Постанова № 65506650, 23.03.2017, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 березня 2017 р.Р і в н е 817/2051/16

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сала А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень В С Т АН О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Головного управління ДФС у Рівненській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- від 10.11.2016 №0000371302, згідно яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартісь із ввезених на територію України товарів» у сумі 11738,96 грн., з яких: 9391,17 грн. - за податковими зобов'язаннями; 2347,79 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 10.11.2016 №000038130, згідно яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Акцизний податок з товарів (трансопртні засоби, крім мотоциклів і велосипедів), ввезених на митну територію України фізичними особами» у сумі 58694,86 грн., з яких: 46955,89 грн. - за податковими зобов'язаннями; 11738,97 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки контролюючого органу щодо декларування невірно дати виготовлення транспортного засобу та дати початку використання товару, неправильного застосування коефіцієнта щодо ставки акцизного податку, що призвело до неповної сплати митних платежів, є безпідставними, та побудовані виключно на отриманій інформації від дистриб'ютора Renault. Натомість позивач стверджував, що достовірна і точна інформація щодо технічних даних, у тому числі щодо дати випуску транспортного засобу, міситься у його реєстраційних документах (технічний паспорт, свідоцтво про реєстрацію) та ідентифікаційному номері, і може бути підтверджена або спростована лише виробником транспортного засобу або відповідною технічною експертизою, яка б встановила підроблення або автентичність вищезазначених документів або ідентифікаційного номера. З таких підстав вважає оскаржувані рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових платежів та застосування штрафних санкцій протиправними, які підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, представник відповідача подала суду письмові заперечення проти позову (а.с.34-35), у яких посилалась на отриману інформацію від представника виробника Rеnault в Україні АТ «Рено Україна», в якій зазначено, що згідно даних, які містяться в інформаційній системі виробника дата виготовлення транспортного засобу - 20.11.2009, а дата продажу клієнту 21.12.2009. При цьому, дата продажу клієнту означає дату, коли дилером було внесено інформацію про продаж автомобіля до електронної бази Rеnault, і яка на його думку спростовує інформацію, зазначену в технічному паспорті (свідоцтві про реєстрацію), а тому вважає подану позивачем митному органу інформацію недостовірною, що стало підставою заниження коефіцієнта до ставки акцизного податку внаслідок чого, призвело до несвоєчасного та не повного нарахування і сплати митних платежів, отже, прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є законними і не підлягають скасуванню. Таким чином у задоволенні позовних вимог просила відмовити у повному обсязі.

28.02.2017 представники позивача подали через відділ документального забезпечення Рівненського окружного адмінстративного суду (канцелярію) клопотання про розгляд справи за відсутності представиків позивача.

Представник відповідача до суду не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду відповідач повідомлявся належним чином, про причини неявки свого представника суд не повідомив.

З урахуванням вимог ч.4, 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

18.09.2015 декларантом Приватного підприємства «Альянс Авто-Брокер» ОСОБА_2 подано до митного оформлення декларацію ІМ40ДЕ №204050001/2015/013917 (а.с.15), якою заявлено до митного оформлення ввезений з Республіки Австрія громадянином України ОСОБА_3, за дорученням громадянина ОСОБА_1, вантажний автомобіль марки Renault, модель Trafic, ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_2, номер двигуна - НОМЕР_3 (маркування), загальна кількість місць для сидіння, включаючи місце водія - 3, призначення: для використання по дорогах загального користування (для перевезення вантажів), тип двигуна - дизельний, робочий об'єм циліндрів двигуна 2464 см3, вантажопідйомність - 1,032 т, маса у разі максимального завантаження - 2,737 т, тип кузова фургон, в наявності стаціонарна перегородка між кабіною водія та вантажним відділенням, відсутні вікна в бокових панелях, відсутні доступні отвори для кріплення сидінь та встановлення пристроїв безпеки, відсутні в задній частині декоративне оздоблення та ознаки комфорту, календарний рік виготовлення 2010, модельний рік виготовлення 2010.

Загальна фактурна вартість 91619,11 грн. (або 3750,00 євро), заявлена декларантом загальна митна вартість в сумі 98948,64 грн. (або 4050 євро).

При митному оформленні вищевказаного транспортного засобу сплачені наступні митні платежі:

мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами (код платежу - 121) - 9894,86 грн.;

додатковий імпортний збір на товари, що ввозяться на митну територію України фізичними особами (код платежу - 122) - 4947,43 грн.;

податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України фізичними особами (код платежу - 128) 20% - 22998,99 грн.;

акцизний податок (код платежу - 185) - 1204,00 грн.

Головним управлінням ДФС у Рівненській області на підставі наказу від 05.10.2016 №624 «Про проведення документальної невиїзної перевірки», відповідно до п.7 ч.1 ст.336, п.1 ч.2 ст.351 Митного кодексу України, проведено документальну невиїзну перевірку дотримання громадянином ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України з поданням митної декларації від 18.09.2015 №204050001/2015/013917.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом складено акт від 03.11.2016 №259/17-00-13-02/НОМЕР_1 (а.с.19-23), відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення законодавства України з питань державної митної справи платником податків ОСОБА_1, внаслідок декларування невірної дати виготовлення транспортного засобу та дати початку використання товару за МД типу ІМ40ДЕ від 18.09.2015 №204050001/2015/013917, що призвело до заниження бази оподаткування та порушення вимог ст.257, ч.1 ст.377 Митного кодексу України; п.190.1 ст.190, пп.215.3.52 п.215.3 ст.215, п.218.1 ст.218, пп.222.2.1 п.222.2 ст.222 Податкового кодексу України, а також, як наслідок, до несвоєчасної та не в повному обсязі сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товару з поданням митної декларації типу ІМ40ДЕ від 18.09.2015 №204050001/2015/013917 на суму 56347,06 грн., в тому числі: податок на додану вартість 46955,89 грн., акцизний податок на транспортні засоби 9391,17 грн.

У звязку з виявленими порушеннями на підставі акта від 03.11.2016 №259/17-00-13-02/НОМЕР_1 Головним управлінням ДФС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення рішення:

- від 10.11.2016 №0000371302, згідно яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартісь із ввезених на територію України товарів» у сумі 11738,96 грн., з яких: 9391,17 грн. - за податковими зобов'язаннями; 2347,79 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 10.11.2016 №000038130, згідно яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Акцизний податок з товарів (трансопртні засоби, крім мотоциклів і велосипедів), ввезених на митну територію України фізичними особами» у сумі 58694,86 грн., з яких: 46955,89 грн. - за податковими зобов'язаннями; 11738,97 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.25,26).

Не погоджуючись з вказаними рішеннями позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1 Митного Кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (ч.2 ст.1 МК України).

Згідно із ч.1 ст.50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Відповідно до ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (ч.1 ст.52 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно п.1 ст.190 МК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Відповідно до ч.1 ст.377 МК України товари за товарними позиціями 8701-8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, які підлягають державній реєстрації, при ввезенні громадянами на митну територію України або надходженні на митну територію України на адресу громадян у несупроводжуваному багажі або вантажних відправленнях для вільного обігу, незалежно від їх вартості, підлягають письмовому декларуванню та митному оформленню в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, з оподаткуванням ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України, акцизним податком і податком на додану вартість за ставками, встановленими Податковим кодексом України.

Згідно п.215.3.5-2 ст.215 Податкового кодексу України (далі - ПК України) код товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД 8704 21 39 00 (моторні транспортні засоби для перевезення вантажів, що використовувалися) оподатковується за ставкою 0,02 євро за 1 куб. см об'єму циліндрів двигуна. При цьому передбачено, що ставки податку для транспортних засобів, що відповідають коду 8704 згідно з УКТ ЗЕД, застосовуються для автомобілів, що використовувалися з 5 до 8 років з коефіцієнтом 40 для автомобілів, що використовувалися понад 8 років з коефіцієнтом - 50.

Відповідно до п.п.2 ч.3 ст.335 МК України разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про: зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами.

У відповідності до ч.3 ст.69 МК України на вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

Відповідно до п.п. 14.1.163 п. 14.1 ст.14 ПК України перша реєстрація транспортного засобу - це реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше.

Підпунктом 14.1.251 пункту 14.1 ст.14 ПК України визначаються транспортні засоби, що використовувалися, - це транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.

Термін використання транспортного засобу обчислюється виходячи з дати початку використання транспортного засобу.

Відповідно до пункту 3 Наказу Державної митної служби України від 17.11.2005 №1118, зареєстрованого в Міністерстві юстиції Україні 25 листопада 2005 року за №1428/11708 «Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» (надалі - Правила) вказано, що транспортні засоби для здійснення митного контролю та митного оформлення можуть бути пред'явленими митному органу як власником, так і вповноваженою особою.

Згідно п.2 Правил:

власник транспортного засобу - громадянин, що відповідно до законів України має право власності на транспортний засіб, яке підтверджується документально;

документи, що підтверджують право власності на транспортний засіб, зокрема:

- технічні паспорти, технічні талони, сервісні книжки, реєстраційні свідоцтва та інші документи на транспортний засіб, видані вповноваженими органами країни придбання, із зазначенням власника транспортного засобу або відміткою про зняття транспортного засобу з обліку(п.п.в. п.2).

Згідно пункту 7 Правил зазначено, що власник транспортного засобу або вповноважена особа, який переміщує транспортний засіб через митний кордон України, пред'являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії таких документів:

- що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним (у тому числі з правом розпорядження);

- реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом;

- митної декларації - у разі потреби;

- ВМД (у разі транзиту транспортного засобу, нового або знятого з обліку в реєстраційному органі, через митну територію України);

- що підтверджують право на надання пільг в оподаткуванні (у разі митного оформлення транспортного засобу з наданням пільг в оподаткуванні);

- паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання);

- посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо;

- довідки про ідентифікаційний номер громадянина (за наявності).

У випадках необхідності вирішення питань щодо визначення року виготовлення транспортного засобу, класифікації транспортного засобу згідно з УКТЗЕД ( 2371а-14, 2371б-14, 2371в-14, 2371г-14), митної вартості або порушення справи про порушення митних правил посадова особа митного органу може вимагати деякі чи всі з перелічених документів:

- митні документи країни придбання транспортного засобу;

- сервісну книжку;

- експертний висновок;

- фотографії;

- технічну документацію.

Пунктом 8 цих же Правил передбачено, що визначення року виготовлення транспортного засобу здійснюється на основі даних його виробника, що містяться в ідентифікаційному номері транспортного засобу. Міжнародною організацією стандартизації (ISO) запроваджено з 1976 року міжнародний стандарт ідентифікаційних позначень автомобіля - ISO 3779-1983, гармонізований з державним стандартом України ДСТУ 3525-97 обов'язкового застосування в Україні, які складаються з міжнародного коду виробника транспортного засобу (перші три символи), описової частини (подальші шість символів) і розпізнавальної частини (останні вісім символів), за яким визначається ідентифікаційний номер транспортного засобу. Ідентифікаційний номер індивідуальний для кожного транспортного засобу.

У разі визначення року виготовлення транспортного засобу необхідно враховувати те, що за міжнародним стандартом ISO 3779-1983 виробники транспортних засобів зазначають в ідентифікаційному номері або календарний, або модельний рік виготовлення транспортного засобу, тобто наступний модельний рік починається після 1 липня поточного календарного року.

Стандартом ISO 3779-1983 для кодування модельних років виготовлення транспортного засобу рекомендовано використання 10-го символу в 17-значному ідентифікаційному номері та символів, наведених у табл. 4.4 додатка 4 до Методики товарознавчої експертизи та оцінкии дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395.

За обставинами справи, згідно митної декларації №204050001/2015/013917 від 18.09.2015 заявлено до митного оформлення ввезений з Республіки Австрія вантажний автомобіль марки Renault, модель Trafic, ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_2.

Десятий символ ідентифікаційного номеру - «А», що згідно таблиці стандарту ISO показує - «2010» рік.

Відповідно до п.8 тих же Правил, календарний і модельний роки виготовлення можуть також визначатися за розпізнавальною частиною ідентифікаційного номера (останні 8 знаків).

Більшість виробників транспортного засобу зазначають рік виготовлення 10-м символом у 17-значному ідентифікаційному номері. Разом з тим існують виробники транспортних засобів, що зазначають рік виготовлення знаком, розміщеним в іншому місці ідентифікаційного номера транспортного засобу. Деякі виробники формують ідентифікаційний номер транспортного засобу, у якому рік виготовлення взагалі не зазначається.

За рік виготовлення транспортного засобу приймається календарна дата його виготовлення (день, місяць, рік).

Якщо в ідентифікаційному номері нового транспортного засобу не міститься повна інформація про календарну дату його виготовлення, то такою датою вважається дата виготовлення, зазначена в технічних документах

виробника транспортного засобу.

Якщо календарну дату виготовлення транспортного засобу, який перебував у користуванні, визначити за його ідентифікаційним номером неможливо, то за основу береться рік виготовлення, визначений за його ідентифікаційним номером, з урахуванням календарної дати першої реєстрації транспортного засобу.

Датою першої реєстрації транспортного засобу, який перебував у користуванні, є дата, зазначена в спеціальній графі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію), наприклад, паспорта німецького зразка, або дата

видачі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію).

У свідоцтва про реєстрацію вантажного автомобіля марки Renault, модель Trafic, ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_2, що подавався до митного оформлення автомобіля, зазначено першу дату реєстрації транспортного засобу як - «17.12.2010», що не заперечувалось представником відповідача у ході судового розгляду.

Тим же п.8 вищевказаних Правил встановлено, що датою початку користування транспортними засобами, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, уважається дата першої реєстрації транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах, які видані вповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі. У разі відсутності реєстраційних документів першої реєстрації транспортного засобу датою початку користування вважати перший день першого місяця року, зазначеного в ідентифікаційному номері транспортного засобу, а за відсутності в ідентифікаційному номері року виготовлення - 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

За наявності обґрунтованих сумнівів щодо визначення року виготовлення транспортного засобу достовірність установлюється експертом, що має свідоцтво про право проведення експертних досліджень з відповідної

експертної спеціальності та внесений до Реєстру атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян Міністерства юстиції України.

Таким чином, ставки податку для транспортних засобів, ввезених на територію України, напряму залежать від терміну використання цих засобів в країні продавця, що зазначається у визначеному законом документі під час митного оформлення транспортного засобу. Таким документом є технічний паспорт (свідоцтво про реєстрацію) транспортного засобу.

При переміщенні через митний кордон України подання декларантом інших документальних джерел, крім технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію) для визначення дати першої реєстрації (дати початку користування транспортним засобом), законодавством України, що регулює відносини, пов'язані зі справлянням митних та податкових зборів і платежів, - не передбачено. І лише за наявності у митних чи податкових органів обґрунтованих підстав вважати, що в технічному паспорті (свідоцтві про реєстрацію) наявні підчистки, підробки, виправлення чи інші невідповідності, що унеможливлюють встановлення правдивої і точної інформації щодо дати першої реєстрації, у вищезазначених органів виникає можливість не прийняти цей документ до уваги при визначенні ставки податків на транспортний засіб.

Як встановлено з митної декларації від 18.09.2015 №204050001/2015/013917, ввезений вантажний автомобіль марки Renault, модель Trafic, ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_2, календарний рік виготовлення 2010, модельний рік виготовлення 2010.

Датою першої реєстрації вказаного автомобіля є 17.12.2010, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію вказаного транспортного засобу, виданого уповноваженим органом країни продавця, який був долучений до вказаної митної декларації.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості (п.4, п.5 ч.5 ст.54 МК України).

Частиною 1 ст.336 МК України передбачено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом, зокрема, перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, в тому числі і направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів.

Відповідно до частини 1 статті 345 МК України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи (ч.3 ст.345 МК України).

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України (ч.6 ст.345 КМ України).

Згідно із ч.1 ст.351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Відповідно до ч.2 ст.351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться, зокрема, у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів (п.1 ч.2 ст.351 МК України); надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України (п.2 ч.2 ст.351 МК України).

Статтею 352 МК України передбачено, що посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Відповідно до пункту 4 Наказу Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 21.08.2015 за №1021/27466 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості посадові особи, що провадять такий контроль, застосовують положення Методичних рекомендацій з метою аналізу, виявлення та оцінки ризиків щодо заявлення декларантом або уповноваженою ним особою неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі неправильного визначення митної вартості товарів. Робота з аналізу, виявлення та оцінки ризиків може включати інші заходи, передбачені законодавством України з питань державної митної справи. Контроль за правильністю визначення митної вартості товарів після завершення їх митного контролю та митного оформлення шляхом:

- направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів відповідно до частини восьмої статті 336 Кодексу.

Отже, аналіз вищезазначених законодавчих норм приводить до висновку, що задля підтвердження сумнівів у достовірності інформації та (або) автентичності документів, поданих декларантом контролюючому органу, перевіряючий орган має відповідні повноваження для звернення із запитами за документально підтвердженою інформацією до уповноважених органів іноземних держав. При цьому, у даному випадку, єдиним уповноваженим органом, який може підтвердити, чи спростувати дані, зазначені у технічному паспорті (свідоцтві про реєстрацію), є той орган, який видав цей документ.

АТ «Рено Україна» є представником (дистриб'ютором) виробника Rеnault в Україні. Дистриб'ютор - це фірма або агент промислового підприємства, які здійснюють реалізацію продукції й виступають як торговці за договором на основі угоди про право на продаж в окремому регіоні.

Тобто, інформація від представника (дистриб'ютора) виробника Rеnault в Україні АТ «Рено Україна», не є інформацією уповноважених органів іноземних держав, не є інформацією з якої вбачається дата першої реєстрації транспортного засобу, тим самим, вона не спростовує у законний спосіб інформацію, зазначену у технічному паспорті.

В даному випадку, офіційною документально підтвердженою інформацією щодо дати першого допуску транспортного засобу до експлуатації (первинної реєстрації) є технічний паспорт на автомобіль, який входить до переліку обов'язкових документів, що надаються митному органу при розмитненні транспортного засобу. Як встановлено судом вище, й не заперечено відповідачем, позивачем було долучено до митної декларації технічний паспорт на автомобіль марки Renault, модель Trafic, ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_2 виданий уповноваженим органом країни продавця, згідно з яким дата першої реєстрації транспортного засобу з присвоєнням номерних знаків 17.12.2010.

Судом встановлено, що під час митного оформлення спірного автомобіля декларантом було надано всі, передбачені Законом, документи, у тому числі і технічний паспорт виданий ТОВ «RENAULT NISSAN АВСТРІЯ», в якому у відповідній графі зазначено дату реєстрації - 17.13.2010.

Таким чином, дані, які зазначені у технічному паспорті автомобіля, суд вважає достовірними та такими, що не можуть бути спростовані листом дистриб'ютера виробника Renault АТ «Рено Україна».

В свою чергу, ставити під сумнів зазначену у технічному паспорті дату першої реєстрації та підвищувати ставку податків (приймати оскаржувані рішення) тим самим звинувачувати декларанта у порушенні норм митного та податкового законодавства, опираючись лише на інформацію дистриб'ютора без звернення з відповідним запитом до ТОВ «RENAULT NISSAN АВСТРІЯ», що видав техпаспорт, для підтвердження не автентичності технічного паспорта транспортного засобу, без визнання у законний спосіб технічного паспорта недійсним, є порушенням відповідачем норм Конституції України, Митного та Податкового кодексів України, Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів.

Таким чином, відповідач не довів належними, передбаченими законом доказами недотримання позивачем вимог митного та податкового законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності згідно митної декларації №204050001/2015/013917 від 18.09.2015, а саме, заявлення недостовірної інформації щодо дати першої реєстрації автомобіля, ввезеного з республіки Австрія, яка зазначена у технічному паспорті транспортного засобу. Тобто, оскаржувані рішення були прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Також, з огляду на доводи відповідача в обґрунтування правомірності податкових повідомлень-рішень, які є предметом оцінки в цій адміністративній справі, суд змушений вказати субєкту владних повноважень відповідачу у справі, на те, що одним з принципів податкового законодавства України відповідно до норм статті 4, пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України є принцип презумпції добросовісності дій, рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання фіскальному органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено належними та допустимими доказами, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких встановлена судом.

Відповідачем не подано суду належних, допустимих та достатніх доказів того, що податкові повідомлення-рішення від 10.11.2016 №0000371302, №000038130 відповідають встановленим частиною 2 статті 19 Конституції України, пунктом 21.1 статті ПК України, частиною 3 статті 2 КАС України, критеріям правомірності рішення субєкта владних повноважень. Натомість, позивачем доведено суду поданими доказами дотримання ним вимог митного та податкового законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності згідно митної декларації від 18.09.2015 №204050001/2015/013917.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 10.11.2016 №0000371302, №000038130 прийняті відповідачем без встановленої законом підстави, передчасно та необґрунтовано за відсутності на час їх прийняття належних та допустимих доказів вчинення позивачем порушень митного та податкового законодавства України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що даний адміністративний позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати підлягають присудженню позивачу у відповідності до ч.1 ст.94 КАС України.

Крім того, судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір загальною сумою 2204,84 грн., що є більшим ніж передбачено законом. Таким чином, з урахуванням ст.7 Закону України «Про судовий збір», надмірно сплачений судовий збір підлягає поверненню за клопотанням позивача.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 10.11.2016 №0000371302 та №000038130.

Присудити на користь позивача ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 704,34 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.