Ухвала суду № 65510707, 23.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

23 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді: Прокопчук Н.О.

суддів: Саліхова В.В., Семенюк Т.А.

при секретарі: П'ятничук В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Національного банку України в особі представника Пріцака ІванаЄвгенійовича

на рішення Печерського районного суду м.Києва від 01 грудня 2016 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Національного банку України, третя особа: Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИЛА :

У квітні 2016 року позивач звернувся до суду з даним позовом і просив стягнути з Національного банку України на свою користь грошові кошти у розмірі 36 487, 60 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01.12.2016 р. позов задоволено, стягнуто з НБУ на користь ОСОБА_2 36 487, 60 грн., а також судовий збір в розмірі 551, 20 грн.

В апеляційній скарзі Пріцака І.Є., який діє від імені та в інтересах Національного банку України, ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог. Представник заявника зазначає, що рішення суду є незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене із порушенням норм права. Зазначає, що позивач в установленному діючим законодавством порядку не звертався до страховика із заявою про страхове відшкодування, окрім того, ним не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження проведення оцінки вартості відновлювального ремонту автомобіля, що належить йому на праві власності.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених в ній.

Представник позивача ОСОБА_4 просив апеляційну скаргу відхилити.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги,перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині, колегія суддів вважає,що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного .

Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування шкоди з Національного банку України, суд виходив з того, що ОСОБА_5, який є працівником Національного банку України, постановою судді Деснянського районного суду м. Києва було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому Національний банк України в порядку ст. 1172 ЦК України повинен відшкодувати шкоду, заподіяну його працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Колегія суддів з такими висновками суду погоджується.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом 19.12.2015 р. о 22.00 год. ОСОБА_5, керуючи автомобілем «Фольксваген Транспортер», д.н.з. НОМЕР_1 на перехресті вул. Братиславської та вул. Крайньої в м. Києві не надав перевагу в русі для забезечення безперешкодного проїзду автомобіля швидкої допомоги «Пежо Боксер», д.н.з. НОМЕР_2 з увімкненим синім проблисковим маячком та спецзвуковим сигналом, в результаті чого сталося зіткнення вказаних автомобілів.

Учасниками даної дорожньо транспортної пригоди були також водій автомобіля «Пежо 406», д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_2 та водій автомобіля НОМЕР_4 ОСОБА_6

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 15.02.2016 р., що була залишена без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 22.03.2016 року, ОСОБА_5 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, копія якого міститься в матеріалах справи, автомобіль «Фольксваген Транспортер», д.н.з. НОМЕР_1 належить на праві власності Національному банку України, а ОСОБА_5 перебуває у трудових правовідносинах з відповідачем по справі.

Згідно з постановою Деснянського районного суду м. Києва від 16.02.2016 р. провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 було закрито у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Вказана постанова не оскаржувалася та набрала законної сили.

Для відновлення пошкодженого автомобіля позивач звернувся до ФОП ОСОБА_7, який здійснив ремонт автомобіля позивача. Відповідно до акту виконаних робіт № 1 від 12.04.2016 р. до Замовлення-наряду № 3003 від 30.03.2016 р., загальна вартість запчастин/матеріалів та виконуваних робіт для ремонту автомобіля «Пежо 406», д.н.з. НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_2, становить 36 487, 60 грн. (а.с. 18).

Грошові кошти у зазначеній сумі були сплачені позивачем згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 19 від 30.03.2016 р.(а.с.17), що спростовує доводи апеляційної скарги про недоведеність позивачем понесених витрат на відновлювання автомобіля після ДТП.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана двоести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Однак, представник відповідача не посилався та не доводив в судовому засіданні, що проведений ремонт автомобіля позивача включав роботи, не пов'язані з його пошкодженнями, отриманими внаслідок ДТП, тому доводи апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи аварійних сертифікатів (рапортів), звітів (актів) чи висновків про оцінку не заслуговують на увагу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ч. 2 ст. 14 ЦК України).

Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у Постанові від 20.01.2016 р. у справі № 6-2808цс15, яка відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування до даних правовідносин.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про покладення відповідальності за спричинення шкоди саме на особу, яка є винною у ДТП та спричинила таку шкоду позивачу.

При цьому відповідач не позбавлений можливості після відшкодування шкоди позивачу звернутися з вимогами до страхової компанії, з якою в нього був укладений договір страхування цивільної відповідальності, у разі наявності в нього підстав вважати, що ним дотримано усіх вимог закону та умов договору.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції вважає,що висновки суду відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Всі висновки суду першої інстанції щодо пред'явлених у рамках даної справи позовних вимог повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення .

Обставин, які б давали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.

Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Національного банку України в особі представника Пріцака Івана Євгенійовича відхилити.

Рішення Печерського районного суду м.Києва від 01 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення ,але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий :

Судді :

Справа № 757/20129/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3419/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Фаркош Ю.А.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.