Рішення № 65504200, 21.03.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2017Справа №910/2511/17За позовом Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр»

до Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної у м. Києві державної адміністрації

про стягнення 6 504,62 грн.

Суддя В.О. Демидов

Представники:

від позивача: Науменко С.В. (дов № 02-6451 від 29.12.2016)

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної у м. Києві державної адміністрації про стягнення заборгованості у розмірі 6 504,62 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.02.2017 р. порушено провадження у справі №910/2511/17, розгляд справи призначено на 28.02.2017 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.02.2017 р. розгляд справи відкладено відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу Україниу зв'язку з неявкою представників сторін на 21.03.2017 р.

Представник позивача у судове засідання 21.03.2017 з'явився, дав пояснення по суті спору.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 21.03.2017 р. не з'явився, вимог ухвали суду від 28.02.2017 р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України

У судовому засіданні 21.03.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

02.03.2015 між Комунальним підприємством «Головний інформаційно-обчислювальний центр» (далі - позивач, виконавець) та Управлінням освіти та інноваційного розвитку Печерської районної у м. Києві державної адміністрації (далі - відповідач, замовник) укладено договір про надання послуг № 44-15-1, за умовами якого замовник доручає та оплачує, а виконавець надає послуги з оброблення даних з використанням комплексу програм «Розрахунок батьківської платні в дошкільних закладах» (63.11), відповідно до Додатку №1, який є невід'ємною частиною Договору.

Умовами п.п. 3.1, 3.2 договору вартість послуг, обумовлених даним Договором, визначається у Додатку № 1 до Договору та за домовленістю сторін, може бути змінена в разі впровадження нових задач чи зміні витрат при наданні послуг.

Загальна вартість наданих послуг по Договору обумовлена Додатком № 1 і становить 36 001,44 грн. (тридцять шість тисяч одна грн. 44 коп.), в т. ч. ПДВ - 6 000,24 грн. (шість тисяч грн. 24 коп.).

За приписами п.п. 3.5, 3.6 договору вартість послуг, що обумовлені в Акті приймання-передачі наданих послуг, оплачується замовником протягом 5-ти днів з дня отримання акта.У випадку затримання замовником, як державною бюджетною установою, розрахунків з виконавцем (відсутність коштів на розрахунковому рахунку), замовник зобов'язується провести оплату виконаних робіт протягом 7 днів з дня надходження коштів на розрахунковий рахунок, але не пізніше двох місяців з дня отримання замовникомАкту приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з п. 5.1 договору за порушення зобов'язань по Договору, в тому числі п. 3.5 Договору, винна Сторона сплачує неустойку, а саме пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов'язання за кожний день прострочки.

Договір, відповідно до п. 7.1., застосовується до сторін терміном з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем надані послуги на суму 4 795,66 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами № 351-14614 від 11.12.2015, № 344-14609 від 11.12.2015, № 344-14600 від 10.12.2015.

Надалі, 18.08.2016 позивач направив відповідачу претензію на суму 4 795,66 грн., у зв'язку з невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманих послуг та просив сплатити заборгованість протягом 30 днів з дня отримання відповідно претензії.

Окрім того, сторонами було складено акт звірки взаєморозрахунків, який підписаний головними бухгалтерами представництв та скріплено їх печатками, відповідно до якого, станом на 19.12.2016 заборгованість відповідача перед позивачем складає 4 795,66 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує що відповідач допущено прострочення виконання зобов'язань щодо оплати послуг за договором № 2320 від 03.01.2012 р., у зв'язку з чим Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр» звернулось до суду.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу Українисуб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповіднодост. 34 Господарського процесуального кодексу Українигосподарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписамист. 43 Господарського процесуального кодексу Українигосподарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, правом надання відзиву не скористався, доказів належного виконання зобов'язань за спірним договором щодо оплати наданих позивачем послуг не надав, заперечень щодо отримання таких послуг не навів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору про надання послуг № 44-15-1 від 02.03.2015, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 4 795,66 грн.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пеню в розмірі 1 007,56 грн., інфляційних витрат у сумі 546,71 грн. та 3 % річних у сумі 154,69 грн.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Тож, приймаючи до уваги, що відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань, оскільки відповідачем не надано суду доказів вжиття ним заходів щодо уникнення прострочення виконання зобов'язань, суд вважає обґрунтованим притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання за договорами.

Розрахунок позивача перевірено судом та встановлено, що заявлені позивачем до стягнення суми не перевищують нараховані судом.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати по сплаті судового бору покладаються на відповідача.

При цьому, приймаючи до уваги, що у даному випадку судовий збір сплачений за мінімальною ставкою, суд покладає його на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної у м. Києві державної адміністрації (01021, м.Київ, ВУЛИЦЯ ІНСТИТУТСЬКА, будинок 24/7, код ЄДРПОУ 39833860), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» (02192, м. Київ, вул. Космічна, 12-а, код ЄДРПОУ 04013755) основного боргу 4 795,66 (чотири тисячі сімсот дев'яносто п'ять грн. 66 коп.) грн., інфляційних втрат 546,71 (п'ятсот сорок шість грн. 71 коп.) грн., 154,69 (сто п'ятдесят чотири грн. 69 коп.) грн. - 3 % річних, 1 007,56 (одна тисяч сім грн. 56 коп.) грн. та 1 600, 00 (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 24.03.2017

Суддя В.О. Демидов