Ухвала суду № 65510535, 04.08.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів - Лапчевської О.Ф., Прокопчук Н.О.

при секретарі: П'ятничук В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 78 879,06 грн. за кредитним договором №К2H0RX03800632 від 15.11.2006 тасудові витрати у розмірі 1 218 грн.

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.04.2016 у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення та невідповідність висновків суду обставинам справи. В обґрунтування своїх доводів вказує, що суду були надані докази про наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором, які в порушення вимог діючого законодавства суд не прийняв до уваги.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи, але в судове засідання не з'явилися з невідомих для суду обставин. На підставі викладеного та керуючись вимогами ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за їх відсутності.

Справа № 759/17805/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/8190/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Величко Т.О.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В.Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позов є недоведеним.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

З матеріалів справи вбачається, що 15.11.2006 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір №К2H0RX03800632, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 1 874,40 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та строком дії договору до 15.11.2007 (а. с. 6-10). Відповідно до умов даного договору погашення заборгованості здійснюється щомісяця в період сплати, за який приймається період з «б» по «10» число кожного місяця Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 202,85 грн. для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з Умовами. Позивач 10.11.2015 звернувся до суду з позовом та вказав, що станом на 30.10.2015 відповідач маєзаборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 78 879,06 грн., яка складається з: 1 835,90 грн. - заборгованість за кредитом; 21 287,28 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 303,60 грн. - заборгованість по місії за користування кредитом; - 51 219,94 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штраф (фіксована частина) та 3 732,34 грн. (процентна складова) (а. с. 5), яку він і просив стягнути на свою користь.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 526, 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту , вимог розумності і справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до приписів норми ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми є нікчемним.

Згідно ч.4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Разом з тим, позивачем - ПАТ КБ «ПриватБанк» доказів укладання з відповідачем ОСОБА_2, як з позичальником та споживачем послуг банку, кредитного договору № №К2H0RX03800632 від 15.11.2006 в письмовій формі, та надання відповідачу банком йому примірника, як то встановлено ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суду не надано.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріали справи свідчать, що ПАТ КБ «ПриватБанк», звертаючись до суду на підтвердження заявлених позовних вимог, додав до позовної заяви розрахунок заборгованості за договором станом на 30.10.2015 (а. с. 5). Інших розрахунків заборгованості матеріали справи не містять.

Дослідивши вказаний розрахунок, колегія суддів вважає, що він є неповним, необґрунтованим, зазначені у ньому суми заборгованості по тілу кредиту та відсотках є недоведеними, а тому вказаний розрахунок не може бути визнаний належним та допустимим доказом по справі.

Стаття 57 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 №14, враховуючи принцип безпосередності судового розгляду (стаття 159 ЦПК), рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено укладення кредитного договору з відповідачем, розміру та періоду заборгованості, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог.

Посилання позивача на те, що при розгляді справи суд першої інстанції не врахував, що відповідач був ознайомлений з умовами надання споживчого кредиту, не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки з наданих позивачем до суду Умов договору не вбачається , що вони діяли на час укладання вказаного договору.

Враховуючи наведені обставини та вимоги ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,304,308,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» відхилити.

Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: Н.О. Прокопчук

О.Ф.Лапчевська