Ухвала суду № 65515406, 22.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7489/16 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінової А.В., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

22 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Хмарській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2016 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Фінтер Груп» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Фінтер Груп» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної фіскальної служби України (далі - Відповідачі) у якому просило:

- визнати протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 03.03.2016 №3;

- прийняти та зареєструвати звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 року, розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1), розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) квітень 2016 року, що було доставлено до ДФС України 01.05.2016 днем їх фактичного отримання ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві;

- прийняти та зареєструвати датою (офіційним днем) та часом, коли вони були направлені до ДФС України ПП «Фінтер Груп» засобами електронного зв'язку для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 27.04.2016 №7, яку було доставлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.04.2016.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2016 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачі звернулись до суду з апеляційними скаргами.

Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників відповідачів, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ПП «Фінтер Груп» та ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві укладено договір №3 про визнання електронних документів від 03.03.2016. Предметом зазначеного договору, є визнання податкових документів, а саме: податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до податкового органу засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

На виконання умов вказаного договору, 01.05.2016 ПП «Фінтер Груп» направлено на адресу контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) за квітень 2016 року, розрахунок коригування сум ПДВ (Д1) за квітень 2016 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за квітень 2016 року, а також 27.04.2016 направлено податкову накладну від 27.04.2016 №7, які не були прийняті із зазначення - можливого розірвання договору про визнання електронної звітності, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії квитанцій №1.

Не погоджуючись із зазначеними діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії контролюючого органу щодо неприйняття податкової декларації, поданої ПП «Фінтер Груп», за звітний період є протиправними, а тому податкову декларацію разом із вищезазначеними додатками слід вважати прийнятою днем її фактичного отримання, тобто 01.05.2016 та зобов'язати ДФС України вважати прийнятою податкову накладну від 27.04.2016 №7 днем її фактичного отримання - 27.04.2016.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами податкового права, зокрема, Податковим кодекс України (далі по тексту - ПК України), який набрав чинності 01.01.2011 року.

Відповідно до п. 201.14 ст. 201 ПК України, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Пунктом 201.15 ст. 201 ПК України передбачено, що зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Приписами п. 46.1 ст. 46 ПК України передбачено, що податкова декларація, розрахунок (далі по тексту - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору (п. 48.1 ст. 48 ПК України).

Відповідно до п. 48.2 ст. 48 ПК України, обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності) (п. 48.3 ст. 48 ПК України).

Згідно із п. 48.7 ст. 48 ПК України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Правовими положеннями п. 49.10 ст. 49 ПК України визначено, що відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Між тим, п. 49.11. ст. 49 ПК України передбачено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Як поважність причин відмови в прийнятті податкової декларації позивача з ПДВ за квітень 2016 року, контролюючий орган зазначив, що можливо розірвано договір про визнання електронної звітності (а.с.30).

Між тим, наказом ДПА України від 10.04.2008 №233 затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (далі по тексту - Інструкція №233), яка визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису.

З метою подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку платник податків: отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці; отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді; ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки); надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії; після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору (пункт 5 розділу ІІІ Інструкції №233).

Додатком 1 до Інструкції №233 затверджено примірний договір про визнання електронних документів, згідно пункту 6.4 якого орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що законодавчо обґрунтованими підставами для розірвання договору про визнання електронних документів органом ДПС в односторонньому порядку є:

1) ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих;

2) зміна платником податків місця реєстрації.

Як зазначено апелянтами, підставою для розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 03.03.2016 №3 слугувало те, що позивач за податковою адресою не знаходиться та в порушення пункту 42.3 статті 42 ПК України не повідомив про це контролюючий орган.

На підтвердження вказаного, представником ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві надано суду копію повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (форма №18-ОПП) від 25.04.2016 №4130/26-55-08-01-14, згідно з яким останнім повідомлено державного реєстратора про відсутність ПП «Фінтер Груп» за місцезнаходженням.

