Постанова № 65507668, 21.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 р. Справа № 576/145/17-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15.02.2017р. по справі № 576/145/17-а

за позовом ОСОБА_1

до Глухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.), звернувся до Глухівського міськрайонного суду Сумської області з адміністративним позовом до Глухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі - відповідач), в якому просив: визнати дії Глухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо обчислення розміру пенсії за віком неправомірними, а також зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити пенсію за віком в розмірі, не меншому, ніж мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 25 липня 2016 року.

Постановою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15.02.2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову - про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Позивач просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, в зв'язку з чим просить залишити її без змін, а вимоги апеляційної скарги - без задоволення. Розгляд справи здійснювати за відсутності його представника.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання 21.03.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що позивач перебуває на обліку в Глухівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Сумської області та отримує пенсію за віком, розмір якої складає 1052,37 грн., загальний страховий стаж становить 35 років 11 місяців 8 днів.

12 січня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із письмовою заявою про проведення перерахунку пенсії в розмірі, не меншому, ніж прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, посилаючись на те, що пенсія є для неї основним джерелом існування, бо на даний час вона не працює та не має іншого доходу (а.с. 9).

19.01.2017 р. Глухівське об'єднане управління ПФУ Сумської області листом за вих. №1/Г-1 повідомило позивачку про відсутність підстав для проведення такого перерахунку (а.с. 10, 11).

Як вбачається зі змісту вказаного листа, пенсію позивача розраховано, виходячи з таких показників: загальний страховий стаж - 35 р. 11 міс. 08 днів, коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 1,35 - 0,48488. Розмір пенсії станом на 01.01.2017р. становить: 0,43668 - коефіцієнт заробітної плати, визначений за даними системи персоніфікованого обліку з 01.07.2000 року. 2700,98 грн. - враховується для обчислення пенсії показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 3 роки, що передують року виходу на пенсію. Відповідно, середньомісячна заробітна плата, з якої обчислюється розмір пенсії, складає 1179, 46 грн. (2700,98 х 0,43668). Враховуючи середній заробіток 1179,46 грн. та коефіцієнт стажу 0,48488 (1179,46 х 0,48488) основний розмір пенсії склав 571,90 грн. Понаднормовий стаж роботи визначається як різниця між наявним страховим стажем та 30 роками роботи для жінок відповідно до чинного законодавства, тобто понаднормовий стаж позивача - 5 років. Відповідно до ст. 28 Закону за кожний повний рік понаднормового стажу пенсія за віком збільшується на 1 % розміру пенсії за віком, але не більше розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність (станом на 01.12.2016 р. - 1247,00 грн.). Доплата за понаднормовий стаж становить 28,60 грн. (571,90 грн. х 5 %).

Крім того, у вказаному листі зазначено, що з 1 грудня 2016 року управлінням здійснено перерахунок пенсій у зв'язку зі збільшенням прожиткового мінімуму. Загальний розмір пенсії позивача складає 1052,37 грн. - 571,90 грн., + 675,10 грн.+ 28.60 грн.- 223,23 грн., де: 571,90 грн. - основний розмір пенсії, 675,10 грн. - доплата до прожиткового мінімуму 1247 грн., 28,60 грн. - доплата за понаднормовий стаж, 223,23 грн.- зменшення за достроковий вихід на пенсію на 17,5 %.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачці було призначено пенсію у відповідності до положень п.7-2 ст. 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" внаслідок дострокового виходу на пенсію, то відповідачем правомірно зменшено обчислений з урахуванням ст. 28 цього Закону розмір її пенсії на 17,5 % (0,5% за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію). При цьому, суд також вважає, що її право на соціальний захист, яке передбачено ст. 46 Конституції України, не порушено, бо пенсія за віком призначена згідно її заяви достроково, до досягнення передбаченого Законом пенсійного віку, якого вона не досягнула й на час звернення до суду з цим позовом.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду з огляду на таке.

Згідно з положеннями п.7-2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до 1 січня 2015 року право дострокового виходу на пенсію за віком мають жінки, яким виповнилося 55 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнення з роботи. У цьому випадку розмір їх пенсії, обчислений відповідно до статті 27 та з урахуванням статті 28 цього Закону, зменшується на 0,5 відсотка за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію.

Зменшення розміру пенсії за віком застосовується протягом усього періоду отримання пенсії незалежно від її виду.

Відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року.

Матеріалами справи підтверджено, що пенсія позивачці, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, призначена з червня 2014 року. Розрахунок пенсії позивачки було здійснено при загальному трудовому стажі 35 років 11 місяців 08 днів.

Станом на дату звернення за призначенням пенсії позивачці виповнилося 55 років.

Таким чином, на правовідносини з приводу виплати пенсії ОСОБА_1 поширюються положення п.7-2 Перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а відтак, розмір пенсії за віком, обчислений відповідно до статті 27 і з урахуванням статті 28 цього Закону, зменшується на 0,5 % за кожний повний або неповний місяць дострокового виходу на пенсію, що в підсумку складає 17,5% .

Як вбачається зі змісту листа відповідача, до розміру пенсії позивача за період з 01.12.2016 року застосовувалось зменшення за достроковий вихід на пенсію.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом (ч.2 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

З комплексного аналізу ст.27 та п.7-2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вбачається, що 17,5-відсоткове зменшення застосовується виключно до пенсії, яка обчислена за формулою, визначеною ст.27 цього Закону. Оскільки доплата до прожиткового мінімуму та державна адресна допомога не входять до цієї формули, не враховуються при обчисленні пенсії згідно зі ст.27 цього Закону, 17,5-відсоткове зменшення пенсії на них не поширюється.

При цьому, статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.09.2015 року по 30.04.2015 року складав 1074 грн., з 01.05.2016 року - 1130 грн., з 01.12.2016 року - 1208 грн., з 01.01.2017 року - 1247 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що розмір пенсії за віком ОСОБА_1, з урахуванням доплати до прожиткового мінімуму, доплати за понаднормовий час, а також 17,5-відсоткового зменшення, розмір пенсії, який виплачувався позивачці, становить менше від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.3 ст.8 Конституції України та ч.3 ст.8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Як вбачається з позовної заяви, позивачка звернулась до суду з позовом на підставі ст. 46 Конституції України, яка гарантує, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що пенсія позивачки у вищезазначених розмірах, з урахуванням доплати до прожиткового мінімуму є основним джерелом існування та є нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого відповідними Законами України.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Верховний Суд України в Постанові Пленуму "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 01.11.1996 р. зазначив, що оскільки Конституція є має вищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії, судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Проте, відповідач, відмовляючи в задоволенні вимог про перерахунок пенсії, не звернув увагу на наявність порушень прав позивачки, які гарантовано їй ч. 3 ст. 46 Конституції України, внаслідок чого позивачка за захистом цих прав звернулась до адміністративного суду.

Статтею 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" визначено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

За приписами ч.2 ст.7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Колегія суддів зазначає, що рівень пенсії ОСОБА_1 не гарантує позивачці щомісячно рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

При цьому, відповідачем та судом першої інстанції не було взято до уваги, що імперативною нормою, яка підлягає застосуванню до спірних відносин - статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності необхідного страхового стажу не може бути меншим, ніж прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений законом.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що згідно зі ст.6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що пенсія позивачки з урахуванням 17,5 % зменшення за достроковий вихід на пенсію не може становити менше, ніж прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Також колегія суддів звертає увагу на приписи ч. 2 ст. 8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 18.07.06 р. по справі „Проніна проти України" констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції. При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначив, що у цій справі заявниця зверталась до національних судів з вимогою вирішити її спір щодо пенсії з органами соціального забезпечення. Заявниця посилалась, зокрема, на положення ст. 46 Конституції України, заявляючи, що її пенсія не повинна бути нижчою за прожитковий мінімум. Однак національні суди не вчинили жодної спроби проаналізувати позов заявниці з цієї точки зору, попри пряме посилання у кожній судовій інстанції. На думку Суду національні суди, цілком ігноруючи цей момент, хоча він був специфічним, доречним та важливим, не виконали свої зобов'язання щодо п. 1 ст. 6 Конвенції.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, правомірності своїх дій у спірних відносинах належним чином не довів.

Однак, вищезазначене не було враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були допущені порушення норм матеріального права, а тому дана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на вищезазначену норму законодавства, підлягає стягненню на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 640,00 грн., підтверджений квитанцією № 43 від 25.01.2017 року (а.с. 1), та за подання апеляційної скарги в розмірі 704, 00 грн., підтверджений квитанцією № 3 від 22.02.2017 року (а.с 50), що в сукупності складає 1344,00 грн.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15.02.2017р. по справі № 576/145/17-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати дії Глухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо обчислення розміру пенсії за віком неправомірними.

Зобов'язати Глухівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком в розмірі, не меншому, ніж мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 25 липня 2016 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 41400, код НОМЕР_1) з Державного бюджету України в особі Глухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (вул. Спаська, 54, м. Глухів, Сумська область, 41400, код ЄДРПОУ 37437447) витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 1344, 00 грн. (одна тисяча триста сорок чотири грн. нуль коп.).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пянова Я.В.Судді Чалий І.С. Зеленський В.В. Повний текст постанови виготовлений 27.03.2017 р.