Ухвала суду № 65515412, 23.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/23910/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І. О. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2017 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Видмеденко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чисті матеріали» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.05.2015, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2016, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.05.2015 р. № 0000052831.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2016 позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права та просив відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання з'явився представник апелянта та представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про апеляційний розгляд повідомлений належним чином, що не перешкоджає вирішенню спірного питання відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 22.04.2015 №869 ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Чисті матеріали» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2015 року.

За результатами перевірки складено акт №233/28-28-49/32669200 від 15.05.2015.

За висновками результатів перевірки, в порушення п. 102.5 ст. 102, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України ТОВ «Чисті матеріали» завищено суму залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р. 30 декларації з ПДВ) на 508 555,00 грн.

На підставі акту перевірки від 15.05.2015 р. винесено податкове повідомлення-рішення від 25.05.2015 р. № 0000052831, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 508 555,00 грн.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.7 статті 200 ПК України визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (пункт 200.10).

Також пунктом 102.5 статті 102 ПК України визначено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095-го дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

При цьому відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України, надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Таким чином, визначені главою 19 ЦКУ та пунктом 102.5 статті 102 ПК України терміни не стосуються порядку відшкодування податку на додану вартість, який визначено статтею 200 ПК України, та показників податкової звітності з податку на додану вартість.

Позивачем не заявлялись суми до бюджетного відшкодування, відтак, позивач правомірно задекларував суми податкового кредиту та проводив декларування сум від'ємного значення по податку на додану вартість, яке було відображено у рядку 30 декларації по податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом прийнято рішення про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, а не сума відшкодування податку на додану вартість.

Положення пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України не регулюють питання формування від'ємного значення податку на додану вартість, а отже посилання відповідача в акті на порушення вказаної норми, внаслідок чого позивачем завищена сума від'ємного значення податку на додану вартість у лютому 2015 року, є безпідставними.

Отже, доводи апеляційної скарги та апелянта спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, через що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2016 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чисті матеріали» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.05.2015 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2016 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 28.03.2017

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.