Рішення № 65504519, 21.03.2017, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 березня 2017 р. Справа № 918/161/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут"

до відповідача Радивилівський районний методичний кабінет Рівненської області

про стягнення в сумі 7 851 грн. 01 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: представник Якимчук О.М.

від відповідача: представник не з'явився

Статті 20,22 Господарського процесуального кодексу України позивачу роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (надалі Позивач або Товариство) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до Радивилівського районного методичного кабінету Рівненської області" (надалі Відповідач або Відділ), в якому просить стягнути з останнього 7 851, 01 грн. заборгованості за поставлений природний газ згідно Договору № 114112АЕА2НВ016 від 25.01.2016 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення №3301308203540 про вручення ухвали суду про порушення провадження у справі.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того частиною першою статті 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На підставі вищенаведеного, господарський суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та відзиву, з його боку, за наявними у справі матеріалами. Суд не вбачає ні підстав, ні доцільності для відкладення розгляду справи, в зв'язку з неявкою відповідача, так як ухвалу про порушення провадження у справі відповідач отримав і був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

25 січня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (як Постачальником) та Радивилівським районним методичним кабінетом Рівненської області (як Споживачем) був укладений договір № 114112АЕА2НВ016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (далі- Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу у 2016 році природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Пунктом 11.1 додаткової угоди № 3 від 25.01.2017 р. до Договору № 114112АЕА2НВ016 від 25.01.2016 Сторонами погоджено, що даний Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін і діє в частині постачання газу з 2016 року по 31 грудня 2017 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до п. 11.2. Договору даний Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, при цьому сторони мають внести зміни до Договору щодо планових обсягів постачання газу на продовжений строк.

Відповідно до пунктів 2.9., 2.9.1. Договору визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між Сторонами здійснюється таким чином: за підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим зобов'язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГРМ Постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірника акта приймання - передачі природного газу за розрахунковий період, підписаний уповноваженим представником Постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання - передачі газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання - передачі газу, підписаний уповноваженим представником Споживача та скріплений печаткою Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обгрунтовану відмову від підписання акта приймання - передачі газу. (пп. 2.9.2., 2.9.3. Договору).

Відповідно до п. 2.9.4. Договору у випадку відмови від підписання акта приймання - передачі газу Споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється Постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ. У випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання - передачі газу, або ненадання письмової обгрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним Споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ (п. 2.9.5. Договору).

Так, судом встановлено, що в січні 2017 року Відповідачу поставлено природного газу на суму 7 851,01 грн., що підтверджується актом №3РВ00000761 приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу від 25.01.2016 року № 114112АЕА2НВ016 від 31.01.2017 року на суму 7 851,01 грн., який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

Всього за період січень 2017 року передано природного газу на загальну суму 7 851, 01 грн.

Згідно п. 4.2 Договору оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку:

4.2.1. 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує сум платежу, за ціною, що діяла у попередньому місяці.

4.2.2. У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу.

4.2.3. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Пунктом 4.4. Договору сторони передбачили, що у разі виникнення у Споживача заборгованості з оплати вартості газу, сторони за взаємною згодою можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього Договору. Укладення сторонами та дотримання Споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від виконання поточних зобов'язань за Договором.

Договір підписаний уповноваженими представниками та скріплено відтисками печаток сторін.

Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого газу не виконав. Станом на дату розгляду справи, заборгованість Радивилівського районного методичного кабінету Рівненської області перед ТОВ "Рівнегаз збут" становить 7 851,01 грн.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" до Радивилівського районного методичного кабінету Рівненської області про стягнення7 851 грн. 01 коп. боргу є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України на Відповідача покладаються судові витрати, так як спір виник внаслідок його неправильних дій, в зв'язку з чим Позивач був змушений звернутися до господарського суду за захистом своїх прав та інтересів.

Керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2.Стягнути з Радивилівського районного методичного кабінету Рівненської області (35500, Рівненська область, Радивилівський район, м. Радивилів, вул. Івана Франка, 2, код ЄДРПОУ 02145872) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (33027, м.Рівне, вул. Івана Вишенського, 4, п/рахунок 26009010057 в АБ "Кліринговий дім", м. Київ, МФО 300647, код ЄДРПОУ 39589441) 7 851 (сім тисяч вісімсот п'ятдесят одна) грн. 01 коп. боргу, 1600 (одна тисяча шістсот) грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 24.03.2017 року.

Суддя Марач В.В.