Ухвала суду № 65515158, 22.03.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року справа №812/903/15

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М.

секретар - Челахова О.О.

за участю: позивача - Сухова М.М., довіреність № 7

представника відповідача 1 - Кравченко М.С., довіреність № 27/28-05 від 08.12.2016 року

представника відповідача 2 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у справі № 812/903/15 за позовом Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2015 року Приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (далі - позивач, підприємство, товариство, платник податків) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби (далі - відповідач 1, податковий орган, контролюючий орган), Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі - відповідач 2, управління) про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість у розмірі 24 122 847,50 грн. та пені у розмірі 6 500 921,37 грн. за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (том 1 а.с.3-10).

У подальшому позивач неодноразово уточняв позовні вимоги, остаточно виклавши їх у заяві від 21 червня 2016 року, в якій просив суд визнати протиправною бездіяльність податкового органу щодо ненадання висновку про розмір суми бюджетного відшкодування та пені за період січень-квітень 2013 року Головному управлінню Державної казначейської служби України у Луганській області; зобов'язати Відповідача 1 надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Луганській області висновок про повернення суми бюджетного відшкодування у сумі 24102815,00 грн. та пені в сумі 8271452,89 грн. за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період січень-квітень 2013 року (том 2 а.с.160-166, том 3 а.с.10-11).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року адміністративний позов задоволений частково. Визнана протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України щодо ненадання висновку про розмір суми бюджетного відшкодування за період січень-квітень 2013 року Головному управлінню Державної казначейської служби України у Луганській області. Зобов'язано податковий орган надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Луганській області висновок про повернення суми бюджетного відшкодування у сумі 24102815,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю (том 3 а.с.135-141).

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою на прийняте рішення та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, які мають значення для вирішення спору. Зазначає, що неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з податку на додану вартість, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення пені (том 3 а.с.161-162).

В судове засідання відповідач 2 не з'явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Надав суду заперечення на апеляційну скаргу, просив відмовити товариству у задоволенні апеляційної скарги, справу розглянути без участі їх представника.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції з підстав необґрунтованості та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, проти чого заперечував представник відповідача 1.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено й не оспорюється апелянтом наступне.

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області, код ЄДРПОУ 32292929, 13811050012000009, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 93113, Україна, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 371, офіс 1А (том 1 а.с.7).

Відповідач 1 - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби зареєстрована як юридична особа, яка дії в системі державного управління, код ЄДРПОУ 39792704, 13831020000003798, є суб'єктом владних повноважень, який діє на підставі положення про Державну фіскальну службу та у спірних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Податковим кодексом України (том 2 а.с.213).

Відповідач 2 - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області, є суб'єктом владних повноважень, який діє на підставі Положення про Державну казначейську службу України та у спірних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Бюджетним кодексом України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 19 лютого 2013 року подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість у електронному вигляді № 9008049240 на суму 5471769,00 грн (том 1 а.с.23-25), яку отримано 19 лютого 2013 року відповідачем 1 (том 1 а.с.12). За кодом рядка 23 цієї податкової декларації, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 3 Д3) (рядок 23.1+рядок 23.2) у розмірі 5471769,00 грн. (том 1 а.с.25). Разом із поданням податкової декларації № 9008049240 подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (Д4) за січень 2013 у розмірі 5471769,00 грн.(том 1 а.с.31). Зазначена у заяві сума податку на додану вартість у сумі 5471769,00 грн. відповідно до Додатку № 4 до Декларації утворилась за рахунок сплачених шляхом банківських розрахунків з постачальниками товарів, робіт, послуг протягом поточного звітного періоду та попередніх податкових періодів (том 1 а.с.29).

16 квітня 2013 року Відповідачем 1 проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» з податку на додану вартість за січень 2013 року, за наслідками якого виявлено порушення підпункту 200.4 (а), пункту 200.4. статті 200 Податкового кодексу України (том 1 а.с.142-147), акт отримано платником податків 18 квітня 2013 року (том 1 а.с.141) та відповідно прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0000022300 від 14 травня 2013 року, внаслідок чого позивач повинен був у десятиденний термін сплатити податкове зобов'язання у сумі 5471769,00 грн.

На підставі цього податкового повідомлення-рішення розпочата процедура адміністративного оскарження.

