Ухвала суду № 65507599, 21.03.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 р. №876/2171/17 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Андрушківа І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі - ОУПФ) в якому з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с.12) просила: визнати дії відповідача щодо призупинення виплати їй пенсії за віком з 02.07.2016 неправомірними; зобов'язати ОУПФ відновити та здійснити виплату невиплачених сум призначеної пенсії за віком на загальних підставах починаючи з 01.07.2016 відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що вона працює на посаді судді Апеляційного суду Тернопільської області та з 02.07.2016 їй призначено пенсію за віком відповідно до вимог Закону №1058-IV. Однак виплата пенсії відповідачем їй не проводиться з посиланням на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон №213-VII).

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 січня 2017 року у справі №607/10162/16-а позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в позові. В апеляційній скарзі покликається на те, що ст.47 Закону №1058-IV у редакції Закону №213-VII передбачено, що тимчасово у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених, зокрема Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №2453-VI), пенсії призначені відповідно до цього Закону не виплачуються. Оскільки позивач працює на посаді передбаченій Законом №2453-VI, тому виплата пенсії не проводиться.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки положення Закону №213-VII не скасовано та не визнано неконституційними та до 01.06.2015 не прийнято закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, то відповідно позивачці повинна бути відновлена виплата пенсії за віком, призначена відповідно до Закону №1058-IV.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 02.07.2016 позивачці призначена пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV (а.с.3).

Однак виплата пенсії від зазначеної дати відповідачем так і не була проведена. Така позиція ОУПФ мотивована тим, що оскільки позивач на момент набуття нею права на пенсію працює на посаді судді, то згідно вимог ст.47 Закону №1058-IV пенсії призначені відповідно до цього Закону не виплачується. Виплата такої пенсії буде відновлена після звільнення позивача з відповідної посади.

Позивач не погоджується з такими доводами відповідача тому звернулася до суду з позовом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон №1058-IV.

01.04.2015 набрав чинності Закон №213-VIIІ, яким внесено зміни до ст.47 Закону №1058-IV та визначено, що особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п.1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», №2453-VI, призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Пунктом 5 «Прикінцевих положень» Закону №213-VIIІ передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до вищезазначених законів.

Оскільки Закон №213-VIIІ не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону №2453-VI.

Виходячи з вищенаведеного та враховуючи те, що з 01.06.2015 особи, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, згідно із Законом №2453-VI, втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, то з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії за віком, призначена відповідно до Закону №1058-IV.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 24 травня 2016 року №21-948а16.

Посилання ж відповідача на положення ст.47 Закону №1058-IV є безпідставними оскільки, як видно із повідомлення про призначення пенсії ОСОБА_1 пенсію за віком призначено на загальних підставах відповідно до Закону №1058-IV, а цією статтею передбачена заборона, щодо призначення спеціальних пенсій у період роботи на відповідних посадах та не встановлено обмеження щодо призначення пенсії особам, що досягли пенсійного віку.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 січня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 27 березня 2017 року.