Постанова № 65506544, 17.03.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 березня 2017 року Справа № 810/691/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Волкова А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "УКРСІЧСЕРВІС" до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "УКРСІЧСЕРВІС" звернулось до суду з позовом до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 04.11.2016 року №125000013/2016/000182/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, від 14.11.2016 № 125110011/2016/00151.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на митну територію України, визначив його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), заявив цей показник у тимчасовій митній декларації та наступній митній декларації, до яких додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. На думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу та про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів.

Як стверджував позивач, він не погодився з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товару, так як товар на момент прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості був випущений у вільний обіг. Крім того, позивач зазначив що такий самий товар по цьому ж контракту позивач вже ввозив на митну територію України раніше згідно з митною декларацією від 01.09.2016 № 125110011/2016/009021.

У подальшому позивач скористався наданим законом правом і звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення митного органу про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач надав не всі документи, що необхідні для визначення митної вартості що її підтверджують, у наданих декларантом документах було виявлено розбіжності, вони не містили повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

Таким чином, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви з приводу правильності визначення декларантом митної вартості товару. Оскільки позивач відмовився надати митному органу витребувані ним документи, митний орган законно та обґрунтовано прийняв рішення про коригування митної вартості, підстави для його скасування відсутні.

Після надання суду усних пояснень представник позивача звернувся до суду з клопотанням про здійснення подальшого розгляду справи за його відсутності на підставі наявних у справі матеріалів і доказів. Представник відповідача проти клопотання позивача не заперечував. Суд, враховуючи відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експертів, керуючись положеннями частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, постановив про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.

Дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "УКРСІЧСЕРВІС" є юридичною особою, що зареєстрована 22.08.2013 (запис про державну реєстрацію в ЄДР № 10721020000029220).

У травні 2016 року позивач (покупець) та компанія-нерезидент DingZhov LiangYou Metal Products Company Limited (продавець) уклали контракт від 11.05.2016 № 79/к на поставку товару (колючого дроту однорядного, холодноволочильного, рифленого), кількість та загальна вартість якого визначаються у специфікаціях та/або рахунках-фактурах (інвойсах).

Пунктом 4.1 контракту передбачено, що продавець постачає товар морським транспортом на умовах FOB Incoterms 2010 до Одеського морського торгівельного порту, Україна.

11 травня 2016 року сторони контракту уклали додаткову угоду № 3, в змінили умови поставки і домовились, що з метою створення більш комфортних умов транспортування товару пункт 4.1 контракту викладено в наступній редакції "Продавець постачає товар морським транспортом на умовах СІF Incoterms 2010 до Одеського морського торгівельного порту, Україна".

1 вересня 2016 року позивач здійснював ввезення на територію України партії товару (дроту крученого з чорних металів гарячо-оцинкованого для огорожі; дроту з оцинкованої сталі колючого однорядного, холодно-волочильного, рифленого; діаметр основної проволоки 2,8 мм., діаметр проволоки шипів 2 мм., з відстанню між шипами 75+/- 5мм., в бухтах по 400 метрів та вагою бухти 35 кг), придбаного у компанії DingZhou LiangYou Metal Produkts Compani Limited Торговельна марка (DingZhou), країна виробник – Китай, на підставі контракту від 11.05.2016 № 79/к, митне оформлення якого здійснювалось через Одеську митницю ДФС на умовах СІF Incoterms 2010. Митну вартість цього товару визначено за основним методом (за ціною договору (контракту)), митне оформлення здійснено на підставі митної декларації від 01.09.2016 № 125110011/2016/009021, товар випущено у вільний обіг.

11 вересня 2016 року позивач здійснював ввезення на митну територію України другої партії цього ж товару, придбаного у компанії DingZhov LiangYou Metal Products Company Limited за цим же контрактом на цих же умовах поставки.

З метою митного оформлення товару подав до Київської митниці ДФС тимчасову митну декларацією від 11.09.2016 № 125110011/2016/031068 з метою уточнення відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно УКТ ЗЕД.

У відповідності до положень Митного кодексу України, митне оформлення товару за вказаною тимчасовою МД було завершено із застосуванням найбільшої ставки ввізного мита з тих, під яку можуть підпадати такі товари (5%), а також зі сплатою митних платежів згідно із заявленою митною вартістю, яка визначена позивачем за основним методом - за ціною договору (вартість операції).

Після отримання висновку Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС від10.10.2016 № 142005702-0271, з урахуванням положень статті 261 МК України позивач подав до Київської митниці ДФС додаткову електронну МД від 24.10.2016 №.125110011/2016/010799, в якій точні відомості про товар (код товару згідно УКТ ЗЕД), в якій задекларував товар ("дріт кручений з чорних металів гарячо-оцинкований для огорожі; дріт з оцинкованої сталі колючий однорядний, холодно волочильний, рифлений; діаметр основної проволоки 2,8 мм., діаметр проволоки шипів 2 мм., з відстанню між шипами 75+/- 5мм., в бухтах по 400 метрів та вагою бухти 35 кг"), придбаний у компанії DingZhou LiangYou Metal Produkts Compani Limited Торговельна марка (DingZhou), країна виробник – Китай, на підставі контракту від 11.05.2016 № 79/к, на умовах СІF Incoterms 2010). Митну вартість товару позивач не змінював (порівняно з тимчасовою митною декларацією від 11.09.2016 № 125110011/2016/031068, за якою товар був випущений у вільний обіг, та митною декларацією від 01.09.2016 № 125110011/2016/009021, за якою здійснювалось розмитнення попередньої партії товару) і визначив її за основним методом - за ціною договору (контракту).

До вказаної митної декларації позивач також додав пакет документів, що перелічені у графі 44 МД, які необхідні для розмитнення товару, а саме: (1701) акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 11.09.2016 № 125110011/2016/009548; (m 2730) міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 10.09.2016 № 3748/1; (m 2730) міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 10.09.2016 № 3748/2; (m 2761) коносамент від 20.07.2016 XNGLEG1607028; (m 3001) банківський платіжний документ, що стосується товару від 16.05.2016 б/н; (m 3001) банківський платіжний документ, що стосується товару від 14.06.2016 б/н; (m 3001) банківський платіжний документ, що стосується товару від 08.07.2016 б/н; (m 3001) банківський платіжний документ, що стосується товару від 21.07.2016 б/н; (3001) банківський платіжний документ, що стосується товару від 23.09.2016 б/н; (m 3011) виписку з бухгалтерської документації від 01.05.2016 б/н; (m 3014) прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 25.08.2016 б/н; (m 3016) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 19.08.2016 ДЗІ № 112/1565; (3105) рахунок-фактуру (інвойс) від 12.07.2016 № 79/к/3; 3141 пакувальний лист від 12.07.2016 б/н; (3325) рахунок-проформу від 05.07.2016 № LV-0130/2; (m 3325) рахунок-проформу від 11.05.2016 № LV-0130; (m 4103) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 24.05.2016 № 1; (m 4103) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 04.07.2016 № 2; (m 4103) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.06.2015 № 3; (m 4103) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 05.07.2016 № 4; (m 4104) зовнішньоекономічний договір (контракт) від 11.05.2016 № 79/к; (m 4100) некласифікований внутрішній договір (контракт) 07.04.2016 № 343/3/2016/38; (m 4207) договір про надання послуг митного брокера від 18.06.2015 № 46/Т; (d 5504) інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) від 20.07.2016 № 2761; (m 7011) сертифікат про походження товару загальної форми від 02.08.2016 № 16С3301М1413/05823; (7014) декларацію про походження товару від 12.07.2016 № 79/к/3; (m 9000) лист від 23.08.2016 № 217; (9000) лист по сировині від 19.10.2016 № 285; (m 9000) ціну, біржову інформацію від 25.08.2016 б/н; (9107) акт про взяття проб (зразків) товарів від 11.09.2016 № 009548.

