Постанова № 65514880, 22.03.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 березня 2017 р. № 820/7219/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Спірідонова М.О.,

за участі секретаря судового засідання - Хмелівської Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної фінансової інспекції в Харківській області до Приватного акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок" про зобов'язання виконати вимогу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державна фінансова інспекція в Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок" усунути виявлені порушення законодавства, які зазначені у пункті 3 вимоги від 02.08.2016 р. №20-05-25-14/5428 в установленому законом порядку

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що в результаті проведення планової ревізії фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 01.10.2014 р. по 31.03.2016 р. були виявлені порушення, які викладені в акті ревізії №05-11/6 від 11.07.2016 р. За результатами вказаної ревізії фахівцями ДФІ було сформовано та викладено у листі від 02.08.2016 р. №20-05-25-14/5429 обов'язкові до виконання відповідачем вимоги, зокрема, у пункті 3 викладено: в порушення п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.1996 р. №1024 "Про порядок індексації вартості об'єктів житлового фонду" та п. 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги фінансової звітності" від 07.02.2013 р. №73, підприємством не проведено індексацію вартості об'єктів житлового фонду, чим занижено їх первісну вартість на загальну суму 121964,16 грн. Вказана вимога станом на час звернення до суду не виконані, порушення не усунуті, а тому позивач звернувся до суду із даними позовом..

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на безпідставність заявлених вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані докази в їх сукупності, проаналізувавши норми матеріального права, котрі врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Так, судом встановлено, що на виконання п. 1.2.3.1 Плану контрольно-ревізійної роботи позивача на ІІ квартал 2016 року позивачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв"язок" за період з 01.10.2014 р. по 31.03.2016 р., за результатами якої складено акт від 11.07.2016 р. № 05-11/6.

На підставі згаданого акту відповідачу була пред'явлена вимога щодо усунення порушень законодавства від 02.08.2016 р. №20-05-25-14/5429.

Зокрема, у пункті 3 викладено: в порушення п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.1996 р. №1024 "Про порядок індексації вартості об'єктів житлового фонду" та п. 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги фінансової звітності" від 07.02.2013 р. №73, підприємством не проведено індексацію вартості об'єктів житлового фонду, чим занижено їх первісну вартість на загальну суму 121964,16 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Положенням про Державну фінансову інспекцію України визначено, що Державна фінансова інспекція є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до пункту 7 Положення, Державна фінансова інспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи.

Згідно пункту 6 Положення, Державна фінансова інспекція має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою затвердженою Кабінетом Міністрів України.

За приписами підпункту 5 пункту 4 Положення Держфінінспекція України, відповідно до покладених на неї завдань, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Наведені норми узгоджуються з приписами пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно з пунктом 10 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а відповідно до пункту 13 цієї норми при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У справі, що розглядається, позивач пред'явив вимоги, які вказують на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю, вони не можуть бути стягнуті за адміністративним позовом про зобов'язання вчинити певні дії, як-то виконання пункту вимоги.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права неодноразово була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014 р. (справи №№ 21-40а14, 21-63а14), 13 травня 2014 р. (справа № 21-89а14,) 20 травня 2014 р. (справа № 21-93а14), 28.10.2014 р. (справа 21-462а14).

Висновки Верховного Суду України, з огляду на приписи статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковими та суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішеннями Верховного Суду України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись 159, 160– 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Державної фінансової інспекції в Харківській області до Приватного акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок " про зобов'язання вчинити певні – відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб’єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений 27 березня 2017 року.

Суддя Спірідонова М.О.