Постанова № 65514066, 20.03.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2017 р. Справа №805/4503/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Волгіної Н.П., при секретарі судового засідання Маковецькій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" в особі Відокремленого підрозділу "Міронівська теплова електрична станція"

до Бахмутської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго" в особі відокремленого підрозділу "Міронівська теплова електрична станція", звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Артемівської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, в якій просить суд скасувати рішення відповідача від 20 липня 2016 року № 0011631702 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, прийнятого відповідачем.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Спірне рішення містить вимогу щодо сплати позивачем штрафу та пені у зв'язку із несвоєчасною сплатою єдиного внеску за липень та серпень 2015 року.

У той же час, за посиланнями позивача, недоїмка у спірному періоді виникла у зв'язку із зарахуванням податковим органом коштів у сумі 121 350,00 грн, сплачених підприємством 22 липня 2015 року в рахунок сплати ЄСВ за липень 2015 року, не одразу після здійснення позивачем платежу, а лише у жовтні - листопаді 2015 року.

Так, кошти в сумі 121 350,00 грн сплачені позивачем 22 липня 2015 року, на рахунки контролюючого органу за попереднім місцем обліку відокремленого підрозділу позивача (Єнакієвської ОДПІ, виконання функції якої покладалось на ДПІ у м. Дружків ці Донецької області).

У зв'язку із реорганізацією Єнакієвської ОДПІ відомості щодо сплати ЄСВ у наведеній сумі у даних особового рахунку не були відображені.

Зазначені кошти надійшли на єдиний казначейській рахунок, а, отже, враховуючи п. 9.3 ст. 9 Податкового кодексу України, ч.ч. 4, 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України та абз. 1 п. 2.1, абз. 3 п. 2.2, п. 2.3 Положення про єдиний казначейській рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року № 122, позивач належним чином, своєчасно та в повному обсязі виконав обов'язок по сплаті єдиного внеску. Крім цього, дії платника щодо сплати податків, мають кваліфікуватись як дії, хоч і помилкові, а не бездіяльність, у зв'язку із чим нема підстав для застосування до платника відповідальності у формі штрафу та пені, висновок щодо чого викладений у постанові Верховного Суду України від 16 червня 2015 року, де також зазначено, що навіть помилка у зазначені в платіжних дорученнях бюджетної класифікації під час сплати податків не є підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання, оскільки сплачені суми надійшли на єдиний казначейський рахунок.

У зв'язку зі зміною меж Артемівського району Донецької області на підставі постанови Верховної Ради України від 20 травня 2015 року № 458-VIII смт. Міронівський приєднано до Артемівського району, а підрозділ позивача переведений з Єнакієвської ОДПІ на облік до відповідача.

Позивач посилається на той факт, що про взяття його відокремленого підрозділу на облік відповідачем йому стало відомо лише із листа Артемівської ОДПІ від 29 липня 2015 року із зазначенням бюджетних рахунків вказаної установи для перерахування податків і платежів, а також, коли 30 липня 2015 року на електронну пошту платника надійшло повідомлення про те, що його інтегровані картки переведені до Артемівської ОДПІ.

З того часу позивач почав сплачувати ЄСВ саме на рахунки Артемівської ОДПІ.

У жовтні 2015 року позивач дізнався про відсутність на його особовому рахунку коштів у сумі 121 350,00 грн, сплачених ще 22 липня 2015 року в рахунок сплати ЄСВ за липень 2015 року.

За вимогою позивача від 16 жовтня 2015 року ДПІ у м. Дружківці у жовтні - листопаді 2015 року перераховано зазначені кошти на особовий рахунок відокремленого підрозділу позивача у Артемівській ОДПІ, про що позивач дізнався в телефонному режимі.

Крім цього позивач зазначає, що враховуючи приписи п. 9-4 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), відокремлений підрозділ позивача, як і само підприємство, є звільненими від виконання своїх обов'язків (як платника єдиного внеску) у період з 14 квітня 2014 року і до закінчення антитерористичної операції, так як вони зареєстровані у населених пунктах, що належать до території проведення антитерористичної операції (АТО), визначеної переліком, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року.

Щодо своєчасності звернення до суду із даним позовом позивач вказує на те, що ним було розпочато оскарження спірного рішення у досудовому порядку, разом із цим примірник рішення ДФС України платником не отримано, його електрону сканкопію отримано лише 8 листопада 2016 року від відповідача. До суду позивач звернувся 16 листопада 2016 року, тобто, із дотриманням встановленого законодавством місячного строку на звернення до суду із таким позовом.

На підставі наведеного позивач просить суд задовольнити позов та скасувати спірне рішення (а.с. 3-10, 32-39, 69-70, 123-125).

Ухвалою суду від 20 лютого 2017 року у зв'язку зі зміною назви (перенайменуванням) Кабінетом Міністрів України (постанова від 14 грудня 2016 року № 941) Артемівської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області в Бахмутську об'єднану держану податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області вирішено вважати належним відповідачем у справі саме Бахмутську об'єднану держану податкову інспекцію (а.с. 160-162).

Представник позивача до судового засідання не з'явився, до канцелярії суду 20 березня 2017 року надав клопотання про розгляд справи без його участі (а.с. 223).

Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, 11 січня 2017 року представником відповідача до канцелярії суду надавались письмові заперечення проти позову, у яких, крім іншого, міститься клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні (а.с. 49-50).

Крім цього, в письмових заперечення відповідача проти позиву зазначено, що відповідно до загальних вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 8 липня 2010 року позивач має виконувати обов'язки, покладені на нього цим Законом, зокрема, по своєчасному поданню звітності з ЄСВ та своєчасній сплаті ЄСВ. Невиконання таких обов'язків тягне застосування до платника штрафу та нарахування пені.

До цього ж, пункт 9-4 розділу VІІІ Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI може підлягати застосуванню до платника у разі подання останнім до податкового органу відповідної заяви про звільнення від виконання обов'язків (як платника єдиного внеску) та сертифікату про засвідчення підприємству форс-мажорних обставин, що позивачем на час складання рішень здійснено не було.

Також відповідачем зазначено, що зміни, внесені до Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VII, потягли за собою втрату чинності змін, внесених Законом України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII до Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI, а отже, п. 9-4 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" станом на теперішній час взагалі втратив чинність.

Зауважено, що сплата ЄСВ здійснюється не інакше як за місцем обліку, у той час як відокремлений підрозділ позивача перебуває на обліку відповідача з 16 липня 2015 року у зв'язку зі зміною меж Артемівського району Донецької області Постановою Верховної Ради України від 20 травня 2015 року.

Враховуючи наведене вище представник відповідача просить суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог (а.с. 49-50, 63, 99-100).

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене вище, суд вважає за можливе провести судове засідання без здійснення фіксування звукозаписувальним технічним засобом.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго", зареєстроване в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 00131268, місцезнаходження: 84302, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Островського, будинок 8 (а.с. 18).

Відокремлений підрозділ "Міронівська теплова електрична станція" (далі - ВП «Міронівська ТЕС») є відокремленим підрозділом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" без права юридичної особи, місцезнаходження: 84791, Донецька область, Бахмутський район, селище міського типу Миронівський, вулиця Леніна, будинок 43, реєстраційний код виробничого управління у ЄДРПОУ 05470978, перебуває на обліку відповідача (а.с. 20-21, 179-187, 225-226).

20 липня 2016 року відповідачем стосовно відокремленого підрозділу позивача прийнято рішення № 0011631702 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 22 630,35 грн, з яких штраф - у сумі 21 431,18 грн за період з 21 серпня 2015 року до 15 жовтня 2015 року та нарахована пеня у розмірі 1 199,17 грн (а.с. 11).

Будучи незгодним зі спірним рішенням, яке отримано відокремленим підрозділом позивача 1 серпня 2016 року (а.с. 126), підприємство 9 серпня 2016 року (а.с. 132), тобто, у строк, передбачений ч. 14 ст. 25 Закону № 2464-VI, звернувся зі скаргою на нього від 9 серпня 2016 року б/н (а.с. 128-131) до ГУ ДФС у Донецькій області, рішенням якого від 1 вересня 2016 року № 4906/10/05-99-10-01-12-1 скаргу залишено без розгляду у зв'язку із відсутністю на скарзі печатки підприємства, що має скріплювати підпис особи, що підписала скаргу (а.с. 133-134).

Отримавши вказане рішення ГУ ДФС у Донецькій області 7 вересня 2016 року (а.с. 135, 136) та не погодившись із ним, відокремленим підрозділом позивача продовжено адміністративне оскарження спірного рішення шляхом направлення до ДФС України 17 вересня 2016 року (а.с. 142), тобто, у строк, передбачений ч. 14 ст. 25 Закону № 2464-VI, відповідної скарги від 16 вересня 2016 року № 01юр/698 (а.с. 137-141).

Рішенням ДФС України від 13 жовтня 2016 року № 22239/6/99-99-11-02-02-25 скаргу позивача також залишено без розгляду у зв'язку із тим, що первинна скарга нижчестоящим органом по суті не розглядалась (а.с. 143-144).

Як вбачається з матеріалів справи, у скарзі від 16 вересня 2016 року № 01юр/698, надісланій до ДФС України відокремленим підрозділом позивача, останнім вказано адресу свого місцезнаходження у смт. Міронівському, а також поштову адресу у м. Києві (а.с. 137), а також викладено клопотання про направлення рішення за наслідком розгляду скарги на поштову адресу у м. Києві (а.с. 140).

13 жовтня 2016 року рішення ДФС України від 13 жовтня 2016 року № 22239/6/99-99-11-02-02-25 надіслано поштою скаржнику на поштову адресу у м. Києві (а.с. 152), втім, поштове відправлення повернуто за зворотною адресою «з інших причин, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення» (а.с. 153, 154).

8 листопада 2016 року сканкопію примірника рішення ДФС України від 13 жовтня 2016 року № 22239/6/99-99-11-02-02-25 відокремленому підрозділу позивача на його прохання направлено електронною поштою відповідачем, що встановлено на підставі пояснень представників сторін, наданих ними суду в ході розгляду справи (а.с. 63, 123-125).

16 листопада 2016 року позивач звернуся до суду із даним позовом (а.с. 24, 147).

Щодо дотримання позивачем строків звернення до суду із даним позовом суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до п. 1 розділу ІV Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 9 грудня 2015 року № 1124, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під підпис.

Згідно з п. 4 розділу V вказаного Порядку перший примірник рішення, прийнятого за результатами розгляду скарги контролюючим органом, після зазначення реєстраційного номера вихідної кореспонденції надсилається (вручається) скаржнику. Рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі або відокремленому підрозділу, якщо його передано службовій особі цього скаржника під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення. Якщо скаржник на день надсилання йому контролюючим органом рішення не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), рішення вважається належним чином врученим навіть у разі його повернення як такого, що не знайшло адресата, або за закінченням строку зберігання.

З аналізу закріпленого у вказаному Порядку вбачається, що ним чітко передбачено порядок надіслання контролюючим органом одного з трьох примірників рішення, прийнятого ним за результатом розгляду скарги, а саме - на адресу скаржника. Надіслання такого рішення на будь-яку іншу адресу (у тому числі і на «поштову адресу», що відрізняється від зареєстрованої адреси) не передбачено цим Порядком.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, зареєстрованою адресою місцезнаходження відокремленого підрозділу "Міронівська теплова електрична станція" Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" є: 84791, Донецька область, Бахмутський район, селище міського типу Миронівський, вулиця Леніна, будинок 43 (а.с. 20-21, 179-187-225-226).

Враховуючи, що ДФС України при направленні рішення за результатом розгляду скарги позивача у м. Київ порушено порядок надіслання скаржнику рішення за наслідком розгляду його скарги. Відповідно, суд дійшов висновку, що відокремлений підрозділ позивача не був належним чином повідомлений про рішення ДФС від 13 жовтня 2016 року № 22239/6/99-99-11-02-02-25.

Беручи до уваги, що позивач скористався досудовим порядком вирішення спору, дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги 8 листопада 2016 року, звернувся до суду із даним позовом 16 листопада 2016 року, - суд вважає, що позивачем дотримано строк звернення до суду, передбачений ч. 4 ст. 99 КАС України.

При вирішенні справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Обов'язком платника єдиного внеску у розумінні положень Закону № 2464-VI є своєчасність, повність нараховування, обчислення та сплата єдиного внеску. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.п. 1 (крім абз. 7), 2, 3, 6, 7 і 8 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

У відповідності до ч. 12 ст. 9 даного Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до вимог ст. 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів та підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.

Згідно з приписами ч.ч. 10, 11 цієї статті Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При вирішенні питання своєчасності/несвоєчасності здійснення платежів в рахунок сплати єдиного соціального внеску за період з липня 2015 року (строк сплати - до 20 серпня 2015 року) по серпень 2015 року (строк сплати - до 20 вересня 2015 року) в строк, встановлений Законом № 2464-VI, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, крім іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиний внеску має сплачуватись платником за основним місцем обліку.

З наданих суду позивачем копій платіжних доручень на підтвердження своєчасності сплати ЄСВ за липень-серпень 2015 року вбачається, що платіжними дорученнями від 22 липня 2015 року № 2116292574 на суму 21 900,00 грн, № 2116292575 на суму 100,00 грн, № 2116292576 на суму 2 200,00 грн, № 2116292577 на суму 50,00 грн, № 2116292581 на суму 88 500,00 грн, № 2116292584 на суму 8 600,00 грн сплачено кошти в рахунок ЄСВ за липень 2015 року у загальній сумі 121 350,00 грн на рахунки Єнакієвської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області (а.с. 81-86).

Спірним питанням даної справи є наявність обов'язку відокремленого підрозділу позивача станом на 22 липня 2015 року сплачувати ЄСВ на рахунки Єнакієвської ОДПІ або Артемівської ОДПІ.

З матеріалів справи вбачається, що до початку проведення АТО та віднесення певних районів Донецької області до тимчасово непідконтрольної українській владі території та до території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, відокремлений підрозділ позивача перебував на обліку Єнакієвської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області (а.с. 69, 190, 193).

