Рішення № 65505022, 21.03.2017, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року Справа № 915/11/17

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль Ю.М.,

при секретарі Матвєєвій А.В.,

з участю представників сторін:

від позивача - Родіної Т.М., дов. від 10.02.2017 р. № 14-18;

від відповідача - Шаткова В.П., дов. від 05.01.2017 р. № 09/01-18/01;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

01001, вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ,

адреса для листування: філія "ЦМГС" ПАТ "НАК "Нафтогаз України",

04116, вул. Шолуденка, 1, м. Київ,

до Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації,

54030, вул. В. Морська, 42, м. Миколаїв,

про стягнення основного боргу та відповідних нарахувань на підставі ст.625 ЦК України, а всього грошових коштів у сумі 27365303 грн. 33 коп. за договором від 16.01.2012 р. № 2, -

В С Т А Н О В И В:

Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія) пред'явлено позов до Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - Управління) про стягнення з останнього грошових коштів у загальній сумі 27365303 грн. 33 коп., із яких: 13179304 грн. - основний борг; 1153729 грн. 24 коп. - 3 % річних; 13032270 грн. - сума, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції; з посиланням на порушення відповідачем грошових зобов'язань за укладеним між ними договором від 16.01.2012 р. № 2, зокрема передбачених п. 2.3.13 щодо повернення Компанії протягом бюджетного року, наступного після закінчення фінансування нею добудови об'єкта газопостачання (міжселищного газопроводу високого тиску від с. Мигія до с. Лиса Гора через село Софіївка та Бандурка Первомайського району Миколаївської області), суми грошових коштів, отриманих на його добудову, внаслідок чого на суму основного боргу за період прострочення здійснено відповідні нарахування на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Компанія також просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

За такими вимогами ухвалою суду від 04.01.2017 р. порушено провадження в даній справі.

У відзиві від 26.01.2017 р., з урахуванням уточнень до нього від 03.02.2017 р. та 20.03.2017 р., відповідач позов не визнав, посилаючись, зокрема, на те, що умови укладеного з позивачем договору щодо повернення Компанії протягом бюджетного року, наступного після закінчення фінансування нею добудови об'єкта газопостачання, суперечать ч. 1 ст. 23, ч. 1 ст. 48 БК України, тому що зазначені умови включено у договір за відсутності відповідних бюджетних призначень у Державному бюджеті України на 2009 рік та наступні роки, і тому такі умови не породжують правових наслідків та не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог.

Вислухавши представників сторін, які підтримали відповідно позов та відзив на нього, з урахуванням письмових пояснень до них, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 р. №1001-р "Про добудову підвідних газопроводів", із змінами та доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2010 р. № 1881-р, погоджено пропозицію Міністерства палива та енергетики України та Компанії щодо фінансування останньою робіт з добудови підвідних газопроводів та визначено, що для забезпечення добудови газопроводів Компанія укладає відповідні договори із замовниками їх будівництва на загальну суму фінансування, визначену фінансовим планом Компанії, а замовник будівництва газопроводів здійснює за державні кошти закупівлі товарів і послуг, пов'язаних із завершенням їх будівництва, згідно із законодавством. При цьому зазначеним розпорядженням Урядом не було погоджено механізму повернення замовниками будівництва коштів Компанії, профінансованих останньою на добудову об'єктів.

Рішенням Миколаївської облради від 25.03.2011 р. затверджено Програму економічного та соціального розвитку Миколаївської області на 2011-2014 роки "Миколаївщина-2014".

У подальшому розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації від 04.04.2012 р. № 95-р затверджено перелік об'єктів газопостачання населених пунктів області, у спорудженні яких передбачається фінансова участь Компанії та які були включені до переліку пріоритетних інвестиційних проектів Програми економічного та соціального розвитку "Миколаївщина-2014", в тому числі і об'єкт, повернення коштів фінансування будівництва котрого є предметом спору в даній справі.

Цим же розпорядженням замовником будівництва таких об'єктів визначено Управління та зобов'язано останнє укласти з Компанією договори на фінансування будівництва підвідних газопроводів до населених пунктів.

На виконання вищевказаних розпоряджень Уряду та Миколаївської облдержадміністрації сторонами у справі укладено договір від 16.01.2012 р. № 2. Умовами цього договору передбачено, що Компанія на підставі затвердженого рішенням правління Компанії "Переліку об'єктів газопостачання, у спорудженні яких бере фінансову участь Компанія" та графіку фінансування добудови об'єкта газопостачання (додаток № 1 до договору) здійснює фінансування добудови об'єкта газопостачання: "Міжселищний газопровід високого тиску від с. Мигія до с. Лиса Гора через село Софіївка та Бандурка Первомайського району Миколаївської області" (далі - об'єкт), а Управління (замовник) зобов'язується здійснити добудову об'єкта, забезпечити передачу його у державну власність на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації, введення його в експлуатацію та повернути грошові кошти, отримані від Компанії на добудову об'єкта. Фінансування здійснюється шляхом банківських переказів грошових коштів на рахунок замовника або іншими способами, що не суперечать діючому законодавству України, договору (п. 1.1, пп. 2.1.1 договору).

Замовник зобов'язався, зокрема, забезпечити виконання всіх належних дій для добудови об'єкта; здійснювати за державні кошти закупівлю товарів, робіт і послуг, пов'язаних із добудовою об'єкта згідно з діючим законодавством; після завершення робіт по добудові об'єкта в обов'язковому порядку забезпечити передачу його, як цілісного об'єкта, у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та введення в експлуатацію у термін, що не перевищує 60 (шістдесяти) календарних днів від дати виконання Компанією зобов'язань за цим договором щодо фінансування добудови об'єкта; протягом бюджетного року, наступного після року закінчення фінансування добудови об'єкта, повернути Компанії суми грошових коштів, отриманих від неї на добудову об'єкта (п.п. 2.3.1 - 2.3.2, 2.3.12, 2.3.13 договору).

Загальний обсяг фінансування за цим договором (ціна договору) складає 13179304 грн. (п. 3.1 договору).

На виконання зобов'язань за договором Компанією у 2012 році перераховано Управлінню грошові кошти в сумі 13179304 грн. згідно погодженого сторонами у додатку № 1 до договору графіку, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями від 28.02.2012 р. № 1749 на суму 3179304 грн., від 03.04.2012 р. № 2759 на суму 5000000 грн., від 14.08.2012 р. № 7269 на суму 3000000 грн. та від 24.10.2012 р. № 9738 на суму 2000000 грн., а також банківськими виписками по рахункам позивача за 28.02.2012 р., 03.04.2012 р., 14.08.2012 р. та 24.10.2012 р. (а.с. 19-34).

Об'єкт побудовано та введено в експлуатацію, про що складено відповідну декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстровану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області 12.09.2012 р. за № МК14312162860 (а.с. 35-38). Про це ж свідчить й інформаційна довідка щодо стану будівництва об'єкта станом на 01.10.2016 р. (ас. 39).

Управлінням у повному обсязі використано перераховані Компанією грошові кошти, що випливає із звіту про використання коштів (а.с. 40-41) та акта звірки розрахунків сторін за період 01.07-30.09.2014 р. (ас. 42).

Компанія стверджує, що виконала зобов'язання за укладеним з відповідачем договором: профінансувала об'єкт у повному обсязі у 2012 році, а тому Управління зобов'язане було виконати умови договору, зокрема пп. 2.3.13 його, і до 31.12.2013 р. повернути на рахунок Компанії грошові кошти, отримані на добудову об'єкта. Оскільки відповідачем й на даний час такі кошти Компанії не повернено, то, на думку позивача, Управлінням порушено як умови договору, так і приписи ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України щодо належного виконання своїх грошових зобов'язань. У зв'язку з цим за час прострочення на суму основного боргу здійснено нарахування на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Суд вважає позовні вимоги Компанії безпідставними.

За твердженнями відповідача, котрі узгоджуються з відомостями щодо нього з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Управління є бюджетною установою, яка за організаційно-правовою формою господарювання відноситься до органу державної влади, повністю утримується за рахунок державного бюджету та є неприбутковою організацією. Управління виконує функції замовника з проектування, будівництва, реконструкції, капітального ремонту та технічного переоснащення об'єктів житло-комунального та соціального призначення на території області, зокрема, за рахунок державних та бюджетних коштів, коштів інвесторів, запозичень під державні гарантії та інших джерел, не заборонених законодавством, а також виступає розпорядником та одержувачем таких коштів.

Згідно визначення, наведеного у п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про здійснення державних закупівель" у редакції станом на 02.10.2011 р., чинній на час укладення сторонами договору, державними коштами є, зокрема, кошти Державного бюджету України, місцевих бюджетів, установ та організацій, утворених у встановленому порядку державними органами, місцевими державними адміністраціями чи органами місцевого самоврядування тощо.

Бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету (п. 11 ч. 1 ст. 2 БК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 23 БК України, будь - які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом (ч. 2 ст. 23 БК України).

Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (п. 8 ч. 1 ст. 2 БК України).

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження (п. 6 ч. 1 ст. 2 БК України).

Бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому (п. 7 ч. 1 ст. 2 БК України).

Для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:

1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників;

2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників;

3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

Головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини другої цієї статті (ч.ч. 1-4 ст. 22 БК України).

Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом (ч.ч. 1, 2 ст. 23 БК України).

Головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень. Розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов'язань за енергосервісом та здійснення витрат бюджету (п.п. 18, 47 ч. 1 ст. 2 БК України).

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації; а за спеціальним фондом бюджету - виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету з дотриманням вимог ч.2 ст.57 цього Кодексу.

Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.

Вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов'язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов'язань, у судовому порядку (ст. 48 БК України).

Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, є порушенням бюджетного законодавства (п. 20 ч. 1 ст. 116 БК України).

Отже, зобов'язання Управлінням щодо повернення грошових коштів, отриманих від Компанії на добудову об'єкта, передбачені п. 2.3.13 договору зокрема, могли бути включені у договір лише за умови наявності відповідного бюджетного призначення Управлінню на такі видатки на момент укладання договору.

Позивачем не спростовано доводів відповідача про те, що у період з 2009 року та по теперішній час законами про Державний бюджет України та рішеннями про місцевий бюджет не передбачено відповідних бюджетних призначень щодо повернення Компанії коштів, наданих за добудову об'єктів газифікації, в тому числі на добудову об'єкта за укладеним з Управлінням договором.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.02.2012 р. № 106 затверджено "Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій", згідно п. 3 якого субвенція надається для забезпечення здійснення відповідних заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих адміністративно-територіальних одиниць та спрямовується, зокрема, на проведення робіт з газифікації. Надання субвенції здійснюється в обсягах, передбачених законом України про Державний бюджет на відповідний рік. Головним розпорядником субвенції є Міністерство фінансів України (п.п. 2, 5 Порядку).

Із відповідей Міністерства фінансів України від 22.01.2013 р. № 31-06310-06-7/1941 та від 26.06.2014 р. № 31-06310-06-7/16343 на звернення Миколаївської обласної державної адміністрації щодо виділення відповідних асигнувань на повернення Компанії грошових коштів, у тому числі виділених на добудову об'єкта за спірним договором, випливає, що відсутні підстави для включення таких асигнувань до державного бюджету, так як Законом України від 22.12.2011 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності та вдосконалення державного регулювання у сфері містобудівної діяльності" змін до Господарського кодексу України та Закону України "Про трубопровідний транспорт" внесено зміни в частині виключення норм щодо передачі збудованих мереж постачання природного газу (об'єктів) постачальнику та відшкодування забудовнику чи інвестору витрат на їх будівництво.

Так як Управлінню на момент укладення договору не було виділено бюджетних призначень для повернення Компанії коштів, наданих на добудову об'єкта за договором, то Управління не набуло в порядку, визначеному бюджетним законодавством, статусу розпорядника бюджетних коштів. Викладене підтверджується довідкою Управління (а.с. 79-80) про відсутність кредиторської заборгованості перед Компанією. За таких обставин суд вважає, що умови укладеного сторонами у справі договору щодо зобов'язань Управління повернути Компанії протягом бюджетного року, наступного після закінчення фінансування нею добудови об'єкта, виділених на це грошових коштів, передбачені п. 2.3.13 договору зокрема, є такими, що суперечать законодавству, і бюджетному законодавству зокрема, а тому не породжують будь-яких правових наслідків для сторін.

Суд вважає, що умови договору щодо зобов'язання Управління повернути Компанії протягом бюджетного року, наступного після закінчення фінансування нею добудови об'єкта, виділених на це грошових коштів, передбачені п. 2.3.13 договору зокрема, не можуть бути підставою для задоволення вимог про стягнення з Управління грошових коштів у сумі 13179304 грн., отриманих від Компанії на добудову об'єкта, а отже відсутні підстави й для задоволення вимог про стягнення відповідних нарахувань на вказану суму, здійснених позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, суд визнає, що позивачем не доведено підстав для задоволення позову, і в його задоволенні належить відмовити повністю.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст. 49 ГПК України, у разі відмови судом у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.

У судовому засіданні 21.03.2017 р., згідно ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82- 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня підписання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 23.03.2017 р.

Суддя Ю.М. Коваль.