Рішення № 65504512, 21.03.2017, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "21" березня 2017 р. Справа № 906/14/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Кривобок В.В.- дов. № 01/1014 від 01.10.2014

від відповідача:

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Штрубе Україна ГМБХ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біріт імені Шевченка"

про стягнення 1588652,92 грн.

Позивач подав позов про стягнення з відповідача на користь позивача 1588652,92 грн., з яких 782800,00 грн. - основний борг; 132762,88 грн. - сума індексації вартості товару; 291390,78 грн. - пеня; 94718,80 грн. - різниця по індексації; 286440,46 грн. - відсотки за неправомірне користування грошовими коштами.

Ухвалою господарського суду від 03.01.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 02.02.2017.

Ухвалою від 02.02.2017 суд відклав розгляд справи на 23.02.2017.

Ухвалою від 27.02.2017 у зв'язку з перебуванням судді Сікорської Н.А. 23.02.2017 в щорічній оплачуваній відпустці, розгляд справи призначено на 21.03.2017.

23.02.2017 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якого останній просить прийняти часткову відмову позивача від позову в частині стягнення суми індексації товару в розмірі 132762,88 грн. та просить припинити провадження в частині стягнення суми індексації вартості товару в розмірі 132762,88грн. (а.с. 65).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві, вказав, що розмір основного боргу відповідача станом на день розгляду справи не змінився та становить 782800,00грн.

Надав письмові пояснення щодо клопотання про зменшення позовних вимог. Вказав, що в частині стягнення індексації вартості товару в розмірі 132762,88грн. позивач відмовляється від позову. Наслідки відмови від позову позивачу відомі та зрозумілі.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлено своєчасно та належним чином, що вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення ( а.с. 69).

Відповідно до абз.1 п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте, правом на участь в судовому засіданні не скористався, господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

09.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Штрубе Україна ГМБХ" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біріт імені Шевченка" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №СО/2015/ЛГ/79 (а.с.11-13).

За умовами п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1.2. договору, загальна кількість та найменування товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент), маркування, ціна, строк поставки та інші умови, визначаються специфікаціями (додатки до цього договору), які є невід'ємною частиною цього договору.

Строки й порядок та умови поставки, вибірки (отримання) товару встановлюються сторонами в специфікації (п. 2.2. договору.

Згідно п. 2.6 договору, датою поставки вважається дата прийняття покупцем товару за видатковою накладною.

Пунктом 4.1 договору визначено, що ціна та загальна вартість товару (партії товару) вказується у відповідних специфікаціях до договору. Враховуючи те, що ціна товару включає імпортну складову, сторони домовились встановлювати ціну та вартість товару (партії товару) в національній валюті України - гривні та визначати їх еквівалент в іноземній валюті, вказаній у специфікації, за середнім значенням курсу продажу відповідної іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України (надалі МВРУ) до української гривні на дату, що передує даті підписання відповідної специфікації до договору.

На дату, що передує даті укладення цього договору середнє значення курсу продажу євро на МВРУ становить 23,6778грн за 1 євро.

У випадку, якщо середнє значення курсу продажу відповідної іноземної валюти на МВРУ на дату, що передує даті здійснення оплати за товар (партію товару), буде вищою від середнього значення курсу продажу відповідної іноземної валюти на МВРУ на дату, що передує даті укладення відповідної специфікації до договору (надалі - девальвація гривні), ціна товару (партії товару), вказана у специфікації до договору, може бути переглянута та змінена (проіндексована) сторонами.

В пункті 4 специфікації визначено, що оплата здійснюється в національній валюті - гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100% вартості товару за даною специфікацією в строк до 31 листопада 2015 року. Строк поставки товару - до 30 червня 2015 року (п.5 специфікації).

Відповідно до змісту п.4.2. договору, сторони домовились, що, зокрема, у разі звернення постачальника до покупця з претензією або позовом до відповідного суду з метою примусового стягнення заборгованості за поставлений та неоплачений товар (партію товару), постачальник має право самостійно нарахувати індексацію на заборгованість покупця за товар (партію товару), поставлений відповідно до умов договору, та виставити покупцеві відповідний рахунок на суму індексації вартості товару (партії товару) або надати розрахунок вартості поставленого товару із урахуванням індексації у складі відповідної претензії або позову.

За умовами п. 4.6 договору, строк оплати зазначається в специфікації.

Факт передачі і приймання товару оформлюється видатковою накладною.

Згідно з п.2.1. договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 25.12.2015, а щодо невиконаних до цього дня зобов'язань та відповідальності - до повного їх виконання.

09.06.2015 сторонами також підписано додатки до договору, а саме специфікації № 1 та № 2 (а.с. 14,15), в яких сторони визначили найменування товару, що поставляється - насіння кукурудзи урожаю 2013 року (протруєне), його кількість, ціну та загальну вартість товару - 269800,00грн, еквівалент 11394,08 євро без ПДВ (при середньому значенні курсу продажу євро на міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) станом на дату, що передує даті укладення цієї специфікації 23,6778 грн. за 1 євро ( специфікація № 1.)

По специфікації № 2 загальна вартість товару склала 513000,00 грн., еквівалент 21664,80 євро без ПДВ (при середньому значенні курсу продажу євро на міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) станом на дату, що передує даті укладення цієї специфікації 23,6778 грн. за 1 євро.

У вищезгаданих специфікаціях сторони також визначили строк проведення розрахунків , а саме до 31.11.2015

Позивач свої зобов'язання згідно умов договору поставки виконав належним чином, поставивши відповідачу товар на загальну суму 782800,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №153 від 26.06.2015 (а.с.16) та довіреністю на отримання товару №83 від 26.06.2015 (а.с.17).

Проте відповідач в порушення умов договору поставлений позивачем товар у встановлений договором строк не оплатив.

В пп.8.3.1 п.8.3 договору поставки передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Відповідно до п.8.5 договору, пеня за цим договором нараховується на весь строк прострочення.

За змістом п.8.6. договору, сторони дійшли взаємної згоди при нарахуванні штрафних санкцій відповідно до умов цього договору не застосовувати п.6 ст.232 ГК України, а здійснювати нарахування штрафних санкцій за весь період неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за цим договором, а також збільшити позовну давність про стягнення неустойки за цим договором до 3-х років.

На підставі вищевказаних пунктів позивачем заявлено до стягнення з відповідача 291930,78 грн. пені.

Приписами п. 8.3.2 договору встановлено, що покупець за порушення грошових зобов'язань по оплаті ціни товару, сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 36% річних від суми боргу.

Так, позивачем на підставі вищевказаного пункту нараховано та заявлено до стягнення 286440,46 грн. річних

Крім того на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України відповідачем заявлено до стягнення 94718,80 грн. інфляційних.

Разом з тим, позивач, звертаючись з даним позовом до суду, на підставі п.п. 4.1, 4.2 договору заявив вимогу про стягнення з відповідача 132762,88 грн. суми індексації вартості товару.

23.02.2017 представник позивача подав заяву, в якій просив прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення суми індексації вартості товару в розмірі 132762,88 грн. (а.с. 65).

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Нормами ч.1 ст.627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ст. 628 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору поставки № СО/2015/ЛГ/79 від 09.06.2015.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, матеріалами справи підтверджується факт поставки відповідачу товару на загальну суму 782800,00грн., що вказує на належне виконання зобов'язання з боку позивача.

Відповідач факт отримання товару на суму 782800,00грн. не оспорив, відтак у останнього виник кореспондуючий обов'язок щодо оплати отриманого товару.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов договору загальна вартість партії товару повинна бути сплачена покупцем у строк, встановлений у додатках до цього договору - специфікаціях.

Пунктами 4.1 специфікацій узгоджено строк проведення розрахунку - до 31.11.2015.

Разом з тим у специфікаціях у п. 7 зазначено, що оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником до оплати рахунку та/або специфікації та /або договору на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у договорі, в розмірі, визначеному цією специфікацією та видатковою накладною, та в порядку, визначеному договором.

За таких обставин відповідач зобов'язаний був оплатити поставлений позивачем товар до 31.11.2015.

Доказів погашення заборгованості перед позивачем у вказаній сумі матеріали справи не містять. Станом на день звернення з позовом до суду та на день вирішення спору в суді, заборгованість відповідача не змінилась та становить 782800,00грн., що також підтверджується довідкою позивача (а.с 61).

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, вимога позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 782800,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 291930,78 грн. пені, то суд зазначає про наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 даного Закону України визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вже зазначалось вище п. 8.6 договору сторони дійшли взаємної згоди при нарахуванні штрафних санкцій відповідно до умов цього договору не застосовувати п.6 ст.232 ГК України, а здійснювати нарахування штрафних санкцій за весь період неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за цим договором, а також збільшити позовну давність про стягнення неустойки за цим договором до 3-х років.

Як вбачається з розрахунку (а.с.10), пеню позивачем розраховано періодами з 01.12.2015 по 12.12.2016, виходячи із ставки НБУ, на суму заборгованості 782800,00 грн., яка в сукупності склала 291930,78грн.

Перевіривши розрахунок, суд встановив, що позивачем у розразунку допущено арифметичні помилки.

За таких обставин, виходячи з вихідних даних позивача, суд здійснив власний розрахунок пені, сума якої склала 291240,50 грн.

Таким чином, вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 291240,50 грн.

В частині стягнення пені в сумі 690,28 грн. (291930,78грн. - 291240,50 грн.) суд відмовляє.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача 36% річних за неправомірне користування чужими коштами в сумі 286440,46 грн., суд зазначає про наступне.

Згідно частини 3 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до статті 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до пп. 8.3.2 п.8.3. договору сторони погодили, що за порушення грошових зобов'язань по оплаті ціни товару, покупець сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 36% річних від суми боргу.

Отже, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами у разі ненадходження оплати за товар у визначені строки, встановлений сторонами в договорі.

Згідно розрахунку позивача (а.с.10), 36% річних за неправомірне користування чужими грошовими коштами нараховано за період, аналогічний періоду нарахування пені, а саме з 01.12.2015 по 12.12.2016, на суму простроченої заборгованості 782800,00 грн.

Суд перевірив правильність розрахунку вказаної вимоги та встановив, що при розрахунку 36 % за неправомірне користування чужими коштами позивачем допущено аналогічну помилку, що і при обрахунку пені.

За таких обставин суд здійснив власний розрахунок 36 % за неправомірне користування чужими коштам, які склали 285721,13 грн. В цій частині вимоги позивача підлягають задоволенню у вищевказаній сумі.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 36 % річних за неправомірне користування чужими грошовими коштами в сумі 719,33 грн. (286440,46 грн. - 285721,13 грн.).

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 94718,80грн інфляційних, нарахованих на суму невиконаного в строк грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с. 10) інфляційні нараховані за період з грудня 2015 року по листопад 2016 року на суму простроченої заборгованості 782800,00грн., які склали 94718,80грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми інфляційних, суд встановив, що позивачем також допущено арифметичну помилку. За розрахунком суду, інфляційні, за заявлений позивачем період, складають 95021,98 грн.

Однак, оскільки позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних меншу, ніж та що є обґрунтованою, що є правом позивача, задоволенню підлягає вимога про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 94718,80 грн.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 132762,88 грн. суми індексації вартості товару, то суд зазначає про наступне.

Як вже наголошувалось вище, 23.02.2017 представник позивача подав заяву, в якій просив прийняти часткову відмову позивача від позову в частині стягнення суми індексації вартості товару в розмірі 132762,88 грн. (а.с. 65). У своїх письмових поясненнях від 21.03.2017 представник позивача вказав, що наслідки відмови від позову йому відомі та роз'яснені.

Відповідно до норм ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

Частиною 2 ст. 78 ГПК України передбачено, що до прийняття відмови позивача від позову, господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Даний обов'язок суду зумовлений зокрема суттєвістю наслідків таких дій для позивача.

Згідно ст. 80 ГПК України, відмова позивача від позову є підставою припинення провадження по справі, що в свою чергу виключає можливість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Представнику позивача роз'яснено процесуальні наслідки відмови від позову

За ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає, зокрема, відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси.

Оскільки звернення до суду з позовом, як і відмова від нього чи його частини, є формою реалізації прав позивача, і подана останнім заява про відмову від позову не порушує чиї - небудь законні права та інтереси, щодо процесуальних наслідків таких дій позивач ознайомлений, суд приймає відмову від позову в частині стягнення з відповідача 132762,88 грн. індексації вартості товару.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Таким чином, суд приймає заяву позивача про відмову від позову та припиняє провадження у справі в частині стягнення з відповідача 132762,88грн. індексації вартості товару на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.32 ГПК, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, своїм правом на участь в судовому процесі по справі не скористався.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими у відповідності до норм чинного законодавства та умов договору, підтверджені належними доказами та підлягають частковому задоволенню в сумі 1455890,04 грн., з яких: 782800,00 грн. основний борг, 291240,50грн. пеня, 94718,80 грн. інфляційні, 285721,13 грн. відсотки за неправомірне користування чужими коштами.

В частині стягнення 132762,88 грн. індексації вартості товару суд припиняє провадження у справі на підставі п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України.

В частині стягнення 36% річних за неправомірне користування чужими коштами в сумі 719,33 грн. та пені в сумі 690,28 грн. суд відмовляє

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біріт імені Шевченка" (12716, Житомирська область, Баранівський район, с.Радулин, вул. Шевченка,2, код ЄДРПОУ 38107051)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Штрубе Україна ГМБХ" (02098, м.Київ, вул. Ю.Шумського, 1, оф. 115, код ЄДРПОУ 36300896)

- 782800,00 грн. заборгованості;

- 291240,50 грн. пені;

- 94718,80 грн. інфляційних нарахувань;

- 285721,13 грн. відсотків за користування чужими коштами;

- 21817,21 грн.судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 132762,88 грн. індексації вартості товару за п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 24.03.17

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2- відповідачу (рек. з повід.)