Ухвала суду № 65511002, 21.03.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

21 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Сімоненко В.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Запорізької міської ради, Міського комунального підприємства «Основаніє», третя особа - ОСОБА_5, про визнання права на житлову площу та зобов'язання відповідача надати згоду на укладення окремого договору найму житлового приміщення,

в с т а н о в и л а :

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя рішенням від

8 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 16 лютого 2016 року, відмовив ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 12 грудня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилила, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 8 грудня

2015 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 16 лютого

2016 року залишила без змін.

14 лютого 2017 року до Верховного Суду України звернувся

ОСОБА_4 із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2016 року, з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального та процесуального права, зокрема положень статті 65 Житлового кодексу Української РСР.

Для прикладу заявник надав ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада

2011 року, а також послався на постанови Верховного Суду України від

11 липня 2012 року та 18 листопада 2015 року.

Перевіривши доводи заявника, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права ‒ при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної й касаційної інстанцій, виходив із того, що порядок вселення позивача до квартири не дотримано, останній не отримував письмової згоди наймача на вселення в якості члена сім'ї, до того ж зареєстрований за іншою адресою та зберігає за собою право користування іншим житловим приміщенням.

Надана для порівняння ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2011 року не може бути прикладом неоднакового застосування норм матеріального права, оскільки скасована постановою Верховного Суду України від 11 липня

2012 року (6-60цс12), а справа направлена на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

У постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012 року

(6-60цс12) міститься висновок про те, що під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім'ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

У постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року

(6-1835цс15) міститься висновок про те, що згідно статті 125 ЖК УРСР до осіб, яких не може бути виселено із службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення відносяться, зокрема, члени сім'ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення.

Порівняння змісту наданих постанов Верховного Суду України зі змістом ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2016 року, про перегляд якої подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що зазначена ухвала суду касаційної інстанції не відповідає викладеним у вказаних постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Доводи, які наведені в заяві щодо норм процесуального права, не свідчать про наявність підстав для перегляду судових рішень згідно вимог пункту 2 частини першої статті 355 ЦПК України.

За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до Запорізької міської ради, Міського комунального підприємства «Основаніє», третя особа - ОСОБА_5, про визнання права на житлову площу та зобов'язання відповідача надати згоду на укладення окремого договору найму житлового приміщення за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

В.М. Сімоненко