Рішення № 65504214, 22.03.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2752/17 22.03.17 р.

За позовом Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА"

до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське"

про стягнення 20 148,05 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Лапай О.В. за довіреністю №627/17 від 30.12.2016 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Іллічівське" про стягнення 20 148,05 грн.

Ухвалою суду від 22.02.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 02.03.2017 р.

28.02.2017 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

02.03.2017 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

02.03.2017 р. судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Зеленіної Н.І. на лікарняному.

09.03.2017 р. через відділ діловодства суду від МТСБ України надійшли документи по справі.

Ухвалою суду від 13.03.2017 р. розгляд справи призначено на 22.03.2017 р.

У судове засідання 22.03.2017 р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 22.03.2017 р. позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

У судовому засіданні 22.03.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

27.02.2015 р. між Приватним акціонерним товариством "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" (Страховик, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдінг» укладено Договір страхування транспортного засобу № 3340955, за яким застраховано транспортний засіб марки «Шкода», держаний реєстраційний № НОМЕР_1.

14.10.2015 р. в м. Маріуполь відбулась ДТП за участю транспортних засобів «Шкода», держаний реєстраційний № НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, та «ВАЗ 21100», держаний реєстраційний № НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3

Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху України.

Внаслідок вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль засобів «Шкода», держаний реєстраційний № НОМЕР_1, власнику вказаного транспортного засобу була завдана матеріальна шкода, розмір якої відповідно до страхового акту та розрахунку страхового відшкодування становить 20 658,05 грн.

За страховим випадком - ДТП, що сталась за участю застрахованого автомобіля, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування у загальному розмірі 20 658,05грн. за платіжним дорученням № 10478 від 13.04.2016 р.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Матеріалами справи підтверджується, що автомобіль «ВАЗ 21100», держаний реєстраційний № НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди, застрахований відповідачем за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ 4044913.

Зазначеним Полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000,00 грн., франшиза - 510,00 грн.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 36.4. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, відповідач є особою, яка, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» зобов'язана відшкодувати завдану ДТП шкоду у розмірі та порядку, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування транспортних засобів, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25.11.08 р.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що позивачем було пропущено строк звернення для виплати страхового відшкодування.

Проте, такі заперечення судом до уваги не приймаються з огляду на те, що право вимоги позивача до відповідача про здійснення страхового відшкодування виникло після виплати такого відшкодування потерпілому в ДТП - 13.04.2016 р.

14.07.2016 р. позивач звернувся до відповідача з претензією №427-17/1, у якій просив відшкодувати грошові кошти у розмірі 20 658,08 грн., проте така претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування позивачем заявлені у встановлений законом строк та підлягають задоволенню.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 38-Б; код ЄДРПОУ 25186738) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 97-А;код ЄДРПОУ 13490997) 20 148 (двадцять тисяч сто сорок вісім) грн. 05 коп. страхового відшкодування та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 23.03.2017 р.

Суддя Н.І. Зеленіна