Ухвала суду № 65505494, 23.03.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/3125/16

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусика А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника апелянта - Караханяна Артура Мартиновича та представника позивача - Грабовського Юрія Анатолійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року по справі за адміністративним позовом Спільного українсько-турецького підприємства «ОДЕСЬКІ ДРІЖДЖІ» у формі Закритого акціонерного товариства до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2016 року Спільне українсько-турецьке підприємство «ОДЕСЬКІ ДРІЖДЖІ» у формі Закритого акціонерного товариства (далі СП) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 06 квітня 2016 року №00001082210 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 340,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, №00001092210 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 575396,00 грн..

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДФС №00001092210 від 06 квітня 2016 року. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, ДФС подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 25 січня 2016 року по 04 березня 2015 року ДФС проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 14 березня 2016 року №000007/15-32-14-03/24532055 «Про результати планової виїзної перевірки Спільного українсько-турецького підприємства «Одеські дріжджі» у формі закритого акціонерного товариства, код за ЄДРПОУ 24532055 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 по 31 січня 2014, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 по 31 грудня 2014».

На підставі акту перевірки 06 квітня 2016 року ДФС прийняла податкові повідомлення-рішення №00001082210 - про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 340,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, №00001092210 - про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 575396,00 грн. (за податковими зобов'язаннями 334634,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями 240762,00 грн.).

Винесення вказаних податкових повідомлень-рішень і стало підставою для звернення СП з позовом до суду.

Вирішуючи спірне питання та частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість нарахування позивачу грошового зобов'язання по податку на прибуток у зв'язку з виплатою нерезидентам доходів із джерелом походження в Україні за надання транспортно-експедиторських послуг, оскільки в силу ст.71 КАС України податковим органом не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 06 квітня 2016 року №00001092210. Також, було зазначено, що позивач не спростував висновків акту перевірки про ненадання ним звіту щодо виплат доходів нерезиденту, тому позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 06 квітня 2016 року №0001082210 задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, вважає їх правильними з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що СП («Замовник») було укладено договори про надання транспортно-експедиційних послуг від 27 вересня 2013 року №01/13/UA з компанією-нерезидентом «IURICI» S.R.L. (м.Кишинів, Молдова), від 30 січня 2014 року №01/02/UA з компанією-нерезидентом «TANIUSA» S.R.L. (м. Кишинів, Молдова). Згідно умов вказаних договорів фірми «IURICI» S.R.L. (Республіка Молдова) - перевізник та фірма «TANIUSA» S.R.L. (Республіка Молдова) - перевізник виконує, або організує виконання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні за плату та за рахунок Замовника.

Положеннями договорів передбачено, що Перевізник має право залучати для виконання договору третіх осіб, укладаючи з ними договори від свого імені, та є відповідальним за їх дії. Вартість, форма та строки оплати Замовником послуг перевезення, маршрут, строки виконання, кількість та вартість вантажу визначаються у Заявках на перевезення, що є невід'ємною частиною договору та оформлюються за згодою сторін. Оплата за надані послуги здійснюється Замовником на рахунок Перевізника на підставі інвойсу, акту виконаних робіт, CMR.

Протягом 2014 року по договору від 27 вересня 2013 року №01/13/UA СП отримано послуг на загальну суму 8 792,70 дол. США, по договору від 30 січня 2014 року №01/02/UA на загальну суму 131 352,90 дол. США. СП здійснено перерахування коштів фірмі «IURICI» S.R.L. на загальну суму 86 564,10 дол. США, фірмі «TANIUSA» S.R.L. на загальну суму 131 352,90 дол. США.

Перевіркою також встановлено, що фірми «IURICI» S.R.L. («Перевізник», Республіка Молдова) та «TANIUSA» S.R.L. («Перевізник», Республіка Молдова) для виконання своїх зобов'язань за договорами надання транспортно-експедиційних послуг, користувались послугами нерезидентів, які також є експедиторськими компаніями або безпосередньо перевізниками.

Згідно з актами виконаних робіт та CMR, наданими до перевірки, перевізниками («Виконавець») є фірми-нерезиденти: SC «STICI SRL» (Республіка Молдова); «ALDECO-PRIM» (Республіка Молдова); «DORU TRANS»S.R.L. (Республіка Молдова); «IALCISCOM» S.R.L. (Республіка Молдова); «SOLEI-TRANS» (Республіка Молдова).

Пунктом 160.2 ст.160 ПК України (в редакції станом до 01 січня 2015 року) було визначено, що резидент або постійно представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3-160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п.160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до п.103.9 ст.103 ПК України встановлено, що особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов'язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

На думку відповідача, факт не вчинення дій по утриманню та сплаті податку на доходи нерезидента під час здійснення виплат нерезидентам доходів з джерелом їх походження з України за ставкою 15% (внаслідок чого, на думку ДФС, було занижено суму податку за 2014 рік у розмірі 334634,00 грн.) свідчить про порушення СП вимог ст.160.2 ПК України.

Разом з тим, між Урядом України і Урядом Республіки Молдова була укладена Конвенція про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень (далі Конвенція), яка для України набрала чинності 27 травня 1996 року.

Так, положеннями ст.2 Конвенції передбачено, що ця Конвенція застосовується до податків на доходи і майно, що стягуються від імені Договірної Держави, або її політико-адміністративного підрозділу, або місцевої влади, незалежно від способу їх стягнення.

Податками на доход і майно вважаються всі податки, що справляються від загальної суми доходу та вартості майна або з елементів доходу, включаючи податки на доходи від відчужування майна і податки на загальну суму заробітної плати і платні, сплачуваних підприємством.

Згідно з положеннями ст.7 Конвенції прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницької діяльності у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність, як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цього постійного представництва.

Якщо прибуток включає види доходів, які розглядаються окремо в інших статтях цієї Конвенції, положення цих статей не будуть зачіпатися положеннями цієї статті.

Відповідно до змісту ст.8 Конвенції прибутки, одержані резидентом Договірної Держави від експлуатації морських, річкових і повітряних суден, дорожніх транспортних засобів у міжнародних перевезеннях будуть оподатковуватись лише в цій Державі.

Статтею 21 Конвенції передбачено, що види доходів резидента Договірної Держави, незалежно від джерела їх виникнення, про які не йдеться у попередніх статтях цієї Конвенції, оподатковуються тільки в цій Державі.

Положення пункту 1 цієї статті не застосовується до доходів інших, ніж доходи від нерухомого майна, визначеного в пункті 2 статті 6 цієї Конвенції, якщо одержувач таких доходів є резидентом однієї Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво або надає в цій Державі незалежні особисті послуги через розташовану там постійну базу, і право або майно, у зв'язку з яким одержано доход, дійсно пов'язані з таким постійним представництвом або постійною базою. В такому випадку застосовуються положення статті 7 або статті 14 цієї Конвенції залежно від обставин.

З аналізу наведеного можна дійти висновку, що прибуток підприємства (в даному випадку резидента Молдови) Договірної Держави (незалежно від джерела виникнення такого прибутку), в тому числі і доходи від експлуатації дорожніх транспортних засобів у міжнародних перевезеннях, а також надання транспортно-експедиційних послуг, до яких зокрема, відносяться фрахтування національних, іноземних суден, здійснення робіт, пов'язаних з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів; веденням обліку надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об'єктів; організація експертизи вантажів; оформлення документів та організація роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог та інші, підлягають оподаткуванню виключно в Республіці Молдова, а визначення податкового зобов'язання резидентам України з будь-якої виплати з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, буде нічим іншим, як подвійним оподаткуванням доходів і майна, що, в свою чергу, суперечить вимогам Конвенції та, відповідно, діючому податковому законодавству України, до якого вказана конвенції була імплементована та є його складовою частиною.

Крім того, згідно до ст.3.2 ПК України якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Посилання ДФС на положення ст.103.2 ПК України, за якими особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки Конвенцією, норми якої мають пріоритетне застосування перед нормами національного законодавства (в тому числі і ПК України) не передбачено виключень та обмежень щодо наявності/відсутності у резидента (в даному випадку) Молдови статусу бенефіціарного отримувача (фактичного власника), які унеможливлюють звільнення резидента України від оподаткування згідно до ст.160.2 ПК України.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що позивач отримував від його контрагентів фірми «IURICI» S.R.L. та фірма «TANIUSA» S.R.L. транспортно-експедиційні послуги, які включають у собі зазначені вище роботи (фрахтування національних, іноземних суден, здійснення робіт, пов'язаних з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів; оформлення документів та організація роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог та інші), а не тільки послуги перевезення, і в ході розгляду справи відповідачем не було доведено суду, що зазначені контрагенти не були бенефіціарними (фактичними) отримувачами (власниками) доходу від надання усього вказаного комплексу робіт (послуг).

Отже, приймаючи до уваги все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги СП про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 квітня 2016 року №00001082210 та №00001092210 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а самі податкові повідомлення-рішення - скасуванню.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності згідно законодавства та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 березня 2017 року.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Л.Є. Зуєва О.А. Шевчук