Як вбачається з копії витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.04.2016 та 01.05.2016, тобто на момент направлення досліджуваної податкової звітності, в якості місцезнаходження ПП «Фінтер Груп» визначено місто Київ, вулиця Івана Кудрі, 38, що відповідає адресі останнього, зазначеній у договорі про визнання електронних документів від 03.03.2016 №3.

Водночас, питання встановлення місцезнаходження (місця проживання) платників податків врегульовано розділом ХІІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588 (далі по тексту - Порядок №1588).

У відповідності до п. 12.2 Порядку №1588, підрозділи контролюючого органу: стосовно платників податків, якими не подано у встановлені законом терміни податкових декларацій (звітів, розрахунків), у порядку, передбаченому законодавством, самостійно визначають суму грошового зобов'язання, проводять роботу з узгодження грошового зобов'язання та інші заходи; стосовно платників податків, які мають податковий борг, у порядку, передбаченому законодавством, здійснюють заходи з погашення податкового боргу.

У рамках проведення цих заходів, а також при призначенні чи проведенні будь-якого виду перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками контролюючих органів здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб.

Згідно із п. 12.4 Порядку №1588, щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, будь-яких доказів на підтвердження дотримання ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві передбаченої Порядком №1588 процедури не надано (доказів проведення роботи із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб).

Також, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві не підтверджено, що перевірку місцезнаходження ПП «Фінтер Груп» останнім здійснено відповідно до Порядку №1588, а тому у останнього були відсутні підстави для розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 03.03.2016 №3, укладеного з позивачем.

Крім того, п.п. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Таким органом центральної виконавчої влади, у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236, є Державна фіскальна служба України.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З урахуванням того, що підставою для неприйняття податкової декларації позивача з ПДВ за квітень 2016 року, розрахунку коригування сум податку на додану вартість (Д1) за квітень 2016 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за квітень 2016 року, а також податкової накладної від 27.04.2016 №7, слугував факт розірвання ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів позивача від 03.03.2016 №3, останні слід вважати прийнятими днем їх фактичного отримання 27.04.2016 - ДФС України та 01.05.2016 - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві, відповідно.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2014 К/800/51832/13, К/800/51193/13 та ухвалі від 23.06.2014 К/800/45946/13.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Проте, в даному випадку ДФС України та ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві, як суб'єктами владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій та не надано обґрунтованих доводів неприйняття податкової звітності ПП «Фінтер Груп» за квітень 2016 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянтів не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ст. 206 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, під час подання апеляційної скарги Державною фіскальною службою України не було сплачено судовий збір, який становив 4547,40 грн.

Між тим, 31.01.2017 (вх.3144) на адресу Київського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання ДФС України про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, у зв'язку з тим, що після надходження оригіналу платіжного доручення від Державної казначейської служби України про сплату судового збору, останнє буде негайно надано суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 вищезазначене клопотання задоволено частково, відстрочено сплату судового збору в розмірі 4 547,40 грн. до розгляду справи по суті та відкрито апеляційне провадження по справі.

09.02.2017 (вх.4468) на адресу Київського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання ДФС України про усунення недоліків. До зазначеного клопотання апелянтом додано оригінал платіжного доручення №54 від 01.02.2017 на суму 1 515,80 та зазначено, що оскільки ДФС України оскаржується лише одна позовна вимога, яка заявлена до останнього, то сплаті підлягає 1 515,80 грн.

Між тим, зазначені доводи не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2017 про залишення апеляційної скарги ДФС України без руху судом визначено розмір судового збору - 4547,40 грн., оскільки як вбачається з апеляційної скарги ДФС України просить: скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2017 про залишення апеляційної скарги ДФС України без руху сторонами не оскаржувалась та набрала законної сили, а тому підлягає до виконання.

Таким чином, судовий збір за подання апеляційної скарги Державною фіскальною службою України підлягає стягненню під час постановлення рішення в розмірі 3031,60 грн. (4547,40 грн. - 1515,80 грн. = 3031,60 грн.).

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2016 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України шляхом їх безспірного списання несплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір в розмірі 3 031,60 грн. на рахунок Київського апеляційного адміністративного суду - 31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Карпушова О.В.

Епель О.В.