Постанова № 65514307, 22.02.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2017 року № 810/3257/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - позивач або ФОП ОСОБА_1) з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі також - відповідач або Вишгородська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування рішення від 03.10.2016 №000040/10-08-21-00/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій у розмірі 17000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила про те, що оскаржуваним рішенням до позивача були застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу на суму 17000,00 грн. у зв'язку з порушенням останньою вимог ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме: зберігання позивачем пляшки лікеру "Старий ринок", 0,5 л., міцністю 45 % без марки акцизного податку.

Позивач вважає вказане рішення контролюючого органу необґрунтованим, оскільки виявлена під час перевірки пляшка лікеру, яка не містить марки акцизного збору, знаходилась не на зберіганні, а в обігу на розлив у кафе. Позивач зауважив про те, що факт придбання пляшки лікеру "Старий ринок" підтверджується відповідними документами, а саме, видатковою накладною, якісним посвідченням якості, товарно-транспортною накладною та фіскальним чеком.

Також, позивач зазначив про те, що вказаний лікер був відкритий і тривалий час знаходився на реалізації, а марка акцизного податку була пошкоджена під час відкриття пляшки з об'єктивних причин. Зокрема, вказує, що 26.08.2016 в кафе, в якому здійснює господарську діяльність позивач, було реалізовано 100 грамів лікеру, а залишок напою у пляшці на момент перевірки становив близько 400 грам, тобто лікер був відкритий під час його продажу на розлив ще до проведення фактичної перевірки. Факт продажу лікеру 26.08.2016 підтверджується рахунком офіціанта, Х - звітом та звітом про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у роздрібній мережі за серпень 2016 року.

Крім того, позивач звернув увагу, що на горлечку пляшки наявна пошкоджена марка акцизного податку, що у свою чергу підтверджується фотокартками вказаного алкогольного напою.

Також, позивач вказав, що в акті перевірки не зазначено місце зберігання алкогольного напою (відсутні ідентифікуючі ознаки місця зберігання), не вказано чи призначався алкогольний напій для продажу чи знаходився на реалізації на розлив (акт перевірки не містить доказів, що алкогольні напої призначались для продажу в закупорених пляшках), не зазначено дату виробництва та номеру партії лікеру "Старий ринок".

Відповідач проти позову заперечував з підстав, зазначених в письмових запереченнях проти позову, вказує, що перевіркою встановлено факт зберігання пляшки лікеру "Старий ринок", місткістю 0,5 л., 45 % об., по ціні 160,00 грн. без марки акцизного податку, чим порушено вимоги статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

З огляду на встановлене порушення позивачем, враховуючи положення абзацу 5 частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", відповідачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій у розмірі 17000,00 грн.

На думку відповідача, фахівці інспекції діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Під час розгляду справи судом було допитано в якості свідків позивача - фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, а також головних державних ревізорів-інспекторів ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які проводили фактичну перевірку і складали акт перевірки.

У судовому засіданні 24.01.2017 представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні по справі 24.01.2017 проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

У свою чергу, присутній у судовому засіданні по справі 22.02.2017 представник позивача заявив письмове клопотання про розгляд адміністративної справи у порядку письмового провадження.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача розгляд зазначеного клопотання залишив на розсуд суду.

Згідно з частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що представником позивача було заявлено клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, а відповідач таке клопотання залишив на розсуд суду, протокольною ухвалою суду від 22.02.2017 постановлено здійснювати подальший розгляд даної справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання 07200, АДРЕСА_1) зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця 09.10.2008, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.6-8) та свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 (а.с.50).

12.09.2016 головними державними ревізорами-інспекторами Головного управління ДФС у Київській області було проведено фактичну перевірку кафе, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, суб'єкта господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, з питань дотримання вимог законодавства України під час провадження діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

За результатами проведення перевірки на бланку №003974 був складений акт фактичної перевірки б/н від 12.09.2016, який зареєстрований в органі ДФС за місцем здійснення діяльності суб'єкта господарювання 13.09.2016 за реєстраційним №2388/1000/14/НОМЕР_1 (а.с.107-108).

Як вбачається з акта перевірки, податковим органом встановлено факт зберігання однієї пляшки лікеру «Старий ринок», 0,5 літра, міцністю 45%, виробництва ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод», по ціні реалізації 160,00 грн. без наявності марки акцизного податку. Дана пляшка лікеру закоркована у заводський спосіб та у непошкодженому стані залишена в кафе.

З огляду на зазначене, працівники контролюючого органу дійшли висновку про порушення позивачем статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995 (зі змінами та доповненнями).

Як вбачається з акту перевірки, перевірку проведено у присутності представника суб'єкта господарської діяльності - ФОП ОСОБА_1

В акті перевірки зазначено, що примірник даного акту отримано ФОП ОСОБА_1 12.09.2016, що підтверджується розпискою останньої на примірнику акта перевірки. ФОП ОСОБА_1 в акті перевірки у графі "зауваження до акта перевірки" зазначено, що зауважень не має, дивитись пояснення.

Судом встановлено, що додатками до акту перевірки є Х-звіт.

Крім цього, ФОП ОСОБА_1 під час перевірки було надано письмове пояснення, яке є додатком до акту перевірки, в якому позивач зазначила, що на момент перевірки 12.09.2016 у кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_2, знаходилась одна пляшка лікеру «Старий ринок», 0,5 л., міцності 45%, виробник ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод», по ціні 160,00 грн., без наявності марки акцизного податку. Дана марка відсутня з невідомих причин. Крім цього, позивачем зазначено, що дана пляшка лікеру запечатана заводським способом та у непошкодженому вигляді залишена у позивача.

На підставі акту перевірки №2388/1000/14/НОМЕР_1 від 13.09.2016, керуючись абзацом 15 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» Вишгородською об'єднаною держаною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій №000040/10-08-21-00/НОМЕР_1 від 03.10.2016, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. (а.с.12).

Не погоджуючись із рішенням відповідача, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн., позивач звернувся з позовом до суду.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Вишгородської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про застосування фінансових санкцій від 03.10.2016 №000040/10-08-21-00/НОМЕР_1 суд зазначає таке.

Основними видами діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є: 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22.02.2017.

Варто зазначити, що нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2, Київської області знаходилось у користуванні позивача на підставі договору оренди нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад, сіл, селища Іванківського району №02-10-04 від 03.07.2014, укладеного між Фондом комунального майна Іванківського району (орендодавець) в особі начальника Фонду - ОСОБА_4 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає у тимчасове платне володіння і користування частину нежитлового приміщення загальною площею 26,1 кв.м., яке знаходиться у будівлі за адресою: АДРЕСА_2, Київської області, що перебуває на балансі Фонду комунального майна Іванківського району, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.05.2014 і становить за незалежною оцінкою 93000,00 грн. без урахування ПДВ (а.с.53-58).

Відповідно до п. 1.2. вищезазначеного договору майно здається в оренду з метою розміщення у ньому суб'єкта господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення (перукарня).

Згідно з п. 7.1. договору оренди нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад, сіл, селища Іванківського району №02-10-04 від 03.07.2014 термін дії останнього складає 2 роки 11 місяців з 3 липня 2014 року по 3 червня 2017 року включно.

Разом з цим, 18.05.2015 між Фондом комунального майна Іванківського району (орендодавець) в особі начальника Фонду - ОСОБА_4 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено Додаткову угоду №2 до Договору оренди нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад, сіл, селища Іванківського району №02-10-04 від 03.07.2014 (а.с.62).

Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди №2 внесено зміни до вищевказаного договору оренди, зокрема, пункт 1.2. договору викладено у наступній редакції: «Майно здається в оренду з метою розміщення в ньому суб'єкта господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення (перукарні) та кафетерію, що здійснює продаж товарів підакцизної групи».

Пунктом 2 Додаткової угоди №2 передбачено, що остання набирає чинності з моменту її підписання і є невід'ємною частиною договору оренди №02-10-04 від 03.07.2014.

Також варто зазначити, що позивачем отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, терміном дії з 14.06.2016 по 13.06.2017 на місце торгівлі: Іванківський район, АДРЕСА_2 кафе (а.с.9).

Таким чином, суд зазначає, що позивач на момент проведення перевірки здійснював господарську діяльність із роздрібної торгівлі алкогольними напоями на підставі отриманої ліцензії у кафе, що знаходиться у користуванні позивача за адресою: Київська область, Іванківський район, АДРЕСА_2 що відповідає основним видам діяльності позивача.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1. статті 1 Податкового кодексу України) (далі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 20.1.19. пункту 20.1. статті 20 ПК України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з підпунктом 14.1.265. пункту 14.1. статті 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 109.1. статті 109 ПК України передбачено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до положень пункту 113.1. статті 113 ПК України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Пунктом 113.3. вищевказаної статті встановлено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Наведене свідчить про те, що контролюючі органи, до яких у спірних правовідносинах відноситься відповідач, у своїй діяльності при вирішенні питання про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій та відповідальність платника податків за порушення законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, повинні керуватися виключно нормами Податкового кодексу України.

При цьому, на відповідача покладено обов'язок щодо контролю за дотриманням суб'єктами господарювання іншого законодавства, зокрема, Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" №481/95-ВР від 19.12.1995 (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 481/95-ВР, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що прямо передбачено статтею 16 цього Закону, відповідно до якої контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.107. пункту 14.1. статті 14 ПК України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Підпунктом 14.1.109. пункту 14.1. статті 14 ПК України передбачено, що маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Стаття 226 ПК України регулює відносини, пов'язані з виготовленням, зберіганням, продажем марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Згідно з пунктом 226.2. статті 226 ПК України наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Пункт 226.3. статті 226 ПК України передбачає, що виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 226.6. та 226.7. статті 226 ПК України визначено, що маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється. Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.

Згідно з пунктом 226.9. статті 226 ПК України вважаються такими, що немарковані:

алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку;

алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Нормами пункту 228.2. статті 228 ПК України встановлено, що контроль за наявністю марок акцизного податку на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу, а також у разі ввезення таких товарів на митну територію України здійснюють відповідні контролюючі органи.

Згідно з пунктом 228.3. статті 228 ПК України у разі виявлення фактів ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування та продажу на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, контролюючі органи, зазначені у пункті 228.2 цієї статті, вилучають такі товари з вільного обігу та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію).

Відповідно до пункту 228.9. статті 228 ПК України відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.

Суд зазначає, що відповідач застосував до позивача фінансові санкції, передбачені абзацом 15 частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - у даному випадку, станом на день прийняття оскаржуваного рішення 03.10.2016), відповідно до якого до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Згідно з абзацом 3 частини четвертої статті 11 Закону № 481/95-ВР, порушення якого і встановлено під час перевірки позивача, передбачено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Таким порядком є Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251 (далі - Положення №1251, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - у даному випадку станом на день проведення перевірки 12.09.2016).

Відповідно до пункту 20 Положення №1251 вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої з марками, що мають такі пошкодження:

пошкодження, які унеможливлюють встановлення реквізитів, передбачених абзацом сьомим пункту 5 цього Положення;

наявність відкритого надриву з краю марки, розмір якого (ширина, довжина) перевищує такі значення: вертикальний надрив - 4 х 10 міліметрів; горизонтальний - 4 х 20 міліметрів; діагональний - 4 х 18 міліметрів (довжина діагонального розриву визначається як прямокутна проекція);

пошкодження, внаслідок яких зменшилася довжина марки на 10 чи більше міліметрів або ширина марки - на 5 чи більше міліметрів;

відсутність кута марки площею більше ніж 150 кв. міліметрів, довжина меншої сторони якого становить більше ніж 10 міліметрів.

Абзацом 1 пункту 20 Положення №1251 передбачено, що маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.

Згідно з пунктом 21 Положення №1251 для прикріплення марок використовується клей (дисперсійний, дескрин тощо), який не дає змоги зняти їх з виробів без пошкодження і змивається у разі потреби в митті пляшок для повторного їх використання.

Аналізуючи зазначені приписи Податкового кодексу України та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів суд зазначає, що ані Податковий кодекс, ані Положення не передбачають визначення поняття алкогольних напоїв без марок акцизного податку, тому суд вважає, що відповідальність суб'єктів господарювання у вигляді штрафу в разі встановлення факту зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка за своєю суттю означає зберігання алкогольного напою, на який взагалі не наклеювалася марка акцизного податку.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що у разі виявлення факту зберігання на митній території України алкогольних напоїв без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, відповідні контролюючі органи, яким в даному випадку є відповідач, вилучають такі товари з вільного обігу та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію), про що прямо вказано у пункті 228.3. статті 228 ПК України.

Суд зазначає, що перевіркою встановлено факт зберігання пляшки лікеру «Старий ринок», об'ємом 0,5 літрів, міцністю 45%, виробництва ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод», по ціні реалізації 160,00 грн., без марки акцизного податку встановленого зразка, при цьому не зазначено де саме зберігалась пляшка лікеру «Старий ринок», чи містила дана пляшка залишки слідів клею від відклеєної марки чи залишки самої марки акцизного податку та чи не була відклеєною марка акцизного податку, не вказано також номер партії та дату виробництва лікеру, які в обов'язковому порядку зазначаються на кожній пляшці алкогольного напою.

Отже, за даними, які містяться в акті перевірки, слідує, що перевіркою встановлений факт зберігання алкогольного напою, на який марка акцизного податку взагалі не наклеювалась.

Проте матеріали справи такий факт спростовують.

Перевіряючи обґрунтованість таких висновків перевірки та досліджуючи питання наявності факту зберігання пляшки лікеру «Старий ринок» саме без марки акцизного податку встановленого зразка та наявності підстав для застосування позивача штрафних санкцій, передбачених статтею 17 Закону № 481/95-ВР, суд виходив з наступного.

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Так, у судовому засіданні по справі 24.01.2017 було допитано в якості свідка позивача по справі фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, яка попереджена судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та за відмову від надання показань за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України.

Свідок ОСОБА_1 повідомила суду про те, що 12.09.2016 у кафе прийшли двоє чоловіків, які представились посадовими особами контролюючого органу, показали посвідчення та направлення на перевірку. Свідок зазначила, що була присутня у кафе із самого початку його відкриття у день перевірки. Також був присутній бармен.

Свідок відмітила, що один із перевіряючих сів за стіл, а інший підійшов до барної стійки та вказав на пляшку лікеру «Старий ринок» об'ємом 0,5 літрів, яка була відкоркована, знаходилась у реалізації (розлив) та у ній вже не було 100 мл, які було продано раніше. Як пояснила свідок, зі слів перевіряючих, порушення полягало у тому, що зазначена пляшка лікеру знаходиться без акцизної марки, яку необхідно було у даному випадку зберігати до повної реалізації пляшки на розлив.

Свідок зазначила, що марка акцизного податку на пляшці лікеру «Старий ринок» об'ємом 0,5 літрів відірвалась в результаті відкорковування пляшки, проте на пляшці були наявні залишки відірваної марки. Крім цього, свідок пояснила, що зазначена пляшка лікеру була придбана у легального оптового постачальника ТОВ «Сатурн-Логістик», з яким свідок співпрацює близько двох років та від якого вся продукція завжди приходить із наявними марками акцизного податку.

Крім цього, свідок ОСОБА_1 звернула увагу, що пояснювальну, яка є додатком до акту перевірки, писала під диктовку одного з перевіряючих, оскільки дуже перелякалась. Із актом перевірки ознайомилась, проте не зазначила, що відомості, зазначені в акті перевірки, не відповідають дійсності, оскільки посадові особи контролюючого органу запевнили її у тому, що позивачем допущене порушення, яке полягало у незбереженні відірваної марки акцизного податку до повної реалізації пляшки лікеру на розлив.

Також у судовому засіданні 22.02.2017 були допитані в якості свідків головні державні ревізори-інспектори ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які проводили фактичну перевірку позивача.

Зазначені особи попереджені судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та за відмову від надання показань за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України.

Так, свідок ОСОБА_2 пояснив, що прибули на об'єкт перевірки, а саме, кафе, яке знаходилось на другому поверсі, з невеликою залою, близько 4-6 стільцями та барною стійкою. У кафе особисто була присутня ФОП ОСОБА_1 Щодо присутності у кафе інших осіб не пам'ятає. Свідок зазначив, що контрольної закупки не проводили.

До перевірки були допущені. У свою чергу, перед початком проведення перевірки пред'явили ОСОБА_1 направлення на перевірку та наказ на перевірку.

Свідок ОСОБА_2 вказав, що у ході проведення перевірки на барній стійці було виявлено пляшку лікеру, закорковану у заводський спосіб, без марки акцизного податку. Свідок звернув увагу, що зазначена пляшка знаходилась на зберіганні та скоріше всього у реалізації, тобто, у продажі як ціла пляшка за ціною 160,00 грн.

Відповідно, свідок зазначив на порушення ФОП ОСОБА_1 статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", що полягало у відсутності на пляшці лікеру марки акцизного податку. Також, свідок вказав, що як вбачається з пояснень ФОП ОСОБА_1, які були надані самостійно та власноруч, не під диктовку, марка була відсутня з невідомих причин. Крім цього, свідок ОСОБА_2 відмітив, що на виявленій пляшці лікеру були сліди клею, тобто сліди клею від відклеєної марки.

Свідок вказав, що інші пляшки з алкогольними напоями були закорковані та з марками акцизного податку. У свою чергу, без марок - були лише алкогольні напої на розлив.

Свідок зазначив, що практично не пам'ятає чи знаходились на барній стійці такий самий лікер на розлив, оскільки звертає увагу лише на запечатані пляшки.

Також, свідок звернув увагу, що під час проведення перевірки первинні документи, а саме, накладні, товарно-транспортні накладні, посвідчення якості, оплата пляшки лікеру алкогольного напою, а також дата та номер партії, не досліджується, оскільки встановлюється наявність/відсутність марки акцизного податку та у разі її відсутності - фіксується саме виявлене порушення.

Свідок ОСОБА_3 зазначив, що разом з колегою прибули на перевірку у кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», ознайомили з направленням та наказом суб'єкта господарювання, а саме - безпосередньо ФОП ОСОБА_1 У кафе була присутня ще одна особа (офіціант чи бармен).

Свідок відмітив, що приміщення кафе невелике, у якому знаходиться барна стійка, декілька столиків. Крім цього, зазначив, що за стіною кафе ще знаходиться невеличка перукарня, яка також належить ФОП ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_3 вказав, що виявлене порушення полягало у відсутності акцизної марки на горлечку пляшки лікеру, яка стояла на барній стійці у закритому вигляді та знаходилась у реалізації. Інші пляшки на барній стійці були як закорковані, так і відкорковані з акцизними марками. Свідок зазначив, що не пам'ятає щодо наявності іншої аналогічної пляшки лікеру на розлив.

Крім цього, свідок відмітив, що пояснення надавались ФОП ОСОБА_1 самостійно без допомоги перевіряючих. Будь-яких заперечень з боку суб'єкта господарювання не надходило.

Також свідок ОСОБА_3 відмітив, що пляшка не містила ознак фальсифікату, сліди клею від марки на пляшці лікеру можливо і були, але фрагменти марки були відсутні, тобто марка колись була наявна, але відлетіла.

Судом встановлено, що позивачем з метою подальшої реалізації у кафе було придбано одну пляшку лікеру «Старий ринок» місткістю 0,5 л. у постачальника ТОВ «Сатурн-Логістік» по ціні з ПДВ 80,70 грн. за одну пляшку, що підтверджується видатковою накладною №РН!-51592 від 05.07.2016 (а.с.15) та товарно-транспортною накладною на переміщення алкогольних напоїв від 05.07.2016 (а.с.17-18).

Крім цього, позивачем до матеріалів справи додано якісне посвідчення якості №ЛГ000000069 від 04.07.2016, яким підтверджується якість лікеру «Старий ринок» місткістю 0,5 л., виробництва ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» (а.с.16).

Позивачем надано до суду фототаблицю виявленої пляшки алкогольного напою без марки акцизного податку, а саме, лікеру «Старий ринок», придбаного у ТОВ «Сатурн-Логістік» (а.с.28-29).

Оглянувши зазначений речовий доказ, суд звертає увагу, що пляшка лікеру «Старий ринок», місткості 0,5 дм3 є відкритою, тобто на момент перевірки знаходилась у реалізації, оскільки пляшка є неповною, на горлечку пляшки наявні залишки пошкодженої марки акцизного податку.

Як вже зазначалось, позивач пояснив, що пляшка лікеру «Старий ринок» об'ємом 0,5 літрів, на момент перевірки була відкоркована, перебувала в реалізації, тобто продавалась порціями (на розлив) та у ній вже не було 100 мл, які продались до перевірки.

Відповідно, марка акцизного податку була пошкоджена під час відкриття пляшки з об'єктивних причин.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, а саме рахунку офіціанта від 26.08.2016, алкогольний напій лікер «Старий ринок» проданий порцією 100 мл (а.с.23).

Вказані ознаки вказують на те, що пляшка відкривалась під час продажу алкогольного напою в кафе на розлив.

Крім того, ОСОБА_5 - барменом кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» надані письмові пояснення від 12.09.2016, зі змісту яких вбачається, що марка акцизного податку на пляшці лікеру «Старий ринок» місткістю 0,5 літрів, 45% об., була пошкоджена у зв'язку з тим, що вказаний напій був відкритий 26.08.2016 при продажу 100 мл на розлив, а тому збереження цілісності марки при відкритті є неможливим (а.с.14).

Разом з цим, обставини справи свідчать про суперечливість фактів, на які посилаються ревізори, які проводили перевірку з одного боку та на які посилається свідок ОСОБА_1

Так, ревізори-інспектори під час допиту стверджували про те, що пляшка лікеру «Старий ринок» без марки акцизного податку була закоркована у заводський спосіб, знаходилась на барній стійці у продажу як ціла пляшка за ціною 160,00 грн., проте ФОП ОСОБА_1 стверджувала, що у реалізації на момент перевірки, а саме, на барній стійці знаходилась ця ж сама пляшка лікеру «Старий ринок», але у відкоркованому стані, продавалась порціями на розлив, а тому марка акцизного податку була пошкоджена під час відкриття пляшки з об'єктивних причин.

Такі суперечливі обставини можуть бути розв'язані судом лише за умови, якби акт перевірки мав повну інформацію про те, де саме зберігалась пляшка лікеру «Старий ринок» місткістю 0,5 л., виробництва ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод», а також чи містила пляшка залишки слідів клею від відклеєної марки чи залишки самої марки акцизного податку та чи не була відклеєною марка акцизного податку, не вказано також номер партії та дату виробництва лікеру, які в обов'язковому порядку зазначаються на кожній пляшці алкогольного напою.

Суд наголошує, що складанням ревізорами-інспекторами акту перевірки із відображенням у ньому лише твердження щодо відсутності марки акцизного податку на алкогольному напої є недостатнім, і повинно здійснюватись шляхом повного фіксування та збирання всіх необхідних доказів на підтвердження таких обставин і зазначеного висновку, у тому числі шляхом фіксування місця правопорушення (здійснення господарської діяльності) фото і відеозасобами, відібрання та опечатування зразків продукції, вилучення пляшки алкогольного напою на вимогу пункту 228.3. статті 228 ПК України, детального опису осіб, у присутності яких встановлено порушення, та опису усіх дій, запитань і пропозицій, вчинених під час перевірки, для підтвердження факту вжиття інспекторами усіх передбачених законом заходів з метою підтвердження факту правопорушення, а також обставин, що їм перешкоджали.

Відповідно, зібрані по справі докази у своїй сукупності свідчать про те, що перевірка проведена неповно, порушення не містить детального опису, зокрема, чи була пляшка лікеру «Старий ринок» повною, не описано наявності слідів клею чи залишків марки акцизного податку на пляшці, акт перевірки не містить посилання на місце зберігання зазначеної пляшки, а також інформації щодо особи, присутньої у кафе під час перевірки.

При цьому суд зазначає, що відсутність посилання в акті перевірки на номер партії та дату виробництва алкогольного напою, щодо якого перевіркою встановлений факт його зберігання без марки акцизного податку, перешкоджає під час розгляду справи в суді ідентифікувати таку пляшку, а отже заважає встановленню істини у справі.

За таких обставин, проаналізувавши у сукупності докази по справі, суд приходить до висновку, що працівниками контролюючого органу під час проведення перевірки було досліджено відкорковану пляшку лікеру «Старий ринок», яка знаходилась у реалізації на розлив, а на вказаній пляшці знаходились сліди від марки акцизного податку, що була пошкоджена у зв'язку з відкриттям даної пляшки з метою реалізації на розлив.

Крім цього, суд звертає увагу, що відповідно до підпункту 226.1. статті 226 ПК України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що технологія маркування алкогольних напоїв марками акцизного податку має передбачати розривання марки під час відкупорювання (розкривання) товару. Це означає, що під час відкупорювання (розкривання) товару марка акцизного податку автоматично псується.

Зберігання та реалізація алкогольних напоїв за наявності марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі згідно із законодавством розповсюджується не на відкорковані напої, а на продаж повної (всієї) пляшки або іншої тари з алкогольним напоєм, натомість у разі реалізації у закладах алкогольних напоїв на розлив чинним законодавством не вимагається наявності марки акцизного податку на такій пляшці або іншій тарі.

Також, закон не покладає на платників податку обов'язку зберігати розірвані марки акцизного податку після відкупорювання (розкривання) товару, адже природно, що у силу мети маркування і технології наклеювання марок акцизного податку відкривання відповідної пляшки або іншої тари для реалізації алкогольних напоїв на розлив виключає збереження марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 07.07.2014 К/9991/13416/11 (справа №2а-13546/09/2670) та від 08.09.2014 К/9991/15752/12 (справа № 2а-1870/4820/11).

Відтак, на думку суду віднесення алкогольного напою, на якому є в наявності сліди від пошкодженої або відірваної марки акцизного податку не свідчить про те, що такий продукт є немаркованим маркою акцизного податку.

Отже, встановлене перевіркою порушення щодо відсутності марки акцизного податку на пляшці алкогольного напою матеріалами справи не підтверджується, а факт зберігання алкогольного напою із пошкодженою чи відірваною маркою акцизного податку в результаті відкриття пляшки та реалізації алкогольного напою на розлив не є податковим правопорушенням в розумінні Податкового кодексу України, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251.

Встановлені судом обставини спростовують твердження акту перевірки про зберігання однієї пляшки лікеру «Старий ринок» 0,5 л. 45%, виробництва ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» по ціні 160,00 грн., без марки акцизного податку встановленого зразка.

Проаналізовані законодавчі акти та обставини справи дають суду підстави стверджувати про те, що відсутність марки акцизного податку на пляшці алкогольного напою та наявність слідів пошкодженої марки акцизного податку на пляшці є різними поняттями, які неможливо ототожнювати, а отже контролюючий орган допустив порушення при оформленні акту перевірки та зазначив в акті перевірки недостовірні відомості.

Крім цього, суд звертає увагу відповідача на допущені ним порушення, що полягають у прийнятті рішення про застосування фінансових санкцій до позивача у вигляді штрафу за формою, що не відповідає чинному законодавству.

Надаючи правову оцінку прийнятому Вишгородською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області рішенню про застосування фінансових санкцій №000040/10-08-21-00/НОМЕР_1 від 03.10.2016, суд звертає увагу на таке.

Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону №481/95 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Суд звертає увагу на те, що приписи статті 17 Закону №481/95 не встановлюють форми та вимог до рішень про застосування санкцій за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Разом з тим, такі норми містить Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 №790. Зокрема, додатком до цього Порядку визначено форму рішення про застосування фінансових санкцій, яке виноситься в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Пунктом 6 цього Порядку визначено, що рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (ДФС та її територіальні органи, Мінекономрозвитку), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Держстату, Держспоживінспекції відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством.

Як вбачається з пункту 10 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (Перехідні положення) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.

Отже, будь-які норми, що прийняті до набрання чинності Податкового кодексу України або одночасно з ним, можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечать нормам цього Кодексу.

У свою чергу, відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Наведена норма в імперативному порядку зобов'язує контролюючий орган визначити суму грошових зобов'язань за штрафними санкціями платникові податку в тому разі, якщо таким платником порушено норми законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідний орган.

Визначений обов'язок контролюючого органу є безумовним і виникає у тому разі, коли контролюючим органом виявлено відповідні порушення, що тягнуть за собою застосування до платника податків штрафних санкцій.

Водночас статтею 113 Податкового кодексу України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції застосовуються також і за порушення вимог іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладено на контролюючі органи.

Таким чином, обов'язком контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України є визначення суми грошових зобов'язань у вигляді штрафних санкцій за порушення норм іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладений на контролюючі органи.

Зазначене поширюється також і на санкції за порушення норм законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки контроль за дотриманням відповідних норм покладено на органи доходів і зборів України.

При цьому відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З наведеного визначення випливає, що поняття грошового зобов'язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи. Не є винятком і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Зазначена норма чітко встановлює, що у разі, коли контролюючий орган діє на підставі статті 54 цього Кодексу (тобто, коли він зобов'язаний визначити, зокрема, суму штрафу за порушення вимог законодавства, дотримання якого ним контролюється), такий орган приймає податкове повідомлення-рішення.

При цьому у пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України безпосередньо зазначено, що податкове повідомлення-рішення приймається у разі визначення суми грошового зобов'язання, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідні органи.

Зазначене цілком стосується територіальних органів ДФС України, які контролюють дотримання вимог законодавства щодо обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Варто зауважити, що розглядувана законодавча норма є імперативною.

З огляду на аналіз викладених законодавчих приписів контролюючий орган у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов'язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобов'язаний прийняти податкове повідомлення-рішення.

Тому прийняття будь-яких інших рішень контролюючим органом у розумінні Податкового кодексу України у разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суперечитиме Податковому кодексу України.

Приписи статті 17 Закону №481/95 у розглядуваному контексті можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам Податкового кодексу України. Тому форма та порядок направлення відповідних рішень визначаються нормами Податкового кодексу України.

Зазначене стосується також і норм зазначеного раніше Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Форма рішення про застосування фінансових санкцій, передбачена цим підзаконним нормативно-правовим актом, не може застосовуватися контролюючими органами у розумінні Податкового кодексу України, оскільки відповідні норми Порядку у цій частині суперечать приписам Податкового кодексу України, який має вищу юридичну силу та підлягає застосуванню до цих правовідносин з урахуванням Перехідних положень до Кодексу.

Тому з 1 січня 2011 року (від часу набрання чинності Податковим кодексом України) у контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України відсутні повноваження щодо прийняття інших рішень, крім податкових повідомлень-рішень, якими можуть бути визначені грошові зобов'язання.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача не надав та не довів відсутності підстав для скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 03.10.2016 №000040/10-08-21-00/НОМЕР_1.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

За приписами частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 551,21 грн. на підставі квитанції №N13GX38872 від 17.10.2016, оригінал якої знаходиться у матеріалах адміністративної справи (а.с.37), підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про застосування фінансових санкцій №000040/10-08-21-00/НОМЕР_1 від 03.10.2016.

3. Стягнути судовий збір у розмірі 551,21 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна грн. 21 коп.) на користь фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: 07200, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (07300, Київська обл., Вишгородський район, місто Вишгород, проспект Шевченка, будинок 1-А, ідентифікаційний код 39466569).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.