Постанова № 65514190, 14.03.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року (о 14 год. 30 хв.) Справа № 808/9164/15 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача Жовтоножка Д.Ф.,

розглянув в відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області в особі Оріхівського відділення

про скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4, позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області в особі Оріхівського відділення (далі - Пологівська ОДПІ, відповідач), в якому просить:

скасувати податкове повідомлення-рішення №0003401702, №0003421702 від 24.07.2015 про застосування сум штрафних санкцій при використанні реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на суму 1,00 грн. та 87 475,58 грн. відповідно;

скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003381702 від 24.07.2015 за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах) на суму основного платежу 3 824,94 грн. та штрафних санкціях 1 912,47 грн.;

скасувати податкове повідомлення-рішення № 000337102 від 24.07.2015 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму основного платежу 4 163,47 грн. та штрафних санкцій 2 081,74 грн.;

скасувати рішення №0003341702 від 24.07.2015 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 481,57 грн.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та додаткові усні пояснення. Зазначають, що позивачем перевіряючим особам було надано в повній мірі всі первинні документи по придбанню товарно-матеріальних цінностей, а саме: накладні, податкові накладні, до того ж факт придбання таких ТМЦ відображено в книзі обліку доходів та витрат підприємця, не кажучи вже про реєстр отриманих та виданих податкових накладних. Вказують, що позивачем було надано до перевірки всі документи бухгалтерського обліку, а тому вважають необґрунтованим висновок відповідача про завищення суми витрат на 1 629,25 грн. в частині оплати праці та нарахування на заробітну плату, оскільки надані документи містили інформацію про найманого працівника ОСОБА_6, яка працювала за трудовим договором від 03.12,2014, на яку перевіряючим надано відомість нарахування заробітної плати, що за грудень 2014 року склало 1 186,96 грн., до того ж суми нарахованої заробітної плати відображено в 1-ДФ та Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (Додаток 4), які подані до податкової інспекції. Щодо твердження в Акті, що реалізація паливно-мастильних матеріалів здійснювалась без застосування реєстратора розрахункових операцій, а саме за готівку, зазначає, що продаж товару на підставі накладних здійснювався безготівково, через розрахунковий рахунок, крім того, як на час перевірки, так і на час складання позову існує дебіторська заборгованість ТОВ «Аврора». Також вважають незрозумілим, з яких документів чи їх відсутності перевіряючи встановили, що в позивача станом на 01.01.2014 встановлена вартість необлікованого у встановленому порядку реалізованого товару на суму 43 737,79 грн., хоча всі ці відомості містяться в Книзі обліку доходів та витрат, що зареєстрована за №205 від 01.12.2009. Стосовно зняття відповідачем сум з податкового кредиту, а саме вартості придбаних у червні 2014 року ТМЦ у ТОВ «Рехау» на суму ПДВ 571,10 грн. - профіль для рами, у листопаді 2014 року ТМЦ у ТОВ «Баядера Логістік» на суму ПДВ 1 587,17 грн. - покриття для підлоги і у ФОП ОСОБА_7 на суму ПДВ 1 666, 67 грн. - щебінь пояснюють, що придбаний щебінь був використаний для облаштування орендованої АГЗС, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, а придбані профіль для рами і покриття для підлоги позивачем використані для облаштування магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 На підставі викладеного, вважають оскаржувані рішення є протиправними та просить суд їх