Постанова № 65506670, 06.03.2017, Сумський окружний адміністративний суд

С У М С Ь К И Й О К Р У Ж Н И Й А Д М І Н І С Т Р А Т И В Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2017 р. Справа № 818/84/17

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шаповала М.М.,

за участю секретаря судового засідання - І. І. Ходун,

представника позивача - К.С. Чарторийського,

представника відповідача - С.В. Сумцової,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-голандська агрокомпанія" до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-голандська агрокомпанія" (далі - ТОВ "Українсько-голандська агрокомпанія") просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - ГУ ДФС у Сумській області) від 12.10.2016: № 0001611401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1172982, з них: за основним платежем - 138372 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1034610 грн; та № 0001621401, яким зменшено розмір від'ємного значення, що залишився після бюджетного відшкодування на суму 1425911 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що висновки відповідача про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 1425911 грн у зв'язку з заниженням бази оподаткування операцій з постачання власновирощеної кукурудзи 3 класу та пшениці 3 класу за цінами, менше звичайних, вважає безпідставними. При оцінці договірних цін контрактів відповідач методично невірно застосовував відповідні ціни веб-сайту Аграрної біржі, оскільки вказані ціни не можна вважати такими, що склались у порівняльних економічних умовах. Співставлення біржових коригувань і цін, що склались на фізичному (реальному) товарному ринку є неможливим, оскільки відрізняються комерційні та фінансові умови операцій.

Позивач вважає також безпідставними висновки відповідача щодо завищення ТОВ "Українсько-голандська агрокомпанія" податкового кредиту в сумі 138372 грн внаслідок включення до його складу податку на додану вартість з вартості придбаного у ПП "Авента плюс" соняшникового жмиху в зв'язку з не підтвердженням фактів постачання товарно-матеріальних цінностей, що не спричиняють реального настання правових наслідків. Чинним законодавством не передбачено обов'язку перевіряти установчі документи постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства. Відсутність товарно-транспортних накладних, неналежне їх оформлення, наявність певних дефектів в них не підтверджують безтоварність операцій у разі, якщо мала місце операція з поставки товарів. Ненадання сертифікаційних документів відповідачу під час перевірки також не може слугувати підставою для висновку щодо нереальності господарської операції. Крім того, висновки відповідача щодо не підтвердження товарів та фактів їх поставки не можуть ґрунтуватись на інформації з автоматизованих баз даних, а податковий кредит за операціями з контрагентами позивача підтверджується наданими на перевірку документами.

Також вважає, що використання коштів у сумі 643 616,49 грн на придбання соняшникового жмиху є цільовим, оскільки цей товар є необхідним елементом виробництва тваринницької продукції.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов (а.с. 156-160, т. 1) та стверджувала, що за результатами перевірки позивача складено акт, у якому зафіксовані порушення ПК України в частині формування податкового кредиту та визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

У результаті проведеного аналізу встановлено, що позивач занизив податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 425 911 грн. Договірна ціна на реалізацію зернових культур є меншою ніж звичайна ціна, визначена за даними Аграрної біржі. А тому відхилення договірних цін від звичайних підлягає оподаткуванню відповідно до вимог п. 188.1 ст. 188 ПК України. Відповідно до п. 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, позивач повинен був скласти дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання/звичайної ціни/балансової (залишкової) вартості над фактичною ціною. Враховуючи вимоги пп. "а" 195.1.1 п. 195.1 ст. 195, п. 185.1 ст. 185 ПК України, вважає, що операція з експорту самостійно виготовленої продукції, яка оформлена митною декларацією оподатковується за нульовою ставкою. Сума перевищення звичайної ціни на фактичною ціною реалізації цієї продукції на експорт не відображається в митній декларації та не може оподатковуватися за нульовою ставкою. Щодо співставлення біржових коригувань і цін, що склались на фізичному (реальному) товарному ринку зазначає, що інформація про ціни на Аграрній біржі відповідають фактичним цінам, які склалися під час моніторингу Аграрним фондом цін на базисах постачання порт Миколаїв на дату митного оформлення вантажу суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, а тому співставні не визначаються як біржові коригування, так як на дату операцій біржові торги не проводилися.

