Рішення № 65504024, 21.03.2017, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2017 р. Справа № 909/89/17 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Калашник В. О.

секретар судового засідання Масловський А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021

в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз",

вул. Незалежності, 48, м. Івано-Франківськ,76018

до відповідача: Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради

вул. Грушевського, 29, м. Івано-Франківськ,76004

про стягнення компенсаційних виплат в сумі 222 923,32 грн.

за участю:

від позивача: Яцишин І.В. - представник, (довіреність №2-509 від 28.12.16),

Басараб Н. С. - представник (довіреність №2-510 від 28.12.16 ),

від відповідача: Шкандрій В. Б. - представник, (довіреність №156/45.20-08/17-в від 20.01.17).

Встановив:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради компенсаційних виплат в сумі 222923,32 грн.

В процесі розгляду судом спору відповідачем подано суду клопотання про залучення до участі у справі інших відповідачів, а саме: Департамент соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації та Міністерство соціальної політики України.

Розглянувши подане клопотання та заслухавши пояснення представників сторін суд вважає подане клопотання необгрунтованим та безпідставним, а тому в задоволенні даного клопотання слід відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 24 ГПК України , господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Згідно ст. 21 ГПК України, відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

В судовому засіданні представник відповідача вказав, що відповідачам зазначеним у поданому клопотанні слід пред"явити вимогу про зобов"язання виконати бюджетну програму 2501350 "Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період".

Оскільки, відповідно до норм процесуального законодавство, право заявляти позовні вимоги належить позивачу, а предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача, Департаменту соціальної політики Івано-Франківської міської ради компенсаційних виплат в сумі 222923,32 грн., заявлена відповідачем усна вимога не може бути предметом спору у даній справі.

Відповідно до п.2 Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, Департамент соціальної політики Івано-Франківської міської ради є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, а тому він повинен здійснювати виплати компенсацій підприємствам та є належним відповідачем у даній справі.

Оскільки, позивачем при поданні позову не пред"явлено позовних вимог , які б стосувались Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації та Міністерства соціальної політики України, а тому вони не можуть бути відповідачами у даній справі в розумінні ст. 21, 24 ГПК України.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає за доцільне в задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі інших відповідачів, а саме: Департамент соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації та Міністерство соціальної політики України відмовити.

Крім цього, відповідачем подано суду клопотання про припинення провадження у даній справі, оскільки даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України.

Розглянувши подане клопотання суд вважає , що дане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Посилання відповідача на те, що він, компенсуючи середній заробіток, виплачений мобілізованим працівникам, виконує адміністративні функції, а не здійснює господарську діяльність, не приймається до уваги, оскільки правовідносини між сторонами, виникли не в результаті здійснення відповідачем владних управлінських функцій щодо позивача.

В Інформаційному листі Верховного суду України №3.2.-2005 від 26.12.2005 вказано, що у випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що даний спір підвідомчий господарським судам, а тому в задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі слід відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні відповідно до ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України та ч.2 ст.39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації , зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, де вони працювали на час призову. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог закону Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" виконує гарантії, передбачені ст. 119 КЗпП України та ст.39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», проводить у строки та розмірах встановлених законодавством виплати мобілізованим працівникам.

Зокрема , позивач за листопад та грудень 2015 року виплатив мобілізованим працівникам Одеського ЛВУМГ (4 особи) середньомісячний заробіток в сумі 46095,72 грн, Богородчанського ЛВУМГ (4 особи) в сумі 49710,32 грн, Долинського ЛВУМГ (4 особи) в сумі 70002,68 грн, Закарпатського ЛВУМГ (4 особи) в сумі 39380,83 грн, Хустського ЛВУМГ (1 особи) в сумі 17733,77грн.

Механізм виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників визначено Постановою Кабінету Міністрів України №105 від 04.03.2015р. «Про затвердження Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом».

Пунктом 1 Порядку визначено, що компенсація у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період здійснюється за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті.

Компенсація середнього заробітку, виплаченого мобілізованим працівникам, здійснюється Департаментом соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради , оскільки останній відповідно до п. 2 Порядку є розпорядником бюджетних коштів.

Відповідно до п.4 Порядку для отримання компенсації з бюджету середнього заробітку підприємства, установи та організації подають щомісяця до 15 числа органові соціального захисту населення звіти про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за формою згідно з додатком 1, погоджені районним (міським) військовим комісаріатом або військовою частиною, що здійснювали призов працівників на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби.

Позивач у встановлені Порядком строки інформує відповідача про розмір таких виплат шляхом подання звітів за встановленою формою.

Однак, в порушення Порядку №105 відповідачем не було компенсовано позивачу кошти, які ним були виплачені як середньомісячну компенсацію мобілізованим працівникам.

В зв"язку з цим, 17.11.2016, позивач звернувся з листом №6348/09-07/54 до відповідача про надання актів звірки розрахунків з мобілізованими працівниками філії "Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" призваних на військову службу під час мобілізації.

Проте, в листі №134-01/06/-13в від 24.11.16 відповідач не підтвердив наявність зазначеної суми заборгованості та вказав, що згідно Бюджетного кодексу України взяті зобов"язань без кошторисних призначень не підлягають з бюджету, за винятком рішень суду або шляхом списання як безнадійні. Крім цього, відповідач зазначив, що дану компенсацію неможливо здійснити через відсутність коштів.

Вказані обставини стали причиною звернення позивача до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою за захистом свого порушеного права в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію середнього заробітку виплаченого мобілізованим працівникам в сумі 222923,32 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві та просить суд позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав, вважає їх безпідставними. Свої заперечення виклав у відзиві на позов №14/45.1-33/313 від 20.02.2017. Зокрема, представник відповідача в судовому засіданні вказав, що відповідачем не було виконано покладених на нього законом зобов"язань та не здійснено компенсацію фактичних витрат середнього заробітку працівникам призваних на військову службу за призовом під час мобілізації на суму 222923,32 грн через відсутність коштів у державному бюджеті і відсутності фінансування головним розпорядником бюджетних коштів.

Враховуючи викладені обставини представник відповідача просить суд в задоволенні позову відмовити .

Заслухавши в судовому засіданні доводи представників сторін в обгрунтування позовних вимог та в їх заперечення, дослідивши обставини у справі і подані докази, оцінивши їх в порядку ст.43 ГПК України, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню із слідуючих підстав:

Відповідно до ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України та ч.2 ст.39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації , зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, де вони працювали на час призову. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог закону Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" виконує гарантії, передбачені ст. 119 КЗпП України та ст.39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», проводить у строки та розмірах встановлених законодавством виплати мобілізованим працівникам.

Механізм виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників визначено Постановою Кабінету Міністрів України №105 від 04.03.2015р. «Про затвердження Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом».

Пунктом 1 Порядку визначено, що компенсація у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період здійснюється за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті.

Компенсація середнього заробітку, виплаченого мобілізованим працівникам, здійснюється Департаментом соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради , оскільки останній відповідно до п. 2 Порядку є розпорядником бюджетних коштів.

Відповідно до п.4 Порядку для отримання компенсації з бюджету середнього заробітку підприємства, установи та організації подають щомісяця до 15 числа органові соціального захисту населення звіти про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за формою згідно з додатком 1, погоджені районним (міським) військовим комісаріатом або військовою частиною, що здійснювали призов працівників на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби.

Відповідно до п.6 Порядку, виплата компенсації проводиться підприємствами, установами, організаціями у строки, визначені статтею 115 Кодексу законів про працю України.

На виконання зазначених вимог закону позивач за листопад та грудень 2015 року виплатив мобілізованим працівникам Одеського ЛВУМГ (4 особи) середньомісячний заробіток в сумі 46095,72 грн, Богородчанського ЛВУМГ (4 особи) в сумі 49710,32 грн, Долинського ЛВУМГ (4 особи) в сумі 70002,68 грн, Закарпатського ЛВУМГ (4 особи) в сумі 39380,83 грн, Хустського ЛВУМГ (1 особи) в сумі 17733,77грн.

Відповідно до ч. 1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно із ч.1, 2 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно приписами статей 526 та 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктами 1 та 6 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; засади регулювання праці і зайнятості тощо.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Частиною 2 ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних соціальних гарантій мобілізованим працівникам та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок підприємства, де . вони працювали на час призову щодо збереження місця роботи, посади, середнього заробітку і її виплати у встановлені строки, кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів компенсувати такі виплати.

Отже, цивільні права та обов'язки між позивачем та відповідачем виникли безпосередньо із Законів України.

Всупереч положенням норм чинного законодавства, відповідач не виконує обов'язки щодо компенсації середнього заробітку, виплаченого мобілізованим працівникам за листопад та грудень 2015 в сумі 222923,32грн.

17.11.2016, позивач звернувся з листом №6348/09-07/54 до відповідача про надання актів звірки розрахунків з мобілізованими працівниками філії "Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" призваних на військову службу під час мобілізації.

Проте, в листі №134-01/06/-13в від 24.11.16 відповідач не підтвердив наявність зазначеної суми заборгованості та вказав, що згідно Бюджетного кодексу України взяті зобов"язань без кошторисних призначень не підлягають з бюджету, за винятком рішень суду або шляхом списання як безнадійні. Крім цього, відповідач зазначив, що дану компенсацію неможливо здійснити через відсутність коштів.

Статтею 617 ЦК України не передбачено такої підстави (обставини) для звільнення від відповідальності як відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно п.5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013, відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у постанові від 15.05.2012 у справі №11/446.

Отже, відповідач, як юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

При цьому зобов'язання щодо виплати компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України вони мають право, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Таким чином, відповідач зобов'язаний компенсувати ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" середній заробіток, виплачений мобілізованим працівникам за листопад та грудень 2015 року в сумі 222923,32 грн.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, підтверджені належними засобами доказування, а тому позов слід задовольнити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного , відповідно до ст. 124 Конституції України, ст. 11, 1509, 525, 526, 530, 610 ЦК України , ст. 115, 119 КЗпП України , керуючись ст. 33, 43 , 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" до відповідача, Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про стягнення компенсаційних виплат в сумі 222923,32 грн.

Стягнути з відповідача, Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради ( вул. Грушевського, 29, м. Івано-Франківськ, код 36733431) на користь позивача, Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, код 3001980) в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" (вул. Незалежності, 48, м. Івано-Франківськ, код 00153133) 222923,32грн компенсації середнього заробітку, виплаченого мобілізованим працівникам, а також 3343,85 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили та направити позивачу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.03.17

Суддя Калашник В. О.