Постанова № 65514629, 20.03.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 березня 2017 рокум. ПолтаваСправа №816/2270/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лайко О.В.,

представника позивача - Бойка Є.Г.,

представника відповідача - Пилипенка С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вишневе-Агро" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Вишневе-Агро" (надалі - позивач, СТОВ "Вишневе-Агро") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.08.2016 №0003031401, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" у загальному розмірі 3180557,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про незгоду з висновками контролюючого органу щодо заниження СТОВ "Вишневе-Агро" податку на додану вартість по сільськогосподарській декларації за грудень 2014 року загалом у розмірі 2120371,00 грн. Стверджував, що реалізація сільськогосподарської продукції за цінами нижче собівартості мала місце у зв'язку з несприятливими погодними умовами, низькою врожайністю та з огляду на необхідність залучення грошових активів для вчасного проведення весняно-польових робіт у 2015 році.

Відповідач позов не визнав. У письмових запереченнях просив відмовити у задоволенні позовних вимог СТОВ "Вишневе-Агро" повністю. При цьому посилався на відомості, встановлені документальною плановою виїзною перевіркою позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, викладені у акті Головного управління ДФС у Полтавській області від 15.08.2016 №325/16-31-14-01-09/00845890.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у письмових запереченнях Головного управління ДФС у Полтавській області.

Заслухавши пояснення представників сторін та свідка, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

СТОВ "Вишневе-Агро" є юридичною особою, код ЄДРПОУ 00845890, реорганізоване шляхом зміни назви з СТОВ "Агрофірма "Куйбишево" /т. 1, а.с. 172/.

Позивач є платником податку на додану вартість, у 2014 році був зареєстрований платником фіксованого сільськогосподарського податку /т. 1, а.с. 223/.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД-2010 є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Фахівцями Головного управління ДФС у Полтавській області та Лубенської ОДПІ у період з 29.06.2016 по 08.08.2016 проведено документальну планову виїзну перевірку СТОВ "Вишневе-Агро", результати якої оформлені актом від 15.08.2016 №325/16-31-14-01-09/00845890 /т. 1, а.с. 14-52/.

Перевіркою встановлено порушення платником податків, окрім іншого, вимог підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого вказано на заниження СТОВ "Вишневе-Агро" податку на додану вартість за грудень 2014 року у розмірі 2120371,00 грн.

На підставі зазначених висновків Акта перевірки Головним управлінням ДФС у Полтавській області 30.08.2016 сформовано податкове повідомлення-рішення №0003031401, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" у загальному розмірі 3180557,00 грн (в т.ч., основний платіж - 2120371,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 1060186,00 грн) /т. 1, а.с. 13/.

За результатами звернення позивача зі скаргою на дане податкове повідомлення-рішення до ДФС України, рішенням контролюючого органу від 14.11.2016 №24467/6/99-99-11-01-01-25 скаргу платника податків залишено без задоволення /т. 1, а.с. 61-71/.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДФС у Полтавській області від 30.08.2016 №0003031401, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Як на підставу для донарахування позивачу грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість контролюючий орган посилається на встановлений у ході проведення перевірки платника податків факт реалізації останнім у 2014 році сільськогосподарської продукції за цінами нижче виробничої собівартості такої продукції.

Позивач наведені обставини не заперечує. Залученою до матеріалів справи бухгалтерською довідкою СТОВ "Вишневе-Агро" від 23.12.2016 вих. №3605 підтверджено, що за 2014 рік загальний фінансовий результат господарських операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва склав збиток у розмірі 10 601 864,54 грн: дохід від реалізації продукції без ПДВ 43 930 962,69 грн - виробнича собівартість такої продукції 54 532 827,23 грн /т. 2, а.с. 16/.

Позивач пояснює, що збитковий результат господарських операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва упродовж 2014 року мав місце у зв'язку з несприятливими погодними умовами, низькою врожайністю та з огляду на необхідність залучення грошових активів для вчасного проведення весняно-польових робіт у 2015 році.

