Ухвала суду № 65511955, 24.03.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/7300/16-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.03.2017 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі головуючого - судді Феєра І.С., суддів Марчука О.П., Стана І.В., при секретарі Головець М.А., за участю прокурора Сирохман Л.І., обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Шевчук В.І., представника потерпілого - адвоката Цебрика Л.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальне провадження № 11-кп/777/217/17, відомості про яке 21.12.2015 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42015071040000077, за апеляційною скаргою прокурора Мукачівської місцевої прокуратури на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.02.2017.

Цією ухвалою обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42015071040000077 щодо:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України - повернуто прокурору.

Ухвала суду мотивована тим, що в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення й у розумінні практики Європейського суду з прав людини та КПК України, воно є неконкретним, у ньому чітко не виписана об'єктивна та суб'єктивна сторона злочину, інкримінованого ОСОБА_1. Крім того, реєстр матеріалів досудового розслідування містить неповні, а також суперечливі відомості (зокрема, про об'єднання кримінальних проваджень, призначення автотехнічних експертиз по ДТП), з яких неможливо встановити, яким чином указані процесуальні рішення прийняті під час досудового розслідування, і мають відношення до інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду від 09.02.2017 - скасувати, обвинувальний акт повернути на новий розгляд до суду першої інстанції зі стадії підготовчого провадження. Указує, що ухвала є незаконною та підлягає скасуванню в зв'язку з істотними порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Тердження суду про те, що в обвинувальному акті не повністю викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, які прокурор та слідчий уважають встановленими та відсутнє формулювання обвинувачення, воно є неконкретним, а саме не виписані чітко об'єктивна та суб'єктивна сторона злочину не відповідає фактичним обставинам,

-2-

оскільки в обвинувальному акту №42015071040000077 у формулюванні обвинувачення чітко зазначено як об'єктивну сторону (місце, час, спосіб) та й суб'єктивну сторону.

Крім того, зазначає, що, вдаючись на стадії підготовчого судового засідання до дослідження матеріалів кримінального провадження, правильності прийнятих процесуальних рішень та оцінки правильності проведення досудового розслідування, суд вийшов за межі повноважень, передбачених ст. 314 КПК України, а також порушив засади законності та диспозитивності кримінального провадження. Підставою для повернення обвинувального акту прокурору є недотримання вимог ст. 291 КПК України, а саме відсутність в обвинувальному акті відомостей, передбачених ч.2 ст. 291 КПК України, та не долучення до нього реєстру, цивільного позову (у випадку пред'явлення), розписки. Неповнота опису процесуальних рішень у реєстрі досудового розслідування не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору. Також, судом першої інстанції в даному випадку неправильно застосовано практику Європейського суду з прав людини.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді, промову прокурора на підтримання поданої апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника - адвоката Шевчук В.І. та представника потерпілого - адвоката Цебрика Л.В., які вказали на безпідставність апеляційної скарги, та обґрунтованість ухвали суду, яку просили залишити без змін, перевіривши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Так, згідно ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.

Обвинувальний акт, який міститься в матеріалах провадження складений із порушенням вимог, передбачених ч.2 ст. 291 КПК України, оскільки не містить формулювання обвинувачення.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги прокурора про те, що фактичні обставин кримінального правопорушення, які прокурор уважає встановленими є тотожним поняттям формулювання обвинувачення.

Відповідно до п.13 ч.1 ст. 3 КПК України обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Це твердження має містити характеристику (опис) кримінального правопорушення, його юридичну кваліфікацію. Тобто, формулювання обвинувачення повинно ґрунтуватися на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості, тощо.

-3-

Таким чином, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які слідчий уважає встановленими та правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону й статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, які становили предмет та межі доказування не тотожні поняттю - формулювання обвинувачення та є окремими вимогами, передбаченими ч.2 ст. 291 КПК України.

Апеляційний суд уважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки такий не відповідає вимогам ст.291 КПК України, обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення, реєстр матеріалів досудового розслідування містить неповні, а також суперечливі відомості (зокрема, про об'єднання кримінальних проваджень, призначення автотехнічних експертиз по ДТП), з яких неможливо встановити, яким чином указані процесуальні рішення прийняті під час досудового розслідування, і мають відношення до інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.10.2008 року " Абрамян проти Росії ", указано: " Деталі скоєння злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він офіційно вважається письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення ". У цьому ж рішенні ЄСПЛ нагадав, що положення п." а" п.3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальному провадженні надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, правової кваліфікації, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду.

Одночасно, колегія суддів звертає увагу на вимоги ч.1 ст. 337 КПК України відповідно до якої судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в його межах.

Із цих підстав, колегія суддів приходить до висновку, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ч.2 ст. 291 КПК України.

Судом першої інстанції такі порушення встановлено, в ухвалі суду наведено, а тому колегія суддів прийшла до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги прокурора.

Відсутність у обвинувальному акті формулювання обвинувачення призводить до порушення права особи на захист та на подальших стадіях кримінального провадження вказані порушення ( в тому числі на стадії судового розгляду) усунути не можливо.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 421, 419 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення, а ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.02.2017, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42015071040000077 щодо ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: