2009 році не є доказом будування вказаного об'єкту до 2009 року. Технічний паспорт на житловий будинок № АДРЕСА_1 , виготовленого на замовлення позивача на об'єкт лише 04.12.2015. Доказів проведення технічної інвентаризації будинку до 2015 року позивачем не надано.

Твердження апелянта про те, що позивач міг експлуатувати приміщення для здійснення підприємницької діяльності і без проведення технічної інвентаризації, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначене не підтверджує факт будування вказаного об'єкту до 2009 року. Як уже було зазначено, не підтверджують дану обставину і звіти суб'єкта малого підприємництва фізичної особи-платника єдиного податку за 3 кв., 4 кв. 2009 року ФОП ОСОБА_2

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2017 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 27.03.2017.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.