Постанова № 65506872, 27.03.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/990/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бжассо Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одеса справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області), за результатом розгляду якого, позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 12.06.2015 року №3279-17; визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 25.11.2015 року №12755-23; стягнути з ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (65063, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 4640 грн. (чотири тисячі шістсот сорок гривень), з яких 4000 грн. - судові витрати на правову допомогу, 640 грн. - витрати на сплату судового збору за подання даного позову.

В обґрунтування адміністративного позову представник позивача зазначив наступне.

12.06.2015 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області було складене податкове повідомлення-рішення за №3279-17, яким визначено податкове зобов'язання за транспортним податком з фізичних осіб ОСОБА_1 за 2015 рік у сумі 20833,34 грн.

Зазначений податок був нарахований за користування автомобілем MERCEDES-BENZ S 500L 2013 року випуску (реєстраційний номер НОМЕР_2), який належав позивачу.

25.11.2015 року ДПІ було сформовано податкову вимогу за №12755-23, у зв'язку із несплатою вищезазначеного ППР, на суму 20833,34 грн.

На думу представника позивача, винесення та надіслання зазначених ППР та податкової вимоги є незаконним через їх протиправність, безпідставність, необґрунтованість, необ'єктивність та невідповідність вимогам діючого цивільного й податкового законодавства України.

Представник позивача під час судового розгляду справи позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх з підстав, викладених в адміністративному позові, вважав за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов (арк. с. 32-33), згідно яких володіння позивачем об'єктом оподаткування у 2015 році породжує виникнення у нього податкового обов'язку сплатити суму транспортного податку у порядку і строки передбачені ПКУ. Представник відповідача під час судового розгляду справи також зазначив, що вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Рішенням Одеської міської ради від 21.05.2015 року № 6257-VІ встановлено, що з 01.01.2015 року на території міста Одеса податок на майно в частині транспортного податку, ставка якого становить - 25000 гривень за кожний легковий автомобіль, який використовується до 5 років і має об'єм двигуна понад 3000 куб. м.

Згідно листа від 11.02.2017 року № 31/15/5141-474 територіального сервісного центру № 5141 МВС України, станом на 11.02.2017 року автомобіль MERCEDES_BENZ S 500Lд/н НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_4, 2013 р.в., який був зареєстрований на ім'я ОСОБА_1 24.03.2015 року, 02.09.2015 року - знятий з обліку для реалізації.

12.06.2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 3279-17, згідно якого визначено позивачу суму податкового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб у розмірі 20833,34 грн.

25.11.2015 року відповідачем позивачу виставлено податкову вимогу № 12755-23, згідно якої загальна сума податкового боргу позивача станом на 24.11.2015 року становила 20833,34 грн.

01.01.2015 року набрав чинності Закон України №71-VIII від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України було введено новий транспортний податок.

Відповідно до положень п.п. 10.1, 10.3 ст. 10 ПКУ, до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок.

До місцевих зборів належать: збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір.

Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Приписами ст. 265 ПКУ передбачено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до положень ст. 267 ПКУ, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

У разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом звітного року податок обчислюється попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності на цей об'єкт.

Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

За об'єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.

Податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Транспортний податок сплачується:а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Згідно положень п. 12.3 ст. 12 ПКУ, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Приписами пп. 12.3.1, 12.3.2, 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПКУ встановлено, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до положень п.12.5 ст. 12 ПКУ, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Судом встановлено, що відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення, якими визначено податкове зобов'язання позивача з транспортного податку та в подальшому виставлено податкову вимогу у зв'язку із несплатою податку.

Відповідно до положень пп. 4.1.9 п.4.1 ст. 4 ПКУ, одним із принципів оподаткування є стабільність, який полягає у тому, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Згідно приписів п. 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установити, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Законом не внесено зміни до пп.4.1.9 п.4.1 ст. 4 та пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПКУ щодо строків та порядку внесення змін до елементів транспортного податку з фізичних осіб.

Крім цього, положення «Прикінцевих положень» Закону щодо прийняття та встановлення у 2015 році місцевого податку на майно носять рекомендаційний, а не зобов'язальний характер.

Як встановлено судом, ставки транспортного податку з фізичних осіб, встановлені рішенням Одеської міської ради за №6257-VI від 21.01.2015 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що застосування контролюючим органом положень вказаного Закону та рішення органу місцевого самоврядування з метою оподаткування транспортним податком за 2015 рік є передчасним і протиправним.

Крім того, відповідно до положень п.9 розділу 2 Порядку надіслання контролюючим органом податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України за №1204 від 28.12.2015 р. (далі - Порядок), до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.

Як встановлено судом, до податкового повідомлення - рішення, що надійшло на адресу позивача, відповідачем не додано розрахунків податкових зобов'язань із зазначенням необхідної для їх визначення інформації. Тоді, як з листа від 11.02.2017 року № 31/15/5141-474 вбачається, що автомобіль був зареєстрований на ім'я позивача 24.03.2017 року, а 02.09.2015 року знятий з обліку для реалізації.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа..

Відповідно до положень ст. 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать: витрати на правову допомогу, витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Представником позивача надано до суду докази: квитанцію від 14.02.2017 року № 14/02/1, договір про надання правової допомоги від 14.02.2017 року, акт № 1 про прийняття-передачу наданих послуг від 28.202.2017 року, що підтверджують сплату позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Також представник позивача просить суд стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 640,00 грн.

За звернення до суду із зазначеним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 640,00 грн., що підтверджується квитанцією № 121С381905 від 17.02.2017 року, також за звернення до суду із клопотаннями про забезпечення адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить висновку, що стягненню з відповідача підлягають судові витрати у розмірі 4640,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 7-9, 11, 14, 70, 71, 86, 122,159-164, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 12.06.2015 року №3279-17.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 25.11.2015 року №12755-23.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (65012, Одеська обл., місто Одеса, Французький бульвар, будинок 7 код ЄДРПОУ 39565511) на користь ОСОБА_1 (65063, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 4640 грн. (чотири тисячі шістсот сорок гривень).

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Н.В.Бжассо