Ухвала суду № 65511070, 27.03.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

27 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/4496/16

Категорія: 8.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

представника апелянта - Данилюка А.Б.;

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, -

В С Т А Н О В И В:

05 вересня 2016 року Арцизька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Одеській області (далі - Арцизька ОДПІ) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3.).

В обґрунтування позову зазначено про наявність підстав для застосування адміністративного арешту платника податків, визначених підпунктом 94.2.3 пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, а саме: відмова платника податків від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року позов задоволено.

Судом підтверджено обґрунтованість рішення виконуючого обов'язки начальника Арцизької ОДПІ від 29 серпня 2016 року про застосування адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_3

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, на те, що висновки, викладені в рішенні суду, не відповідають фактичним обставинам справи та не відповідають нормам матеріального та процесуального права, ФОП ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову.

Представник апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи викладені в апеляції та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на наступних підставах.

Так, фактичні обставини справи свідчать про наступне.

ФОП ОСОБА_3 знаходиться на податковому обліку в Татарбунарському відділенні Арцизької ОДПІ ГУ ДФС з 13 травня 2003 року за № 9530 (а.с.13-16).

26 серпня 2016 року виконуючим обов'язки начальника Арцизької ОДПІ на підставі пп. 80.2.2 пп.80.2.7, п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, заяви ФОП ОСОБА_3 від 09 серпня 2016 року, наказу Арцизької ОДПІ від 03 серпня 2016 року №293 «Про проведення фактичної перевірки» прийнято наказ № 327 «Про проведення фактичної перевірки».

У цьому наказі зобов'язано посадових осіб контролюючого органу здійснити фактичну перевірку ФОП ОСОБА_3 за період підприємницької діяльності з 04 вересня 2015 року по 04 вересня 2016 року з питань використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та дотриманням вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів (а.с.10).

У той же день посадовим особам контролюючого органу видані направлення на проведення фактичної перевірки, в яких зазначено, що вона буде проводитися з 26 серпня 2016 року тривалістю 10 календарних днів (а.с.11-12).

Із матеріалів справи вбачається, що 26 серпня 2016 року посадовими особами Арцизької ОДПІ був здійснений виїзд на перевірку.

Проте ФОП ОСОБА_3 відмовилася від отримання копії наказу про проведення перевірки та відмовилася від підпису на направленні на перевірку, а також відмовила в допуску посадових осіб до перевірки.

З цього приводу 29 серпня 2016 року посадовими особами Арцизької ОДПІ складені відповідні акти (а.с.9,17) та звернення до керівника Арцизької ОДПІ про застосування адміністративного арешту платника податків.

Зокрема, в цьому зверненні зазначено, що фактична перевірка була проведена в рамках профілактичної операції «Курорт-2016» на виконання листа ГУ ДФС В Одеській області, а також на підставі заяви ФОП ОСОБА_3 від 09 серпня 2016 року, вхід. №Ф/1622/13 (а.с.8).

29 серпня 2016 року, о 18 годині виконуючим обов'язки начальника Арцизької ОДПІ прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна у вигляді умовного адміністративного арешту майна, що знаходиться у власності ФОП ОСОБА_3, (код за ЄДРПОУ НОМЕР_1) (а.с.7).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції акцентував увагу на тому, що єдиною підставою для відмови від допуску контролюючого органу до проведення перевірки, згідно абз.5 ст. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України є, зокрема, непред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) визначених документів є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.

Беручи до уваги існування законних підстав для проведення фактичної перевірки, є, на думку суду першої інстанції, протиправною відмова ФОП ОСОБА_3 у допуску посадових осіб фіскальної служби до її проведення.

Керуючись пп.94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, суд першої інстанції наголосив на тому, що арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не дотримано наведених у ст. 159 КАС України вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з наказу Арцизької ОДПІ від 26 серпня 2016 року №327 «Про проведення фактичної перевірки», підстави для її проведення визначені у п.п.80.2.2, 80.2.7 п.80.2. ст. 80 Податкового кодексу України.

Такими підставами є:

- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Водночас, позивач, як суб'єкт владних повноважень не зазначив та не надав жодного доказу про існування підстав для проведення перевірки.

Проте п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України передбачає, що фактична перевірка може проводитися тільки, якщо для цього існують законодавчо визначені підстави.

Аналогічні вимоги щодо наявності законних підстав для проведення фактичної перевірки містять положення пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до цієї правової норми, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів погоджується з доводом апелянта про те, що суд першої інстанції не дослідивши дані обставини допустив порушення п.1 ч.1 ст.202 КАС України, а саме: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Є слушним аргумент апелянта про те, що наявність у посадових осіб Арцизької ОДПІ документів, необхідних для допуску до проведення фактичної перевірки, ще не свідчить про її законність.

До того ж, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованою позицію апелянта про те, що при розгляді даної справи судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, а саме вимоги ст. 183-3 КАС України, яка встановлює особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів.

Так, даною статтею встановлено, що підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків може розглядатися судом тільки в порядку особливого провадження за поданням органів доходів і зборів.

Відповідно до ч.3 ст.183-3 КАС України, подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі.

Водночас, встановлені судом обставини свідчать про те, що рішення про застосування адміністративного арешту було прийняте керівником Арцизької ОДПІ 29 серпня 2016 року, звернення до суду відбулося 05 вересня 2016 року, тобто з порушенням строку.

Двадцять чотири години встановлені контролюючому органу для звернення до суду закінчилися - 30 серпня 2016 року о 18 годині.

Строки звернення заявника з поданням, передбачені частинами другою та третьою статті 183-3 КАС України, є різновидами строку спеціального звернення до суду, передбаченого частиною третьою статті 99 КАС України. Вказана норма встановлює, що Кодексом адміністративного судочинства України можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, ніж шестимісячний загальний строк.

Недотримання заявником строків звернення до суду, визначених статтею 183-3 КАС України, тягне за собою застосування приписів статті 100 цього Кодексу, тобто залишення без розгляду.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що незважаючи на те, що контролюючий орган позначив своє подання як адміністративний позов, суд першої інстанції повинен був розглядати цей документ в порядку, передбаченому ст.183-3 КАС України, оскільки не існує іншого провадження для розгляду питання про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту передбачено пунктом 94.10 статті 94 Податкового кодексу України. Згідно із зазначеною нормою арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Згідно з частиною сьомою статті 183-3 КАС України, в разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню.

При цьому, згідно з підпунктом 94.19.1 статті 94 Податкового кодексу України, припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 (тобто 96 годин), рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Разом із тим, судом першої інстанції справа розглянута у строки, які передбачені для позовного провадження, що свідчить про відсутність з боку суду першої інстанції підтвердження протягом 96 годин обґрунтованості адміністративного арешту та про його припинення.

Вищевикладений аналіз судового рішення свідчить про його незаконність та необґрунтованість, що відповідно до вимог ст.202 КАС України є підставами для його скасування.

Пропуск спеціального строку звернення до суду, відповідно до ст.100 КАС України є підставою для залишення позову без розгляду.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.155 КАС України, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо її подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Керуючись ст.ст. 100, 155, 183-3, 195, 196, 199, 202, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - скасувати.

Прийняти ухвалу, якою адміністративний позов Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - залишити без розгляду.

Стягнути з бюджетних асигнувань Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (код за ЄДРПОУ 39487217) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 1515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) грн. 80 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова