Постанова № 65514335, 22.11.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2016 року о/об 17 год. 17 хв. 810/3060/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Тятькова І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипілля Агро Плюс»

до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипілля Агро Плюс» (далі - позивач або ТОВ «Трипілля Агро Плюс») до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (далі - відповідач), в якому позивач, з наступними уточненнями, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.05.2016 №0000173/1502.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач міг застосовувати штрафні санкції, передбачені статтею 120-1 Податкового кодексу України лише у відповідності до порядку застосування штрафних санкцій, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якого станом на дату винесення спірного податкового повідомлення-рішення, а саме 19.05.2016, не існувало.

Заперечуючи проти позову з підстав, викладених в письмових запереченнях, відповідач зазначив, що Києво-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено перевірку з питань порушення ТОВ «Трипілля Агро Плюс» термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних, в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що складено акт перевірки від 22.04.2016 №558/15-02/36349093/123. Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Трипілля Агро Плюс» вимог п.201.1, п.201.10 ст. 201 ПК України в частині порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, в Єдиному реєстрі податкових накладних за жовтень 2015 року на загальну суму 132 366,92грн. З огляду на встановлені перевіркою порушення, Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.05.2016 №000173/1502 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями на загальну суму 17 296,69грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №810/3060/16 та призначено справу до судового розгляду.

21 листопада 2016 року від відповідача через службу діловодства суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження. Проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 22.11.2016 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до Виписки серії ААБ №052654 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю «Трипілля Агро Плюс» зареєстровано як юридичну особу за адресою: 08722, Київська обл., Обухівський район, село Трипілля, вул. Дружби, будинок 6, ідентифікаційний код 36349093.

На підставі статті 120-1 Глави 11 Розділу ІІ Податкового кодексу України посадовими особами контролюючого органу проведено камеральну перевірку щодо несвоєчасно зареєстрованих податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам ПДВ, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за жовтень 2015 року ТОВ «Трипілля Агро Плюс». За результатами перевірки складено Акт №558/15-02/36349093/123 від 22.04.2016. Відповідно до висновків Акта дані перевірки своєчасності реєстрації в ЄРПН податкових накладних свідчать про порушення терміну реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам ПДВ в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначеного п. 201.10 ст. 201 Розділу V Податкового кодексу України. Відповідальність платника передбачена абз. 1, 2 п.120-1.1 ст. 120-1 глави 11 Розділу ІІ Податкового кодексу України.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №000173/1502 від 19.05.2016, яким ТОВ «Трипілля Агро Плюс» за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 91766,88грн., застосовано штраф в розмірі 10% у сумі 9 176,68грн.; за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 40 600,08грн. застосовано штраф в розмірі 20% у сумі 8 120,01грн. Загальна сума штрафу становить 17 296,69грн.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.75.1, пп. 75.1.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Згідно п.76.1 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Крім того, з метою удосконалення діючих процедур проведення камеральних перевірок, наказом Міністерством доходів і зборів України № 165 від 14.06.2013 затверджено «Методичні рекомендації щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця» (далі - Наказ № 165).

Пунктом 2.5.1 цього Наказу визначено, що після закінчення строку, наданого платнику податків в інформаційному (електронному) повідомленні для самостійного виправлення помилок, проводиться камеральна (електронна) перевірка, за наслідками якої складається (формується):

- у разі встановлення помилок (порушень) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності - Акт про результати камеральної перевірки;

- у разі відсутності помилок (порушень) у податковій звітності - до впровадження в промислову експлуатацію АС "Камеральна електронна перевірка" інспектор у тій частині перевіреної звітності, що заповнюється службовими особами Міндоходів, робить відмітку у графі "порушень (помилок) не виявлено" (якщо інше не визначено Кодексом), вказує дату проведення камеральної перевірки і ставить підпис; після впровадження в промислову експлуатацію АС "Камеральна електронна перевірка" складається (формується) Довідка про результати камеральної перевірки для платників податку, які надали декларацію в електронному виді з визначеною IP-адресою.

Як випливає із змісту цих норм, предметом камеральної перевірки є перевірка даних податкової звітності, за результатами якої встановлюється наявність або відсутність: помилок (порушень) у податковій звітності; неподання (несвоєчасного подання) податкової звітності.

Однак з наявного в матеріалах справи акту перевірки видно, що предметом її дослідження була не податкова звітність товариства, а встановлення наявності порушення визначеного податковим законодавством терміну реєстрації податкових накладних, виданих позивачем за жовтень 2015 року.

В контексті дослідженого, суд зазначає, що термін реєстрації податкових накладних не є тим об'єктом, який підлягає вивченню податковим органом шляхом проведення камеральної перевірки, оскільки не є даними податкової звітності, що відповідає припису абз.2 п.76.1 Податкового кодексу України.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, дії відповідача щодо проведення камеральної перевірки та оформлення її актом від 22.04.2016 № 558/15-02/36349093/123 є неправомірними, оскільки перевірку здійснено всупереч положенням Податкового кодексу України, які регулюють процедуру її проведення.

Недотримання ж умов та порядку проведення перевірки тягне за собою відсутність правових наслідків такої у вигляді прийнятого податкового повідомлення-рішення від 19.05.2016 № 000173/1502.

Вказаний висновок узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 27.01.2015 у справі № 21-425а14, згідно якої, дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути належною підставою проведення перевірки. Невиконання таких вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Крім того, податкове повідомлення-рішення від 19.05.2016 № 000173/1502, є протиправним з огляду на наступне.

Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відповідно до п. 14.1.60 Податкового Кодексу України, єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Відповідно до п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового Кодексу України, порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів.

Підпунктом 120-1.3 Податкового Кодексу України, який діяв до 01.01.2016 (виключений згідно Закону України від 24.12.2015 року №909-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році»), було передбачено, що порядок застосування штрафних санкцій, передбачених за порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних (далі - Порядок), затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Зазначена норма є імперативною.

Отже, застосування перерахованих штрафних санкцій до 01.01.2016, мало б відбуватись із обов'язковим застосуванням Порядку, передбаченим пп.120.1-3, як складовою процедури притягнення платника податків до встановленої відповідальності.

З матеріалів справи слідує, що податкова накладна від 02.10.2015 №1/2 (сума ПДВ 20% 60723грн.) зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 30.10.2015 (порушено термін реєстрації на 12 днів; податкова накладна від 08.10.2015 №19/2 (сума ПДВ 20% 40 600,08грн.) зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних 17.11.2015 (порушено термін реєстрації на 24 дні); податкова накладна від 13.10.2015 №7/2 (сума ПДВ 20% 31 043,88грн.) зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних 30.10.2015 (порушено термін реєстрації на 1 день).

Контролюючим органом застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 10% за порушення терміну реєстрації зазначених податкових накладних до 15 календарних днів та 20% за порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів, в загальній сумі 17 296,69грн. відповідно до абз. 2 п.120-1.1 та абз 3 п.120-1 ст. 120-1 розділу ІІ Податкового кодексу України, що підтверджується розрахунком штрафу в акті перевірки (а.с. 12-13).

Проте, суд зазначає, що податковим органом при прийнятті рішення про накладення штрафної санкцій за порушення, вчинені до 01.01.2016, не було дотримано вимог пункту 120-1.3 ПКУ щодо порядку застосування штрафних санкцій, передбачених п.120-1.1 Податкового Кодексу України.

Так, Законом від 24.12.2015 № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (набрав чинності з 01.01.2016) пункт 120-1.3 статті 120-1 Податкового кодексу України, а разом із ним вимога про обов'язкове застосування контролюючим органом порядку застосування штрафних санкцій, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, виключено.

Як наслідок, органи Державної фіскальної служби України, починаючи з 01.01.2016 мають повноваження застосовувати штрафні санкції, що передбачені статтею 120-1 Податкового кодексу України, не керуючись порядком, затвердженим Міністерством фінансів України.

Згідно положень статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У своєму рішенні від 09.02.99 № 1-рп/99 "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)" Конституційний суд України зазначив, що у статті 58 Конституції України закріплено один із загальновизнаних принципів права - принцип негайної дії норми права у часі, тобто вона є нормою-принципом. Обсяг дії норми-принципу порівняно із звичайною нормою набагато ширший, оскільки вона не регулює конкретні суспільні відносини, а встановлює загальне, основоположне правило для всіх чи певного кола правовідносин. Частина перша статті 58 Конституції України встановлює принцип дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, який має застосовуватися щодо будь-яких законів чи інших нормативно-правових актів. Дія зазначеного принципу обмежена лише випадками, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Інших обмежень стаття 58 Конституції України не передбачає

Таким чином, на момент порушення позивачем строку реєстрації податкових накладних повинна застосовуватися стаття 120-1 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент вчинення такого порушення.

