Постанова № 65514289, 21.03.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2017 року Справа № 813/298/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Гавірко О.О.,

позивач ОСОБА_1,

представник відповідача Кіх О.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області, з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Львівській області, яка полягала у відмові включити до вислуги років для призначення пенсії стажу роботи ОСОБА_1 в органах Митної служби з 08.10.2008 року по 20.12.2010 року.

- зобов'язати Головне управління ДФС у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років для призначення пенсії стаж роботи в органах Митної служби з 08.10.2008 року по 20.12.2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримав протиправну відмову на прохання зарахувати до його вислуги років стаж роботи в органах Митної служби на державній службі у період з 08.10.2008 року по 20.12.2010 року, відповідно до вимог пункту «и» ст.17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відмова мотивована тим, що центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання державної фінансової політики, не затверджений перелік посад в органах Митної служби України, період роботи на яких може бути зарахований до календарної вислуги років. Тож, не погодившись із відмовою у зарахуванні стажу роботи на державній службі до вислуги років, позивач звернувся з означеним позовом до суду.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача, у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав, викладених у письмових запереченнях долучених до матеріалів справи.

Суд, заслухав пояснення сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, а також ті, які мають значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.

Згідно записів у трудовій книжці, позивач: з 24.03.1998 року по 08.10.2008 року працював в органах податкової міліції ДПА України; з 14.10.2008 року призначений на посаду начальника відділу боротьби з незаконним переміщенням наркотиків та зброї служби митної варти та організації боротьби з порушеннями митного законодавства, як такий, що успішно пройшов стажування; 16.10.2008 року прийняв присягу державного службовця; з 23.02.2009 року позивачу присвоєно спеціальне звання «Радник митної служби 3 рангу»; 23.09.2010 року переведений на посаду старшого інспектора відділу митного оформлення №6; 20.12.2010 року звільнений із займаної посади, відповідно до ст.38 КЗпП України; 21.12.2010 року прийнятий на службу в податкову міліцію ДПА України на посаду заступника начальника відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів управління податкової міліції ДПА у Львівській області.

Судом встановлено, що позивач (полковник податкової міліції) на даний час працює в органах податкової міліції на посаді начальника відділу викриття кримінальних правопорушень у митній сфері оперативного управління ГУ ДФС у Львівській області.

16.12.2016 року ОСОБА_1 подав на ім'я начальника Головного управління ДФС у Львівській області заяву з проханням зарахувати йому до вислуги років для призначення пенсії час роботи на посадах державного службовця в митних органах.

Відповідачем 11.01.2017 року відмовлено позивачу у зарахуванні йому до вислуги років для призначення пенсії час роботи на посадах державного службовця в митних органах з тих підстав, що не затверджений перелік посад в органах державної Митної служби України, період роботи на яких може бути зарахований до календарної вислуги років.

Так, за змістом частини 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Статтею 1 Закону України «Про державну службу» визначено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Посадовими особами, в силу цього Закону, вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій (частина 2 статті 2 Закону України «Про державну службу»).

Згідно абзаців 1-3 пункту 2 «Порядку обчислення стажу державної служби», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Таким чином, посадові особи митних органів є державними службовцями і відповідно до цього мають право на призначення пенсії на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». Зазначеним Законом не встановлено вичерпного переліку посад, які відносяться до посад державних службовців та яким призначається пенсія на умовах цієї статті.

Вищевикладена правова позиція узгоджується із судовою практикою Вищого адміністративного суду України (ухвала від 18.03.2014 року у справі №К/9991/78414/12).

Загалом, умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначає, згідно преамбули, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII.

З аналізу вищевказаних норм, суд приходить до висновку, що Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до пункту «и» статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики.

Згідно абз.12 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», для призначення пенсій за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховується, зокрема, час роботи в державних органах у разі переходу на службу в органи внутрішніх справ на посади начальницького складу.

Суд констатує, що закріплений у ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України принцип верховенства права полягає у тому, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Тож, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено для осіб начальницького складу податкової міліції гарантії формування вислуги років, необхідної для призначення та нарахування пенсії. Реалізація зазначеної гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами покладених на них обов'язків, у тому числі, щодо створення та затвердження списку посад.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на встановлену державою гарантію для осіб начальницького складу податкової міліції як складової їхнього правового статусу, будуються на принципі юридичної визначеності.

При цьому, зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Водночас, суд не бере до уваги доводи відповідача щодо відсутності правової підстави для зарахування позивачу до вислуги років для призначення пенсії періоду роботи в органах державної митної служби, у зв'язку з відсутністю затвердженого переліку посад, оскільки Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачені для військовослужбовців гарантії щодо формування вислуги років, необхідної для призначення та нарахування пенсії. Реалізація зазначеної гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами покладених на них обов'язків, зокрема, щодо створення та затвердження списку посад.

Крім того, суд критично оцінює посилання представника відповідача у запереченнях проти позову на відсутність підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії, оскільки останній продовжує працювати, Крім того, предметом даного позову є визнання протиправною відмови в зарахуванні позивачу стажу роботи в митних органах до вислуги років для призначення пенсії. Тобто, відмовляючи в такому зарахуванні, відповідач позбавив позивача можливості скористатися правом на зарахування стажу, що в результаті дає можливість скористатися правом виходу на пенсію за вислугою років. У даному ж випадку, звернення позивача до суб'єкта владних повноважень спрямоване саме на захист порушених прав в частині отримання належного матеріального забезпечення, та у подальшому - у разі виходу на пенсію.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач не довів правомірності своєї поведінки з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Отже, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити частково, оскільки з 08.10.2008 року позивач був звільнений з органів податкової міліції ДПА України, однак, призначений на посаду у Львівській митниці аж з 14.10.2008 року.

Таким чином, з метою відновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Львівській області, яка полягала у відмові включити до вислуги років для призначення пенсії стажу роботи ОСОБА_1 в органах Митної служби саме з 14.10.2008 року по 20.12.2010 року та зобов'язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років для призначення пенсії стаж роботи в органах Митної служби з 14.10.2008 року по 20.12.2010 року.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 7-14, 17-20, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Львівській області, яка полягала у відмові включити до вислуги років для призначення пенсії стажу роботи ОСОБА_1 в органах Митної служби з 14.10.2008 року по 20.12.2010 року.

3. Зобов'язати Головне управління ДФС у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років для призначення пенсії стаж роботи в органах Митної служби з 14.10.2008 року по 20.12.2010 року.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з Головного управління ДФС у Львівській області (ЄДРПОУ 39462700), за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Постанову може бути оскаржено, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст постанови складено та підписано 27.03.2017 року.