Так, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року у справі № 812/7850/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 серпня 2015 року, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2013 року № 0000022300 (том 1 а.с.90-99, том 3 а.с.62-63).

Позивач 19 березня 2014 року подав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість у електронному вигляді № 9014325742 (том 1 а.с.33-35). За кодом рядка 23 зазначеної податкової декларації, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 3 Д3) (рядок 23.1+рядок 23.2) складає 8291490,00 грн (том 1 а.с.35).

Зазначену декларацію відповідач 1 отримав 20 березня 2013 року (том 1 а.с.36). Разом із податковою декларацією № 9014325742 подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (Д4) за лютий 2013 року у розмірі 8291490,00 грн. (том 1 а.с.44). Зазначена у заяві сума відповідно до Додатку № 4 до Декларації утворилась за рахунок сплачених шляхом банківських розрахунків з постачальниками товарів, робіт, послуг протягом поточного звітного періоду та попередніх податкових періодів податку на додану вартість у сумі 8291490,00 грн. (том 1 а.с.42).

Податковим органом 18 квітня 2013 року проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» з податку на додану вартість за лютий 2013 року за наслідками якого контролюючий орган виявив порушення підпункту 200.4 (а), пункту 200.4. статті 200 Податкового кодексу України в частині завищення суми бюджетного відшкодування заявленого у податковій декларації за лютий 2013 року та відповідальність платника, передбачену пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України. (том 1 а.с.149-154). Акт перевірки отримано Товариством 23 квітня 2013 року (том 1 а.с.148).

За результатами акту перевірки податковим органом 04 липня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0000192302, яким зменшено розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7722685,50 грн. та штрафу 3861342,50 грн, разом 11584027,5 грн.

На підставі прийнятого податкового повідомлення-рішення була розпочата процедура адміністративного оскарження, за результатами якої постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду, у справі № 812/8872/13-а визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04 липня 2013 року №0000192302 (том 1 а.с.100-121, том 3 а.с.65-71).

Позивач 17 квітня 2013 року подав до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість у електронному вигляді № 9021241014 (том 1 а.с.50-53, том 3 а.с.20-23). Згідно з кодом рядка 23 цієї податкової декларації, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 3 Д3) (рядок 23.1+рядок 23.2) складає 6199093,00 грн (том 1 а.с.52). Вказана податкова декларація отримана податковим органом 17 квітня 2013 року (том 1 а.с.54, том 3 а.с.24). Разом із податковою декларацією № 9021241014 подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (Д4) за березень 2013 у розмірі 6199093,00 грн. та податкову декларацію з податку на додану вартість від 20 травня 2016 року № 9028998818 за квітень 2013 року (том 1 а.с.76-79, том 1 а.с.62, том 3 а.с.29).

Відповідно до розрахунку сума бюджетного відшкодування за квітень 2014 року складає 4160495,00 грн. (том 1 а.с.81, том 3 а.с.29). Зазначені суми відповідно до Додатків №3 до Декларацій утворились за рахунок сплачених шляхом банківських розрахунків з постачальниками товарів, робіт, послуг протягом поточного звітного періоду та попередніх податкових періодів податку на додану вартість, що в загальному розмірі складають 10359588,00 грн.

Контролюючим органом 04 липня 2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Приватним акціонерним товариством «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту за березень 2013 року, за квітень 2013 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2013 року (том 2 а.с.1-40).

За результатами перевірки актом №4/17-202/32292929 встановлені порушення пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, на підставі чого завищено суму податкового кредиту на додану вартість у розмірі 12075843 грн. та порушення пунктів 200.1 та 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 11 192 750 грн; порушення пунктів 200.1 та 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижена сума позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 883081,00 грн; порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року у розмірі 4160495,00 грн.

Акт перевірки отриманий підприємством 08 липня 2013 року. На підставі зазначеного акту податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 19 липня 2013 року № № 0000082302, 0000092302, 0000102302, за якими платнику податків нараховані зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1324621,50 грн.; за рішенням №0000082302 позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 10359588,00 грн, разом із штрафною санкцією 15539382,00 грн.; за рішення № 0000092302 зменшено розмір від'ємного значення суми відшкодування в розмірі 11192750,00 грн.

На підставі цих податкових повідомлень-рішень розпочата процедура адміністративного оскарження. За результатами якої постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року у справі № 812/9439/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 19 липня 2013 року № 0000102302, № 0000082302, повідомлення - рішення форми «В4» № 0000092302 (том 1 а.с.130-140, том 2 а.с.198-210, том 3 а.с.87-99).

Платником податків 20 травня 2013 року до контролюючого органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість у електронному вигляді № 9028998818 за квітень 2013 року (том 1 а.с.76-79), яка отримана 20 травня 2013 року відповідачем 1 (том 1 а.с.80). Відповідно до розрахунку суми бюджетного відшкодування за квітень 2013 (рядок 3 Д3) (рядок 23.1+рядок 23.2) сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню становить 4160495,00 грн (том 1 а.с.81).

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності ненадання податковим органом до Державної казначейської служби висновок про суму бюджетного відшкодування, що регулюється нормами Конституції України та Податкового кодексу України.

Статтею 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюють норми Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені статтею 200 Податкового кодексу України.

За приписами пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

За вимогами пункту 200.8 статті 200 Податкового кодексу України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.

Пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право контролюючим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За вимогами пунктів 200.12, 200.13 статті 200 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

З наведеного вбачається, що бюджетне відшкодування податку на додану вартість здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 Податкового кодексу України та Порядком, яким визначено механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.

Проте, всупереч зазначеним вимогам, контролюючий орган не подав у визначений законодавством строк до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Отже, у даному випадку відповідач порушив вимоги Податкового кодексу України норми, якими визначено, що у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 Податкового кодексу України та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Протягом п'яти операційних днів після отримання зазначеного висновку орган Державного казначейства України повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

Колегія суддів не погоджується з доводами контролюючого органу про неможливість надання висновку з підстав продовження судового оскарження, оскільки в матеріалах справи містяться судові рішення, які набрали законної сили.

З системного аналізу наведених норм права та наявних матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність заявлених позовних вимог в частині зобов'язання податкового органу надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Луганській області висновок про повернення суми бюджетного відшкодування у сумі 24102815,00 грн. за несвоєчасне повернення платнику податків суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період січень-квітень 2013 року.

Відповідно до пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з пунктом 200.17 статті 200 Податкового кодексу України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

З матеріалів справи вбачається, що заявлена позивачем до бюджетного відшкодування сума податку на додану вартість у розмірі 24102815,00 грн. за період січень-квітень 2013 року не відшкодована.

За вказаних обставин наявним є факт протиправної бездіяльності відповідача, що полягає у ненаданні, всупереч вимогам пункту 200.12. статті 200 Податкового кодексу України, у п'ятиденний термін після закінчення перевірки показників декларації з податку на додану вартість за січень-квітень 2013 року у розмірі 24102815,00 грн. органу державного казначейства висновку із зазначенням узгодженої контролюючим органом суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь підприємства.

Таким чином, порушені права платника податків на отримання бюджетного відшкодування в передбачені законом строки протиправною бездіяльністю відповідача 1, а саме: не виконанням ним прямого обов'язку, що покладений на нього вимогами закону, у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню із бюджету.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку правильним способом захисту прав позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на положення підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, як на підставу нарахування пені за весь період судового оскарження податкових повідомлень рішень про зменшення сум бюджетного відшкодування з огляду на наступне.

За правилами підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Зазначена норма стосується строків погашення податкового зобов'язання та відповідальності платника податку за їх порушення.

Як зазначалось раніше спеціальною нормою, яка регулює порядок відшкодування податку на додану вартість є стаття 200 Податкового кодексу України, яка встановлює обов'язкові процедури узгодження бюджетної заборгованості та містить обов'язок податкового органу направити відповідний висновок лише після закінчення судового оскарження.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що весь період судового оскарження не включається до періоду існування заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у даному випадку є неможливим застосування статті 129 Податкового кодексу України до правовідносин щодо відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення без змін постанови суду першої інстанції і відмови в задоволенні апеляційної скарги позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-15, 17-24, 69-72, 86, 94, 122-1, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у справі № 812/903/15 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у справі № 812/903/15 за позовом Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22 березня 2017 року. Повний текст ухвали складений та підписаний у нарадчій кімнаті 27 березня 2017 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дати складання її в повному обсязі.

Головуючий: І.В. Геращенко

Судді: Т.Г. Арабей

Г.М. Міронова