Ухвала суду № 65513157, 25.03.2017, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кс/759/1130/17

ун. № 759/4594/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2017 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

в особі слідчого судді - Войтенко Ю.В.

за участю секретаря судового засідання - Севрюк К.А.

прокурора - Тахтарова О.С.

підозрюваного - ОСОБА_2

захисника - адвоката Сахнюка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Святошинського управління поліції ГУНП у місті Києві капітана поліції Ганнисик А.М., погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури №8 Мітріцан Н.І., у кримінальному провадженні №12017100080002570 від 23.03.2017 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Коцюбинське Київської області, громадянина України, не працюючого, одруженого, батька двох дітей 2005 та 2009 р.н., зареєстрованого в АДРЕСА_2, тимчасово проживаючого в АДРЕСА_3, зі слів раніше засудженого в 2014 році Дніпровським районним судом міста Києва за ч. 3 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

25.03.2017 року слідчий СВ Святошинського управління поліції ГУНП у місті Києві капітан поліції Ганнисик А.М. звернувся до суду із клопотанням, погодженим з прокурором Київської місцевої прокуратури №8 Мітріцан Н.І., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2.

Клопотання обґрунтовує тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2., будучи раніше засудженим за вчинення майнового злочину, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та маючи не зняту та не погашену у встановленому порядку судимість, вчинив новий умисний злочин, а саме 23.03.2017, приблизно о 13.00, з проникненням у житло, а саме квартиру АДРЕСА_1, повторно таємно викрав чуже майно, що належить ОСОБА_3. Так, ОСОБА_2. 23.03.2017, приблизно в 12.00 прослідував до першого під'їзду АДРЕСА_1 та ліфтом піднявся на сьомий поверх, звідки став спускатись сходами вниз та обходити квартири, з метою підбору помешкання, з якого можна було б вчинити крадіжку чужого майна. При цьому, ОСОБА_2., усвідомлюючи, що чуже помешкання є недоторканним, з метою виконання свого злочинного умислу, спрямованого на незаконне викрадення чужого майна, пересвідчившись у відсутності мешканців кв. АДРЕСА_1, за місцем мешкання ОСОБА_3., шляхом використання заздалегідь заготовлених та принесених з собою пристроїв для відмикання замків, проник в дане житло, звідки викрав чуже майно, що належать ОСОБА_3., а саме: ноутбук марки «НР», вартістю 16000 гривень; «WiFi»-роутер марки «TP-Link», вартістю 300 гривень; грошові кошти в сумі 1000 гривень, а також не представляючі для потерпілого матеріальної цінності особисті документи на його ім'я, а всього майна на загальну суму 17300 гривень.

В судовому засіданні прокурор просив клопотання задовольнити, з підстав, викладених у ньому.

Адвокат в судовому засіданні звернув увагу на неправомірність затримання особи, оскільки підозрюваного було затримано до внесення відомостей про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Підозрюваний ОСОБА_2, вину у вчиненні вказаного злочину визнав, повідомив про те, що він хворіє, зокрема має язву на нозі, що перешкоджатиме йому утримуватись в місцях позбавлення волі. Зазначив, що вину визнає і повністю розкаюється. Повідомив, що його було затримано під час перебування в магазині разом з викраденими предметами.

Слідчий суддя перевіривши наданні матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думки усіх учасників даного кримінального провадження дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, його майновий стан; наявність судимостей у підозрюваного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Судовим розглядом встановлено, що в провадженні Святошинського УП ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження за №12017100080002570, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23.03.2017за ознаками злочину, передбаченого передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

23.03.2017 року о 17 годині 00 хвилин ОСОБА_2фактично був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

24.03.2017 року по кримінальному провадженню №12017100080002570, ОСОБА_2вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

За інформацією, викладеною в клопотанні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами оглядів місць події від 23.03.2016, відповідно до яких було оглянуто місце вчинення злочину та викрадене майно, яке було вилучено; показаннями потерпілого ОСОБА_3. від 23.03.2017, який повідомив, про обставини вчинення злочину; показаннями свідка ОСОБА_4., яка повідомила про те, що підозрювала, що чоловік займається крадіжками, оскільки він періодично приносив якісь чужі речі; показаннями свідка ОСОБА_5.; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Докази для підозри ОСОБА_2 зазначені в повідомленні по підозру, таким чином, окремі докази підозри узгоджуються з іншими. Тому підстав вважати, що підозра є необґрунтованою у слідчого судді немає.

Що стосується обґрунтованості затримання, слід зазначити, що стаття 208 КПК визначає випадки, коли уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у скоєнні злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі. Відповідно до ст..25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції особу може бути затримано у контексті кримінального провадження лише з метою допровадження її до компетентного судового органу за обґрунтованою підозрою у вчиненні нею злочину. «Обґрунтована підозра» у вчиненні злочину означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що зазначена особа могла вчинити правопорушення (див. рішення у справі «Влох проти Польщі» (Wloch v. Poland). Слово «законний» і словосполучення «відповідно до процедури, встановленої законом» у пункті 1 статті 5 Конвенції за своєю суттю відсилають до національного законодавства та встановлюють зобов'язання забезпечувати дотримання його матеріально-правових і процесуальних норм. Хоча саме національні органи, передовсім суди, повинні тлумачити і застосовувати національний закон, згідно з пунктом 1 статті 5 Конвенції недотримання національного законодавства призводить до порушення Конвенції, а Суд може та повинен перевіряти, чи було дотримано положень національного законодавства (див. серед багатьох інших джерел рішення у справах «Бенем проти Сполученого Королівства» (Benham v. the United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 41, Reports of Judgments and Decisions 1996-III, та «Ассанідзе проти Грузії» (Assanidze v. Georgia).

При цьому, «законність» тримання під вартою за національним законом є важливим, але не завжди вирішальним чинником. Суд також має переконатися, що тримання під вартою протягом періоду, який розглядається, відповідало меті пункту 1 статті 5 Конвенції, яка полягає в недопущенні свавільного позбавлення свободи (див. рішення від 24 червня 2010 року у справі «Олексій Михайлович Захаркін проти України» (Oleksiy Mykhaylovych Zakharkin v. Ukraine). Для того, щоб позбавлення свободи можна було вважати не свавільним у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції, відповідності цього заходу вимогам національного закону недостатньо. Застосування такого заходу має також бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення у справах «Нештяк проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine) та «Корнейкова проти України» (Korneykova v. Ukraine).

Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону України «Про Національну поліцію» поліція уповноважена затримувати особу на підставах, у порядку та на строки, визначені Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також іншими законами України.

Можливість безпосереднього затримання й доставлення підозрюваного до органу досудового розслідування відповідно до вимог КПК України не ставиться у залежність від відкриття щодо нього кримінального провадження та внесення відомостей до ЄРДР. У раз нагальної необхідності запобігти чи припинити кримінальне правопорушення правомірність затримання залежить від того чи існує обґрунтована підозра його вчинення конкретною особою, а також, від наявності ризиків, які дають достатні підстави вважати, що ця особа схильна позбутись очевидних ознак своєї причетності до кримінального правопорушення, сховатись від органів досудового розслідування або в іншій способ ухилитись від кримінальної відповідальності.

Прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а також те, що підозрюваний ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від трьох до шести років, ніде не працює та не має джерела доходів, будучи раніше притягнутим до кримінальної відповідальності за майновий злочин належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, і під час випробувального терміну вчинив новий злочин, може переховуватись від органів досудового розслідування, може впливати на потерпілого та свідків кримінального провадження, а також продовжити вчинити інші злочини, враховуючи, що відповідно до показів свдків він неодноразово приносив додому чужі речі, а тому слідчий суддя, оцінивши в сукупності ступень тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 згідно вищевказаної норми КК України, обставини вчинення правопорушення, а також дані про особу підозрюваного, зокрема те, що, вважає необхідним застосувати щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбаченим цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.

З урахуванням зробленого висновку, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ст. 182 ч. 5 КПК України, у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40, 131, 132, 176 - 178, 181 - 184, 194, 195, 200, 202 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

Клопотання - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_2ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, строк обчислювати починаючи з 23.03.2017 року.

Ухвала слідчого судді діє 60 (шістдесят) днів до 21.05.2017 року (17 години 00 хвилин) включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Для утримання підозрюваний ОСОБА_2 підлягає направленню до Київського СІЗО № 13 Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.

Згідно ст. 182-183 КПК України ОСОБА_2 визначити розмір застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 32 000 гривень, надати можливість йому або іншій особі внести на депозитний рахунок Святошинського районного суду м. Києва для внесення застави (код ЄДРПОУ 02896733, Банк одержувача ГУДК у м. Києві, МФО 820019, рахунок 37315001003040), та надати документ, що це підтверджує - органу, у провадженні якого перебуває кримінальна справа. У відповідності до ст. 202 ч. 4 КПК України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення вищевказаної суми застави, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

У разі звільнення з-під варти, покласти на ОСОБА_2 обов'язки, у відповідності до ст. 182 КПК України:

- з'являтися на виклик до органу дізнання, досудового слідства, прокурора або суду, а в разі неможливості з'явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснив виклик;

- не відлучатися із населеного пункту, за місцем фактичного проживання без дозволу слідчого або органу, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа;

- повідомляти службову особу або орган, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа, про зміну свого місця проживання та роботи.

Роз'яснити ОСОБА_2, що у разі невиконання покладених на нього обов'язків застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України і використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Ю.В. Войтенко