Отже, контролюючий орган міг застосувати штрафні санкції, передбачені статтею 120-1 Податкового кодексу України (до 01.01.2016) лише у відповідності до порядку застосування штрафних санкцій, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Станом на дату винесення податкового повідомлення-рішення, а саме 29.12.2015, порядку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, на підставі якого контролюючим органом застосувалися б штрафні санкції, визначені статтею 120-1 Податкового кодексу України, не існувало.

Як встановлено судом, такий порядок не був розроблений та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (Міністерство фінансів України - прим.суду). Відповідно у контролюючого органу були відсутні правові підстави для застосування до позивача санкцій, передбачених п.120-1.1 Податкового Кодексу України до 01.01.2016, оскільки було порушено процедуру притягнення до відповідальності за порушення строків реєстрацій податкових накладних в ЄРПН.

Крім того, що стосується накладення штрафних санкцій в оспорюваний період - жовтень 2015 року, слід зазначити таке.

В статті 4 Податкового кодексу України закріплені основні засади податкового законодавства України, відповідно до яких податкове законодавство України ґрунтується, в тому числі, на таких принципах: презумпція правомірності рішень платника податку та стабільність.

Згідно презумпції правомірності рішень платника податку, в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, діє презумпція правомірності рішень платника податку (п.4.1.4 ст.4).

Принцип стабільності полягає в тому, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року (п.4.1.9 ст.4).

Відповідно до ч.1 ст.3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

При цьому частиною 3 статті 27 Бюджетного кодексу України встановлено, що Закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються:

не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду;

після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України N 71-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким запроваджено нові правила функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість. Також цим Законом було доповнено Податковий кодекс України статтею 120-1 (порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних), з метою належного функціонування системи електронного адміністрування в частині встановлення відповідальності за недотримання термінів реєстрації податкових накладних та сплати встановлених цією статтею штрафних санкцій платниками податку - порушниками.

Підпунктом 200-1.1 Податкового кодексу України визначено складові елементи системи електронного адміністрування податку на додану вартість. Електронне адміністрування забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку:

суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;

суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України;

суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Перехідними положеннями Податкового кодексу України зобов'язано платників податку з 1 лютого 2015 року реєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування (абз.8 п.11 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення»).

При цьому, як вже зазначалось судом, пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, встановлено штрафні санкції за порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних в таких розмірах:

10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

В свою чергу, підпункт 120-1.3 Податкового Кодексу України щодо порядку накладення цих штрафних санкцій, був виключений Законом України від 24.12.2015 року №909-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році».

Отже, Закони N 71-VIII та №909-VІІІ в частині запровадження системи електронного декларування та відповідальності за порушення термінів реєстрації податкових накладних, встановлення (відміни) порядку накладення штрафних санкцій є тими нормативно-правовими актами, які впливають на показники бюджету, є складовою самого податку на додану вартість.

З урахуванням положень ч.1 ст.3, ч.3 ст. 27 Бюджетного кодексу України, п.4.1.4 та п.4.1.9 ст.4 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що застосування контролюючим органом положень ПК України з урахуванням внесених Законами від 24.12.2014 та від 24.12.2015 змін, з метою накладення штрафних санкцій за порушення терміну реєстрації податкових накладних, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року (для вчинених порушень в період з жовтня 2015 року по 01.01.2016) та 2017 року (для вчинених порушень в період з 01.01.2016 по березень 2016 року) відповідно.

Також необхідно врахувати, що в силу положень ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" у контексті розгляду даної справи, висловлену Європейським судом з прав людини у рішеннях від 14.01.2011 року у справі "Щокін проти України" та від 07.07.2011 року у справі "Сєрков проти України", у разі допущення можливості неоднозначного тлумачення національного законодавства слід застосовувати його тлумачення у найсприятливіший для заявника спосіб.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення не ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України а не узгоджується із принципом верховенства права, відтак воно підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністартивний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипілля Агро Плюс» задовольнити

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 19.05.2016 №000173/1502.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипілля Агро Плюс» (ідентифікаційний код 36349093) судовий збір у розмірі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривен 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39471029).

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова