Рішення № 65505147, 16.03.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2017 р.Справа № 922/4783/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК СТС", м. Харків до Управління з будівництва, ремонту та реконструкції департаменту будівництва та шляхового господарства ХМР, м. Харків про присудження виконання обов'язку в натурі за участю представників:

позивача - Лишняк І.В. за довіреністю № б/н від 01.01.2017 р.

відповідача - Михаліна О.Ю. за довіреністю № б/н від 12.01.2017 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СК СТС" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (відповідач) про зобов'язання відповідача прийняти від позивача виконанні роботи з реконструкції трамвайної колії по майдану Павлівському та майдану Пролетарському від вул. Університетської до вул. Полтавський шлях за договором про закупівлю робіт за державні кошти №2507-1 від 25.07.02016 р. шляхом підписання актів виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3).

Розгляд справи було відкладено на 06 березня 2017 року.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2017, у зв'язку з відставкою судді Доленчука Д.О. справу було передано до розгляду судді Прохорову С.А.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 7667 від 06.03.2017) в якому проти позову заперечує повністю.

Представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з відзивом на позовну заяву.

Розгляд справи було відкладено на 13 березня 2017 року.

24 лютого 2017 року позивачем були подані до суду уточнення позовних вимог (вх. №6475) відповідно до прохальної частини якої позивач просить суд :

Зобов'язати Управління з будівництва, ремонту та реконструкції Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (код за ЄДРГІОУ 04058516) прийняти від Товариства з обмеженою відповідальністю "СК СТС" (код за ЄДРПОУ 39503652) виконанні роботи з реконструкції трамвайної колії по майдану Павлівському та майдану Пролетарському віл вул. Університетської до вул. Полтавський шлях за договором про закупівлю робіт за державні кошти № 2507-1 від 25.07.2016 р. шляхом підписання актів виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3), а саме: акт № 4 на суму 5 600 107,63 грн., акт № 5 на суму 1 296 507,26 грн. та акт № 6 на суму 24 293,59 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до приписів пункту 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Враховуючи, що положеннями Господарського процесуального кодексу України не передбачено такої процесуальної дії як уточнення позовних вимог, суд, дослідивши заяву позивача, встановив, що відповідно до цієї заяви позивачем не було змінено підстав позову, не було змінено по суті предмету позову, не збільшено та не зменшено позовні вимоги. В даному випадку, позивачем було зазначено реквізити актів, які необхідно підписати (номер, період, сума по акту) та які є предметом позову.

Таким чином, суд дійшовши висновку, що вказані уточнення є додатковими поясненнями позивача щодо своїх позовних вимог, долучив їх до матеріалів справи та продовжує розгляд справи з їх урахуванням.

13 березня 2017 позивачем були надані заперечення на відзив відповідача від 06.03.2017 (вх. №8381 від 13.03.2017), які були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні, яке розпочалося 13 березня 2017 року було оголошено перерву до 16 березня 2017 року.

Представник позивача, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував.

Норми ст.22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в судові засідання з'являлися повноважні представники сторін які надавали письмові пояснення та заперечення, докази на підтвердження власних правових позицій, внаслідок чого справа може бути розглянута за результатами повного та всебічного розгляду спору.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

25.07.2016 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти № 2507-1 (Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору. Підрядник зобов'язується у 2016 - 2017 роках виконати роботи з реконструкції трамвайної колії по майдану Павлівському та майдану Пролетарському від вул. Університетської до вул. Полтавський шлях (згідно з ДК 021:2015 45213000-3 - будівництво торгових будівель, складів і промислових будівель, об'єктів транспортної інфраструктури) відповідно до проектно-кошторисної документації та документації конкурсних торгів, а Замовник - прийняти ці роботи та оплати ти їх.

Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2017 року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1 Договору). Ціна договору становить 9 463 480,80 грн. (п. 3.1. Договору).

Згідно п. 4.1. Договору, розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником після підписання Сторонами акта виконаних робіт (№КБ-2в. КБ-3) або попередньої оплати, яка здійснюється на підставі Постанов КМУ від 27.12.2001 р. №1764 із змінами і від 23.04.2014 р. №117 на термін не більше 3 місяців.

Пунктом 4.4. Договору встановлено, що Замовник приймає виконані роботи на підставі акта викопаних робіт (№КБ-2в. КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт передається Підрядником уповноваженому представнику Замовника не пізніше 25 числа звітного місяця.

Відповідно до п. 4.6. Договору, якщо роботи виконані Підрядником з недоробками і дефектами, що зафіксовано відповідним актом при прийомі виконаних робіт. Замовник може відстрочити оплату цих робіт. На протязі встановлених цим актом строків Підрядник повинен усунути виявлені порушення і після цього Замовник перераховує утримані суми.

Згідно п.п. 6.1.2. п. 6.1. Договору, Замовник зобов'язаний приймати виконані роботи згідно з актом виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3). Підпунктом 6.1.3.1. п.п. 6.1.3. п. 6.1. Договору, Замовник зобов'язаний по мірі надходження коштів та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи тільки після підписання Замовником актів виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3).

Пунктом 11.1. Договору передбачено, то розірвання Договору можливе тільки за згодою Сторін або за рішенням суду, а у випадках встановлених п. 5.4. Договору, можливо розірвання Договору в односторонньому порядку, якщо Підрядник на протязі місяця, а для сезонних робіт - тижня, не розпочне роботи.

Положеннями пункту 7.1. Договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором. Відповідальність Сторін за порушення зобов'язань за Договором га порядок урегулювання суперечок визначається Цивільним і Господарським кодексами України, положеннями Загальних умов, затверджених Постановою КМУ від 01.08.2005 р. № 668 із змінами, та іншими нормативними актами, що регулюють ці питання.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків с договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Згідно ст. ст. 627, 628 Цивільного кодексу України сторони с вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи і інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із приписами ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна 1 сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням ) другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, то роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника - достроково.

Як вбачається з наданих суду доказів, 23.08.2016р., на виконання умов договору, відповідачем було здійснено авансовий платіж в розмірі 2 833 000,00 грн. (30% від вартості річного обсягу робіт обумовленого в п.4.9. Договору), який було використано позивачем на придбання і постачання необхідних для виконання робіт, матеріалів.

ТОВ «СК СТС» в особі директора Сукесова А.Е. було передано Замовнику на підписання акти виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3) по Договору № 2507-1 від 25.07.2016р. по об'єкту з реконструкції трамвайної колії по майдану Павлівському та майдану Пролетарському від вул. Університетської до вул. Полтавський шлях, яка була отримана Замовником в особі ОСОБА_5, що вбачається згідно реєстру документів який додається до позову.

Як вказує позивач, ним направлялась на адресу відповідача претензія на яку відповіді на даний час надано не було. Зауважень від Управління з будівництва, ремонту та реконструкції Департаменту і будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради Позивач щодо наявності недоробок чи дефектів, що було б зафіксовано відповідним актом при прийомі виконаних робіт, не отримував. Однак, всупереч умовам укладеного договору та вимогам чинного законодавства, відповідачем досі не підписуються акти виконаних робіт.

Розглядаючи спір по суті заявлених позовних вимог суд враховує наступне.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Аналогічним чином способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання викладені у ст. 20 Господарського кодексу України, якою, зокрема встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Слід зазначити, що цивільно-правові засоби захисту цивільних прав досить неоднорідні за своїм змістом і умовами застосування та поділяються, зокрема, на речово-правові й зобов'язально-правові.

Таким чином, перелік способів захисту обумовлений у частині 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та частині 2 ст. 20 Господарського кодексу України не є вичерпним, що дозволяє Позивачу використовувати будь-який інший спосіб захисту своїх порушених прав, що прямо не заборонений Законом та не порушує права та інтереси інших осіб.

Згідно п.п. 6.1.2. п. 6.1. Договору, Замовник зобов'язаний приймати виконані роботи згідно з актом виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3).

Замовник приймає виконані роботи на підставі акта виконаних робіт (№КБ- 2в, КБ-3). підписаного уповноваженими представниками сторін. У разі якщо роботи виконані Підрядником з недоробками і дефектами, що зафіксовано відповідним актом при прийомі виконаних робіт, Замовник може відстрочити оплату цих робіт (п. 4.4. та 4.6. Договору).

Підпунктом 6.1.3.1. п.п. 6.1.3. п. 6.1. Договору передбачено, що Замовник зобов'язаний по мірі надходження коштів та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи тільки після підписання Замовником актів виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3).

Пунктом 11.1. Договору передбачено умови розірвання Договору в тому числі і в односторонньому порядку, що також обумовлено в пункті 5.4. Договору.

Отже, прийняти виконанні Підрядником роботи шляхом підписання актів виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3) є обов'язком Замовника, згідно з умовами укладеного Сторонами договору, редакція якого була запропонована самим Відповідачем.

Одночасно з цим умовами договору передбачено, що оплату за виконані роботи Замовник зобов'язаний здійснити тільки після підписання Замовником актів виконаних робіт.

Таким чином, Відповідач відмовляючись від підписання актів виконаних робіт (№Б-2в. КБ-3) прямо ухиляється від виконання ще одного свого зобов'язання щодо оплати виконаних Позивачем робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Вимоги вказаної статті кореспондуються із ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України «Обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником», згідно якої замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 882 Цивільного кодексу України, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.

Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт того, що Підрядником було повідомлено Замовника про готовність робіт до передання, підтверджується, зокрема, реєстром документів ТОВ «СК СТС», що передаються по об'єкту «Реконструкція трамвайної колії по майдану Павлівському та майдану Пролетарському від вул. Університетської до вул. Полтавський Шлях» по Договору №2507-1 від "25" липня 2016 року (додані до матеріалів справи).

Виходячи з аналізу умов укладеного договору та норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що Відповідач незаконно ухиляється від виконання взятого на себе обов'язку, а саме прийняття робіт шляхом підписання актів виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3).

У своєму відзиві на позов, Відповідач вказує на те, що відповідно до інформації Відповідача від 02.03.2017р. № 03-395 під час виконання договору підрядником надані форми КБ-2в з бухгалтерськими довідками про вартість матеріальних ресурсів, згідно з якими вартість 1 тони рейки трамвайної типу 60R2/R260 складає 98 557,28 грн., в обґрунтування чого зазначає, що моніторингом цін на аналогічні матеріали, проведеним при погодженні договірної вартості встановлено, що вартість аналогічних рейок у Харківському регіоні, а також по Україні в цілому, на даний момент коливається у межах від 22 000 грн. до 43 000 грн. за тону. Тому, на думку відповідача, запропонована підрядником вартість не є найменшою, в зв'язку з чим не відповідає вимогам ДСТУ-Н Б Д. 1.1-1:2013 та ДСТУ-Н Б Д. 1.1-2:2013. При цьому, не зазначається жодного пункту вказаних норм, які були порушені, на його думку, з боку Позивача. Крім того, Відповідач посилається на те, що Позивачу неодноразово вказувалось на необхідність приведення вартості матеріалів у відповідність до існуючих вимог, які були проігноровані Позивачем.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, всупереч вимогам ст. 33 Господарського процесуального кодексу, в обґрунтування своїх доводів, Відповідач не надає жодних доказів, які б підтверджували його позицію. Не надано будь-яких офіційних, належних та допустимих доказів, які б свідчили про коливання вартості рейок, в зв'язку з чим, доводи Відповідача фактично ґрунтуються на припущеннях.

Крім того, Відповідачем не було надано суду належних доказів направлення на адресу Позивача письмових вимог, зокрема, про необхідність приведення вартості матеріалів у відповідність до існуючої вартості.

Доводи Відповідача, викладені у відзивах на позовну заяву спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а також наступним.

Дійсно, структура договірної ціни є динамічною, відповідно до пункту 3.3. укладеного договору.

Згідно ДСТУ-Н Б Д. 1.1-1:2013, договірна ціна - кошторис, яким визначається вартість робіт, узгоджена сторонами (замовником та підрядником) та обумовлена у договорі підряду. Приблизний кошторис (динамічна договірна ціна) - договірна ціна, визначена як приблизний кошторис, що підлягає уточненню у разі змінення поточних цін на ресурси, що враховані у договірній ціні, а також з інших підстав, визначених умовами договору підряду.

Розрахунки цін пропозицій конкурсних торгів формувалися виходячи із технічних завдань Замовника та передбачуваних обсягів робіт, на підставі нормативної потреби в трудових і матеріально-технічних ресурсах, необхідних для здійснення проектних рішень по об'єктах замовлення.

Структура договірних цін на реконструкцію трамвайної колії визначалася у відповідності до п.6.3.2.3 Національного стандарту України ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", затвердженого наказом Мінрегіону України від 05.07.2013р. №293, та положень Загальних умов, затверджених Постановою КМУ від 01.08.2005р. № 668 із змінами.

Розрахунки формувались, в тому числі, з урахуванням ДСТУ-Н Б Д. 1.1- 1:2013 та ДСТУ-Н Б Д.1.1-2:2013, щодо кожного окремого розрахунку.

Вартість матеріальних ресурсів визначалась з урахуванням їх якісних характеристик, обсягів постачання з можливістю їх постачання в стислі строки з мінімальними передоплатами.

Крім цього, при формуванні ціни на матеріали, враховувалась можливість затримки кінцевих розрахунків за постачання матеріалів (на сьогоднішній день роботи повністю виконанні, однак розрахунки за матеріали використанні при виконанні робіт з реконструкції трамвайної колії ТОВ "СК СТС" не проведено у повному обсязі, оскільки відсутні кінцеві розрахунки від Замовника).

Ціни пропозицій конкурсних торгів визначались з урахуванням усіх запропонованих до виконання підрядних робіт, а також відповідно до вимог проекту щодо технології виконання робіт, використання конкретних матеріалів і конструкцій, якості будівельно-монтажних робіт, а також з дотриманням діючих Державних стандартів України на виконання будівельно-монтажних робіт.

Розраховані ціни на реконструкцію трамвайної колії включають витрати з утилізації сміття, розміщення ґрунту, а також, розрахунок прямих та загально виробничих витрат, розрахунок загально виробничих витрат до договірної ціни, відомість ресурсів, як це вимагалось документацією конкурсних торгів.

Одночасно з цим, договірна ціна та її розрахунки надавались Відповідачу у складі пропозиції конкурсних торгів, відповідно до документації конкурсних торгів Замовника, та була погоджена із Замовником ще до підписання договору про закупівлю робіт за державні кошти.

Більш того, погоджена договірна ціна стала основою для визначення ціни договору під час його укладання, та не викликала будь-яких зауважень із боку Замовника.

Таким чином, Відповідач безпідставно посилається на порушення Позивачем вимог щодо визначення вартості договірної ціни та вартості матеріалів, оскільки вказане було погоджено із Відповідачем ще на стадії укладення договору.

Матеріалами справи підтверджується, що Позивач виконав роботи з дотриманням умов укладеного договору та у повному обсязі, та будь - яких зауважень, до моменту звернення із даною позовною заявою, у Відповідача не виникало.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, суд вважає невірним твердження відповідача щодо бажання Позивача змінити майновий характер позову на немайновий, доводи на які посилається відповідач, суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи, оскільки позовною вимогою в даній справі є саме присудження виконання обов'язку в натурі шляхом зобов'язання вчинити дії, а не стягнення грошових коштів за виконані роботи по договору.

У пункті 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» вказано, що статтею 55 ГПК України передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір». Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1378,00 грн., покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Управління з будівництва, ремонту та реконструкції Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код за ЄДРПОУ 04058516) прийняти від Товариства з обмеженою відповідальністю "СК СТС" (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 11, оф. 3-37Б, код за ЄДРПОУ 39503652) виконанні роботи з реконструкції трамвайної колії по майдану Павлівському та майдану Пролетарському віл вул. Університетської до вул. Полтавський шлях за договором про закупівлю робіт за державні кошти № 2507-1 від 25.07.2016 р. шляхом підписання актів виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3), а саме: акт № 4 на суму 5 600 107,63 грн., акт № 5 на суму 1 296 507,26 грн. та акт № 6 на суму 24 293,59 грн.

Стягнути з Управління з будівництва, ремонту та реконструкції Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код за ЄДРПОУ 04058516) прийняти від Товариства з обмеженою відповідальністю "СК СТС" (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 11, оф. 3-37Б, код за ЄДРПОУ 39503652) - 1378,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.03.2017 р.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Суддя С.А. Прохоров