Крім того, зазначила, що на порушення підпунктів 198.1-198.3, 198.6 ст. 198 ПК України встановлено завищення позивачем податкового кредиту на суму 138 372 грн, внаслідок включення до його складу податку на додану вартість з вартості придбаного у ПП "Авента Плюс" соняшникового жмиху, у зв'язку з не підтвердженням реальності здійснення операцій з постачання ТМЦ. Нереальність господарської операції доводять відсутність задекларованого виробництва та походження по ланцюгу постачання, введення товару в обіг, сертифікатів та паспортів якості, а також дефектність відомостей товарно-транспортних накладних.

Вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до чинного законодавства.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ГУ ДФС у Сумській області провело документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Українсько-голандська агрокомпанія" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2016. За результатами перевірки складено акт від 26.09.2016 № 170/1401/33174406/59 (а.с. 66-138, т. 3), у якому викладені висновки: про завищення залишку суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за червень 2016 року на суму 1 425 911 грн, чим порушено п. 188.1 ст. 188, п. 201.1 ст. 201 ПК України; про завищення податку на додану вартість на суму 138 372 грн, у тому числі за січень 2014 року - 11 913 грн, за березень 2014 року - 19 981 грн, за червень 2014 року - 36 559 грн, за листопад 2014 року - 33 460 грн, за грудень 2014 року - 36 459 грн, чим порушено п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України; про використання коштів зі спеціального банківського рахунку підприємства не за цільовим призначенням на загальну суму 643 616,49 грн, у тому числі за січень 2014 року - 76 871 грн, за лютий 2014 року - 29 478,12 грн, за березень 2014 року - 14 900,12 грн, за квітень 2014 року - 28 876,84 грн, за травень 2014 року - 64 000,12 грн, за червень 2014 року - 46 900,06 грн, за липень 2014 року - 176 355,09 грн, за вересень 2014 року - 204 930,13 грн, за жовтень - 2014 року - 1 305,01 грн, чим порушено п. 30.1, п. 30.2, п. 30.8 ст. 30, п. 123.2 ст. 123, п. 203.2 ст. 203, п. 209.2 ст. 209 ПК України

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 12.10.2016: № 0001611401 (а.с. 120, т. 1), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1 172 982, з них: за основним платежем - 138 372 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 034 610 грн; № 0001621401 (а.с. 123, т. 1), яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2016 року на суму 1 425 911 грн.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пункт 14.1.181 статті 14 ПК України).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до вимог пункту 198.2. статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписи пункту 198.3 статті 198 ПК України вказують на те, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській операції.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 201.11 статті 201 ПК України визначено, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку); в) бухгалтерська довідка, складена відповідно до пункту 36 підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу; г) податкова накладна, складена платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Між позивачем та ПП "Авента Плюс" був укладений договір поставки від 17.06.2013 № 15 (а.с. 10 - 11, т. 2), за яким позивач отримав від ПП "Авента Плюс" 323,16 т соняшникового жмиху на загальну суму 931 411,36 грн, у тому числі ПДВ - 155 235,22 грн.

В акті перевірки відповідач зазначив, що завищення податкового кредиту ТОВ "Українсько-голандська агрокомпанія" на суму 138 372 грн відбулося внаслідок включення до його складу податку на додану вартість з вартості придбаного у ПП "Авента Плюс" соняшникового жмиху, у зв'язку з непідтвердженням фактів постачання ТМЦ, що не спричиняють реального настання правових наслідків. Посилання відповідача на відсутність матеріально-технічної та технологічної можливості здійснення перевезення, у тому числі тимчасового зберігання відповідних обсягів товару контрагента позивача - ПП "Авента Плюс" суд вважає безпідставними, оскільки доказів щодо відсутності трудових ресурсів, транспортних засобів, складських приміщень, основних засобів у контрагента контролюючим органом не надано. Чинне законодавство не ставить умовою дійсності виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх, відсутності майна та інших матеріальних ресурсів, трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відповідач в акті перевірки вказує на те, що в товарно-транспортних накладних відсутня інформація про вантажно-розвантажувальні операції та відсутня детальна адреса пункту навантаження, що свідчить про дефектність товарно-транспортних накладних, та є ще однією підставою нереальності господарської операції між позивачем та ПП "Авента Плюс". Такі висновки відповідача суд вважає також безпідставними та необґрунтованими. Відсутність товарно-транспортних накладних, неналежне їх оформлення, наявність певних дефектів в них не підтверджують безтоварність операцій у разі, якщо мала місце операція з поставки товарів.

Ненадання на перевірку сертифіката якості соняшникового жмиху, який використовується в кормовому раціоні тварин, та неможливість встановлення ланцюга походження соняшникового жмиху також не можуть бути підставами для висновків нереальності господарської операції між позивачем та ПП "Авента Плюс".

Сертифікаційні документи на товар, які не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. Порушення окремих умов договору (не подання постачальником сертифікатів якості на товар) , які не є істотними для сторін для досягнення цілі правочину (поставка товару), не може впливати на податкові зобов'язання однієї із сторін договору. А тому не надання сертифікаційних документів відповідачу під час перевірки не може слугувати підставою для висновку щодо нереальності господарської операції, так як сама операція повинна досліджуватися в сукупності з іншими первинними документами.

Також висновки відповідача про непідтвердження походження товару та факту його поставки не можуть ґрунтуватись на інформації з автоматизованих баз даних і є безпідставними, а податковий кредит за операціями з контрагентами позивача підтверджується наданими до перевірки документами, зокрема: договір поставки від 17.06.2013 № 15 (а.с. 10, т. 2); товарно-транспортні накладні: від 25.12.2014 № 01АБ (а.с. 196, т. 2); від 23.05.2014 № 340396 (а.с. 201, т. 2); від 24.09.2014 № 340416 (а.с. 192, т. 2); від 25.09.2014 № 340417 (а.с. 194, т. 2); від 23.05.2014 № 340395 (а.с. 189, т. 2); від 25.03.2014 № 01АА (а.с. 187, т. 2); від 25.02.2014 № 01АА (а.с. 186, т. 2); від 15.01.2014 № 01АА (а.с. 185, т. 2); від 17.11.2014 № 01АБ (а.с. 195, т. 2); від 19.06.2014 № 1987 (а.с. 190, т. 2); від 29.08.2014 № 052495 (а.с. 191, т. 2); від 15.04.2014 № 059694 (а.с. 188, т. 2); податкові накладні: від 09.01.2014 № 1 (а.с. 210, т. 2); від 15.01.2014 № 3 (а.с. 209, т. 2); від 25.02.2014 № 17 (а.с. 211, т. 2); від 25.03.2014 № 13 (а.с. 212, т. 2); від 05.03.2014 № 18 (а.с. 213, т. 2); від 21.05.2014 № 8 (а.с. 214, т. 2); від 19.06.2014 № 5 (а.с. 215, т. 2); від 29.08.2014 № 10 (а.с. 217, т. 2); від 30.08.2014 №11 (а.с. 216, т. 2); від 25.09.2014 № 11 (а.с. 218, т. 2); від 26.09.2014 № 12 (а.с. 219, т. 2); від 19.11.2014 № 7 (а.с. 221, т. 2); від 18.11.2014 № 5 (а.с. 220, т. 2); від 24.12.2014 № 16 (а.с. 223, т. 2); від 25.12.2014 № 17 (а.с. 222, т. 2); видаткові накладні: від 15.01.2014 № РН-0000002 (а.с. 19, т. 2); від 25.02.2014 № PH-0000018 (а.с. 20, т. 2); від 25.03.2014 № PH-0000031 (а.с. 18, т. 2); від 24.05.2014 № PH-0000053 (а.с. 17, т. 2); від 19.06.2014 № PH-0000061 (а.с. 16, т. 2); від 29.08.2014 № PH-0000086 (а.с. 15, т. 2); від 30.08.2014 № PH-0000087 (а.с. 15, т. 2); від 25.09.2014 № PH-0000098 (а.с. 14, т. 2); від 26.09.2014 № PH-0000099 (а.с. 14, т. 2); від 19.11.2014 № PH-0000126 (а.с. 13, т. 2); від 25.12.2014 № РН-0000148 (а.с. 12, т. 2).

Висновки, викладені в акті перевірки, щодо використання коштів зі спеціального банківського рахунку позивача не за цільовим призначенням, за перевіряємий період на загальну суму 643 616,49 грн, а саме використання коштів на придбання соняшникового жмиху від ПП "Авента Плюс", суд вважає безпідставними.

Відповідно до п. 209.18 ст. 209 ПК України Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності, які відповідають критеріям, визначеним статтею 209 цього Кодексу, але не обрали спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського, лісового господарства та рибальства, передбаченого статтею 209 цього Кодексу, і на загальних підставах вважаються платником податку на додану вартість, за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну власного виробництва, а також за молочні продукти, молочну сировину та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств у розмірі, зазначеному у пункті 209.2 цієї статті і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції.

Як вбачається з матеріалів справи позивач займається розведенням великої рогатої худоби молочних порід, розведенням іншої великої рогатої худоби та буйволів, розведенням свиней. Придбання соняшникового жмиху є необхідним елементом виробництва продукції та спрямоване на харчування худоби, що є підтримкою власного виробництва тваринницької продукції, а кошти спрямовані на придбання такого корму є цільовим використанням.

Також суд вважає непідтвердженими та необґрунтованими висновки, викладені в акті перевірки, щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 1425911 грн через заниження бази оподаткування операцій з постачання власновирощеної кукурудзи 3 класу та пшениці м'якої 3 класу за цінами, меншими за звичайні.

Між позивачем та ЗАТ "Ельзасел Б. В." були укладені контракти: від 20.01.2016 № 2 на поставку ненасіннєвої кукурудзи 3 класу врожаю 2015 року на умовах поставки DAP-перевантажувальний термінал ТОВ СП "Нібулон", м. Миколаїв, загальна вартість контракту становила 717 500 доларів США (а.с. 186-194, т.1); від 11.02.2016 № 5 на поставку ненасіннєвої кукурудзи 3 класу для кормових потреб врожаю 2015 року на умовах поставки DAP - перевантажувальний термінал ТОВ СП "Нібулон", м. Миколаїв, загальна вартість контракту становила 617 050 доларів США (а.с. 203-213, т. 1); від 01.04.2016 № 15 на поставку м'якої ненасіннєвої пшениці 3 класу врожаю 2015 року на умовах поставки DAP - перевантажувальний термінал ТОВ СП "Нібулон", м. Миколаїв, загальна вартість контракту становила 543 600 доларів США (а.с. 195-204, т. 1).

Факт вивезення товарів за митну територію України підтверджується інвойсами: від 12.04.2016 № 0000017 (а.с. 214, т. 1); від 01.04.2016 № 0000012 (а.с. 215, т. 1); від 05.04.2016 № 0000013 (а.с. 216, т. 1); від 21.03.2016 № 0000009 (а.с. 217, т. 1); від 01.06.2016 № 0000026 (а.с. 218, т. 1); від 16.05.2016 № 0000022 (а.с. 219, т. 1); від 20.05.2016 № 0000024 (а.с. 220, т. 1); від 20.05.2016 № 0000025 (а.с. 221, т. 1); від 10.03.2016 № 0000006 (а.с. 222, т. 1); від 24.02.2016 № 0000003 (а.с. 223, т. 1); від 26.02.2016 № 0000004 (а.с. 224, т. 1); від 01.03.2016 № 0000005 (а.с. 225, т. 1); вантажно-митними деклараціями: від 30.05.2016 № 504050000/2016/301517 (а.с. 170-171, т. 1); від 22.03.2016 № 504050000/2016/300600 (а.с. 172-173, т. 1); від 26.04.2016 № 504050000/2016/301055 (а.с. 174-175, т. 1); від 30.05.2016 № 504050000/2016/301517 (а.с. 176-177, т. 1); від 29.04.2016 № 504050000/2016/301122 (а.с. 178-179, т. 1); від 26.04.2016 № 504050000/2016/301056 (а.с. 180-181, т. 1); від 23.06.2016 № 504050000/2016/301763 (а.с. 182-183, т. 1); від 10.06.2016 № 504050000/2016/301656 (а.с. 184-185, т. 1).

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання (абз. 2 п. 23.1 ст. 23 ПК України).

Для оподаткування операцій з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту застосовується нульова ставка податку (пп. "а" пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 ПК України).

Тобто грошове зобов'язання з податку на додану вартість особи за операціями з вивезення товарів за межі митної території України повинно визначатись як математичний результат множення показників бази оподаткування, визначеної за правилами ст. 185 ПК України, та ставки (0%), що передбачена пп. "а" пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 ПК України.

Таким чином до бази оподаткування операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту застосовується єдина нульова ставка ПДВ незалежно від співвідношення ціни придбання товару та фактичної ціни його реалізації на експорт.

Відповідно до підпунктів 14.1.171, 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до ст. 39 цього Кодексу.

Ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Для визначення ринкової ціни недостатньо порівнювати ціни на аналогічні товари, такі ціни мають скластись за аналогічних умов поставки (період укладення контракту, місце укладення контакту, базисні умови поставки, обсяг товару, умови оплати, у тому числі щодо необхідності встановлення передоплати, гарантії, застосування акредитиву тощо).

Відповідач при оцінці договірних цін контрактів застосував відповідні ціни веб-сайту Аграрної біржі. Вказані ціни не можуть вважатися цінами на ідентичні товари, оскільки склалися не порівняльних економічних умовах.

За своєю економічною природою договірна ціна контрактів, укладених позивачем, є ціною, що склалась на фізичному (реальному) товарному ринку. Водночас ціни веб-сайту Аграрної біржі є біржовими цінами. Біржові угоди укладаються не з метою купівлі-продажу реального товару, а з метою страхування угоди з реальним товаром та з метою одержання прибутку, який утворюється внаслідок зміни біржових цін (курсів, котирувань). В умовах біржового ринку мова йде про майбутню поставку товару в певні строки. Біржова ціна являє собою поточну точку зору учасників біржового ринку на вартість стандартного товару з поставкою у майбутньому. Загалом, біржові котирування можуть демонструвати цінові тренди (напрямок зміни ціни зростання чи зниження).

За таких умов співставлення біржових котирувань і цін, що склались на фізичному (реальному) товарному ринку є неможливим, оскільки відрізняються комерційні та фінансові умови операцій. Крім того, відповідач обрав для порівняння ціни станом на день подання декларацій, тоді коли відповідна договірна ціна визначалась станом на дату укладення контрактів. Контролюючим органом також не було враховано, що ціни сайту Аграрної біржі та ціни за контрактами не можуть вважатись порівняльними, оскільки ціни на сайті визначаються до контрактів, що були укладені на умовах СРТ, тоді як базисні умови поставки контрактів з позивачем були сформовані на умовах DAP.

На підставі викладеного суд вважає, що Головне управління Державної фіскальної служби у Сумській області не довело обґрунтованість винесених податкових повідомлень-рішень відносно позивача.

На підставі ч. 1 ст. 94 КАС України на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати по сплаті судового збору ( а.с. 3).

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-голандська агрокомпанія" до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 12 жовтня 2016 року № 0001611401 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Українсько-голандська агрокомпанія" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 172 982 (один мільйон сто сімдесят дві тисячі дев'ятсот вісімдесят дві) грн, із них 138 372 грн за основним платежем і 1 034 610 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 12 жовтня 2016 року № 0001621401 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Українсько-голандська агрокомпанія" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2016 року на суму 1 425 911 (один мільйон чотириста двадцять п'ять тисяч дев'ятсот одинадцять) грн.

Стягнути Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ 39456414) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько - голандська агрокомпанія" (41141, Сумська область, Шосткинський район, с. Макове, вул. Колгоспна, 4, код ЄДРПОУ 33174406) 38983,39 грн. (тридцять вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят три грн. 39 коп.) в рахунок відшкодування витрат на сплату судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 10.03.2017

Суддя М.М. Шаповал