У свою чергу, відповідач зауважує, що окремі господарські операції підприємства можуть бути збитковими за наявності економічних причин та ділової мети. Однак, у ході проведення перевірки не встановлено об'єктивних причин збитковості господарських операцій, а позивачем не надано доказів в обґрунтування наявності відповідних обставин.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

За приписами абзацу "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (тут та надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За змістом абзацу першого пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

А відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що до оподатковуваних операцій, які регулюються цими нормами права, відносяться операції, які здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В силу положень частини другої статті 3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

У відповідності до статті 42 цього ж Кодексу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Наведені норми права дають підстави вважати, що у зв'язку з веденням господарської діяльності платником податку здійснюються операції, кінцевим результатом яких є отримання прибутку, але здійснюються вони на його власний ризик.

А тому, при здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції. Віднесення таких операцій до господарських можливе у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування означених норм права наведений у постанові Верховного Суду України від 09.06.2015 у справі №817/2197/13-а, що відповідно до абзацу другого частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як встановлено судом вище, за твердженням позивача реалізація сільськогосподарської продукції за цінами нижче собівартості мала місце у зв'язку з несприятливими погодними умовами, низькою врожайністю та з огляду на необхідність залучення грошових активів для вчасного проведення весняно-польових робіт у 2015 році.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

А відповідно до частин першої та четвертої статті 70 цього ж Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд зазначає, що позивач ні в ході проведення перевірки, а ні під час судового розгляду справи не надав належних доказів, що підтверджували б обґрунтованість причин збитковості господарських операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва у 2014 році.

Натомість зі змісту залученої до матеріалів справи копії звітної форми №29-сг "Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду" на 01.12.2014 суд встановив, що середня врожайність пшениці озимої у 2014 році становить 47,28 ц/га (зібраний врожай 31343,90 ц / загальна площа збирання 662,88 га), ячменю ярого 36,74 ц/га (6154,90 ц / 167,53 га), кукурудзи на зерно 33,34 ц/га (81660,95 ц / 2449,19 га), соняшника на зерно 23,76 ц/га (66623,50 / 2804,45 га) /т. 1, а.с. 247-252/.

Відповідно до розміщеного на веб-сайті Державної служби статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua/) Статистичного бюлетеня "Площі, валові збори та урожайність сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду" за 2014 рік урожайність в ц з 1 га по Полтавській області становить:

пшениця озима 44,0 ц/га;

ячмінь ярий 34,4 ц/га;

соняшник 25,0 ц/га.

Таким чином, урожайність пшениці озимої та ячменю ярого у позивача в 2014 році була вищою за середні показники по Полтавській області, відхилення показника урожайності соняшника на зерно від середнього є незначною (23,76 ц/га у позивача порівняно з 25,0 ц/га у середньому по Полтавській області).

У зв'язку з наведеним, суд вважає безпідставними посилання позивача на низьку врожайність сільськогосподарської продукції у 2014 році як на підставі для здійснення збиткових господарських операцій.

Урожайність кукурудзи у 2014 році у середньому по Полтавській області за даними Статистичного бюлетеня "Площі, валові збори та урожайність сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду" становила 58,1 ц/га, тоді як у позивача - 33,34 ц/га.

Однак з цього приводу суд зауважує, що загальна динаміка урожайності кукурудзи на зерно у 2014 році в середньому по Полтавській області за даними Статистичного бюлетеня "Площі, валові збори та урожайність сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду" свідчить про її зменшення на 10,8 ц/га у порівнянні з 2013 роком.

Загальновідомим є факт, що зменшення урожаю сільськогосподарської продукції призводить до збільшення попиту на її придбання та, як наслідок, підвищення закупівельної ціни.

А тому, доводи позивача про низьку врожайність кукурудзи у 2014 році не є достатнім підтвердження обґрунтованості її реалізації за цінами нижче виробничої собівартості.

З приводу посилань позивача на несприятливі погодні умови, суд зауважує, що відповідні посилання не підтверджені жодними доказами, як то: актами пошкодження чи загибелі посівів, урожаю, довідкою Торгово-промислової палати про форс-мажор тощо.

За таких обставин, суд погоджується з доводами відповідача про те, що позивачем не доведено наявності обґрунтованих економічних причин здійснення збиткових господарських операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва у 2014 році.

Крім того, суд зазначає, що правові наслідки реалізації товару за ціною нижче собівартості його виробництва мають визначатися з урахуванням доктрини ділової мети, що реалізується у податкових правовідносинах на підставі положень підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України та передбачає обов'язкову наявність у платника прагнення отримати економічний ефект за рахунок приросту (збереження) активів при вступі у господарські правовідносини.

Так, відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Як визначено пунктом 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 №87, дохід - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу. Власний капітал - частка в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань. Активи - ресурси контрольовані підприємством, в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод в майбутньому.

Таким чином, в результаті реалізації продукції за цінами нижче собівартості її виробництва відбувається зменшення такої складової власного капіталу як активи, що призводить до зменшення власного капіталу на різницю між собівартістю виготовлення продукції та ціною її реалізації.

У разі встановлення, що ділова мета господарської операції є недобросовісною (зокрема, у випадку збитковості господарських операцій з причин реалізації товару нижче його виробничої собівартості без наявності об'єктивних економічних причин для цього) відповідна операція може бути кваліфікована як така, що вчинена поза межами господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що спірним податковим повідомленням-рішенням СТОВ "Вишневе-Агро" правомірно донараховане грошове зобов'язання зі сплати ПДВ за основним платежем у розмірі 2120371,00 грн.

Стосовно посилань позивача на вихід контролюючого органу за межі предмета перевірки, суд встановив таке.

Наказом Головного управління ДФС у Полтавській області від 14.06.2016 №675 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Куйбишево" визначено проведення документальної планової виїзної перевірки з 29.06.2016 тривалістю 20 робочих днів Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Куйбишево" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.03.2013 по 31.12.2015 /т. 1, а.с. 53/.

Наказом Головного управління ДФС у Полтавській області від 25.07.2016 №885 "Про продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Куйбишево" продовжено термін проведення документальної планової виїзної перевірки Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Куйбишево" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2014 по 31.12.2015, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2014 по 31.12.2015 терміном на 10 днів з 26.07.2016/т. 1, а.с. 55/.

Зазначені накази Головного управління ДФС у Полтавській області вручені позивачу та останнім не оскаржені.

Позивач здійснив допуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, щодо її проведення з підстав, визначених Податковим кодексом України, не заперечував.

Як пояснила в судовому засіданні 20.03.2017 заслухана судом як свідок ревізор-інспектор Дементій А.Г., фактично у ході перевірки досліджені питання фінансово-господарської діяльності СТОВ "Вишневе" у 2014 році, тобто, в межах строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України (1095 календарних днів).

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Предметом доказування у даній справі є правомірність дій позивача щодо реалізації у 2014 році сільськогосподарської продукції власного виробництва за цінами нижче її виробничої собівартості, оскільки предметом спору є правомірність рішення відповідача про донарахування позивачу грошового зобов'язання зі сплати ПДВ з огляду на означені обставини.

Обставини, що стосуються порядку проведення перевірки контролюючим органом, не входять до предмета доказування у цій справі, оскільки позивач не оскаржує наказ про призначення перевірки чи дії контролюючого органу щодо її проведення. До того ж, незгода платника податків з умовами проведення перевірки є підставою для недопуску посадових осіб контролюючого органу до її проведення, чого позивачем зроблено не було.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

За приписами пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Спірним податковим повідомленням-рішенням нараховані штрафні санкції у подвійному розмірі з огляду на податкове повідомлення-рішення Лубенської ОДПІ від 30.12.2014 №0002532203 /т. 1, а.с. 191/, що є чинним.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову СТОВ "Вишневе-Агро" повністю.

Підстави для розподілу судових витрат - відсутні.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 27 березня 2017 року.

Суддя С.С. Бойко