Рішення № 65510703, 22.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Антоненко Н.О., Шкоріної О.І.

при секретарі: Юрченко А.С.

за участю: представника позивача ОСОБА_2

представника третьої особи Мартиненка О.В.

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника третьої особи ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності в інтересах Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк» на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний банк» про визнання права власності на банківські вклади, -

В С Т А Н О В И Л А:

Справа №759/6678/16-ц № апеляційного провадження:22-ц-796/1370/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Сенько М.Ф.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. Позивач ОСОБА_6 в травні 2016 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про визнання права власності на вклади, з набуттям статусу вкладника у значенні п.4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 02 жовтня 2014 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 було укладено договір відступлення прав вимоги (цесії), згідно з яким відповідач ОСОБА_7 (Цедент) відступив а позивач ОСОБА_6 (Цесіонарій), прийняв (набув) право вимоги на належні Цедентові кошти за договором №705397/2013 банківського вкладу «Новорічний подарунок «VІР» у національній валюті України від 24 грудня 2013 року на суму 150501 гривня та за Договором банківського вкладу «З любов'ю, VAB «Тринадцяти місячний» №752507/2014 у національній валюті України від 26 лютого 2014 року на суму 2000 гривень, що були укладені між ОСОБА_7 та Публічним акціонерним товариством «Веукраїнський акціонерний банк».

Станом на 27 квітня 2016 року відповідач ОСОБА_7 не визнав права власності позивача на вклад.

Постановою правління Національного банку України від 20 листопада 2014 № 733 ПАТ «ВАБ» віднесено до категорії неплатоспроможних, а в наступному розпочато процедуру ліквідації банку, що в свою чергу не дозволяє позивачу реалізувати права на вклади, в тому числі і право на отримання гарантованої суми відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26 липня 2016 року

позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання права власності на банківські вклади - задоволено.

Визнано за ОСОБА_6 (ІН НОМЕР_1) право власності на грошові вклади за договором №705397/2013 банківського вкладу «Новорічний подарунок «VIP» у національній валюті України від 24.12.2013 року та за договором банківського вкладу «З любов'ю, VAB«Тринадцяти місячний» №752507/2014 у національній валюті України від 26.02.2014 року, що були укладені між ОСОБА_7 (ІН НОМЕР_2) та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (код ЄДРПОУ 19017842), в порядку відступлення права вимоги відповідно до договору про відступлення прав вимоги (цесії) від 02.10.2014р., укладеного між ОСОБА_7 (ІН НОМЕР_2) та ОСОБА_6 (ІН НОМЕР_1), в тому числі і права вкладника, передбачені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Не погоджуючись із заочним рішенням суду, представником третьої особи ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності в інтересах ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду.

В судовому засіданні представник третьої особи Мартиненко О.В., який діє на підставі довіреності в інтересах ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі договору про надання правової допомоги в інтересах ОСОБА_6, проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с.184), а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за його відсутності у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зўясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам в повній мірі судове рішення не відповідає.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_7 було укладено договори банківських вкладів «Новорічний VIP» №705397/2013 від 24 грудня 2013 року та «З любов'ю VAB! «Тринадцяти місячний»№752507/2014 від 26 лютого 2014 року, згідно яких ОСОБА_7 на депозит банку було вкладено 150501 гривню та 2000 гривень відповідно (а.с.7-10).

02 жовтня 2014 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 було укладено договір відступлення прав вимоги (цесії), згідно з яким ОСОБА_7 (Цедент) відступив а ОСОБА_6 (Цесіонарій), прийняв (набув) право вимоги на належні Цедентові кошти за договором №705397/2013 банківського вкладу «Новорічний подарунок «VІР» у національній валюті України від 24 грудня 2013 року на суму 150501 гривня та за Договором банківського вкладу «З любов'ю, VAB «Тринадцяти місячний» №752507/2014 у національній валюті України від 26 лютого 2014 року на суму 2000 гривень, що були укладені між ОСОБА_7 та Публічним акціонерним товариством «Веукраїнський акціонерний банк» (а.с.11).

За змістом ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до вимог ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Позивачем на виконання вимог ст.60 ЦПК України не надано жодного доказу про повідомлення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про заміну кредитора.

За змістом ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

При зверненні до суду із позовом до відповідача по вказаній справі про визнання права власності у судовому порядку позивачем обрано не правильний спосіб захисту свого порушеного права, передбачених ст.16 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Статтею 1058 ЦК України вбачається, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до змісту статей 526 та 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому самому банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки за допомогою платіжної банківської картки).

Зі змісту позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався до банку з вимогою видачі грошових коштів з метою реалізації свого права за договором цесії, а лише повідомив банк про укладання договору про відступлення права вимоги.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку що заочне рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання права власності на банківські вклади підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну представника третьої особи ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності в інтересах Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк» - задовольнити.

Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 липня 2016 року скасувати та ухвалити нове, наступного змісту.

В задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний банк» про визнання права власності на банківські вклади - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: