Ухвала суду № 65507690, 23.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2017 р.Справа № 820/2316/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Яковенка М.М. , Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.

за участю представника відповідача Писаренко О.С.

представника третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2017р. по справі № 820/2316/16 за позовом ОСОБА_3 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова, про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо невиконання рішення Європейського суду з прав людини 35995/09 від 12 грудня 2013 року відносно ОСОБА_3 в частині національних судів у повному обсязі;

- визнати протиправною та скасувати постанову старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренко С.В. про закінчення виконавчого провадження ВП № 41627834 від 27 січня 2016 року по примусовому виконанню рішення Європейського суду з прав людини № 35995/09 від 12 грудня 2013 року по справі "Малахова проти України";

- зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити у відношенні ОСОБА_3 виконавче провадження ВП № 41627834 по рішенню Європейського суду з прав людини № 35995/09 від 12.12.2013 року. (т.1 а.с.4-9а)

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2017р. відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3. (т.2 а.с.9-15)

Не погодившись із судовим рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2017р. по справі № 820/2316/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі адміністративний позов. (т.2 а.с.22-28)

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.

Представник третьої особи проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, рішенням від 01.09.2010 року Червонозаводського районного суду м.Харкова по справі № 2-4109/10 зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова провести перерахунок та виплати пенсії ОСОБА_3 у розмірі 8 мінімальних пенсій з віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії, встановленому ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнодержавне пенсійне страхування" з урахуванням виплачених сум з 01.04.2010 р. (т.1 а.с.19-22, 82-85, 98-101)

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 17.03.2011 року рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 01.09.2010 року залишено без змін. (т.1 а.с.23-24, 102-103)

31.05.2011 року Червонозаводським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції було винесено постанову ВП№ 26055590 про закінчення виконавчого провадження. (т.1 а.с.25, 108, 179)

Позивач не погоджуючись з рішенням виконавчої служби звернувся із заявою до Європейського суду з прав людини.

12.12.2013 року Європейський суд з прав людини у справі "Малахова та інші проти України (скарга № 13277/22 Бокань проти України, об'єднано зі скаргою №35995/09-Малахова проти України) постановив, А) що протягом трьох місяців держава - відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які підлягають виконання, та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику, ці суми є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, і мають бути сплачені з будь-якими податками, що можуть нараховуватись, та конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу; Б) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти. (т.1 а.с.11-12)

22.01.2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Медведєвим О.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 41627834 на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 12.12.2013 р. (т.1 а.с.13, 87-88, 129-130, 142-143, 167-168)

27.01.2016 року старшим державним виконавцем Сіренко С.В. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. У постанові державного виконавця зазначено, що рішення Європейського суду з прав людини виконано фактично у повному обсязі згідно з виконавчим документом. Також зазначено, що грошові кошти перераховані стягувачу платіжними дорученнями Міністерства юстиції України №2558 від 20.08.2014 у розмірі 34668,86 грн. (еквівалент 2000 євро) та №64 від 20.01.2016 у розмірі 524,38 грн. (пеня за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини). Разом з тим вказано, що згідно інформації наданої Пенсійним фондом України листом від 06.01.2016 №528/07-10 рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 01.09.2010 року № 2-4109/10 фактично виконано в повному обсязі. (т.1 а.с.10, 154-155, 189-190)

Не погодившись із вказаним рішенням відповідача, ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.01.2016 року з виконання рішення Європейського суду з прав людини №35995/09 керуючись доказами діяв відповідно до положень чинного законодавства у межах наданих йому повноважень та у спосіб, передбачений законом.

Крім того, суд першої інстанції відмітив, що з 23.07.2011 року в Україні змінилося правове регулювання, на підставі якого здійснювались соціальні виплати, які одержував позивач, а тому подальша дія відповідного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати, було внесено зміни.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

В постанові про закінчення виконавчого провадження від 27.01.2016 року зазначено, що грошові кошти перераховані стягувачу платіжними дорученнями Міністерства юстиції України, а рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 01.09.2010 року № 2-4109/10 згідно інформації наданої Пенсійним фондом України листом від 06.01.2016 №528/07-10 фактично виконано в повному обсязі.

Так, в матеріалах справи містяться копії платіжних дорученнь Міністерства юстиції України №2558 від 20.08.2014 на суму 34668,86 грн. та №64 від 20.01.2016 на суму 524,38 грн., що підтверджує факт виконання рішення Європейського суду з прав людини. (т.1 а.с.81)

Також, в матеріалах справи міститься копія листа Пенсійного Фонду України від 06.01.2016 №528/07-10, із змісту якого вбачається, що на виконання постанови Червонозаводського районного суду м.Харкова від 01.09.2010 у справі №2-4109/10 управлінням Фонду в Червонозаводському районі м.Харкова ОСОБА_3 проведено перерахунок пенсії відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 01.04.2010. За результатами перерахунку ОСОБА_3 у травні 2011 року було донараховано та виплачено 74209,67 грн. за період з 01.04.2010 по 31.05.2011. В подальшому з 01.06.2011 по 31.10.2011 пенсія виплачувалась з врахуванням рішення суду. (т.1 а.с.148-149)

Колегія суддів звертає увагу, що згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст.11 Закону України від 21.04.1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (в редакції. чинній на час виникнення спірних правовідносин)(далі - Закон №606) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень - неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із п.9 ч.2 ст.17 Закону №606 підлягають виконанню державною виконавчою службою рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. №3477-IV (далі - Закон №3477).

Положеннями ст.ст.2 та 3 Закону № 3477 передбачено, що порядок виконання рішення визначається цим Законом, Законом №606, іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом. Виконання Рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №3477 протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного орган представництва: надсилає стягувачу повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів; надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва. Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті "б" цієї частини, відкриває виконавче провадження.

Згідно із ч.ч.1-5 ст.8 Закону №3477 виплата стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні. У разі порушення строку, зазначеного в частині першій цієї статті, на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення. Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті "б" ч.5 ст.7 цього Закону. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї статті документів здійснює списання на вказаний стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається Законом №606.

Підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до вимог ч.6 ст.8 Закону №3477 Державна виконавча служба протягом трьох днів надсилає органу представництва постанову про закінчення виконавчого провадження та підтвердження списання коштів.

Вказані норми кореспондуються із положеннями ст.49 Закону №606. Зокрема, положеннями п.8 ч.1 ст.49 Закону №606 визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Щодо вказівки у листі Пенсійного Фонду України від 06.01.2016 №528/07-10, що у зв'язку зі зміною чинного законодавства пенсійні виплати, передбачені Законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в тому числі й ті, розмір яких було встановлено на виконання судових рішень, у період дії постанов Уряду №745 та №1210 здійснювалися у розмірах, визначених цими нормативними актами (т.1 а.с.148-149), колегія суддів відмічає наступне.

Пунктом 7 Закону України від 14.06.2011 року №3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (далі - Закон №3491-VI) Прикінцеві положення Закону України від 28.12.2010 року №2857-VІ "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Отже, цим Законом визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

В свою чергу, Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 03.10.1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Враховуючи те, що останнім в часі є Закон №3491-VI, то пріоритетними в даному випадку є положення саме цього Закону.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 року №20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VI "Прикінцеві положення" Закону України від 14.06.2011 року №3491-VI "Про Державний бюджет України на 2011 рік" визнано вказані зміни конституційними.

Водночас, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26.12.2011 року №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через можливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Поряд з цим, такі заходи можуть бути обумовлено необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

В свою чергу, Рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 року №3-рп/2012 у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення деяких статей Конституцій України, Бюджетного кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України суд розтлумачив, що Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

На виконання вимог пункту 7 Закону №3491-VI Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06.07.2011 року №745"Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", якою розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, встановлено в абсолютних сумах. Ця постанова набрала чинності з 23.07.2011 року.

Таким чином, з 23.07.2011 року чинним законодавством встановлено інші, ніж передбачені статтями 49, 50, 54, 67 Закону України "Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розміри державної та додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Вказана правова позиція щодо застосування вищезазначених норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду України від 02.06.2015 року по справі №21-317а15 та постанові Вищого адміністративного суду України від 19.04.2016 року по справі №К/800/646/16

Додатково колегія суддів звертає увагу, що Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

За змістом частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішеннях від 14.10.2010 року (справа Щокін проти України, заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 26.06.2014 року (справа Суханов та Ільченко проти України, заяви № 68385/10 та 71378/10), від 03.06.2014 року (справа Великода проти України, заява № 43331/12) зазначив наступне.

Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.o.» проти Чеської Республіки» (Spacek s.r.o. v. the Czech Republic), № 26449/95, пункт 54, від 9 листопада 1999 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy), [ВП], № 33202/96, пункт 109, ЄСПЛ 2000-I).

Також, Європейський суд з прав людини відмітив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів.

Крім того, що стосується соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте, якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату в якості права на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (див. ухвалу щодо прийнятності у справі «Стек та інші проти Сполученого Королівства» (Stec and Others v. the United Kingdom) [ВП], заяви № 65731/01 та № 65900/01, п. 54, ECHR 2005-X).

В той же час, Європейський суд з прав людини зазначив, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (див. рішення у справах «Аррас та інші проти Італії» (Arras and Others v. Italy), заява № 17972/07, п. 42, від 14 лютого 2012 року, та «Сухобоков проти Росії» (Sukhobokov v. Russia), заява № 75470/01, п. 26, від 13 квітня 2006 року).

Крім того, Європейський суд з прав людини вказав, що не можна стверджувати про порушення якихось положень Конвенції Парламентом України при передаванні Кабінету Міністрів України права на встановлення розміру соціальних пільг.

При цьому, зменшення пенсії очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, не можна вважати, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на особу (див. ухвалу щодо прийнятності від 8 жовтня 2013 року у справі «Да Консесау Матеуш та Сантуш Жануаріо проти Португалії» (Da Conceicao Mateus and Santos Januario v. Portugal), заяви № 62235/12 та № 57725/12).

Також, із змісту рішення від 03.06.2014 року по справі "Великода проти України" (заява №43331/12) вбачається, що подальша дія остаточного судового рішення закінчується, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати особи, було внесено зміни. Відповідно, обов'язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше коли змінене законодавство було застосовано до пенсії особи.

За приписами ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, та ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2017р. по справі № 820/2316/16 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 27 березня 2017 року.

Головуючий суддя (підпис)Лях О.П.Судді(підпис) (підпис) Яковенко М.М. Старосуд М.І.