Постанова № 65507856, 22.03.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2001/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

22 березня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О.

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

позивача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до частини 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, 15 вересня 2016 року позивач звернувся до відповідача зі зверненням щодо проведення перевірки КС "Злагода" та з проханням надати копії актів всіх попередніх перевірок.

13 жовтня 2016 року Національна комісія надала відповідь на звернення позивача, а саме, зазначила, що на виконання ухвали суду, головою Нацкомфінпослуг видано наказ від 11 березня 2016 року № 55, відповідно до якого оформлено направлення на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) КС "Злагода" тривалістю 10 робочих днів з 16 березня 2016 року по 29 березня 2016 року.

Інспекційною групою в ході перевірки складено акт від 29 березня 2016 року про не допуск до проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю). Із висновків даного акту слідує, що здійснити проведення перевірки посадовими особами Нацкомфінпослуг відповідно до положень Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", виявилось неможливим, оскільки протягом першого, другого та третього днів перевірки за місцезнаходженням КС "Злагода" був відсутній керівник чи уповноважена ним представляти інтереси спілки особа.

При цьому, до відповіді на звернення позивача додано копію акту про не допуск до проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) кредитною спілкою "Злагода" від 29 березня 2016 року та копію акта плановою інспекції кредитної спілки "Злагода" від 07 лютого 2012 року № 34/15/4-18-ФП.

Позивач вважаючи дії відповідача протиправними, а надану відповідь не повною, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено правомірність заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з статтею 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про звернення громадян" якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Отже, чинним законодавством закріплено прямий обов'язок органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб, керівників та посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян надати належну обґрунтовану відповідь на звернення громадян.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 18 Закону України "Про звернення громадян" громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Колегією суддів встановлено, що позивач звернувся до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг з заявою про проведення перевірки кредитної спілки "Злагода" на підставі документів, які перебувають під охороною слідчих СУ ГУНП у Вінницькій області. Також просив надати копії актів всіх попередніх перевірок.

13 жовтня 2016 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг надала відповідь на звернення позивача.

Однак, вказана відповідь не містить обґрунтованих відповідей на питання, що порушені позивачем у його заяві.

Зокрема відповідач не повідомив позивача про причини не проведення перевірки на підставі документів, що перебувають у слідчих СУ ГУНП у Вінницькій області, причини не вжиття заходів щодо повернення вкладених коштів та про не надання актів всіх попередніх перевірок тощо.

Суд також звертає увагу, що у разі незрозумілості звернення, відповідач може запросити позивача для з'ясування мотивів звернення або залучення до перевірки.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не було вжито достатніх заходів, спрямованих на надання повної, всебічної та об'єктивної відповіді на заяву ОСОБА_2

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при вирішенні спору суд першої інстанції врахував не всі його обставини, тому висновки суду по суті справи не в повній мірі відповідають встановленим у ній обставинам, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу про скасування оскаржуваного рішення слід задовольнити з прийняттям нової постанови про часткове задоволення адміністративного позову.

Згідно з статтею 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг щодо розгляду звернення ОСОБА_2.

Зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг повторно розглянути та надати відповідь на звернення ОСОБА_2 від 15 вересня 2016 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 24 березня 2017 року.

Головуючий Загороднюк А.Г. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.