Як встановлено судом, під час митного оформлення спрацювала автоматизована система аналізу та управління. Крім того, інспектор митної служби дійшов висновку, що подані декларантом до митного оформлення документи містять розбіжності, а також не містять повної інформації про митну вартість та її складові частини, а саме: вартість товару на умовах поставки FOB, що зазначена в проформі-інвойсі, та вартість товару на умовах поставки CIF, що зазначена в інвойсі, є однаковою; позивач не надав документи, що підтверджують вартість страхування; висновок експерта надано не в повному обсязі (закінчився термін дії висновку), що не дає можливості впевнитись в правильності здійсненого ним розрахунку.

Виходячи з цих мотивів інспектор митної служби дійшов висновку, що позивач до митного оформлення товару подав не всі документи, що не дало можливості встановити заявлені складові митної вартості товарів.

З метою перевірки відомостей про заявлену митну вартість задекларованого товару інспектор митного органу витребував від декларанта додаткові документи а саме: страховий поліс; документи, що містять відомості про вартість перевезення (договір, рахунок, акт виконаних робіт (за наявності); виписку з бухгалтерської документації; інформацію біржових організацій про вартість сировини (оцинкованої сталі) в період з травня 2016 року по липень 2016 року; висновок експерта з додатками.

З'ясовуючи правомірність вказаних вимог, суд встановив наступне.

Умовами контракту від 11.05.2016 № 79/к передбачено, що поставка товару здійснюється морським транспортом на умовах FOB Incoterms 2010 (Одеський морський торгівельний порт, Україна). Тому в проформі інвойсі від 11.05.2016 № LY-0130, який складався у день укладання договору, визначено, що поставка здійснюється на умовах FOB (Одеський морський торгівельний порт, Україна)/

В правилах міжнародної торгівлі інвойс-проформа (Invoice Proforma ) є попереднім документом, який містить відомості про ціну та вартість товару, але не вважається розрахунковим документом, оскільки не містить вимоги про сплату зазначеної у ньому суми. Тому, виконуючи усі інші функції рахунку, він не виконує головної функції рахунку як документу для оплати. Зазвичай інвойс-проформа виписується в разі поставки ще не проданого товару на консигнацію, виставку, аукціон тощо.

Додатковою угодою від 10.06.2016 № 3 сторони внесли до контракту від 11.05.2016 № 79/к, якими змінили умови поставки і домовились, що поставка товару здійснюється морським транспортом на умовах CIF (Інкотермс 2010) до Одеського морського торговельного порту, Україна.

Відповідно, в інвойсі (комерційному рахунку-фактурі) від 12.06.2016 № 79/к/3, який виписувався після укладення сторонами контракту додаткової угоди та який є розрахунковим документом, передбачено, що поставка здійснюється на умовах CIF (Одеський морський торгівельний порт, Україна).

Крім того, відомості про те, що поставка товару здійснюється на умовах CIF (Одеський морський торгівельний порт, Україна) містяться в митних деклараціях та інших документах, що стосувалися розмитнення цього товару.

Твердження посадової особи про виявлені розбіжності у вартості товару є безпідставними.

Щодо вимог про підтвердження вартості страхування товару суд встановив, що витрати на страхування товару як складова митної вартості товару у декларації митної вартості відсутні.

Згідно з правилами Інкотермс 2010 базисні умови поставки СIF (COST, INSURANCE AND FREIGHT (... named port of destination) ВАРТІСТЬ, СТРАХУВАННЯ ТА ФРАХТ (... назва порту призначення) означають, що поставка вважається такою, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи пошкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. За умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення.

Таким чином, обов'язок зі страхування товару, який поставляється на умовах СIF, покладається на продавця товару, тому вимоги митного органу про надання таких документів позивачем, який є покупцем, є безпідставними.

Суд зазначає, що зазначена в інвойсі від 12.07.2016 року № 79/к/3 ціна товару на умовах поставки CIF (Одеський морський торгівельний порт, Україна) означає, що витрати на транспортування та страхування включені продавцем до складу ціни товару. Таким чином, фактурна (контрактна) вартість товару повністю співпадає з митною вартістю, інші складові митної вартості, зокрема, витрати на страхування та транспортування товару до місця поставки, відсутні як такі, тому жодного документального підтвердження не потребують.

Щодо зауважень митного органу по відношенню до наданого позивачем висновку експерта, термін дії якого закінчився, суд зазначає, що подання такого документу згідно з вимогами статті 53 Митного кодексу України не передбачено і є факультативним. Факт закінчення строку дії висновку, сам по собі не утворює жодних підстав для сумнівів у правильності визначення митної вартості товару за наявності базових документів, які її підтверджують.

Електронним повідомленням (ідентифікатор повідомлення-1517118182-docs-008914 від 01.11.2016) позивач надав митному органу електронну копію МД (типу ІМ 40 ДЕ) від 01.09.2016 № 125110011/2016/009021, відповідно до якої перша партія цього ж товару, що була ввезена в Україну за цим самим контрактом від 11.05.2016 року № 79/к була випущена у вільний обіг за митною вартістю, визначеною першим (основним) методом, що підтверджується графою 43 та відміткою ОНП 45/125 01.09.2016 у вказаній МД. Інші документи декларант митному органу не надав.

4 листопада 2016 року посадовою особою Київської митниці ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товару № 125000013/2016/000182/2, відповідно до якого визначено митну вартість товару за шостим (резервним) методом.

Як убачається з рішення, митний орган зазначив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки використані декларантом відомості не є об'єктивними та достатньо підтвердженими документально; методи визначення митної вартості за ціною контракту не застосовуються у зв’язку з невиконанням позивачем вимог Митного кодексу України; використаний резервний метод на основі наявної у митному органі інформації.

Крім того, відповідачем прийнято рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою відмови від 14.11.2016 № 125110011/2016/00151.

Суд констатує, що на момент винесення рішення про коригування митної вартості товарів, товар вже був випущений у вільний обіг по тимчасовій митній декларації від 11.09.2016 № 125110011/2016/031068.

Не погоджуючись з рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТЗЕД; фактурну вартість товарів; митну вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В силу положень частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють органу доходів і зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В силу приписів частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

У даній справі судом встановлено, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач надав усі документи, що необхідні для визначення митної вартості та її підтверджують, у наданих декларантом документах було виявлено розбіжності, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

Твердження митного органу про те, що позивач надав не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а також, що у наданих декларантом документах виявлено розбіжності чи неточності, виявились безпідставними, а вимоги про надання додаткових документів – незаконними.

У даній справі суд також не встановив існування яких-небудь обмежень для визначення митної вартості задекларованого товару за ціною договору, з наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Щодо спрацювання Автоматизованої системи управління ризиками, суд зазначає наступне.

Дійсно, відповідно до статті 361 Митного кодексу України з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. При цьому, управління ризиками - робота органів доходів і зборів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у органів доходів і зборів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Суд зазначає, що орган доходів і зборів при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.

Таким чином, суд констатує, що орган доходів і зборів неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом. Це означає, що рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості товарів є протиправним і підлягає скасуванню.

За наведених обставин позов є таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір, доказів понесення інших судових витрат суду не надав. Таким чином, витрати по сплаті судового збору підлягають присудженню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 04.11.2016 №125000013/2016/000182/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.11.2016 № 125110011/2016/00151.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Київської митниці ДФС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "УКРСІЧСЕРВІС" судові витрати у сумі 3443 (три тисячі чотириста сорок три) гривень 97 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.