Наказом ДФС України від 22 серпня 2014 року № 72 встановлено простій у роботі Єнакієвської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області, виконання функціональних обов'язків з обслуговування платників податків, які перебувають на обліку в цьому органі, покладено на Державну податкову інспекцію у м. Дружківці ГУ Міндоходів у Донецькій області.

Наказом ДФС України від 7 листопада 2014 року № 256 вирішено вважати закінченим простій у роботі територіальних органів Міністерства доходів і зборів України та Державної фіскальної служби України та визнано такими, що втратили чинність певні накази Державної фіскальної служби України, зокрема, від 22 серпня 2014 року № 72.

Також наказом ДФС України від 7 листопада 2014 року № 256 функціональні обов'язки з обслуговування платників податків, які перебувають на обліку у Єнакієвській ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області, покладено у межах компетенції на Державну податкову інспекцію у м. Дружківці ГУ Міндоходів у Донецькій області.

З письмових пояснень ДПІ у м. Дружківці, наданих суду 20 березня 2017 року, вбачається, що вказаний податковий орган виконував функції з адміністрування Єнакієвської ОДПІ, разом із цим, платники, що перебували на обліку останньої (зокрема, ВП «Міронівська ТЕС») мали продовжувати сплачувати платежі на рахунки саме Єнакієвської ОДПІ (а.с. 190, 193).

Постановою Верховної Ради України від 20 травня 2015 року № 458-VIII «Про зміну і встановлення меж Артемівського району Донецької області» вирішено змінити межі Артемівського району Донецької області, збільшивши територію Артемівського району на 1323 гектара земель за рахунок передачі до його складу 1111 гектарів земель, що знаходяться у віданні Миронівської селищної ради Дебальцевської міської ради (в тому числі територію селища міського типу Миронівський), 212 гектарів земель - Світлодарської міської ради Дебальцевської міської ради (в тому числі територію міста Світлодарськ), та затвердити територію Артемівського району загальною площею 187300 гектарів.

Тобто, до Артемівського району Донецької області приєднано смт. Міронівський, де фактично знаходиться та зареєстрований відокремлений підрозділ позивача.

Наказом ГУ ДФС України у Донецькій області від 13 липня 2015 року № 109 на виконання Постанови Верховної Ради України від 20 травня 2015 року № 458-VIII вирішено перевести платників податків Єнакієвської ОДПІ (Дебальцевського відділення) ГУ Міндоходів у Донецькій області (далі - ГУ) до Артемівської ОДПІ ГУ згідно з додатком, у якому, крім інших, зазначено Відокремлений підрозділ "Міронівська теплова електрична станція" Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (п.п. 1.1 Наказу) (а.с. 173-175).

Також пунктом 2 вказаного Наказу предписано, зокрема, начальникам (виконуючим обов'язки начальників) Артемівсьскої, Єнакієвської ОДПІ, а також ДПІ у м. Дружківці, на яку покладено обов'язки з обслуговування платників податків Єнакієвської ОДПІ відповідно до Наказу ДФС від 7 листопада 2014 року № 256, стосовно платників, наведених у додатках (зокрема, і стосовно відокремленого підрозділу "Міронівська теплова електрична станція") забезпечити прийом/передачу карток особових рахунків платників до/з контролюючих органів за новим місцем обліку/за попереднім місцем обліку із складанням актів прийому-передачі та прийом/передачу документів реєстраційної та звітної частин облікових справ платників за наявності у термін 10 днів (а.с. 173-174).

Суд звертає увагу відповідача на те, що пунктом 3 вказаного Наказу ГУ ДФС України у Донецькій області від 13 липня 2015 року № 109 зобов'язано, зокрема, начальника (виконуючого обов'язки начальника) Артемівсьскої ОДПІ довести до відома платників податків та фінансових установ інформацію про зміну місця обліку платників (а.с. 174).

З пояснень відповідача вбачається, що ВП «Міронівська ТЕС» перебуває на його обліку з 16 липня 2017 року (а.с. 99).

19 серпня 2015 року Артемівською ОДПІ сформовано листа № 1161 про інформування відокремленого підрозділу позивача щодо реквізитів бюджетних рахунків для перерахування податків і платежів, серед яких - єдиний соціальний внесок (а.с. 75, 77, 178).

Ухвалою суду від 20 лютого 2017 року у даній справі судом зобов'язано відповідача надати суду пояснення та докази на їх підтвердження щодо дати надіслання позивачу листа від 19 серпня 2015 року № 1161 із зазначенням бюджетних рахунків вказаної установи для перерахування платником податків і платежів відокремленому підрозділу позивача.

Відповідачем надано суду копію вказаного листа, яка містить штамп із відбитком штемпелю «30 липня 2015 року». Враховуючи, що копія вказаного листа є неякісною, з вказаного штампу не вбачається, чи є він відміткою про надіслання листа, або ж про його отримання. Разом із цим, на копії листа міститься рукописна відмітка «отримала, 19 серпня 2015 року» та підпис і ПІБ особи, яка його поставила, які встановити (прочитати) також не виявилось за можливе (а.с. 178). Жодних пояснень з цього приводу відповідачем суду не надано, доказів на підтвердження направлення цього листа платнику, зокрема, поштових квитанцій, реєстрів відправлень, повідомлень про вручення суду відповідачем також не надано, як не надано і пояснень щодо дати направлення листа або дати його отримання адресатом.

Суд зазначає, що дата на відбитку вхідного/вихідного штампу (30 липня 2015 року) є меншою за дату складання листа (19 серпня 2015 року).

У той же час, з копії цього ж за змістом та формою листа (втім не датованим та б/н), копія якого надана суду позивачем, вбачається, що лист має штамп із поміткою «відправлено», тобто, вихідної відмітною; на штампі значиться дата «29 липня 2015 року» (а.с. 75).

Враховуючи наведене вище суд зазначає, що дати надіслання/отримання листа відповідача від 19 серпня 2015 року № 1161, адресованого відокремленому підрозділу позивача, зазначені у наданій суду представниками сторін копій вказаного листа, не можна вважати належними та допустимими доказами у справі, отже, з них не можливо встановити точну дату відправлення такого листа або дату його отримання адресатом засобами поштового зв'язку чи нарочно. Оригіналу такого листа сторонами не надано суду для огляду.

Разом із цим, за поясненнями позивача, відповідач про зміну бюджетних рахунків для перерахування платежів повідомив позивача листом від 29 липня 2015 року, а про переведення інтегрованих карток платника податків в Артемівську ОДПІ - електронною поштою 30 липня 2015 року (а.с. 69-77). Копія листа відповідача від 29 липня 2015 року позивачем суду не надана.

В той же час, вказані пояснення позивача не спростовані відповідачем.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У матеріалах справи відсутні докази того, що відокремлений підрозділ позивача міг бути обізнаний про зміну бюджетних рахунків для перерахування платежів, а також про взяття його на облік Артемівською ОДПІ раніше за 29 липня 2015 року.

Крім цього, відповідачем взагалі не надано суду доказів виконання ним Наказу ГУ ДФС України у Донецькій області від 13 липня 2015 року № 109 в частині повідомлення відокремленого підрозділу позивача безпосередньо про зміну місця обліку останнього.

Суд до цього ж зазначає, що відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, після надходження з Єдиного державного реєстру <юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців> відомостей про зміну місцезнаходження (місця проживання) платника, пов'язану зі зміною адміністративно-територіальної одиниці, до реєстру страхувальників контролюючим органом до дати спливу одного місяця після отримання відомостей про зміну місцезнаходження (місця проживання) платника вноситься запис про переведення на облік такого платника до контролюючого органу, що відповідає новому місцезнаходженню (місцю проживання).

З пояснень Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради Донецької області, отриманих судом 16 березня 2017 року, вбачається, що у зв'язку зі зміною меж Артемівського району Донецької області відповідно до Постанови Верховної Ради України від 20 травня 2015 року № 458-VIII технічним адміністратором ведення ЄДР в автоматичному режимі змінено інформацію про місцезнаходження ВП «Міронівська ТЕС» та після цього в ЄДР значиться інформація про місцезнаходження підрозділу позивача у Бахмутсьму (Артемівському) районі. Такі відомості щодо ВП «Міронівська ТЕС» згідно відомостям ЄДР отримані Артемівською ОДПІ 28 вересня 2015 року (а.с. 171).

Враховуючи наведене вище суд дійшов висновку, що зміна адреси місцезнаходження відокремленого підрозділу позивача «Міронівська ТЕС» відбулась на підставі Постанови Верховної Ради України від 20 травня 2015 року № 458-VIII, якою включено до Артемівського району смт. Міронівське, де знаходиться та зареєстрований підрозділ позивача. Така зміна адреси відбулась не за волевиявленням позивача або його підрозділу, фактична зміна місцезнаходження (фактичне переміщення підприємства з одного населеного пункту до іншого) місяця не мала. Вищенаведена Постанова Верховної Ради України прийнята останньою 20 травня 2015 року, у той час як, за посиланнями відповідача, на облік до Артемівської ОДПІ відокремлений підрозділ «Міронівська ТЕС» перейшов з Єнакієвської ОДПІ лише 16 липня 2015 року. У ВП «Міронівська ТЕС» були відсутні підстави вважати, що така зміна місця його обліку у контролюючому органі відбудеться саме в цю дату. За посиланнями позивача, відповідач повідомив відокремлений підрозділ позивача про зміну бюджетних рахунків для перерахування платежів, а також про переведення інтегрованих карток платника податків з Єнакієвської ОДПІ в Артемівську ОДПІ 29-30 липня 2015 року. Такі твердження позивача не спростовані відповідачем. Доказів повідомлення відповідачем відокремленого підрозділу «Міронівська ТЕС» безпосередньо про зміну місця обліку останнього податковим органом взагалі суду не надано.

Враховуючи наведене вище, у відокремленого підрозділу позивача були усі підстави вважати, що сплату ЄСВ 22 липня 2015 року необхідно здійснювати за попереднім місцем обліку - на рахунки Єнакієвської ОДПІ.

Як вже зазначалось судом 22 липня 2015 року позивачем здійснено сплату коштів в рахунок ЄСВ за липень 2015 року на загальну суму 121 350,00 грн відповідними платіжними дорученнями, що проведені банком у той же день (а.с. 81-86).

Відповідно до ч. 10 ст. 9 Закону № 2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Тобто, зазначені кошти з ЄСВ сплачені відокремленим підрозділом позивача саме 22 липня 2015 року.

Разом із цим, кошти на загальну суму 121 350,00 грн у картці особового рахунку відокремленого підрозділу у вказану дату не відображені.

За посиланнями позивача, про відсутність таких коштів в обліку йому стало відомо лише у жовтні 2015 року (а.с. 16).

Листом від 16 жовтня 2015 року № 07-15/543 (а.с. 17) позивач просив ДПІ у м. Дружківці ГУ ДФС у Донецькій області здійснити зарахування сплачених 22 липня 2015 року коштів на загальну суму 121 350,00 грн. Копія вказаного листі надсилалась платником і відповідачу також.

Як зазначає позивач, відповідей на вказаний лист ним від податкових органів не отримано.

Кошти на загальну суму 121 350,00 грн зараховані податковим органом та відображені у картці особового рахунку платника частками 28 жовтня 2015 року та 3 листопада 2015 року (а.с. 115), про що відокремлений підрозділ позивача, за посиланнями останнього, повідомлено податковою інспекцією у телефонному режимі.

Суд зазначає, що докази, які свідчили б про те, що відокремлений підрозділ позивача до настання жовтня 2015 року знав або міг знати про не зарахування контролюючим органом у облік коштів на загальну суму 121 350,00 грн в матеріалах справи відсутні. Так, зокрема, відсутні докази повідомлення відповідачем відокремленого підрозділу позивача про дату взяття останнього на облік.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 78-80, 102-118), 20 серпня 2015 року настав граничний термін сплати ВП «Міронівська ТЕС» єдиного внеску по звіту за липень 2015 року у розмірі 1 013 718,32 грн (а.с. 109).

З картки особового рахунку ВП «Міронівська ТЕС» також вбачається, що станом на час настання граничного терміну сплати ЄСВ по звіту за липень 2015 року на рахунку платника малась переплата у сумі 993 199,59 грн (а.с. 109).

У зв'язку з відсутністю у картці особового рахунку ВП «Міронівська ТЕС» відображень сплаченого ним 22 липня 2015 року ЄСВ, після настання граничного терміну сплати ЄСВ за звітом на липень 2015 року у розмірі 1 013 718,32 грн за підрозділом позивача виникла недоїмка у сумі 20 518,73 грн (а.с. 110).

У той же час, враховуючи сплату 22 липня 2015 року підрозділом позивача ЄСВ на загальну суму 121 350,00 грн, станом на 20 серпня 2015 року за ВП «Міронівська ТЕС» мала обліковуватись переплата у сумі 1 114 549,59 грн, яка у зв'язку із виконанням зобов'язань зі сплаті ЄСВ по звіту за липень 2015 року у сумі 1 013 718,32 грн мала зменшитись до 100 831,27 грн, а, отже, підстав для виникнення 20 серпня 2015 року недоїмки у сумі 20 518,73 грн не було.

Згідно звіту за серпень 2015 року ВП «Міронівська ТЕС» мав зобов'язання по сплаті ЄСВ на суму 849 159,60 грн, граничний термін сплати яких настав 21 вересня 2015 року (а.с. 111).

З моменту виникнення 20 серпня 2015 року за ВП «Міронівська ТЕС» недоїмки у сумі 20 518,73 грн по час настання граничного терміну сплати зобов'язань з ЄСВ по звіту за серпень 2015 року платником сплачено 783 041,19 грн (кошти в рахунок погашення недоїмки у сумі 20 518,73 грн + переплата у сумі 762 522,46 грн, відображена у картці особового рахунку відокремленого підрозділу позивача станом на день настання граничного терміну сплати зобов'язань з ЄСВ по звіту за серпень 2015 року), що відображено відповідачем у обліку (а.с. 110-111).

Беручи до уваги наведене, а також сплату 22 липня 2015 року підрозділом позивача ЄСВ на загальну суму 121 350,00 грн (з врахуванням якої після виконання платником зобов'язань зі сплати ЄСВ по звіту за липень 2015 року за ним мала рахуватись переплата у сумі 100 831,27 грн), після виконання 21 вересня 2015 року ВП «Міронівська ТЕС» зобов'язань по сплаті ЄСВ за звітом за серпень 2015 року на суму 849 159,60 грн за ним мала обліковуватись переплата у сумі 34 712,86 грн (783 041,19 грн + 100 831,27 грн - 849 159,60 грн), а підстав для виникнення 21 вересня 2015 року недоїмки у сумі 86 637,14 грн не було.

З аналізу наведеного вище та з урахуванням ст. 25 Закону № 2464-VI суд дійшов висновку про те, що оскільки були відсутні підстави для виникнення за платником недоїмки у серпні-вересні 2015 року у загальній сумі 107 155,87 (20 518,73 грн (у серпні 2015 року) + 86 637,14 грн (у вересні 2015 року)), то, відповідно, були відсутні підстави і для застосування до позивача спірним рішенням штрафу у сумі 21 431,18 (20 % від 107 155,87 грн) та нарахування пені у сумі 1 199,17 грн за період з 21 серпня 2015 року (наступний день за днем виникнення 20 серпня 2015 року недоїмки у сумі 20 518,73 грн, що відображено у картці особового рахунку) до 15 жовтня 2015 року (день погашення недоїмки, що виникла 21 вересня 2015 року у сумі 86 637,14 грн, що вбачається з картки особового рахунку).

Отже, спірне рішення відповідача про застосування до ВП «Міронівська ТЕС» штрафу та пені є неправомірним.

Разом із цим суд зазначає, що згідно з п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

З аналізу п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI вбачається, що тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", зупиняється застосування до платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася (або проводиться) антитерористична операція, приписів статей 25 (заходи впливу та стягнення) і 26 (відповідальність за порушення Закону) цього Закону.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, зазначено м. Дебальцеве/Дебальцівська міська рада, у відання якої перебувало смт. Міронівське, де зареєстрований відокремлений підрозділ позивача, м. Єнакієве/Єнакієвська міська рада, де здійснював свої повноваження податковий орган, на обліку в якого перебував ВП «Міронівська ТЕС», м. Артемівськ, де здійснює свої повноваження податковий орган, на обліку в якого перебуває станом на теперішній час ВП «Міронівська ТЕС».

Суд зазначає, що ПостановоюВерховної Ради України від 4 лютого 2016 року № 984-VIII перейменовано місто Артемівськ на місто Бахмут.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року визнано нечинним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України по даній справі зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року до розгляду касаційної скарги Кабінету Міністрів України у Вищому адміністративному суду України.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року діяло у період з 30 жовтня 2014 року по 4 листопада 2014 року та у період з 2 квітня 2015 року по 27 квітня 2015 року. Відповідно, станом на час прийняття спірного рішення факт знаходження населених пунктів, зазначених у вказаному у Розпорядженні № 1053-р Переліку (м. Дебальцеве/Дебальцівська міська рада, у відання якої перебувало смт. Міронівське, м. Єнакієве/Єнакієвська міська рада, м. Артемівськ (м. Бахмут)) у певні періоди часу (у тому числі у періоди, що передували спірному) на території, де проводилась антитерористична операція - є встановленим.

Крім цього, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, яким визнано такими, що втратили чинність Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших, зазначені м. Дебальцеве/Дебальцівська міська рада, у відання якої перебувало смт. Міронівське, м. Єнакієве/Єнакієвська міська рада, м. Артемівськ (м. Бахмут).

Як вже зазначалося судом, відповідно до п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться/проводилась антитерористична операція - звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. При цьому, єдиною та, відповідно, достатньою підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 20 жовтня 2014 року позивачем складено лист № 07-15/2144, направленого до Єнакієвської ОДПІ та ДПІ у м. Дружківці (а.с. 83), про звільнення останнього від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (зокрема, від обов'язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, у відповідь на яку ДПІ у м. Дружківці у листі від 13 листопада 2014 року № 8562/05-10-17-01-13 повідомила ВП «Міронівську ТЕС» про те, що станом та то час дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р зупинено, а, отже відсутній перелік територій, де здійснювалась АТО (а.с. 90).

Відповідачем при формуванні спірного рішення та направленні його відокремленому підрозділу позивача всупереч приписам абз. 4 п. 9-4 розділу VIII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 2464-VI проігнорована вказана вище заява платника, що подавалась останнім за місцем обліку, як того вимагає Закон.

Суд зазначає, що приписи п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI не ставлять факт звільнення платника від обов'язку зі сплати єдиного внеску у залежність від часу подання відповідної заяви, а прямо встановлює, що така заява подається за місцем обліку у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Крім цього, приписами вказаного пункту не покладається на платника обов'язок по повторному поданню такої заяви до контролюючого органу у разі переходу на облік до іншої податкової інспекції.

Крім цього, як встановлено під час розгляду справи, ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» (м. Горлівка, пр. Леніна, 11) отримано сертифікат (висновок) від 5 вересня 2014 року за вих. № 2878/05-4 Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили (а.с. 87), відповідно до якого Торгово-промислова палата України на підставі п.п. 100.4, 100.5 ст. 100 Податкового кодексу України засвідчує підприємству настання обставин непереборної сили з 14 квітня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати не лише податків, а й обов'язкових платежів (яким є єдиний соціальний внесок). У сертифікаті зазначено, що на момент видачі сертифікату (висновку) ТПП України обставини непереборної сили тривали та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

Суд не приймає доводи відповідача про те, що відокремлений підрозділ позивача не є звільненим від сплати ЄСВ у зв'язку із відсутністю такого сертифікату у платника (ВП «Міронівська ТЕС»), оскільки приписами п. 9-4 розділу VIII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 2464-VI не вимагається надання будь-якого сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин для звільнення платника від сплати ЄСВ - необхідним є подання до органу фіскальної служби лише заяви, складеної в довільній формі. Посилання у вказаному пункті на порядок списання недоїмки, передбачений Податковим кодексом, стосується лише здійснення самої процедури/порядку списання недоїмки (чого у межах даної справи позивач не вимагає), а підтвердженням існування підстав для звільнення платника від сплати ЄСВ відповідно до зазначеного пункту є виключно знаходження платника на обліку в органах фіскальної служби, що розташовані на території населених пунктів, визначених відповідним переліком, де проходить АТО, та подання таким платником відповідної заяви до органу фіскальної служби.

До цього ж, п. 9-4 розділу VIII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 2464-VI наголошує на тому, що відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що 24 грудня 2015 року Верховною Радою України був прийнятий Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України) № 911-VIІІ (далі - Закон № 911-VIІІ), пунктом 28 якого з Закону № 1669-VII виключений пп. 8 п. 4 ст. 11 (вказаним пунктом 2 вересня 2014 року у Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI був внесений п. 9-3, яким певну категорію платників ЄСВ було звільнено від виконання своїх обов'язків на період проведення АТО).

Станом на час прийняття Закону № 911-VIІІ пункт Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI (яким певні особи звільняються від виконання зазначених вище обов'язків) на підставі Закону України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 2 березня 2015 року № 219-VIII, мав (та має станом на час розгляду даної справи) нумерацію "9-4", а не "9-3". А ні Законом № 911-VIІІ, а ні будь-яким іншим законом приписи п. 9-4 Закону № 2464-VI виключені із цього закону (або змінені) станом на час виникнення спірних правовідносин (та станом на час розгляду даної справи) не були, а тому є чинними.

Суд також зауважує, що відповідно до преамбули Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI саме цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Крім цього, спірний період, визначений відповідачем у оскаржуваному позивачем рішенні передував прийняттю Закону № 911-VIІІ.

Таким чином, станом на час розгляду справи, на час прийняття спірного рішення та у період, за який до позивача застосовано штраф та пеню, приписи Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо звільнення певної категорії платників ЄСВ від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону, - чинні, у зв'язку із чим суд не приймає до уваги твердження відповідача з цього приводу.

Враховуючи наведене вище, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що застосування до позивача штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату ЄСВ за спірний період є протиправним.

Відповідно, спірне рішення відповідача є неправомірним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи при зверненні до суду із даним позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 1 378,00 грн (а.с. 42).

Беручи до уваги наведене, суд вважає за необхідне стягнути з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1 378,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" в особі відокремленого підрозділу "Міронівська теплова електрична станція" до Бахмутської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування рішення - задовольнити.

Скасувати рішення Артемівської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 20 липня 2016 року № 0011631702 про застосування до відокремленого підрозділу "Міронівська теплова електрична станція" Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 22 630,35 грн, з яких штраф - у сумі 21 431,18 грн за період з 21 серпня 2015 року до 15 жовтня 2015 року та нарахована пеня у розмірі 1 199,17 грн.

Стягнути з бюджетних асигнувань Бахмутської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39884035) на користь відокремленого підрозділу "Міронівська теплова електрична станція" Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (код ЄДРПОУ 05470978) судові витрати у сумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений та підписаний 27 березня 2017 року.

Суддя Волгіна Н.П.