скасувати, а позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив із підстав, наведених у запереченні на адміністративний позов від 11.05.2016 №б/н. Зокрема, вказує, що за результатами проведеної планової документальної перевірки ФОП ОСОБА_4 складено акт №458/08-15-17-02/НОМЕР_2 від 15.06.2015, який було надіслано платнику податків разом з вимогою про сплату боргу№Ф0002911702 від 15.06.2015 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який було вручено платнику 10.07.2015, оскаржувані податкові повідомлення-рішення були направлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який було повернуто відділом поштового зв'язку м. Оріхів у зв'язку з закінченням терміну зберігання 29.08.2015, тобто позивач вказані поштові відправлення свідомо не отримував та ігнорував. Щодо встановлених порушень актом перевірки пояснює, що до декларації про доходи та майновий стан за 2014 рік ФОП ОСОБА_4 до складу придбаних ТМЦ включено витрати в сумі 26 127,20 грн., які понесені неправомірно, у зв'язку із тим, що позивачем на момент проведення перевірки не надано будь-яких первинних документів, які підтверджують факт їх придбання на вищезазначену суму. Також до складу вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 відображених у додатку 5 до податкових декларацій про майновий стан і доходи позивача в частині оплати праці та нарахування на заробітну плату включено 35 443,26 грн., у той час із них на 1 629,25 грн. безпідставно завищено суму витрат. Таким чином, вважає, що вказані вище витрати в сумі 27 756,46 грн., які включені до декларації про доходи за 2014 рік понесені неправомірно, чим порушено п. 138.2 ст. 138, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України. У зв'язку з вищенаведеним, ФОП ОСОБА_4 занижено суму податку на доходи фізичних осіб, який необхідно сплатити до бюджету за 2014 рік на загальну суму 4 163,47 грн. Крім того, вважає, що позивачем порушено п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що спричинило не нарахування сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за ставкою в 2014 році в розмірі 9 631,49 грн. Копія позовної заяви ФОП ОСОБА_4 до суду щодо оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0002911702 від 15.06.2015 з єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування до Пологівської ОДПІ не надходила. Зазначає також, що при перевірці дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що позивачем в перевіряємому періоді реалізація паливно-мастильних матеріалів здійснювалась без застосування реєстратора розрахункових операцій, про що зазначено в книзі обліку доходів та витрат №205 від 01.12.2009 за серпень та вересень 2014 року в графі кількість реалізованого товару, фактична ціна реалізації та валовий доход від реалізації товару та податкових накладних, форма проведення розрахунків - готівка. Готівкові кошти отримані позивачем за реалізовані вищезазначені паливно-мастильні матеріали не проведені через реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів. На підставі встановленого, перевіряючи також дійшли висновку про порушення позивачем п. 1, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Крім того, вказує, що перевіркою встановлено, що за перевіряємий період позивачем включено до складу податкового кредиту придбані матеріальні цінності та нематеріальні активи (послуги) на суму 3 253,84 грн., що не призначаються для їх використання в господарській діяльності, чим порушено п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України. З урахуванням наведеного, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) зареєстрована як фізична особа-підприємець Оріхівською районною державною адміністрацією Запорізької області 13.05.2002, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія НОМЕР_3.

Посадовими особами Пологівської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з 01.01.2014 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено Акт від 15.06.2015 №458/08-15-17-02/НОМЕР_2 (далі - Акт).

Згідно Акту перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 138.2 ст. 138, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в зв'язку із чим ФОП ОСОБА_4 завищено суму витрат в 2014 році на 27 756,46 грн. та відповідно до п. 177.1, 177.2 ст. 77 Податкового кодексу України занижено суму податку на доходи фізичних осіб, який необхідно сплатити до бюджету за 2014 рік на загальну суму 4 163,47 грн.,

- п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 №1025 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції 30.12.2010 за №1425/18720, Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.52013 №481 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за №1686/24218:

- п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зазначене порушення спричинило не донарахування сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за ставкою в 2014 році в розмірі 9 631,49 грн.,

Суть встановлених перевіркою порушень полягала, зокрема, у відсутності на момент перевірки податковим органом оригіналів первинних документів в сумі 26 127,20 грн., що, в свою чергу, не дає права позивачеві відносити суми податку за ними до складу податкового кредиту та валових витрат.

Також до складу вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, відображених у додатку 5 податкових декларацій про майновий стан і доходи ФОП ОСОБА_4 В частині оплати праці та нарахування на заробітну плату включено суму 35 443,26 грн. Перевіркою відображеного показника, проведеною на підставі відомості нарахування заробітної плати найманим працівникам ФОП ОСОБА_4 за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, встановлено, що нарахована заробітна плата гр. ОСОБА_10 складає 12 610,00 грн., гр. ОСОБА_8 складає 12 025,00 грн., нарахування єдиного соціального внеску на фонд заробітної плати становить 37,26% - 9 179,00 грн., загальна сума витрат на заробітну плату становить 33 814,01 грн. Позивачем до складу валових витрат в частині оплати праці та нарахування на заробітну плату згідно поданої декларації за 2014 рік №9080450477 від 09.02.2015 включено 35 443,26 грн., на підставі вищевикладеного ревізори дійшли висновку щодо безпідставного завищення позивачем суми витрат на 1 629,25 грн.

Як випливає із змісту акту перевірки та пояснень представника відповідача, у зв'язку із викладеними порушеннями перевіряючи дійшли висновку, що позивачем було занижено власне податкові зобов'язання з податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску.

- п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не проведення суб'єктом господарювання розрахункових операцій із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок на загальну суму 43 737,79 грн., а саме: в січні 2014 року - 12 513,79 грн., в липні 2014 року - 155,00 грн., в серпні 2014 року - 19 069,00 грн., в вересні 2014 року - 12 000,00 грн.,

- п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», станом на 01.01.2014 вартість не облікованого у встановленому порядку реалізованого товару становить 43 737,79 грн.,

Суть встановленого перевіркою порушення полягала у тому, що ФОП ОСОБА_4 в перевіряємому періоді реалізація паливно-мастильних матеріалів здійснювалась без застосування реєстратора розрахункових операцій, про що зазначено в книзі обліку доходів та витрат №205 від 01.12.2009 в графі кількість реалізованого товару, фактична ціна реалізації та валовий доход від реалізації товару та податкових накладних, форма проведення розрахунків - готівка, а саме:

накладної №9 від 22.01.2014 здійснювалася реалізація за готівкові кошти бензину А-76 в кількості 12 л на суму 80,40 грн., в т.ч. ПДВ 13,40 грн. - кінцевому споживачеві;

накладної №12 від 31.01.2014 здійснювалася реалізація за готівкові кошти бензину А-92 в кількості 884,35 л та бензину А-95 в кількості 888,4 л на загальну суму 12 433,39 грн., в т.ч. ПДВ 2 072,23 грн. - ТОВ «Аврора» с. Широке Оріхівського району;

накладної №1 від 23.07.2014 здійснювалася реалізація за готівкові кошти дизельного палива в кількості 10,7 л на загальну суму 169,00 грн., в т.ч. ПДВ 28,17 грн. - Філії «Оріхівський райавтодор» м. Оріхів;

накладної №2 від 28.08.2014 здійснювалася реалізація за готівкові кошти дизельного палива в кількості 10,7 л на загальну суму 169,00 грн., в т.ч. ПДВ 28,17 грн. - Філії «Оріхівський райавтодор» м. Оріхів;

накладної №3 від 28.08.2014 здійснювалася реалізація за готівкові кошти бензину А-76 в кількості 3 000 л на загальну суму 18 900,00 грн., в т.ч. ПДВ 3 150,00 грн. - ТОВ «Аврора» с. Широке Оріхівського району;

накладної №4 від 29.09.2014 здійснювалася реалізація за готівкові кошти дизельного палива в кількості 1 000 л на загальну суму 12 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2 000,00 грн. - ТОВ «Аврора» с. Широке Оріхівського району.

Готівкові кошти отримані позивачем за реалізовані вищезазначені паливно-мастильні матеріали не проведені через реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів.

- п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на 3 253,84 грн.

Так, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_4 у червні 2014 року включено до податкового кредиту з ПДВ вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 571,10 грн. ПДВ згідно реєстру отриманих податкових накладних за червень 2014 року, а саме у ТОВ «РЕХАУ» на суму ПДВ 571,10 - профілі для рами.

У листопаді 2014 року позивачем включено до податкового кредиту з ПДВ вартість придбаних ТМЦ на загальну суму 3 253,84 грн. ПДВ згідно реєстру отриманих податкових накладних за листопад 2014 року, а саме: покриття для підлоги від ТОВ «Баядера Логістік» на суму ПДВ 1 587,17 грн., щебінь від ФОП ОСОБА_7 на суму ПДВ 1 666,67 грн.

Таким чином, на думку відповідача, встановлено, що у перевіряємому періоді позивачем включено до складу податкового кредиту придбані матеріальні цінності та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності.

Не погоджуючись із висновками Акту позивачем до Пологівської ОДПІ подані на нього заперечення від 16.07.2015, але у зв'язку з порушенням законодавчо встановленого терміну надання заперечення відповідно до п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України залишено без розгляду.

На підставі Акту та виявлених порушень відповідачем 24.07.2015 прийняті:

податкове повідомлення-рішення форми «С» №0003401702, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн.,

податкове повідомлення-рішення форми «С» №0003421702, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 87 475,58 грн.,

податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0003381702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 5 737,41 грн., у тому числі за основним платежем 3 824,94 грн. та штрафними санкціями 1 912,47 грн.,

податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 000337102, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 6 245,21 грн., у тому числі за основним платежем 4 163,47 грн. та штрафними санкціями 2 081,74 грн.,

рішення №0003341702 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 481,57 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування встановлено статтею 177 Податкового кодексу України.

Згідно із пунктами 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (пункт 177.3 статті 177 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Таким чином, за правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 07.07.2010 №2464-VI, який набрав чинності з 01.01.2011 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2464-VI), в частині адміністрування - Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За приписами пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.(частина друга статті 9 Закону №2464-VI).

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. (частина третя статті 9 Закону №2464).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитам є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо відсутності на момент перевірки податковим органом оригіналів первинних документів в сумі 26 127,20 грн., що, в свою чергу, не дає права позивачеві відносити суми податку за ними до складу податкового кредиту та валових витрат.

Дійсно площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина друга статті 71 КАС України).

Натомість, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною першою статті 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

У судовому засіданні судом було досліджено надані представниками позивача первинні документи (податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури тощо) у підтвердження правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість та до валових витрат по господарських відносинах з контрагентами. На підтвердження наявності документів до позову позивачем були долучені їх копії, які знаходяться у матеріалах справи, а оригінали були представлені для огляду в судовому засіданні.

У свою чергу представник відповідача, заперечуючи проти позову й доводів представника позивача, вказує на те, що під час перевірки, а саме встановлення відповідності сум в включення до валових витрат були надіслані відповідні запити на адресу позивача щодо підтвердження саме 26 127,20 грн., із чого вона складається та чому вона була включена до валових витрат, проте вказану суму не було підтверджено.

Разом з тим суд зауважує, що твердження відповідача ґрунтуються виключно на фактах, що викладені в Акті перевірки, проте протягом розгляду справи жодних належних доказів, що підтверджують викладені у ньому обставини, суду надано не було.

Крім того, представник відповідача вказує на те, що витребовувані податковим органом документи не були надані і станом на момент закінчення термінів проведення перевірки.

У даному випадку суд вказує на ту обставину, на яку не звернуто уваги податковим органом, а саме: що платник податків може бути притягнутий до передбаченої ПК України відповідальності за не підтвердження на момент його перевірки податковим органом суми податку на додану вартість, попередньо включеної до складу податкового кредиту. Така відповідальність за незабезпечення зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю встановлена п.121.1 ст.121 ПК України.

У той же час, серед підстав для самостійного визначення контролюючим органом сум грошових зобов'язань, перелік яких встановлений п.54.3 ст.54 ПК України, немає такої підстави як не підтвердження на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сум податку, попередньо включених до складу податкового кредиту. Тобто, в ПК України не йдеться про донарахування податкового зобов'язання у вигляді сум податку на додану вартість, включених до складу податкового кредиту, за наявності податкової накладної, яка була відсутня тільки на момент перевірки, а не відсутня взагалі. А тому, в даному випадку, дії контролюючого органу щодо самостійного визначення контролюючим органом податкових зобов'язань та накладення штрафу є безпідставними, а відповідно неправомірними.

Стосовно завищення позивачем суми вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, відображених у додатку 5 податкових декларацій про майновий стан і доходи ФОП ОСОБА_4 в частині оплати праці та нарахування на заробітну плату на суму 1 629,25 грн. суд виходить із наступного.

Зі змісту Акту випливає, що під час розрахунку вказаної суми відповідачем не відображено інформацію про найманого працівника ОСОБА_6, яка працювала у позивача за трудовим договором з 03.12.2014 (копію заяви від 03.12.2014 про прийняття на роботу, заяви від 15.01.2015 про звільнення, трудового договору від 03.12.2014, заяви про застосування податкової соціальної пільги долучено до матеріалів справи). Представниками позивача під час судового розгляду наголошували, що на перевірку фахівцям Пологівської ОДПІ надано відомість нарахування заробітної плати ОСОБА_6, що за грудень 2014 року склало 1 186,96 грн., до того ж суми нарахованої заробітної плати відображено позивачем в 1-ДФ та Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (Додаток 4), які подані 19.01.2015 до податкової інспекції, що підтверджується звітом про надсилання електронного документу та не заперечене представником відповідача. Крім того, на підтвердження вказаних обставин позивачем долучено до позову видатковий касовий ордер № 3 від 19.01.2015 на суму 1 046,15 грн. щодо виплати заробітної плати за грудень 2014 року ОСОБА_6, а також платіжні доручення від 19.01.2015 №1, 2, 3 щодо перерахування до бюджету нарахованого ЄСВ, утриманого прибуткового податку, військового збору.

В підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, господарська діяльність за визначенням, наведеним у пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи із приписів Податкового кодексу України, суд вважає, що податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця.

Придбання товарів (робіт, послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно із Актом вбачається, що у перевіряємому періоді позивачем включено до складу податкового кредиту придбані матеріальні цінності та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності.

Так, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_4 у червні 2014 року включено до податкового кредиту з ПДВ вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 571,10 грн. ПДВ згідно реєстру отриманих податкових накладних за червень 2014 року, а саме у ТОВ «РЕХАУ» на суму ПДВ 571,10 - профілі для рами.

У листопаді 2014 року позивачем включено до податкового кредиту з ПДВ вартість придбаних ТМЦ на загальну суму 3 253,84 грн. ПДВ згідно реєстру отриманих податкових накладних за листопад 2014 року, а саме: покриття для підлоги від ТОВ «Баядера Логістік» на суму ПДВ 1 587,17 грн., щебінь від ФОП ОСОБА_7 на суму ПДВ 1 666,67 грн.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що основним видом діяльності ФОП ОСОБА_4 згідно із випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є 47.30 Роздрібна торгівля пальним. 17 листопада 2011 року останнім отримано торговий патент Серія ТПБ №833832 на право здійснення торгівельної діяльності нафтопродуктами, скріпленим та стиснутим газом.

Так, позивач здійснює свою підприємницьку діяльність, зокрема, у магазині, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 Запорізької області, який згідно із технічним паспортом належить ОСОБА_4 Позивач також є власником квіткового магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджено технічним паспортом та свідоцтвом про право на нерухоме майно.

Крім того, на підставі договору оренди №3 від 08.12.2013 у розпорядженні позивача знаходиться об'єкт нерухомого майна (АЗС та автостоянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

У судовому засіданні представники позивача надали пояснення, що придбаний щебінь був використаний для облаштування орендованої АГЗС, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, а придбані профіль для рами і покриття для підлоги позивачем використані для облаштування магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 На підтвердження вказаних обставин позивачем долучено до матеріалів справи також акти на списання матеріальних цінностей з метою покращення об'єкту оренди.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в Акті, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення від 24.07.2015 № 0003381702, № 000337102 та рішення №0003341702, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Під час скасування рішення №0003341702 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 481,57 грн. судом додатково враховано, що як випливає з пояснень представників сторін на підставі рішення про результати розгляду первинної скарги позивача ГУ ДФС у Запорізькій області №636/14/08-01-10-04-13 від 18.08.2015 скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0002911702 від 15.06.2015 про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені у розмірі 9 631,49 грн., яка слугувала також підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №265/95-ВР).

За визначенням, наведеним у статті 2 Закону №265/95-ВР:

реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;

розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

За приписами статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

Щодо твердження відповідача в Акті, що реалізація паливно-мастильних матеріалів здійснювалась без застосування реєстратора розрахункових операцій, а саме за готівку, судом встановлено, що продаж товару на підставі вказаних у Акті накладних здійснювався безготівково, через розрахунковий рахунок, що підтверджується виписками по рахунку позивача. Отримання товару на підставі виписаних позивачем накладних здійснювалась за довіреністю працівника контрагентів позивача ТОВ «Аврора», Філія «Оріхівський райавтодор».

Крім того, як на час перевірки, так і на час розгляду справи у суді існує дебіторська заборгованість ТОВ «Аврора» перед позивачем, яка згідно із Актом звіряння станом на 21.03.2016 складала 43 333,39 грн.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані також вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг);

Статтею 6 Закону №265/95-ВР встановлено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Отже, аналіз наведених вище норм вказує на обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, проте чітко не визначає самого порядку ведення такого обліку. Виключення становить лише для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".

На законодавчому рівні порядок обліку товарних запасів встановлено виключно для юридичних осіб, оскільки відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності ведуть Книгу обліку доходів і витрат, форма якої визначена Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 № 12, а порядок ведення - у листі ДПАУ від 05.11.1997 № 17-0117/10-8886 - через відсутність у зазначеній Інструкції положень стосовно правил заповнення Книги.

З аналізу наведених вище правових норм випливає, що книга обліку доходів і витрат призначена виключно для обліку доходів та витрат суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва та не передбачає обліку товарних запасів.

У судовому засіданні судом оглянута також Книга №3 обліку доходів і витрат підприємця (розпочата 01 грудня 2009 року), із якої встановлено оприбуткування отриманих позивачем сум, у встановленому законодавством порядку, що саме представником відповідача не заперечене.

Представником відповідача не надано жодних пояснень, з яких документів чи їх відсутності фахівці Пологівської ОДПІ встановили, що станом на 01.01.2014 вартість не облікованого у встановленому порядку реалізованого товару становила саме 43 737,79 грн.

Відтак, з огляду на все викладене суд дійшов висновку, що рішення відповідача від 24.07.2015 №0003401702, №0003421702 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу є протиправними і такими, що підлягають до скасування.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Частиною першою статті 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено частиною першою, другою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, відповідно до статті 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятих рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003401702, №0003421702 від 24.07.2015, прийняте Пологівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області в особі Оріхівського відділення про застосування сум штрафних санкцій при використанні реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на суму 1,00 грн. та 87 475,58 грн. відповідно.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003381702 від 24.07.2015 за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах) на суму основного платежу 3 824,94 грн. та штрафних санкціях 1 912,47 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000337102 від 24.07.2015 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму основного платежу 4 163,47 грн. та штрафних санкцій 2 081,74 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення №0003341702 від 24.07.2015 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 481,57 грн.

Присудити на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4» суму судового збору у розмірі 999,41 грн. (дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривен сорок одна копійка) за рахунок бюджетних асигнувань Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області в особі Оріхівського відділення

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак