Ухвала суду № 65510942, 24.03.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У х в а л а

24 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоЖайворонок Т.Є.,суддів:Берднік І.С., Ємця А.А.,-розглянувши заяву публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (далі - ПАТ «Львівгаз») про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду м. Києва від 22 квітня 2016 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2016 року та постанови Вищого господарського суду України від 24 лютого 2017 року у справі № 910/10334/15 за позовом заступника прокурора Львівської області до Фонду державного майна України, треті особи: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, ПАТ «Львівгаз», публічне акціонерне товариство «Іскра», товариство з обмеженою відповідальністю «Спектргаз», про визнання нечинним пункту наказу та переліку майна, переданого у власність,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22 квітня 2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 24 лютого 2017 року, в задоволенні позовних вимог заступника прокурора Львівської області про визнання нечинним пункту наказу та переліку майна, переданого у власність відмовлено.

У березні 2017 року до Верховного Суду України надійшла заява ПАТ «Львівгаз» про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду м. Києва від 22 квітня 2016 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2016 року та постанови Вищого господарського суду України від 24 лютого 2017 року у справі № 910/10334/15 з підстав, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України.

Як доказ неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, до заяви додано копію ухвал Верховного Суду України від 9 липня 2008 року у справі № 6-6742св05, від 25 листопада 2009 року у справі № 6-27247св07, в яких, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми матеріального права.

Як доказ невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, до заяви додано копії постанов Верховного Суду України від 5 березня 2012 року у справі № 21-441а11, від 6 листопада 2013 року у справі № 21-352а13, від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2471цс15, від 11 травня 2016 року у справі № 3-387гс16.

Обговоривши доводи заяви та дослідивши надані матеріали, колегія суддів вважає, що подана заява є необґрунтованою, її доводи не підтверджуються доданими до неї матеріалами.

Відповідно до ст. 11121 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись п. 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, ст.ст. 11116, 11117, 11121 Господарського процесуального кодексу України,

у х в а л и л а :

Відмовити у допуску справи № 910/10334/15 до провадження Верховного Суду України.

Надіслати копію ухвали разом із копією заяви особам, які беруть участь у справі.

Ухвала є остаточною.

Головуючий Т.Є. Жайворонок Судді: І.С. Берднік

А.А. Ємець