Рішення № 65504263, 21.03.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2017Справа №910/16025/16За позовом Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «ЛАКРЕСОН СЕРВІСЕЗ ЛТД»

до 1) Публічного акціонерного товариства «Томак»

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАЙТ ЕНЕРДЖІ»

про стягнення 138 000,00 грн.

Суддя В.О. Демидов

Представники сторін:

від позивача Карпенко Я. (дов. №2353 від 22.11.2016);

від відповідача-1 не з'явився;

від відповідача-2 не з'явився.

встановив :

Приватна компанія з обмеженою відповідальністю «ЛАКРЕСОН СЕРВІСЕЗ ЛТД» звернулась до господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «Томак» про стягнення 138 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором субкомісії №0102-11/03/16 від 11.03.2016 у період з 11.03.2016 і до дня його розірвання, в частині сплати і перерахування комісіонеру орендних (суборендних) платежів з об'єктів нерухомого майна.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.09.2015 порушено провадження по справі №910/16025/16, розгляд справи призначено на 20.09.2016.

Разом з позовною заявою, позивачем через відділ діловодства суду на підставі ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, до вступу рішення в законну силу, шляхом накладення арешту на відкриті у банківських установах рахунки Публічного акціонерного товариства «Томак» в частині видаткових операцій та накладення арешту на все інше майно Публічного акціонерного товариства «Томак» та оголошення заборони на його відчуження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.09.2015 відмовлено Приватній компанії з обмеженою відповідальністю «ЛАКРЕСОН СЕРВІСЕЗ ЛТД» в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.09.2016 у зв'язку із неявкою представників сторін, а також необхідністю витребування доказів по справі, розгляд справи відкладено на 18.10.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.10.2016 за клопотанням представника позивача продовжено строк розгляду справи на 15 днів та у зв'язку із неявкою представника відповідача, а також необхідністю витребування доказів по справі розгляд справи відкладено на 15.11.2016.

14.11.2016 відповідач-1 через загальний відділ діловодства суду подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а також відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що у Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «ЛАКРЕСОН СЕРВІСЕЗ ЛТД» відсутні права на заявлення даного позову, оскільки власником нерухомого майна, яке є предметом договору субкомісії №0102-11/03/16 від 11.03.2016, згідно договору купівлі-продажу від 09.12.2015, а також відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - є Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАЙТ ЕНЕРДЖІ».

15.11.2016 позивач через загальний відділ діловодства суду подав додаткові пояснення по справі, а також документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.11.2016 залучено до участі у справі в якості відповідача 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАЙТ ЕНЕРДЖІ» у зв'язку із чим, а також враховуючи необхідність витребування додаткових доказів по справі, розгляд справи відкладено на 29.11.2016.

28.11.2016 відповідач-2 через загальний відділ діловодства подав додаткові докази для долучення до матеріалів справи.

29.11.2016 позивач через загальний відділ діловодства суду подав додаткові документи для долучення до матеріалів справ.

В судовому засіданні 29.11.2016, судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 13.12.2016.

13.12.2016 позивач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про витребування доказів, яке обґрунтоване необхідністю встановлення факту виконання відповідачем умов договору субкомісії №0102-11/03/16 від 11.03.2016.

13.12.2016 відповідач-2 через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що він з 09.12.2015 є законним власником майна, яке є предметом договору субкомісії №0102-11/03/16 від 11.03.2016, і доручень на вчинення юридично значимих дій щодо цього майна позивачу та відповідачу-1 він не надавав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.12.2016 зупинено провадження у справі №910/16025/16 до вирішення справи №910/4704/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі» до Публічного акціонерного товариства «Томак», Компанії «Фравега Трейд Інк», Компанії «Зогріф Бізнес ЛТД», Міністерства юстиції України та Компанії «Лакресон Сервісез ЛТД», треті особи Публічне акціонерне товариство «Фідобанк», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Виходцев Ігорь Анатолійович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малаховська Ірина Валентинівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Поларі» та Публічне акціонерне товариство «Банк інвестицій та заощаджень» про визнання недійсними договорів, визнання права власності, відновлення становища, зобов'язання вчинити певні дії, усунення перешкод у користуванні майном, зобов'язання передати майно.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 ухвалу господарського суду міста Києва від 13.12.2016 скасовано, а справу №910/16025/16 передано на розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.03.2017 розгляд справи призначено на 21.03.2017.

Представник позивача прибув у судове засідання 21.03.2017 та надав пояснення по справі.

Представники відповідачів 1, 2 в судове засідання 21.03.2017 не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши у судовому засіданні 21.03.2017 подане позивачем клопотання про витребування доказів, суд зазначає наступне.

Приписами ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. Це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.

Виходячи зі змісту ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

В пункті 2.1 постави пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вказано, що у разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

Зважаючи на те, що позивачем не надано суду жодних доказів звернення до Публічного акціонерного товариства «Томак» з проханням надати зазначені в клопотанні докази, та, як наслідок, не доведено неможливості самостійно надати витребувані докази, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість вказаного клопотання, крім того, під час вирішення заявленого клопотання судом враховуються положення ст. 69 Господарського процесуального кодексу України щодо процесуального строку розгляду даної справи.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 21.03.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

11.03.2016 між Приватною компанією з обмеженою відповідальністю «ЛАКРЕСОН СЕРВІСЕЗ ЛТД» (далі - позивач, комісіонер) та Публічним акціонерним товариством «Томак» (далі - відповідач-1, субкомісіонер) було укладено договір субкомісії №0102-11/03/16 (далі - договір), на підставі договору комісії №01-09/03/16 від 09.03.2016, де Компанія «Фравега Трейд Інк» є комітентом і Приватна компанія з обмеженою відповідальністю «ЛАКРЕСОН СЕРВІСЕЗ ЛТД» є комісіонером та договору комісії №02-09/03/16 від 09.03.2016, де Компанія «Зогріф Бізнес Лтд» є комітентом і Приватна компанія з обмеженою відповідальністю «ЛАКРЕСОН СЕРВІСЕЗ ЛТД» є комісіонером (далі - договори комісії).

Відповідно до вказаних договорів комісії Компанія «Фравега Трейд Інк» вказана як власник нерухомого майна, а саме: корпусу цехів №6, 4, ділянки бондеризації, ділянки агрегування, естакади (літери 52, 53) площею 11 901, 50 кв.м. та адміністративно-виробничого комплексу в частині, загальною площею 880,20 кв.м., що знаходяться у місті Києві по вулиці Вікентія Хвойки, будинок 15/15 і набула право власності на вказане майно на підставі договорів купівлі-продажу від 09.03.2016, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим Ігорем Анатолійовичем за реєстровими №№374, 375.

Компанія «Зогріф Бізнес Лтд» як власник нерухомого майна, а саме: нежилого будинку - колишнього наземного складу з підвалом ЦО, площею 2174,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 15/15/6 літера 2; майнового комплексу загальною площею 21 663,60 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 15/15, до складу якого входить: котельня (літера 67), площею 718,70 кв.м.; склад металів (літера 23) площею 539,20 кв.м.; склад штампів цеху №1, корпус №2, цех №1, прибудова до цеху №1, склад деталей (літера70) площею 3 455,50 кв.м.; станція очисних споруд (літера 73) площею 284,40 кв.м.; газорозподільник (літера 94) площею 12,20 кв.м.; корпус №21, цех №5 (літера 66) площею 482,60 кв.м.; корпус №17, цех №17 (літери 62, 63) площею 798,70 кв.м.; контора складу (літера 74) площею 39,20 кв.м; магазин «Берізка» (літера 64) площею 135,40 кв.м.; корпус №11, столярний цех (літери 41, 42) площею 1 015,50 кв.м.; корпус №7, цех №10, корпус №5, цех №18, корпус №4, цех №22 (літери 30, 31) площею 3 266,70 кв.м.; корпус №3, цех №5 (літера 69) площею 2 448,30 кв.м., склад комплектуючих виробів (літера 24) площею 645,00 кв.м., цех №11 (літера 60) площею 755,40 кв.м., спорткомплекс, склад хімреактивів, склад хімікатів, склад металевих виробів, склад матеріалів і паперу, механічний склад (літери 32, 33) площею 2 920,00 кв.м., склад «Кісловодськ» (літера 27) площею 1 945,00 кв.м; склад матеріалів (літера 40) площею 273,40 кв.м.; трансформаторна підстанція (літера 49) площею 108 кв.м.; корпус №12, склад фарб (літера 39) площею 204,30 кв.м.; ОКБ, корпус №2 (літера 58) площею 383,30 кв.м.; будівля контрольно-перевірочного пункту (літера 34) площею 716,60 кв.м.; станція зарядки ел.кар (літера 29) площею 578,60 кв.м., а також клубу по літері « 65», загальною площею 912,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 15/15 і набула право власності на підставі Договорів купівлі - продажу від 09.03.2016, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим Ігорем Анатолійовичем за реєстровими №№376, 377, 378.

Відповідно до п. 1.1 договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, субкомісіонер зобов'язується за дорученям і за винагороду комісіонера вчинити від свого імені та за рахунок і в інтересах комісіонера правочини, передбачені пп.1.2 цього договору щодо об'єктів нерухомого майна, а у випадку необхідності укладення інших договорів на виконання цього договору комісії та/або вказаних правочинів - також і інші договори, та забезпечити їх виконання, а комісіонер зобов'язується прийняти належним чином надані послуги субкомісіонера та сплатити йому обумовлену договорами винагороду.

