Рішення № 65504101, 22.03.2017, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2017 р. Справа № 909/1168/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , секретар судового засідання Войцеховська Х.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг", вул.Набережна Перемоги, 32, м. Дніпропетровськ, 49094;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", вул.Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49094;

про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" часток нежитлових приміщень, загальною площею 40,01 кв.м., а саме приміщень 2-го поверху за №12 - площею 8,5 кв.м., № 13 - площею 8,5 кв.м., № 14 - площею 16,8 кв.м., частина коридору IV площею 6,21 кв. м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2;

за участю:

Від позивача: Чеботар В. В. - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (№ 732 від 28.04.10), угода про надання правової допомоги (№ 10 від 01.03.17), ордер про надання правової допомоги (серія ІФ № 035059 від 01.03.17);

Від відповідача: представники не з'явилися;

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк": Рокетська С. В. - начальник відділу Івано-Франківської філії ПАТ Комерційного Банку "ПриватБанк", довіреність (№ 7926-К-О від 28.12.16).

ВСТАНОВИВ: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" часток нежитлових приміщень, загальною площею 40,01кв.м., а саме приміщень 2-го поверху за №12 - площею 8,5 кв.м., № 13 - площею 8,5кв.м., №14 - площею 16,8 кв.м., частина коридору IV площею 6,21 кв. м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору дарування від 28 серпня 2008 р. набув права власності на 17/1000 часток нежитлових приміщень площею 40,01 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2. Однак, вказане майно перебуває у відповідача, який на підставі договору купівлі-продажу від 29 листопада 2013 року придбав його в ПАТ КБ «ПриватБанк». Предметом зазначеного договору купівлі-продажу були нежитлові приміщення, які за договором іпотеки від 28 вересня 2007 року були передані в іпотеку і за порушення позичальником умов кредитного договору були відчужені ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідачу. При цьому, 18 серпня 2008 року ПАТ КБ «Приватбанк» дозволив іпотекодавцю - ПВНЗ «Коломийському коледжу права і бізнесу» відчужити 17/1000 часток нежитлових приміщень.

Вважає, що зі сторони ПАТ КБ «ПриватБанк» було порушено норму ст. 36 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Враховуючи те, що позивач став іпотекодавцем належних йому 17/1000 часток нежитлових приміщень, на нього поширювалися умови договору іпотеки посвідченого 28 вересня 2007 року, а ПАТ КБ «Приватбанк» в даному випадку зобов'язаний був враховувати, що є новий іпотекодавець, який має ті самі права і обов'язки, що і ПВНЗ «Коломийський коледж права і бізнесу». ПАТ КБ «Приватбанк» не погоджував з позивачем, як стороною іпотечного договору, умов за яких відбудеться звернення стягнення на предмет іпотеки, чим порушив вимоги ст. 36 Закону України «Про іпотеку» та не мав законних підстав застосовувати ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Також зазначає, що ПАТ КБ «Приватбанк» не було направлено позивачу вимоги в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку», а це призвело до порушення законних прав та інтересів позивача, порушення вимог чинного законодавства України та укладення незаконного договору купівлі-продажу.

Крім того, вказує позивач, в порушення ст. 38 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель письмово не повідомив позивача про свій намір реалізувати 17/1000 часток нежитлових приміщень, тому позивач був позбавлений можливості висловити свою позицію щодо майбутньої реалізації належного йому майна.

З врахуванням викладених обставин, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд на підставі ст.ст. 387, 388 ЦК України витребувати у відповідача майно з чужого незаконного володіння.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, письмових поясненнях від 14.03.17 (вх.№4583/17 від 15.03.17) та просить суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання представника не направив, про причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав, наведених у запереченні на позов від 27.02.17 (вх. №3457/ 17 від 28.02.17).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та третьої особи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

27.09.2007 р. між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк та Приватним вищим навчальним закладом "Коломийський коледж права і бізнесу" укладено кредитний договір № LOS-KC-017 від 27.09.07, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит в розмірі 700000,00 доларів США для придбання комерційної нерухомості та 39614,46 доларів США для сплати страхових платежів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % річних з кінцевим терміном повернення 25.09.17, а останній - повернути кредит, сплатити відсотки і винагороду в терміни встановлені цим договором.

На виконання п.А.5 Кредитного договору, 28.09.2007 р. між Приватним вищим навчальним закладом "Коломийський коледж права і бізнесу" та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" (іпотекодержатель) укладений договір іпотеки, предметом цього договору є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п.7 цього договору, в забезпечення виконання зобов'язань Приватного вищого навчального закладу "Коломийський коледж права і бізнесу" перед іпотекодержателем.

Пунктом 7 Договору іпотеки передбачено, що в забезпечення виконання позичальником зобов'язань, за кредитним договором та іпотекодавцем зобов'язань за цим договором іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності наступне нерухоме майно (предмет іпотеки): нежитлові приміщення, побудовані з цегли, загальною площею 2 380,9 кв.м. Предмет іпотеки зареєстрований у встановленому законом порядку як окремий виділений в натурі об'єкт права власності. Нерухоме майно, зазначене в цьому пункті, передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, а саме: приміщення І поверху площею 162,1 кв. м, приміщення ІІ поверху площею 716,1 кв. м, приміщення ІІІ поверху площею 752,6 кв. м, приміщення ІV поверху площею 750,1 кв. м. Цільове призначення предмету іпотеки: нежитлові приміщення.

28.08.2008 р. р. між Приватним вищим навчальним закладом "Коломийський коледж права і бізнесу" (даруватель) та ОСОБА_1 (обдарований) укладено договір дарування 17/1000 часток нежитлових приміщень, за умовами п. 1 якого даруватель подарував, а обдарований прийняв у дар 17/1000 часток нежитлових приміщень, площею 40,01 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2,

Відповідно до п. 6 договору, обдарована набуває права власності на зазначені 17/1000 часток нежитлових приміщень з моменту прийняття дарунку.

Право власності на 17/1000 часток нежитлових приміщень зареєстроване позивачем у законодавчо визначеному порядку.

Отже, відповідно до частин 1-2 ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, прийнявши майно згідно договору дарування, позивач, як новий власник майна прийняв всі права і обов'язки відповідно до договору іпотеки від 28.09.2007 р.

В зв'язку з неналежним виконанням Приватним вищим навчальним закладом "Коломийський коледж права і бізнесу" своїх зобов'язань за кредитним та іпотечним договорами рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2012 року у справі №5010/143/2012-8/9 задоволено позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" та звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення (цегла), загальною площею 2191,34 кв.м., що становить 912/1000, а саме приміщення 1 поверху площею 143,9 кв.м., приміщення 2 поверху площею 544,74 кв.м., приміщення 3 поверху 752,6 кв.м., приміщення 4 поверху 750,1 кв.м., що розташовані в будівлі за адресою АДРЕСА_2, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" з укладенням від імені Приватного вищого навчального закладу "Коломийський коледж права і бізнесу" договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності та зняттям з реєстраційного обліку в ОКП "Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" предмету іпотеки, а також наданням Публічному акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № LOS-KC-017 від 27.09.07 в розмірі 298 374,76 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти становить 2 383 954 грн. 66 коп.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 18.06.2013 змінений порядок виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2012 року у справі № 5010/143/2012-8/9, а саме звернено стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщенні (цегла), загальною площею 2189,4 кв. м., що становить 923/1000.

29.11.2013 р. на підставі рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2012 у справі № 5010/143/2012-8/9 між ПАТ КБ "Приватбанк" (продавець) та ТОзВ "Естейт Селлінг" (покупець/відповідач) укладено Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, за умовами продавець зобов'язався передати нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею: 2 380, 9 кв. м, та яке має наступні характеристики: приміщення І поверху площею 162, 1 кв. м, приміщення ІІ поверху площею 716, 1 кв. м, приміщення ІІІ поверху площею 752, 6 кв. м, приміщення ІV поверху площею 750, 1 кв. м - у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти приміщення і сплатити за нього обумовлену грошову суму.

Таким чином, відповідач володіє спірним майном на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 29.11.2013 р., укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТзОВ "Естейт Селлінг".

З матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 29.11.2013 р., укладений між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТзОВ "Естейт Селлінг" оскаржувався до суду, як в повному обсязі, так, і в частині продажу 17/1000 часток нежитлових приміщень, що належали ОСОБА_1.

Так, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.16р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 р. та постановою Вищого господарського суду України від 11.01.2017 р., по справі №909/85/14 у задоволенні позову Приватного вищого навчального закладу "Коломийський коледж права і бізнесу" до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі площею 2380,90 кв.м., розташованої по АДРЕСА_2 - відмовлено.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2017 р. у справі №909/892/16 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" та Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Приватного вищого навчального закладу "Коломийський коледж права і бізнесу" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 29 листопада 2013 року, в частині продажу Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" Товариству з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" належних ОСОБА_1 17/1000 часток нежитлових приміщень, загальною площею 40,01 кв.м, а саме: приміщень 2-го поверху за №12 - площею 8,5 кв.м, №13 - площею 8,5 кв.м, №14 - площею 16,8 кв.м, частина коридору IV площею 6,21 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 - відмовлено.

Станом на день розгляду справи, даний договір є чинним, отже відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" є законним власником спірного майна.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Отже, можливість власника майна витребувати його із чужого незаконного володіння передбачена ст. 387 ЦК України та відбувається шляхом подання віндикаційного позову.

Віндикаційний позов є речово-правовим позовом, що може бути пред'явлений тільки у випадку відсутності між позивачем та відповідачем зобов'язальних правовідносин.

Позивачем у віндикаційному позові може бути лише власник майна.

Відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без відповідної правової підстави. Незаконність володіння майном відповідачем повинна бути доведена позивачем у суді, оскільки законодавство презюмує добросовісне (правове) володіння чужим майном, якщо інше не випливає із закону або не встановлене рішенням суду.

Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна з чужого незаконного володіння. Матеріально-правова вимога позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. Зазначені позивачем у позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. В підтвердження зазначених обставин, позивач повинен надати суду відповідні докази.

Судом встановлено, що відповідач є власником спірного майна на підставі чинного договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 29.11.2013 р. укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТзОВ "Естейт Селлінг", а отже володіє ним на законних підставах.

За віндикаційним позовом обов'язок доказування обставин перебування майна у чужому незаконному володінні покладається на позивача.

Однак, позивачем не доведено та не надано суду доказів, які б підтверджували перебування цього майна у незаконному володінні відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач також посилається на положення ст. 388 ЦК України.

Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, для застосування 388 ЦК України, позивач повинен довести, що майно за відплатним договором було придбане в особи, яка не мала права його відчужувати та майно вибуло з володіння власника не з його волі.

При цьому, як вже зазначалося судом, правомірність набуття права власності відповідачем за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 29.11.2013 р. укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТзОВ "Естейт Селлінг", в тому числі на частку майна, якою володів позивач, встановлена судовими рішеннями господарського суду Дніпропетровської області у справах №909/85/14, №909/892/16. Як вбачається з вказаних судових рішень, наявність правових підстав для відчуження спірної частки майна, що належала позивачу, також досліджувалась судом при розгляді вказаних справ.

В силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини щодо правомірності відчуження спірної частки майна, встановлені наведеними рішенням суду є преюдиціальними та не потребують доказування.

Також слід зазначити, що відчуження спірного майна за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 29.11.2013 р. на підставі рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2012 року у справі №5010/143/2012-8/9, на підставі договору іпотеки від 28.09.2007 р. не є вибуттям майна з володіння позивача не з його волі, оскільки позивач приймаючи у дар спірне майно, що перебувало під іпотекою, набув статус іпотекодавця, що в свою чергу передбачало можливість продажу такого майна при зверненні стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

З огляду на встановлені судом обставини справи, позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 33, 35, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

у позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" часток нежитлових приміщень, загальною площею 40,01 кв.м., а саме приміщень 2-го поверху за №12 - площею 8,5 кв.м., № 13 - площею 8,5 кв.м., №14 - площею 16,8 кв.м., частина коридору IV площею 6,21 кв. м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.03.17

Суддя Неверовська Л. М.