За умовами п. 1.4.1 договору субкомісіонер зобов'язується передати об'єкт (його частину) або окремі приміщення в об'єкті орендарям (суборендарям) в оренду; приймати протягом строку оренди (суборенди) всі належні комісіонерові платежі за укладеними договорами оренди (суборенди) приміщень об'єкта. Перераховувати отримані від орендарів (суборендарів) всі належні комісіонерові платежі за укладеними договорами оренди (суборенди) приміщень об'єкта комісіонеру - за вирахуванням сум у розмірі та випадках, що передбачені цим договором.

Згідно з п.п.2.1.4, 2.1.8 договору субкомісіонер зобов'язаний отримувати від орендарів (суборендарів) приміщень об'єкта орендну (суорендну) плату на свій рахунок та перераховувати її комісіонерові, якщо інший порядок використання цих коштів не визначений цим договором; повідомляти комісіонерові на його вимогу про укладені правочини, стан їх виконання та розрахунків тощо.

Умовами п. 4.1 договору сторони погодили, що якщо інше не буде передбачено письмовою домовленістю сторін, за виконання доручення комісіонера на укладення договору (договорів) оренди приміщень об'єкта комісіонер щомісячно сплачує субкомісіонерові комісійну винагороду (плату) у розмірі 30% від загальної суми належних комітентам у звітному місяці орендних платежів, що нараховуються за всіма укладеними субкомісіонером договорами оренди (суборенди) приміщень об'єкта.

Відповідно до п. п. 9.1, 9.2 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє по 31.12.2019, якщо інше не буде передбачено цим договором чи додатковою угодою до нього.

Позивач посилався на те, що договір субкомісії 18.07.2016 був розірваний сторонами шляхом укладення додаткової угоди про його розірвання, проте вказану угоду матеріали справи не містять, як і розрахунку позовних вимог.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що вказаний ним розрахунковий період частина орендних (суборендних) платежів, отриманих відповідачем-1, становила 460 000,00 грн., у зв'язку із чим позивач просив стягнути з відповідача-1 138 000,00 грн. відповідно до умов п. 4.1 договору, тобто 30% від розрахованої ним суми отриманих орендних (суборендних) платежів.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови у задоволенні позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Предметом спору відповідно до умов договору субкомісії №0102-11/03/16 від 11.03.2016 є стягнення орендних платежів за договорами оренди (найму).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Стаття 283 ГК України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 761 Цивільного кодексу України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права; наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Виходячи з предмету вказаного договору та вимог ст. ст. 1011, 1012 ЦК України суд дійшов висновку, що для реалізації субкомісіонером своїх прав і обов'язків, комісіонер і комітент зобов'язані передати право на вчинення юридично значимих дій стосовно об'єкту, яким в силу ст. ст. 316, 319, 182 ЦК України, останні мають право володіти, користуватися та розпоряджатися.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва розглядалась справа №826/4194/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі» до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 22.02.2016 за результатами розгляду скарги Публічного акціонерного товариства «Томак» від 25.01.2016 та доповнень від 01.02.2016, а також скарги компанії «Лакресон Сервісез ЛТД» від 08.02.2015; визнання протиправним та скасування наказу від 03.03.2016 №608/5, прийнятого на підставі вказаного висновку Комісії.

Постановою від 29.04.2016 Окружного адміністративного суду міста Києва позов задоволено: визнано протиправним та скасовано висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 22.02.2016 за результатами розгляду скарги Публічного акціонерного товариства «Томак» від 22.01.2016 (за вх.№2020-0-33-16 від 25.01.2016) та доповнень до неї від 01.02.2016, а також скарги у сфері державної реєстрації компанії «Лакресон Сервісез ЛТД» від 08.02.2016; визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 03.03.2016 №608/5, прийнятий на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 22.02.2016.

Ухвалою від 08.06.2016 Київського апеляційного адміністративного суду постанову від 29.04.2016 Окружного адміністративного суду міста Києва залишено без змін.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п.2.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13.

Судом адміністративної юрисдикції було встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.11.2015 було здійснено реєстраційний запис №12260200 про державну реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства «Фідобанк».

Рішенням від 27.11.2015 було здійснено державну реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» на нежилий будинок - колишній наземний склад з підвалом ЦО (реєстраційний номер 151958080000), за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, 15/15/6, літера 2.

Також, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено реєстраційний запис №12250695 про державну реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства «Фідобанк».

Рішенням від 27.11.2015 (індексний номер 26521370) здійснено державну реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» на майновий комплекс (реєстраційний номер 153150580000), за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, 15/15.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.657 Цивільного кодексу України визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (ч.ч.1, 3, 4 ст.334 Цивільного кодексу України).

09.12.2015 між Публічним акціонерним товариством «ФІДОБАНК» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до п.1.1 якого продавець продає та передає у власність, а покупець купує та приймає у власність належний продавцю на праві власності майновий комплекс загальною площею 33 565,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Вікентія Хвойки, 15/15, до складу якого входить: штампувальна ділянка цеху №11 (літера 61), площею 325,70 кв.м; корпус цехів №6,4, ділянка бондеризації, ділянка агрегування, естакада (літери 52,53) площею 11901, 50 кв.м; котельня (літера 67), площею 718,70 кв.м; склад металів (літера 23) площею 539,20 кв.м; склад штампів цеху №1, корпус №2, цех №1, прибудова до цеху №1, склад деталей (літера70) площею 3455,50 кв.м; станція очисних споруд (літера 73) площею 284,40 кв.м; газорозподільник (літера 94) плошею 12,20 кв.м; корпус №21, цех №5 (літера 66) площею 482,60 кв.м; корпус №17, цех №17 (літери 62,63) площею 798,70 кв.м; контора складу (літера 74) площею 39,20 кв.м; магазин «Берізка» (літера 64) площею 135,40 кв.м; корпус №11, столярний цех (літери 41,42) площею 1015,50 кв.м; корпус №7, цех №10, корпус №5, цех №18, корпус №4, цех №22 (літери 30,31) площею 3266,70 кв.м; корпус №3, цех №5 (літера 69) площею 2060,20 кв.м; склад комплектуючих виробів (літера 24) площею 645 кв.м; цех №11 (літера 60) площею 755,40 кв.м; спорткомплекс, склад хімреактивів, склад хімікатів, склад металевих виробів, склад матеріалів і паперу, механічний склад (літери 32,33) площею 2920 кв.м; склад «Кісловодськ» (літера 27) площею 1945 кв.м; склад матеріалів (літера 40) площею 273,40 кв.м; трансформаторна підстанція (літера 49) площею 108 кв.м; корпус №12, склад фарб (літера 39) площею 204,30 кв.м; ОКБ, корпус №2 (літера 58) площею 383,30 кв.м; будівля контрольно-перевірочного пункту (літера 34) площею 716,60 кв.м; станція зарядки ел.кар (літера 29) площею 578,60 кв.м., та сплачує за нього обговорену даним договором грошову суму.

Крім того, 09.12.2015 між Публічним акціонерним товариством «ФІДОБАНК» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до п.1.1 якого продавець продає та передає у власність, а покупець купує та приймає у власність належний продавцю на праві власності нежилий будинок - колишній наземний склад з підвалом ЦО, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Вікентія Хвойки, буд.15/15/6 (літ 2) загальною площею 2174,5 кв.м, та сплачує за нього обговорену даним договором грошову суму.

Матеріали справи не містять належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів оспорювання та визнання недійсним вказаних вище договорів купівлі-продажу.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договори від 09.12.2015 купівлі-продажу, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. та зареєстровані в реєстрі за №2013 та №2014, як належні підстави, у розумінні норм ст.11 з урахуванням приписів ст.334 названого Кодексу України, для виникнення у заявника майнових прав (права власності) на нежилий будинок - колишній наземний склад з підвалом ЦО, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Вікентія Хвойки, буд.15/15/6 (літ 2) загальною площею 2174,5 кв.м та майновий комплекс загальною площею 33 565,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Вікентія Хвойки, 15/15.

Крім того, згідно відомостей інформаційної довідки №68233164 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 16.09.2016, право власності на майно, яке є предметом договору субкомісії №0102-11/03/16 від 11.03.2016, ще з 09.12.2015 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі», яке не є комітентом і комісіонером за договором субкомісії №0102-11/03/16 від 11.03.2016.

В свою чергу, заперечуючи проти задоволення позовних вимог Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «ЛАКРЕСОН СЕРВІСЕЗ ЛТД», відповідач-2 посилався на те, що він з 09.12.2015 є законним власником майна, яке є предметом договору субкомісії №0102-11/03/16 від 11.03.2016, і доручень на вчинення юридично значимих дій щодо цього майна позивачу та відповідачу-1 він не надавав.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що у Компанії ««ЛАКРЕСОН СЕРВІСЕЗ ЛТД» без волі Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі» не могло виникнути та не виникло майнових прав (права власності) на нерухоме майно, а отже відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «ЛАКРЕСОН СЕРВІСЕЗ ЛТД».

Зважаючи на вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, з покладенням судових витрат в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Повне рішення складене та підписане 24.03.2017

Суддя В.О. Демидов